Рішення № 14107028, 12.03.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.

Справа № 02/5004/185/11 за позовом Підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до Приватного підприємства «Луцьк ВІТ Сервіс», с. Липини, Луцького району, Волинської області

про стягнення 8872,17 грн.

Суддя С.В. Костюк

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець

від відповідача: ОСОБА_2 директор, Мінько О.Є., довіреність № 01 від 01.10.2010р.

Права та обовязки учасникам судового процесу розяснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: позивач - Підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного підприємства «Луцьк ВІТ Сервіс»8872,17 грн., з них: 8041,60 грн. заборгованості за поставку товару, 804,16 грн. пені, 26,41 грн. додаткових витрат (поштові витрати та банківська комісія).

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, вказує, що 04.09.2009р. між сторонами у справі була укладена угода про постачання товару, а саме дверних комплектів на основі попередньої оплати. Перший аванс надійшов 04.09.2009 року., далі поставки відбувались після проплат з певною періодичністю; 10.03.2010р. позивачем був поставлений товар згідно накладної № 1003-01 від 10.03.2010р., який частково оплачений 31.05.2010р.; згідно акту звірки від 15.06.2010р. заборгованість складає 8041,60 грн.

При правовому обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на положення цивільного, господарського законодавства та норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві № 05 від 22.02.2011р. та в судовому засіданні з позовними вимогами в частині нарахування пені не погоджуються, оскільки пеня нарахована відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який до даних правовідносин не застосовується. Також відповідач не погоджується з вимогою позивача щодо нарахування розміру оплати послуг адвоката та просить суд зменшити розмір цих витрат.

Також відповідач в судовому засіданні пояснив, що у вересні минулого року проплатив позивачу готівкою 2000 грн. Позивач підтвердив факт отримання даних коштів, але вказав, що це були розрахунки зовсім по інших правовідносинах між сторонами, які не стосуються даної справи.

З наданих позивачем матеріалів, пояснень представників сторін вбачається наступне.

04.09.2009р. між сторонами у справі була укладена усна угода про постачання товару, а саме дверних комплектів на основі попередньої оплати. Перший аванс надійшов 04.09.2009 року 30.09.2009р. відбулась поставка товару; далі поставки відбувались після проплат з певною періодичністю.

10.03.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9041,62 грн. (а.с. 13), відповідач частково провів оплату, заборгованість на момент розгляду справи складає 8041,60 грн. та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 15.06.2010р. (а.с. 14).

В даному випадку між сторонами у справі виникли цивільні права та обовязки на підставі договору купівлі-продажу шляхом підписання накладних на відпуск товару, як це передбачено п. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

У відповідності до цього цивільні права і обовязки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату суми заборгованості шляхом надіслання претензії від 26.07.2010р., проте вимога позивача залишена без відповіді, заборгованість не сплачена (а.с. 15).

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 8041,60 грн., вимога позивача підставна та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 804,16 грн. за користування чужими грошовими коштами згідно ст. 536 Цивільного кодексу України та додаткових витрат в сумі 26,41 грн. (поштові витрати та банківська комісія), то в цій частині позову слід відмовити з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи поставка товарів проводилась згідно накладних № 2601-101 від 26.01.2010р. та № 1003-01 від 10.03.2010р., строки оплати в яких не обумовлено. Вимога (претензія) про оплату заборгованості від 26.07.2010р. отримана ПП «Луцьк ВІТ Сервіс»27.07.2010р. вх. № 3. Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України та ст. 536 цього кодексу.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак право позивача на нарахування та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено законом. Однак між сторонами по справі відсутній договір, яким передбачено розмір даних процентів, також положеннями Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства, що регулюють відносини поставки не визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Щодо поштових витрат та банківської комісії в сумі 26,41 грн., то дана вимога не підтверджена будь-якими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Також безпідставною суд вважає вимогу про стягнення адвокатських послуг в сумі 500 грн. згідно договору від 02.02.2011р., оскільки позивачем не представлено доказів надання послуг адвокатом ОСОБА_3.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 599, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Луцьк ВІТ Сервіс»(Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Вереснева, 155, код 34745548) на користь Підприємця ОСОБА_1 (43017, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО НОМЕР_3, код НОМЕР_1) 8041,60 грн. заборгованості, 92 грн. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 214 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.

Суддя С. В. Костюк

Повний текст рішення

складено та підписано

12.03.11