Рішення № 141064734, 30.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 жовтня 2026 рокуСправа № 280/9008/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3; код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 20.08.2026 №084150005764 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;

- зобов`язати відповідача 2 призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.08.2026, із зарахуванням до загального стажу роботи періодів з 12.07.1985 по 26.08.1987 та з 01.10.1991 по 05.06.1997.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем 1 протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком через нібито відсутність необхідного страхового стажу, безпідставно не зарахувавши до його стажу періоди роботи в колгоспі «Заповіт Леніна» з 12.07.1985 по 26.08.1987 та з 01.10.1991 по 05.06.1997 на посаді водія, які належним чином підтверджені записами в трудових книжках та архівними довідками. Позивач наголошує, що неналежне оформлення чи відсутність відомостей про мінімум трудової участі в колгоспній документації з вини адміністрації не може позбавляти його конституційного права на соціальний захист, а загальний стаж роботи насправді становить 33 роки 04 місяці 04 дні, що є цілком достатнім для призначення виплат. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/9008/26 та повідомлено про розгляд справи у письмовому провадженні протягом шістдесяти днів.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що ним не було вчинено жодних протиправних дій чи бездіяльності та управління ніяким чином не порушило права позивача. Зазначає, що заява про призначення пенсії від 12.08.2026 в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке і прийняло рішення про відмову через відсутність необхідного страхового стажу (наявний стаж становить 25 років 07 місяців 10 днів із необхідних 31 року). Управління наголошує, що період роботи в колгоспі «Заповіт Леніна» обґрунтовано не зараховано до страхового стажу, оскільки в архівній довідці від 13.11.2024 відсутня інформація про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві, а відповідних належних документів позивачем надано не було. Посилаючись на те, що пенсійний орган діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Відповідач 1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проте у додаткових поясненнях по справі зазначив, що за чинним законодавством для осіб, які досягли 60 років у 2024 році, необхідний страховий стаж становить не менше 31 року. Водночас обчислений пенсійним органом стаж позивача на момент звернення становив лише 25 років 07 місяців 10 днів. Управління наголошує, що період роботи позивача в колгоспі «Заповіт Леніна» не було зараховано до його страхового стажу через те, що в доданій до заяви архівній довідці від 13.11.2024 відсутня будь-яка інформація про встановлений і вироблений ним річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, а інших належних документів на підтвердження цього факту надано не було. Оскільки вимоги закону щодо наявності мінімуму трудової участі для зарахування колгоспного стажу після 1965 року не дотримано, відповідач просить суд повністю відмовити в задоволенні позову.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , у жовтні 2024 року досяг 60-річного віку та набув право на призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У серпні 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 12.08.2026 про призначення йому пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивача було переданого на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке рішенням від 20.08.2026 №084150005764 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком. Відмова обґрунтована тим, що у заявника відсутній необхідний страховий стаж (31 рік), а його обчислений стаж становить лише 25 років 07 місяців 10 днів. При цьому відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи в колгоспі «Заповіт Леніна» з 12.07.1985 по 26.08.1987 та з 01.10.1991 по 05.06.1997 на посаді водія. Підставою для незарахування цих періодів пенсійний орган зазначив відсутність в архівній довідці інформації про встановлений і вироблений позивачем мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Позивач, не погодившись з правомірністю рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, звернувся з даним позовом до суду за його скасування та зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правові відносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у пій трудовий стаж встановлюється на підстав: інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також: у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Трудова книжка позивача вперше заповнювалась 14.07.1985. У трудовій книжці позивача у всіх спірних періодах роботи зазначені номери і дати наказів, на підставі яких вони зроблені. Записи про прийняття, звільнення з роботи засвідчені підписами відповідальних осіб та печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

З трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 судом встановлено, що з 12.07.1985 прийнято в члени колгоспу «Заповіт Леніна» Василівського району Запорізької області та направленено на навчання; з 02.09.1985 по 04.02.1986 навчався в групі водіїв автомобілів в СПТУ-7; після закінчення навчання продовжував працювати; 26.08.1987 позивача виключено з членів колгоспу «Заповіт Леніна» за власним бажанням (записи 1-4).

За період роботи з 12.07.1985 по 26.08.1987 позивач відпрацював наступну кількість трудоднів:

- 1985 рік: мінімум 80 трудоднів; відпрацьовано 80;

- 1986 рік: мінімум 290 трудоднів; відпрацьовано 334;

- 1987 рік: мінімум 170 трудоднів; відпрацьовано 173.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач з 01.10.1991 по 19.09.2001 був членом колгоспу «Заповіт Леніна» Василівського району Запорізької області (у 2000 році колгосп реорганізовано в СПК «Зоря»).

У спірний період з 01.10.1991 по 05.06.1997 позивач відпрацював наступну кількість трудоднів:

- 1991 рік: мінімум 66 трудоднів; відпрацьовано 76;

- 1992 рік: мінімум 290 трудоднів; відпрацьовано 336;

- 1993 рік: мінімум 270 трудоднів; відпрацьовано 327;

- 1994 рік: мінімум 270 трудоднів; відпрацьовано 295;

- 1995 рік: мінімум 270 трудоднів; відпрацьовано 320;

- 1996 рік: мінімум 270 трудоднів; відпрацьовано 337;

- 1997 рік: мінімум 270 трудоднів; відпрацьовано 324.

Записи про членство та про роботу в колгоспі «Заповіт Леніна» в трудових книжках позивача, а саме: в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 та в трудовій книжці серії НОМЕР_3 не суперечать один одному, зроблені за всіма правилами, чітко, без виправлень, печатки читаються. Інформація про встановлені мінімуми по колгоспу «Заповіт Леніна» та відпрацьовані трудодні в трудових книжках наявні та засвідчені печатками.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, зараховується час роботи за фактичною тривалістю.

Як вбачається з трудових книжок позивач протягом всього періоду роботи в колгоспі з 12.07.1985 по 26.08.1987 та з 01.10.1991 по 05.06.1997 виконував встановлений щорічний мінімум трудової участі, тобто зазначений період має бути зарахований до страхового стажу позивача в повному обсязі.

Натомість, в рішенні про відмову у призначенні пенсії відповідачем зазначено, що ним не зараховано до страхового стажу період з 12.07.1985 по 26.08.1987 та з 01.10.1991 по 05.06.1997, оскільки для зарахування даного періоду до стажу позивачу необхідно долучити довідки про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні на підставі первинних документів.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, (далі - Інструкція №58) трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162, чинної в період заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник*), «молодший спеціаліст», «бакалавр)), «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Зазначені правові норми свідчать про те, що відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2020 у справі №359/2076/17, від 18.11.2022 у справі №560/3734/22.

При цьому, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обчислення стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а. від 04.09.2018 у справі №423/1881/17.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки неналежний порядок організації ведення документообігу на підприємстві, не може бути правомірною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні зарахуванні страхового стажу. Що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області безпідставно не враховано до страхового стажу позивача період з 12.07.1985 по 26.08.1987 та з 01.10.1991 по 05.06.1997 з урахуванням кількості відпрацьованих трудоднів, зазначених в його трудових книжках, зокрема в трудовій книжці колгоспника.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.08.2026, із зарахуванням до загального стажу роботи періодів з 12.07.1985 по 26.08.1987 та з 01.10.1991 по 05.06.1997, суд звертає увагу, що належним відповідачем в цій частині позовних вимог є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Аналіз положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення позивачу пенсії та зарахування до пільгового стажу спірного періоду трудової діяльності є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області має здійснити зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача та здійснити призначення пенсії.

Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пенсію слід відмовити.

Натомість, в цій частині позовних вимог порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.08.2026, із зарахуванням до загального стажу роботи періодів з 12.07.1985 по 26.08.1987 та з 01.10.1991 по 05.06.1997.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

У силу вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20грн.

Натомість, за позовну вимогу немайнового характеру відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 1064,96 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як суб`єкта владних повноважень, яким порушено права позивача.

При цьому надмірно сплачений судовий збір у сумі 266,24 грн., згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню за клопотанням позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3; код ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.08.2026 №084150005764 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.08.2026, із зарахуванням до загального страхового стажу роботи ОСОБА_1 періодів з 12.07.1985 по 26.08.1987 та з 01.10.1991 по 05.06.1997.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.10.2026.

Суддя А.В. Сіпака