Постанова № 14106464, 25.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2011 року 11:43 № 2а-18400/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Бузінській А. В.

за участю представників:

від позивача: Горового О.В. (довіреність № 576 від 14.12.2010 р.);

від відповідача: Бондаренко О.О. (довіреність № 5528/9/10-114 від 23.09.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПовного товариства «Ломбард «Золота скриня» ТОВ «Кредитне товариство № 1» і компанія»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0009382305 від 18 серпня 2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Повне товариство «Ломбард «Золота скриня»ТОВ «Кредитне товариство № 1»і компанія»(далі Позивач, Товариство) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0009382305 від 18 серпня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням відповідачем було безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 55000,00 грн., оскільки порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»ним не допускалось. Позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно зараховано до каси реєстратора розрахункових операцій (далі РРО) грошові кошти у розмірі 11000,00 грн., які зберігались в сейфі ломбардного відділення та належали відокремленому підрозділу Товариства. Вказані грошові кошти, як вказує позивач, були повністю оприбутковані до касової книги та зберігались окремо, а тому не повинні були відображатись у денному звіті РРО.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки ломбарду, який належить позивачу, було встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО. Сума виявленої невідповідності становила 11000,00 грн. Згідно пояснень посадової особи позивача, наданих під час проведення перевірки, вказані грошові кошти є загальною касою підрозділу для роботи з клієнтами, що не дає можливості встановити, чи ці кошти є коштами каси відокремленого підрозділу або коштами з касової скриньки РРО. Відтак, відповідачем було застосовано до Товариства штрафні (фінансові) санкції у розмірі 55000,00 грн., що становить пятикратний розмір виявленої невідповідності.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

06 серпня 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці позивача ломбарду, розташованого за адресою: м. Київ, вул. О.Гончара, 79/4.

За результатами перевірки було складено акт № 1035/26/59/23/36037187 від 06.08.2010 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

18 серпня 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0009382305, яким до позивача, на підставі вказаного акту перевірки, було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 55000,00 грн.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку рішеннями ДПА у м. Києві від 11.10.2010 р. № 5405/10/25-214 та ДПА України від 26.11.2010 р. № 12708/6/25-0415 скарги позивача залишені без задоволення, а рішення відповідача, яке є предметом оскарження у даній справі, залишено без змін.

В Акті перевірки відповідачем зазначено про виявлення порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення перевірки (16528,16 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному Х-звіті РРО (5528, 16 грн.), у розмірі 11000,00 грн.

Як вбачається з довідки від 06.08.2010 р., складеної під час проведення перевірки експертом-оцінювачем ОСОБА_3, який був відповідальним за проведення касових операцій, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків в ломбарді за адресою вул. О.Гончара, 79/4 становить 16528,16 грн.

Згідно пояснень експерта-оцінювача ОСОБА_3 від 06.08.2010 р., наданих під час проведення перевірки та приєднаних до Акта перевірки, невідповідність готівкових коштів пояснюється тим, що ці кошти є загальною касою підрозділу для роботи з клієнтами.

Допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_4, головний державний податковий ревізор ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, яка входила до складу перевіряючих, пояснила, що на її прохання предявити готівкові кошти, які знаходяться на місці проведення розрахунків, експерт-оцінювач ОСОБА_3 дістав дві коробки з грошима та перерахував грошові кошти, які у них знаходились. Загальна сума готівкових коштів становила 16528,16 грн. При цьому, на роздрукованому Х-звіті РРО було зазначено 5528, 16 грн., різниця становила 11000,00 грн., що і було відображено в акті перевірки.

Допитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_3, який є працівником позивача та особою, відповідальною за проведення касових операцій, пояснив, що грошові кошти у розмірі 11000,00 знаходились у сейфі, розташованому поряд з місцем проведення розрахунків, та належать до загальної каси відокремленого підрозділу. Вказані грошові кошти були відображені у касовій книзі, яка перебувала на його робочому місці, де проводились розрахунки. На вимогу перевіряючих пояснити, що за гроші відображені у касовій книзі, ОСОБА_3 дістав вказані грошові кошти із сейфу та предявив для огляду. При цьому він зазначав, що це гроші відокремленого підрозділу, які зберігались окремо від каси РРО.

Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що у сейфі зберігаються кошти, які належать до загальної каси відокремленого підрозділу, облік яких ведеться окремо від коштів, які використовуються під час проведення готівкових розрахунків. Вказані грошові кошти у разі потреби вносяться як службове внесення до каси РРО та використовуються при проведенні готівкових розрахунків.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень судом зазначається наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон України № 265/95-ВР).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Місцем проведення розрахунків згідно ст. 2 Закону України № 265/95-ВР є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від15.12.2004 р., каса це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Пунктом 4.1 цього ж Положення передбачено, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що Законом встановлено обов'язкову відповідність грошових коштів на місці проведення розрахункових операцій (тобто у касі) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій або загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, незалежно від джерела походження таких коштів та їх належності будь-якій особі.

Згідно зі ст. 22 Закону № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Тобто факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій є достатньою підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності в порядку статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 затверджено Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (далі- Порядок).

Відповідно до п. 4.5 зазначеного Порядку унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення»використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Таким чином, грошові кошти, які знаходились на місці проведення розрахункових операцій та призначались для використання у готівкових розрахунках з клієнтами, повинні були оприбутковуватись до РРО з використанням операції «службове внесення».

Як вбачається з матеріалів перевірки, на місці проведення розрахунків готівкових коштів було на 11000,00 грн. більше, ніж зазначено в денному Х-звіті, що був роздрукований на РРО Марія-301 МТМ, при цьому вказані грошові кошти не були оформлені як операція із службового внесення із застосуванням РРО, що є порушенням п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР.

Посилання представника позивача на недостовірність фактів, викладених в акті перевірки, зокрема, на те, що у акті перевірки не було відображено факту наявності загальної каси відокремленого підрозділу, оприбуткування коштів до якої відбувається окремо від каси РРО згідно касової книги, яка також не була взята до уваги перевіряючими, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу, породжує певні юридичні наслідки, оскільки саме на підставі акту до позивача застосовано штрафні санкції.

Відповідно до п. 7.5. вищевказаного Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., керівник підприємства або особа, що його заміщує, підприємець має право під час складання акта про перевірку не погодитися з результатами перевірки і надати щодо цього відповідні обґрунтовані зауваження (пояснення) у письмовій формі, які додаються до акта про перевірку. Результати перевірки дотримання порядку ведення касових операцій розглядаються керівництвом підприємства (підприємцем), як правило, у триденний строк після її закінчення.

Крім того, відповідно до п. 4.4. вищевказаного Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, він був підписаний без жодних зауважень з боку позивача та його працівника. В довідці та в поясненнях працівника позивача ОСОБА_3 від 06.08.2010 р., які додані до Акта перевірки, вказано, що «сума готівкових коштів на місці проведення розрахунку у ломбарді…становить 16528,16 грн.», різниця «в касі на місці проведення розрахунку в ломбарді … у сумі 11000 грн.»пояснюється тим, що ці кошти є загальною касою підрозділу для роботи з клієнтами.

Тобто із самих пояснень працівника позивача вбачається, що кошти у розмірі 11000,00 грн. знаходились безпосередньо на місці проведення розрахунків, а не зберігались окремо у сейфі. Жодних зауважень стосовно того, що перевіряючими безпідставно не було взято до уваги наявність касової книги, де окремо обліковуються вказані грошові кошти, рівно як і зауважень з приводу того, що вказані кошти зберігались окремо у сейфі, а не на місці проведення розрахунків, акт перевірки не містить.

Акт перевірки був отриманий працівником позивача 06.08.10 р., що підтверджується підписом ОСОБА_3 на самому Акті.

Як було встановлено під час розгляду справи, позивачем не було подано до органу державної податкової служби заперечення з приводу фактів, викладених в акті перевірки, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки.

Судом беруться до уваги пояснення представника позивача стосовно того, що Товариство є фінансовою установою, яке здійснює специфічний вид діяльності надання фінансових кредитів фізичним особам під заставу майна та що в процесі роботи відокремленого підрозділу Товариства може виникнути потреба в поповненні каси РРО грошовими коштами, що вимагає постійної наявності в приміщенні ломбарду певної суми грошових коштів для розрахунків з клієнтами.

Однак, суд зазначає, що в такому випадку, з метою дотримання касової дисципліни, грошові кошти, які зберігаються в приміщенні господарської одиниці Товариства з метою поповнення каси РРО, повинні зберігатись окремо та не можуть перебувати на місці проведення розрахунків без оформлення їх через РРО як «службове внесення».

Зберігання готівкових коштів на місці проведення розрахунків без оприбуткування до РРО шляхом використання операції «службове внесення»вважається порушенням ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, виходячи з даних, зафіксованих Актом перевірки, пояснень працівника позивача, наданих під час перевірки, кошти, що знаходились безпосередньо на робочому місці експерта - оцінювача ОСОБА_3, де був розташований РРО, та яке є місцем проведення розрахунків, правомірно класифіковано податковим органом як такі, що знаходились на місці проведення розрахункових операцій, і правомірно віднесено до загальної суми виявлених коштів в розмірі 16528 грн. 16 коп.

Враховуючи те, що на місці проведення розрахунків було виявлено 11000,00 грн., які не були зареєстровані через РРО з використанням операції «службове внесення», суд приходить до висновку про незаконність дій позивача.

Отже позивачем порушено п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, який зобовязує субєкта господарювання забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 22 Закону України № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

З урахуванням виявлених в ході перевірки порушень, суд приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 серпня 2010 року № 0009382305 є обґрунтованим, прийнято з дотриманням встановленої законом компетенції, в межах повноважень та у визначений законом спосіб, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки орган державної податкової служби довів законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами ст. ст. ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 28 січня 2011 року.