Рішення № 14107037, 12.03.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.

Справа № 5004/38/11

за позовом Приватне підприємство "Айслаг"

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51"

про про стягнення 27 534,20 грн.

Суддя: Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Процик В.І. (дов. №07 від 04.01.2011р.)

від відповідача: Рудик В. Ф. (дов. від 09.02.11р.)

Суть спору: позивач - Приватне підприємство "Айслаг" звернувся із позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" про стягнення 27 534,20 грн., в т.ч. 18 800,00 грн. - основного боргу, 5 871,78 грн. - річних, 934,26 грн. - інфляційних втрат та 1 928,16 грн. - пені.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 07.02.2011р., позивач просить стягнути з відповідача 27 531,73 грн., в т.ч. 18 800,00 грн. - основного боргу, 5 871,78 грн. - річних, 1 291,05 грн. - інфляційних втрат та 1 568,90 грн. - пені.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

В підтвердження своїх вимог позивач посилається на договір №27/08-09 безпроцентної позики від 27.08.2009р. та копію банківської виписки про зарахування коштів на рахунок відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечує. Посилаючись на те, що договір позики від 27.08.2009 року підписаний від імені відповідача не уповноваженою особою і позивачем не підтверджено належними доказами дійсне перерахування суми позики.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2009 року між Приватним підприємством "Айслаг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" укладено договір безпроцентної позики №27/08-09.

Відповідно до п. 3.1.-3.2 позика надається в безготівковому порядку шляхом перерахування необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника до 31.08.2009 року.

На виконання даного договору позивач перерахував відповідачеві платіжним дорученням від 31.08.2009р. №445 грошові кошти в розмірі 18800,00грн.

Дана обставина підтверджується витягом руху коштів по банківському рахунку за 31.08.2009р.

Відповідно до п.5.1. позичальник зобов'язується повернути суму позики до 27 травня 2010 року шляхом перерахування необхідних коштів на рахунок позикодавця.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по поверненню коштів не виконав.

Отже, на день розгляду справи заборгованість позивача перед позивачем, становить 18800грн.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Враховуючи викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача 18800грн. основної заборгованості підставна та підлягає до задоволення в повному об’ємі.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст. 625 ЦК України).

П. 5.5. договору передбачено, що за користування чужими коштами позичальник зобов'язаний сплатити 50% річних за кожен день прострочення.

Враховуючи вище викладене, позивачем правомірно нараховані :індекс інфляції в розмірі 1291,05грн. за період з 01.08.2010р. по 31.01.2011р. та 3 % річних в розмірі 5871,78грн. за період з 28.05.2010р. по 10.01.2011р.

Відповідно до ст. 546,548 Цивільного кодексу виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

За умовами договору ( п.5.4) у випадку при невиконанні чи неналежному виконанні умов Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,05% за кожний день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.

За таких обставин нарахована позивачем пеня, за період з 28.05.2010р.по 26.11.2010р. в сумі 1568,90грн. підлягає до стягнення згідно вимог ст.258 Цивільного кодексу, ст.232 Господарського кодексу України.

Доводи відповідача щодо недійсності договору позики з підстав підписання неуповноваженою особою, не взято до уваги суду, оскільки довідкою про включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" до ЄДРПОУ підтверджено, що на момент його укладення керівником був Генералов С. Ю., який мав на це відповідний обсяг цивільних правомочностей. Відповідачем не подано докази про те, що даний договір був предметом судового розгляду, та визнаний недійсним.

Згідно ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються із державного мита в сумі 275,35грн., послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., відповідно до ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", ст.11,16 Цивільного кодексу України, ст. 44,49, п.4 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю в сумі 27531,73грн.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військ торг №51" (м.Луцьк, вул.Огієнко,20, Код ЄДРПОУ 34745073) на користь Приватного підприємства "Айслаг" (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, Код ЄДРПОУ 13369787) 27531,73грн. в т. ч. 18800грн. основної заборгованості, 1568,90грн. пені, 5871,78грн. 3% річних, 1291,05грн. індекс інфляції. та 275,35грн. в повернення витрат по сплаті державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

12.03.11