Рішення № 141063795, 30.10.2026, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

30.10.2026 2/394/681/26

394/624/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 25.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та відповідачем укладено кредитний договір № 70759387.

Кредитодавець передає одноразовий ідентифікатор клієнту засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в особистому кабінеті клієнта), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним клієнтом під час заповнення заявки.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Відповіда уклав кредитний договір № 70759387 від 25.11.2021 року із ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3500 грн.

Видача (надання) Товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №01092025/1.

Згідно даного договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 70759387 від 25.11.2021 року.

Відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 12425 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3500 грн.; заборгованість за відсотками становить 8925 грн.

Позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість за кредитним договором, сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу/а.с.1-11/.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Разом із тим відповідач не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості, зокрема з вимогою про стягнення 8925 грн процентів, а також заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

Відповідач не має наміру ухилятися від виконання своїх зобов`язань та готовий виконати рішення суду в частині фактично підтвердженої основної заборгованості. Вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише частково з наступних підстав:

1.Щодо основної суми кредиту та здійснення платежу. Відповідач не заперечує, що 25.11.2021 року уклав кредитний договір № 70759387 та отримав кредитні кошти у розмірі 3500 грн.

Разом із тим із наданого позивачем розрахунку вбачається, що 30.12.2021 року відповідачем було здійснено платіж у розмірі 3150 грн. Згідно з розрахунком позивача, зазначений платіж був зарахований у рахунок сплати процентів, у зв`язку з чим позивач визначає залишок основної суми кредиту у розмірі 3500 грн.

Відповідач не заперечує проти встановлення судом фактичного розміру основної заборгованості відповідно до умов кредитного договору, наданих позивачем документів та з урахуванням здійсненого ним платежу. Водночас заперечує проти стягнення заявлених позивачем процентів, оскільки вважає їх нарахованими без належної правової підстави.

2. Щодо незаконного нарахування та стягнення процентів. Позивач просить стягнути з відповідача 8925 грн процентів. Із цією вимогою відповідач не погоджується з огляду на наступне:

2.1. Щодо гарантій, передбачених законодавством для військовослужбовців З 30.08.2022 року відповідач проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, у військовій частині НОМЕР_1 , є військовослужбовцем офіцерського складу та бере участь у заходах із забезпечення оборони України, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для визначених законом категорій військовослужбовців встановлено гарантію щодо не нарахування процентів за користування кредитом, а також штрафних санкцій та пені за період, на який поширюється дія відповідної гарантії.

При цьому кредитний договір № 70759387 був укладений відповідачем 25.11.2021 року, тобто до початку проходження військової служби.

Водночас сам факт укладення кредитного договору до набуття відповідачем статусу військовослужбовця не може бути підставою для позбавлення його передбачених законом гарантій після набуття відповідного статусу.

Зазначена обставина вже була предметом судового розгляду у справах за моєю участю, які розглядалися Новоархангельським районним судом Кіровоградської області. У справах № 372/2531/26 та № 372/2111/26 суд застосував відповідні гарантії до кредитних правовідносин, у яких кредитні договори також були укладені до початку проходження мною військової служби.

Разом із тим у цій справі відповідач звертає увагу суду також на самостійні підстави для заперечення проти заявлених процентів, зокрема на закінчення встановленого договором строку кредитування та необґрунтованість їх подальшого нарахування, про що зазначено нижче.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору № 70759387 від 25.11.2021 року строк кредитування закінчився 23.02.2022 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/1419/16-ц дійшла висновку щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після закінчення встановленого договором строку кредитування.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися, зокрема, до 30.03.2022 року, тобто після закінчення строку кредитування. У зв`язку з цим проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, не можуть бути стягнуті як договірні проценти без належної правової підстави.

Позивач визначив розмір заборгованості за процентами у сумі 8925 грн.

Водночас із наданих позивачем документів вбачається, що строк кредитування за договором № 70759387 був визначений до 23.02.2022 року, тоді як проценти, відповідно до розрахунку позивача, нараховувалися до 30.03.2022 року.

Таким чином, позивач включив до заявленої до стягнення суми проценти, нараховані після закінчення встановленого договором строку кредитування.

Крім того, заявлений розрахунок підлягає перевірці судом щодо правильності визначення періоду нарахування процентів, застосованої процентної ставки, порядку зарахування здійсненого мною платежу від 30.12.2021 року в сумі 3150 грн та правових підстав для включення кожної складової заявленої суми до заборгованості. За таких обставин вважає, що наданий позивачем розрахунок у частині 8925 грн процентів не підтверджує належним чином наявність у нього відповідної заборгованості та не може бути безумовною підставою для її стягнення.

Перехід права вимоги за договором факторингу не змінює обсягу прав первісного кредитора. Новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор, а отже, наявність договору факторингу не підтверджує законність нарахування 8925 грн процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 5500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач заперечує проти стягнення зазначеної суми у повному обсязі.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу повинні бути співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. Заявлена сума 5500 грн є надмірною для типової малозначної справи. У справі № 372/2531/26 Новоархангельський районний суд зменшив подібні витрати з 13000 грн до 2000 грн. Просить відмовити у їх стягненні або зменшити до розумного розміру.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у стягненні 8925 грн процентів судовий збір підлягає пропорційному перерозподілу.

Відповідач просив позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» задовольнити частково. Визначити розмір основної заборгованості за кредитним договором № 70759387 від 25.11.2021 року з урахуванням здійсненого мною 30.12.2021 року платежу в розмірі 3150 грн та інших документально підтверджених обставин виконання зобов`язання. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 8925 грн процентів відмовити повністю. У разі встановлення наявності основної заборгованості стягнути виключно документально підтверджений залишок основної суми кредиту. У задоволенні вимоги про стягнення 5500 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити, а у разі наявності підстав для їх компенсації зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

Позивачем до суду надано відповідь на відзив в якій осатаній зазначив, що ТОВ «ФК «ПОЗИКА» детально ознайомившись з відзивом відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо факту укладення кредитного договору відповідачем та факту перерахування кредитних коштів відповідачу.

25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та відповідачем укладено кредитний договір № 70759387.

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, а саме 975629, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договору про споживчий кредит № 70759387 від 25.11.2021.

Слід звернути увагу суду, що відповідач визнає факт укладення кредитного договору з первісним кредитором та факт перерахування кредитних коштів за кредитним договором.

Щодо нарахування процентів за кредитним договором.

У відповідності до умов договору про надання фінансового кредиту № 70759387 від 25.11.2021 вбачається, що кредит надається у розмірі 3500 грн (п. 3.1.), мета кредитування задоволення власних потреб, строк кредитування з 25.11.2021 по 23.02.2022, реальна річна процентна ставка за кредитом складає 1034%.

Процентні ставки їх надання і дія.

Договір передбачає два режими нарахування процентів: пільговий період та стандартний період.

У період, який клієнт обирає самостійно перед укладенням договору (але не більше ніж 30 календарних днів), діє пільгова процентна ставка у розмірі 2,5% на день. Ця ставка є фіксованою і застосовується виключно в межах обраного пільгового строку (п.п. 3.2.1. у п. 3.2., та п.п. 5.11.1 у п. 5.11. кредитного договору)

Після завершення пільгового періоду відсотки автоматично починають нараховуватись за стандартною процентною ставкою у розмірі 3% за кожен день користування кредитом.

Клієнт має можливість повторно отримати новий пільговий період. Для цього він повинен повністю сплатити проценти, нараховані за попередній пільговий період, протягом трьох днів після його закінчення. Після цього клієнт знову може обрати термін нового пільгового періоду, а Товариство оформлює додатковий договір, у якому фіксується новий строк кредитування.

Нарахування процентів.

Нарахування процентів здійснюється щодня на суму залишку кредиту, що визначено у п. 5.8 кредитного договору.

Проценти починають нараховуватися з дня видачі кредиту, і цей день вважається повним (п. 5.5 кредитного договору ).

У день повернення кредиту проценти не нараховуються, за винятком ситуації, коли кредит видано і повернено в один день (п. 5.65.7 кредитного договору).

Якщо клієнт здійснює часткове погашення, проценти продовжують нараховуватись на залишок непогашеної суми це зазначено у п. 5.9 кредитного договору. Датою сплати процентів вважається день їх фактичного зарахування на рахунок кредитора, що описано в п. 5.10 кредитного договору.

Порядок погашення кредиту та процентів.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 23.02.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Прострочення та штрафи.

У разі прострочення основної суми кредиту або процентів клієнт зобов`язаний сплатити штрафні санкції, про що зазначено у п. 3.3 кредитного договору.

Штраф становить 0% за кожен день прострочення, але його загальний розмір не може перевищувати: 50% від суми кредиту та відсотків, якщо сума кредиту перевищує мінімальну зарплату, подвійну суму кредиту, якщо кредит менший за мінімальну зарплату.

Згідно з п. 3.5 кредитного договору, Товариство також має право списувати кошти безспірно з картки клієнта в межах заборгованості.

Водночас відповідач не дотримався умов договору про надання фінансового кредиту № 70759387 від 25.11.2021, оскільки не повернув кредит у встановлений строк.

Таким чином, заборгованість клієнта за договором про надання фінансового кредиту № 70759387 від 25.11.2021, нарахована за період користування кредитом (з урахуванням строку кредитування) складає 3500 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту становить 8925 грн., заборгованість за відсотками становить 13260 грн.

Враховуючи вищевикладене, наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між відповідачем та ТОВ «ФК «ІРБІС».

Позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним кредитним договором, тому позовні вимоги позивача є законними та безперечними.

Щодо статусу військовослужбовця.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов`язань за кредитним договором.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом згідно з вимогами пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники зобов`язані надати документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби.

Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач повинен був звернутися до відділення фінансової установи та надати належні підтверджуючі документи. Лише після цього він міг отримати офіційне підтвердження про призупинення нарахування штрафних санкцій та процентів.

Таким чином, відповідач при укладенні кредитного договору або під час строку кредитного договору мав можливість надати первісному кредитору документи, що підтверджують його перебування на військовій службі чи інші документи, які надають право на пільги. Однак, відповідач не скористався зазначеним правом, у зв`язку з чим проценти нараховувались згідно умов договору.

Більше того, відповідачем при поданні заяви на отримання кредитних коштів було погоджено процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% та 3%. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався.

Отже, можна прийти до висновку, що нарахування відповідачу відсотків здійснювалося правомірно, оскільки відповідач не виконав свого обов`язку повідомити первісного кредитора та не надав жодних документів, що підтверджують його статус військовослужбовця. Відповідно, на нього не можуть поширюватися норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо правничої допомоги позивача.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію Договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року; копію Додаткової угоди № 70759387 від 16 лютого 2026 року до Договору № 39493634/01 про надання правової допомоги від 08 травня 2026 року; копію Детального опису робіт (надання послуг) від 08 травня 2026 року; копію Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 08 травня 2026 року та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841 від 22 липня 2016 року.

Позивач вважає, що ціни на послуги, які надані адвокатом є ринковими в межах м. Києва.

Також, звертає увагу суду, що до складання позовної заяви у вартість витрат на правничу допомогу адвоката включено ще формування необхідних додатків та перед складанням позову проведення аналізу спірних правовідносин із наданням рекомендацій щодо захисту інтересів позивача.

Таким чином, позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 5500 грн. підлягають до задоволення. Тому позивач просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про стягнення заборгованості у повному обсязі/а.с.138-146/.

В свою чергу відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача 12425 грн заборгованості, з яких, відповідно до позовної заяви, 3500 грн становить основна сума кредиту та 8925 грн проценти, а також 2662,40 грн судового збору та 5500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому відповідачем відзиві він не заперечував факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 3500 грн. Водночас відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру заборгованості, зокрема проти стягнення 8925 грн процентів та заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо відсутності спору про факт укладення договору та отримання коштів.

Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору № 70759387 від 25.11.2021 року та отримання кредитних коштів у розмірі 3500 грн. Саме тому у відзиві не ставилося питання про недійсність кредитного договору або відсутність кредитних правовідносин між сторонами.

Предметом спору є розмір заборгованості, правильність її розрахунку, правомірність нарахування заявлених процентів та обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, посилання позивача на те, що відповідачем визнається факт укладення договору та отримання коштів, саме по собі не підтверджує правильність заявленої до стягнення суми 12425 грн.

Відповідно до процесуального законодавства визнання однієї обставини не означає визнання всіх інших обставин, які позивач пов`язує з цією обставиною.

Відповідач визнає отримання 3500 грн кредитних коштів, однак не визнає заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами.

Щодо суперечностей у розрахунку заборгованості.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість становила: 3500 грн тіло кредиту; 8925 грн проценти; усього 12425 грн.

Водночас у відповіді на відзив позивач наводить інші числові показники заборгованості та зазначає, що заборгованість за період користування кредитом становить 3500 грн, при цьому одночасно зазначає 8925 грн як заборгованість за тілом кредиту та 13260 грн як заборгованість за процентами.

Такі цифри між собою не узгоджуються та арифметично суперечать як одна одній, так і сумі, заявленій у позовній заяві.

Зокрема, 8925 грн. + 13260 грн. становить 22185 грн., що не відповідає ані зазначеній у цьому ж документі сумі 3500 грн, ані заявленій у позові загальній заборгованості 12425 грн.

Відповідач не стверджує про причини виникнення такої невідповідності, однак вважає, що вона має бути усунута та належним чином пояснена позивачем, оскільки саме на позивача покладається обов`язок довести розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Самого посилання на те, що розрахунок нібито відповідає умовам кредитного договору, недостатньо, якщо наведені у процесуальних документах цифри не узгоджуються між собою.

Щодо строку кредитування та неправомірності нарахування договірних процентів після його закінчення.

Відповідно до кредитного договору № 70759387 від 25.11.2021 року строк кредитування був встановлений до 23.02.2022 року. Ця обставина прямо зазначена як у самому кредитному договорі, так і у документах, наданих позивачем.

Водночас із наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування процентів продовжується і після закінчення встановленого договором строку кредитування. Зокрема, у розрахунку продовжується нарахування процентів за ставкою 3 % на день після 23.02.2022 року. Таким чином, позивач фактично включив до заявленої суми проценти, нараховані вже після закінчення строку кредитування. Це має принципове значення для правильного визначення розміру заборгованості.

Отже, сам факт того, що кредитна заборгованість не була погашена у встановлений строк, не означає автоматичного продовження строку нарахування договірних процентів за встановленою договором ставкою.

У даному випадку строк кредитування закінчився 23.02.2022 року, а тому проценти, нараховані позивачем за договором після цієї дати, не можуть включатися до заборгованості лише на тій підставі, що кредит залишався непогашеним.

За наданим позивачем розрахунком після 23.02.2022 року продовжується нарахування по 105 грн на день.

За період приблизно з 24.02.2022 року по 25.03.2022 року це становить близько: 30 днів ? 105 грн = 3150 грн. Тобто значна частина заявлених 8925 грн процентів припадає саме на період після закінчення строку кредитування.

У зв`язку з цим просив суд перевірити розрахунок заборгованості по кожному періоду окремо та виключити з нього договірні проценти, нараховані після 23.02.2022 року.

Щодо платежу 3150 грн. від 30.12.2021 року.

У розрахунку цей платіж зазначений як: «Погашення кредиту» 3150 грн.

При цьому після проведення зазначеного платежу розмір основної суми кредиту у розрахунку позивача залишається 3500 грн.

З огляду на це необхідно встановити, яким саме чином позивачем було зараховано зазначений платіж та які саме нарахування існували станом на 30.12.2021 року.

Відповідач не стверджує, що зазначений платіж автоматично повинен бути повністю зарахований у рахунок погашення основної суми кредиту, оскільки порядок зарахування платежів має визначатися з урахуванням умов самого договору.

Разом з тим позивач зобов`язаний надати зрозумілий та послідовний розрахунок, з якого можна встановити: 1. суму процентів, нарахованих станом на 30.12.2021 року; 2. суму платежу, яка була направлена на погашення процентів; 3. чи залишилася після цього частина платежу; 4. на погашення якого саме зобов`язання була зарахована ця частина; 5. яким чином після проведення платежу сформувався залишок основного боргу в 3500 грн.

Щодо позиції позивача про відповідність розрахунку умовам договору.

Позивач у відповіді на відзив фактично зводить свої заперечення до того, що проценти були нараховані відповідно до умов кредитного договору.

Однак наявність у договорі певної процентної ставки сама по собі не звільняє позивача від необхідності довести: правильність періоду нарахування; правильність кількості днів; правильність застосованої ставки; правильність визначення бази для нарахування; врахування здійснених платежів; правомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Тобто предметом спору є не лише сама наявність умови про проценти, а правильність застосування цієї умови до конкретного періоду та конкретної суми заборгованості.

Щодо застосування гарантій для військовослужбовців.

Відповідач також підтримує наведені у відзиві доводи щодо його статусу військовослужбовця та передбачених законом гарантій.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для визначених законом категорій військовослужбовців передбачено гарантію щодо ненарахування процентів за користування кредитом, а також штрафних санкцій і пені за невиконання кредитних зобов`язань.

Відповідно до наданих суду документів відповідач проходить військову службу з 30.08.2022 року.

Сам факт укладення кредитного договору до початку проходження військової служби не означає відсутності передбачених законом гарантій на період, протягом якого особа має право на їх застосування.

У зв`язку з цим при визначенні розміру заборгованості суду необхідно встановити періоди, за які позивачем нараховувалися проценти, та перевірити їх на відповідність передбаченим законом гарантіям відповідача як військовослужбовця.

У разі встановлення, що до заявленої позивачем до стягнення суми включено проценти, нараховані за період, на який поширюються передбачені пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону гарантії, такі суми не підлягають стягненню та мають бути виключені з розрахунку заборгованості.

Відповідач просить суд не обмежуватися посиланням на загальний розмір заявлених позивачем процентів, а перевірити їх розрахунок за кожним періодом нарахування та встановити правову підставу для включення кожної складової заявленої суми до заборгованості.

При цьому відповідач звертає увагу суду, що основним запереченням щодо заявлених процентів у цій справі є також закінчення встановленого договором строку кредитування 23.02.2022 року та продовження позивачем нарахування договірних процентів після цієї дати, що детально викладено в інших розділах цих заперечень.

З огляду на викладене, у разі встановлення наявності процентів, нарахованих за період дії передбачених законом гарантій військовослужбовця, просив суд виключити такі проценти з розрахунку заборгованості та відмовити у їх стягненні.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів.

Позивачем також було подано клопотання про витребування у АТ «ПриватБанк» інформації щодо картки, на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти.

Водночас факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 3500 грн відповідачем не заперечується.

Отже, зазначене клопотання не стосується основного предмета спору правильності нарахування 8925 грн процентів та визначення фактичного розміру заборгованості.

Саме тому додаткове витребування інформації про отримання 3500 грн не усуває і не вирішує питання щодо: нарахування процентів після 23.02.2022 року; правильності розрахунку 8925 грн; зарахування платежу 3150 грн; розбіжностей у розрахунку, наведеному позивачем.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 5500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Із наданих позивачем документів убачається, що відповідно до акта про надання правничої допомоги та детального опису робіт адвокатом заявлено: письмову консультацію 0,5 години, 500 грн; правовий аналіз 1 година, 1500 грн; підготовку позовної заяви 2 години, 3000 грн; формування додатків 0,5 години, 500 грн.

Загальний заявлений обсяг 4 години, загальна вартість 5500 грн.

Відповідач не заперечує права позивача користуватися професійною правничою допомогою.

У цій справі ціна основної вимоги становить 12425 грн, а заявлені витрати на професійну правничу допомогу 5500 грн.

При цьому з наданого позивачем опису робіт вбачається, що основний обсяг роботи складається з підготовки типової позовної заяви, правового аналізу та формування додатків.

Також позивачем не заявлялися витрати за участь адвоката у судових засіданнях, оскільки представник позивача просить розглянути справу без його участі.

З урахуванням характеру спору, ціни позову, обсягу фактично заявлених робіт та того, що справа розглядається у спрощеному позовному провадженні, просив суд перевірити співмірність заявлених витрат та не покладати на відповідача витрати, які не відповідають критеріям необхідності та співмірності.

Крім того, відповідно до поданого позивачем договору про надання правової допомоги, вартість окремих видів послуг визначається у певному діапазоні, а тому сам факт укладення договору між позивачем та його адвокатом не означає автоматичного стягнення всієї заявленої суми з іншої сторони.

У зв`язку з цим відповідач просив відмовити у стягненні 5500 грн витрат на професійну правничу допомогу, а якщо суд дійде висновку про наявність підстав для їх компенсації визначити їх у розумному та співмірному розмірі.

Щодо судового збору.

Позивач просить стягнути з відповідача 2662,40 грн судового збору.

Водночас відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У разі відмови у стягненні заявлених 8925 грн процентів та задоволення лише документально підтвердженої частини вимог розмір судових витрат підлягає відповідному перерозподілу.

Тому питання про стягнення судового збору має вирішуватися судом пропорційно до фактично задоволених позовних вимог, а не виходячи з первісно заявленої позивачем суми.

Відповідач просив суд врахувати, що він не заперечує факт укладення кредитного договору № 70759387 від 25.11.2021 року та отримання кредитних коштів у розмірі 3500 грн, однак заперечує заявлений позивачем розмір заборгованості; перевірити розрахунок заборгованості, наданий ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА», з урахуванням строку кредитування, умов договору, здійсненого 30.12.2021 року платежу у розмірі 3150 грн та інших документально підтверджених обставин; не стягувати проценти, нараховані після закінчення встановленого договором строку кредитування після 23.02.2022 року; у задоволенні позовної вимоги про стягнення 8925 грн процентів відмовити, якщо позивач не доведе їх правомірність, період нарахування та правильність розрахунку з урахуванням закінчення строку кредитування; у разі встановлення, що до заявленої позивачем суми заборгованості включено проценти, нараховані за період дії передбачених законом гарантій військовослужбовця, виключити такі суми з розрахунку заборгованості та відмовити у їх стягненні; у задоволенні вимоги про стягнення 5500 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити, а у разі встановлення підстав для їх компенсації зменшити їх до розумного та співмірного розміру; судовий збір розподілити між сторонами пропорційно до розміру фактично задоволених позовних вимог; врахувати, що додаткове витребування доказів щодо факту отримання 3500 грн кредитних коштів не є необхідним для вирішення спору в частині, яка фактично заперечується відповідачем, оскільки факт отримання коштів ним не заперечується/а.с.149-160/.

Розгляд справи відповідно до ухвали від 25.08.2026 року про прийняття справи до свого провадження проводиться за відсутності сторін цивільного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч. 1 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ч. 1 ст. 13 ЦПК України вказує на те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до позову до відповідача заявлено матеріально правові вимоги стягнення заборгованості за кредитом та стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та штрафами.

Суд розглядає дану цивільну справу тільки в межах заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 25.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та відповідачем укладено кредитний договір № 70759387.

Відповідач уклав кредитний договір № 70759387 від 25.11.2021 року із ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3500 грн.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №01092025/1.

Згідно даного договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 70759387 від 25.11.2021 року.

Відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 12425 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3500 грн.; заборгованість за відсотками становить 8925 грн.

Вирішуючи даний спір, суд зважує на наступні норми матеріального права.

Відповідно до частин 1, 3, 4 та 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором . Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Ст. 638 ЦК України вказує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг. Момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов`язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством. У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов`язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством. Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов`язань між сторонами. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено. Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання відповідачем здійснювалось електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Зазначені умови договору є публічною пропозицією у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України « та «, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд доходить висновку, що факт укладення зазначеного кредитного договору підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Уклавши зазначений договір на умовах, викладених в ньому відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в них закріплені.

За змістом ст. ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 12425 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3500 грн.; заборгованість за відсотками становить 8925 грн.

Суд вказує, що відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву в якому було обґрунтовано часткове задоволення позовних вимог, а саме у розмірі 3500 грн.

Стосовно нарахованих кредитором відповідачеві процентів та штрафних санкцій суд звертає увагу на наступне.

Так, положеннями ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з пунктом 19 частини першої статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до Указу Президента від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого у встановленому порядку Верховною Радою, в Україні оголошено часткову мобілізацію, у зв`язку з чим настав особливий період, який, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», припиняється тільки згідно рішення Президента про демобілізацію із внесенням такого указу на затвердження Верховною Радою України.

Тобто в Україні з 17 березня 2014 року по даний час настав і діє особливий період відповідно до закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тому, нараховування штрафних санкцій, пені або процентів за користування кредитом військовослужбовцям, резервістам та військовозобов`язаним з 17 березня 2014 року по даний час є протиправним.

Резервісти та військовозобов`язані, призвані під час мобілізації навіть після звільнення зі служби, зберігають за собою право не сплачувати штрафні санкції, пеню або проценти за користування кредитом, оскільки в Законі визначено терміни: з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, який відповідно ще триває. При цьому дата отримання кредиту може бути до настання особливого періоду.

Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів останній з 30.08.2022 року проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, у військовій частині НОМЕР_1 , є військовослужбовцем офіцерського складу та бере участь у заходах із забезпечення оборони України, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 760/15915/16 (провадження № 61-17233 св 18) зроблено висновок, що «згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.

Суд враховує наявні у справі докази, що підтверджують факт перебування відповідача на військовій службі у період отримання кредиту та нарахування первісним кредитором штрафних санкцій. Безпосередню участь відповідача у діях, спрямованих на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду дає підстави дійти висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Суд відмічає, що Захист Вітчизни це конституційний обов`язок громадян України, спрямований на забезпечення суверенітету, територіальної цілісності та незалежності держави. Це справа всього народу, що включає військову службу, допомогу Збройним Силам, захист державних символів та економічну/інформаційну безпеку.

А тому суд вказує, що нарахований позивачем розмір відсотків є безпідставним та суперечить положенням вищезазначеного закону.

З огляду на викладене суд констатує, що позивач не перевірив належним чином обставини несвоєчасного погашення кредиту відповідачем та прийняв передчасне рішення про нарахування процентів та штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3500 грн. в рахунок погашення тіла кредиту.

Стосовно судових витрат, понесених позивачем на звернення до суду, суд зважує на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням зазначених норм процесуального права, враховуючи те, що позов задовольняється в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягають стягненню в повному обсязі судові витрати понесення при зверненні до суду у виді судового збору у сумі 2662,40 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зважує на наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» в позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5500 грн.

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено світлокопію договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026 року, світлокопію додаткової угоди № 70759387 до договору про надання правничої допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026 року.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суть спору та заявлені позивачем вимоги, з дотриманням положень ст. 137 ЦПК України, суд приходить до обґрунтованого та виваженого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат, пов`язаних з правовою допомогою ОСОБА_2 в сумі 3000 грн.

А тому суд з урахуванням наведеного вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 3500 грн., понесенні судові витрати в сумі 5662,40 грн. (сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та 3000 грн. (витрати, пов`язаних з правовою допомогою ОСОБА_2 ).

Приймаючи до уваги викладене та, керуючись ст. 8 Конституції України ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 3, 11, 12 Закону України « Про електронну комерцію», ст. ст. 525, 526, 599, 610, 612, 615, 625, 626, 629, 631, 638, 641, 644, 1054 ЦК України, Законом України «Про оборону України» Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 4, 5, 13, 27, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №70759387 від 25.11.2021 року в сумі 3500 /три тисячі п`ятсот/ грн. та судовий збір в сумі 2662,40 грн., а всього підлягає стягненню 6162 /шість тисяч сто шістдесят дві/ грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ПОЗИКА» понесені судові витрати, пов`язані з правничою допомогою в сумі 3000 /три тисячі/ грн.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА», місцезнаходження вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 39493634.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію даного рішення негайно після постановляння направити учасникам справи.

Суддя: