Рішення № 141066881, 22.10.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/934/26

Провадження № 2/529/771/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22 жовтня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.

за участю секретаря Звягольської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" звернувся до Диканського районного суду Полтавської області з позовною заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 16.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 6834185. Згідно умов вказаного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти в сумі 14 000 грн., які йому перераховані за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

27.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ від 27.01.2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права грошової вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 31 881 грн., з яких 14 000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, прострочена заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту 13 681 грн., а також за неустойкою в сумі 4 200 грн.

З моменту отримання прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідач ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань не виконав, що слугувало підставою для звернення позивача з вказаним позовом до суду.

31.08.2026 суддею Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено розгляд такої за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Крім цього, вказаною ухвалою витребувано у АТ «Райффайзен Банк» інформацію про належність банківської картки відповідачеві ОСОБА_1 , а також виписку за вказаним банківським рахунком.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у позовній заяві вказав про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, однак про дату та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду повернуто конверти із судовими повістками на 29.09.2029 та 22.10.2026, які надсилалися ОСОБА_1 рекомендованим листом за зареєстрованою адресою місця проживання, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на норми ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається повідомлений належним чином про розгляд справи.

З огляду на те, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутність відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

16.09.2024 відповідачем ОСОБА_1 заповнено Анкету-Заяву на кредит № 6834185. У даній анкеті визначено суму кредитування, строк кредитування, сплату комісії за надання кредиту. Вказана Анкета-Заява була погодженою кредитодавцем - ТОВ "Мілоан" (а.с.15).

16.09.2024 відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 6834185, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 14 000 грн. строком на 360 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 11.09.2025 (а.с. 8-13).

Згідно п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 42 грн, яка нараховується за ставкою 0,3% від суми кредиту одноразово (а.с.9).

Пунктом 1.5.2 Договору узгоджено нарахування комісії за обслуговування кредиту (кредитної лінії) (за весь строк кредитування) в сумі 43 120 грн., що нараховується за ставкою 14 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 0,86 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір підписано одноразовим ідентифікатором 864254.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 п. 2.1 договору.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 14 000 грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується відповідним платіжним дорученням 140110520 від 16.09.2024 (а.с.19).

Як вбачається з довідки, наданої АТ «Райффайзен Банк» від 22.09.2026, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_2 на яку 16.09.2024 було зараховано 14 000 грн. (а.с.58).

Згідно з п. 4.2 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право нараховувати проценти за ставкою 0 % річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Нарахування відсотків відбувається щоденно на суму простроченої забогованості за кредитомю Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів наступає після відповідної вимоги Кредитодавця.

До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, що вбачається з відповідного розрахунку заборгованості (а.с. 19 зворот, а.с. 20).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідач ОСОБА_1 17.10.2024 вніс платіж в сумі 42 грн., який зараховано на погашення комісії за надання кредиту, та 21.11.2024 в сумі 39 грн., які зараховані на сплату нестандартної комісії, в подальшому жодних платежів не вносив, тому як наслідок має заборгованість за кредитом в розмірі 31 881 грн., що складається з суми заборгованості по тілу кредиту 14 000 грн.; комісії за обслуговування кредиту 13 681 грн., забогованості за неустойкою 4 200 грн (а.с.19 зворот, 20)

Норми права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_1 пройшов реєстрацію в ІТС з метою отримання кредиту. (а.с. 18 зворот).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимоги ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 14 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування ТОВ «Мілоан» комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило «Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 цього ж Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами договору про споживчий кредит від 16.09.2024 передбачено сплату позичальником комісії за обслуговування кредиту, що нараховується за ставкою 14 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

При цьому в умовах кредитного договору не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються клієнту та, за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної Заборгованості).

Враховуючи, що банк не зазначив та позивач не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.5.2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з комісії за обслуговування кредиту в розмірі 13 681 грн.

Відносно нарахованого штрафа (неустойки) в сумі 4 200 суд зазначає наступне.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 рокуза№64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, беручи до уваги період виникнення зазначених договірних відносин кредитування, та період відповідного прострочення, вимоги позивача у частині нарахування пені в сумі 4 200 грн. не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

27.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до Боржників, які вказані у реєстрі боржників (а.с. 20 зворот -25).

Також позивачем надана платіжна інструкція про здійснення оплати за договором відступлення прав вимоги № 114-МЛ (а.с.30 зворот).

Відповідно до витягу з реєстру боржників за Договором факторингу, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 6834185 в сумі 31 881 грн, з яких 14 000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 13 681 грн. заборгованість за комісією за обслуговування відсотків, заборгованості за неустойкою в сумі 4 200 грн. (а.с. 31 зворот).

Встановлено, що після відступлення права вимоги будь-яких штрафних санкцій позивачем нараховано не було.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема і в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором надання коштів у кредит.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 14 000 грн., яка складається з тіла кредиту .

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп, а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Так, позовні вимоги позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню на 43, 91 %. Відтак, виходячи з загального розміру вартості правничої допомоги заявленої стороною позивача, сума що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача становить 3 512 грн. 80 коп.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

До того ж у додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 № 911/3586/21 Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності справи, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак сторони участі в розгляд справи не приймали, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію співрозмірності витрат на правничу допомогу з розміром задоволених позовних вимог, а також враховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу професійну допомогу, яка заявлена до відшкодування представником позивача до 3 000 грн., які є співмірними з розміром задоволених позовних вимог.

Крім того, з відповідача ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі пропорційно задоволених позовних вимог, а саме 1 169 грн. 06 коп.

Керуючись статтями 76-81, 141, 258-259, 264-265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, IBAN № НОМЕР_3 у АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 6834185 від 16.09.2024 в сумі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн., а також понесені судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у вигляді сплаченого судового збору сумі 1 169 грн. 06 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього 4 169 (чотири тисячі сто шістдесят дев`ять) грн. 06 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча Л.Є. Петренко