Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №504/2643/25
Провадження №2/504/1310/26
Доброславський районний суд Одеської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2026с-ще ДоброславДоброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
секретаря Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5, в с-ще Доброслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32), про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
03.07.2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить:
припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру загальною площею 31,9 кв.м, житловою площею 11,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 934775951227); земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль VOLVO V40CC, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; автомобіль TOYOTA HIACE, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ;
у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру та обидві земельні ділянки;
у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на обидва автомобілі;
судові витрати покласти на відповідача.
Ціну позову визначено в сумі 2 254 465,72 грн.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що з 05.09.1987 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, шлюб не розірвано.
З 11.05.2017 року вона зареєстрована як фізична особа підприємець з основним видом діяльності «вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».
Позивачка вказує, що «в ході своєї діяльності» набула у власність автомобілі VOLVO та TOYOTA, нежитлову будівлю корівника зі свердловиною (на підставі договору дарування № 1447 від 01.11.2023 року), дві земельні ділянки в Березанському районі Миколаївської області (кадастрові номери 4820983500:06:000:0158 та 4820983900:03:000:0146), квартиру в с. Крижанівка та дві земельні ділянки в с. Фонтанка, а також має право оренди ще двох земельних ділянок у Березанському районі Миколаївської області.
Корівник зі свердловиною, на думку позивачки, не підлягає поділу, оскільки належить їй на підставі договору дарування; земельні ділянки в Миколаївській області оскільки набуті в порядку приватизації; права оренди оскільки не входять до складу майна, що підлягає поділу.
До спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, позивачка віднесла лише квартиру, дві земельні ділянки в с. Фонтанка та два автомобілі.
Вартість автомобілів позивачка визначила за даними сайтів автопродажу: VOLVO 17 000 доларів США (709 739,21 грн), TOYOTA 10 000 доларів США (417 493,65 грн).
Вартість квартири (19 000 доларів США, або 793 237,94 грн) та кожної із земельних ділянок (по 4 000 доларів США, або по 166 997,46 грн) визначено за оголошеннями на сайті OLX, висновку суб`єкта оціночної діяльності до позову не додано.
За розрахунком позивачки загальна вартість автомобілів становить 1 127 232,86 грн і так само 1 127 232,86 грн становить загальна вартість нерухомого майна.
Позивачка зазначає, що поділ проводиться «з урахуванням перебування транспортних засобів, що належать позивачці, в заставі у банківської установи в забезпечення виконання зобов`язань відповідача ( ОСОБА_2 )», і вважає такий поділ співмірним та таким, що відповідає принципу рівності часток.
Також позивачка вказує, що відповідач на її неодноразові усні звернення відмовлявся добровільно здійснити перереєстрацію майна.
Суд звертає увагу, що в позовній заяві обидві земельні ділянки в с. Фонтанка зазначено з одним і тим самим кадастровим номером 5122786400:01:001:2640, тоді як за договором купівлі-продажу земельна ділянка № НОМЕР_7 має кадастровий номер 5122786400:01:001:2639.
Позовна заява не містить жодних відомостей про наявність у відповідача заборгованості перед банком, ухвалені господарськими судами рішення про її стягнення та звернення стягнення на автомобілі, відкриті виконавчі провадження та подання приватного виконавця про визначення частки боржника у цьому самому майні. Банк до участі у справі позивачка не залучила.
Позиція відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подав.
Позиція третьої особи.
АТ «Банк Кредит Дніпро» 13.08.2026 року подало до суду письмові пояснення, у яких просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа зазначає, що відповідач є боржником банку за рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 року у справі № 916/1294/24 про стягнення 13 756 286,22 грн, а на заставні автомобілі, зареєстровані за позивачкою, звернуто стягнення рішенням Господарського суду Одеської області від 13.08.2024 року у справі № 916/1893/24.
На думку банку, позов має штучний характер і пред`явлений не для вирішення реального спору між подружжям, а з метою вивести нерухоме майно з-під звернення стягнення за боргом відповідача та ускладнити виконання судових рішень, що набрали законної сили. Банк посилається на загальні засади добросовісності та недопустимості зловживання правом (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 13 ЦК України).
Рух справи в суді.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
17.10.2025 року позивачка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову щодо спірного майна.
Ухвалою судді від 17.10.2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 12.03.2026 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено АТ «Банк Кредит Дніпро».
У судове засідання 30.10.2026 року позивачка та відповідач не з`явилися.
Позивачку повідомлено про розгляд справи судовою повісткою, яку 04.05.2026 року надіслано на її електронну адресу, зазначену в позовній заяві, і доставлено до її електронної скриньки 04.05.2026 року о 11:19, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Про причини неявки позивачка суд не повідомила.
Відповідача повідомлено про розгляд справи судовою повісткою, яку 04.05.2026 року надіслано на його електронну адресу, зазначену в позовній заяві, і доставлено до його електронної скриньки 04.05.2026 року о 11:19, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Про причини неявки відповідач суд не повідомив.
Представник третьої особи Іващенко І.О. брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала письмові пояснення та просила у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд вважає, що в справі зібрано достатньо доказів для ухвалення рішення по суті спору.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05.09.1987 року, шлюб не розірвано.
У позовній заяві обоє зазначили одну адресу: АДРЕСА_3 .
19.09.2016 року на ім`я ОСОБА_1 придбано квартиру в с. Крижанівка за ціною 149 993 грн.
Автомобіль VOLVO V40CC зареєстровано за ОСОБА_1 19.11.2016 року (свідоцтво НОМЕР_8 ), автомобіль TOYOTA HIACE 20.07.2018 року (свідоцтво НОМЕР_9 ).
Державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця проведено 11.05.2017 року, тобто після придбання квартири та автомобіля VOLVO.
21.10.2021 року на ім`я ОСОБА_1 придбано дві земельні ділянки в с. Фонтанка: з кадастровим номером 5122786400:01:001:2639 за ціною 42 000 грн та з кадастровим номером 5122786400:01:001:2640 за ціною 49 900 грн.
У 20212023 роках АТ «Банк Кредит Дніпро» надавало кредити фермерському господарству «Деметра», засновником і головою якого є ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 є поручителем за зобов`язаннями господарства, а ОСОБА_1 заставодавцем автомобілів Volvo та Toyota, переданих у заставу банку на забезпечення цих зобов`язань.
Кінцевий строк погашення кредитів настав 23.12.2023 року.
01.11.2023 року, тобто за півтора місяця до настання цього строку, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 нежитлову будівлю корівника зі свердловиною загальною площею 1091,3 кв.м (договір дарування № 1447).
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 06.10.2025 року у справі № 469/590/24 зазначений договір дарування, а також договір купівлі-продажу іншого майна, укладений ОСОБА_2 з третьою особою, визнано недійсними як фраудаторні. Апеляційну скаргу на це рішення ОСОБА_2 подав 10.06.2026 року з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Суд враховує це рішення, яке не набрало законної сили, не як преюдиційний факт, а як обставину, що характеризує поведінку відповідача щодо належного йому майна після виникнення боргу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 року у справі № 916/1294/24 з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» стягнуто заборгованість за кредитними договорами від 31.08.2021 року та від 20.01.2023 року в сумі 13 756 286,22 грн, а також 206 344,29 грн судового збору.
08.10.2024 року на підставі заяви банку приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Баталін Сергій Сергійович відкрив виконавче провадження № 76241808 з примусового виконання цього рішення щодо боржника ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.08.2024 року у справі № 916/1893/24, залишеним без змін судом апеляційної інстанції 27.11.2024 року, звернуто стягнення на предмети застави автомобілі Volvo та Toyota, зареєстровані за ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед банком. На виконанні цього рішення у приватного виконавця Притуляка В. перебувають виконавчі провадження № 76983408 та № 79248257.
У травні 2025 року приватний виконавець Баталін С.С. звернувся до Господарського суду Одеської області з поданням про визначення частки боржника ОСОБА_2 (1/2) у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру в с. Крижанівка та обидві земельні ділянки в с. Фонтанка.
Судом встановлено, що 02.06.2025 року у запереченнях на це подання ОСОБА_1 стверджувала, що все зазначене майно набуте нею за особисті кошти, отримані від підприємницької діяльності, а частка боржника ОСОБА_2 у ньому дорівнює нулю.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 року у задоволенні подання відмовлено з огляду на наявність спору між подружжям щодо майна.
Через п`ятнадцять днів, 03.07.2025 року, ОСОБА_1 пред`явила позов у цій справі, в якому вже визнає те саме майно спільною сумісною власністю подружжя.
03.10.2025 року автомобіль Volvo оголошено в розшук, 11.10.2025 року його описано та вилучено.
17.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася в цій справі із заявою про забезпечення позову щодо спірного майна, яку ухвалою судді від 17.10.2025 року залишено без задоволення.
30.12.2025 року автомобіль Volvo реалізовано на електронних торгах (протокол № 652429). Автомобіль Toyota перебуває в розшуку.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 року подання приватного виконавця задоволено та визначено частку ОСОБА_2 у розмірі 1/2 у спірному нерухомому майні.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2026 року у справі № 916/1294/24 постанову апеляційного господарського суду скасовано, ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 року залишено в силі з тих мотивів, що за наявності спору про право частка боржника у спільному майні визначається в порядку позовного провадження.
Суд звертає особливу увагу, що на існування такого спору боржник посилався, зокрема, на позов ОСОБА_1 у цій справі.
13.07.2026 року відкрито провадження у справі № 504/3151/26 за позовом приватного виконавця Баталіна С.С. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення частки боржника в тому самому нерухомому майні; ця справа перебуває на стадії підготовчого провадження.
Іншого майна подружжя, крім того, на яке звертається стягнення за боргами перед банком, позов не стосується.
Рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 року у справі № 916/1294/24 на час розгляду цієї справи не виконане.
Інших істотних обставин судом не встановлено.
Релевантні джерела права та висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності; відповідно до ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, і в разі поділу частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Разом з тим, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц виснувала:
«Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.»
«Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення зобов`язання зі сплати грошових коштів, в тому числі на відшкодування шкоди або виконання судового рішення.»
«…правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.»
Верховний Суд у постанові від 07.12.2018 року у справі № 910/7547/17 зазначив:
«Дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.»
Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року у справі № 489/5148/18 наголосив:
«Правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).»
Щодо поділу майна подружжя Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 317/3272/16-ц дійшов висновку, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися для уникнення погашення боргу.
У постанові від 11.08.2021 року у справі № 723/826/19 Верховний Суд погодився з відмовою в позові дружини боржника про визнання за нею права на частку в майні боржника, оскільки подружжя використовувало цивільно-правовий інструментарій для недопущення звернення стягнення на майно боржника, тобто «вживало право на зло».
Наведені висновки суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі й застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Отже, право на поділ спільного майна подружжя, як і будь-яке інше цивільне право, підлягає судовому захисту лише тоді, коли воно здійснюється добросовісно і не спрямоване на завдання шкоди іншим особам, зокрема кредиторам одного з подружжя.
Оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд переконаний, що позов ОСОБА_1 пред`явлено не для захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, а з метою вивести нерухоме майно з-під звернення стягнення за боргом відповідача та перешкодити виконанню судових рішень, що набрали законної сили.
До такого висновку суд дійшов з огляду на таке.
По-перше, момент пред`явлення позову.
Подружжя, яке перебуває у шлюбі з 1987 року, протягом багатьох років не мало жодного спору щодо майна, придбаного у 20162021 роках. Спір «виник» лише після ухвалення рішень про стягнення з відповідача понад 13,7 млн грн і звернення стягнення на заставні автомобілі, під час примусового виконання цих рішень і через п`ятнадцять днів після того, як господарський суд відмовив приватному виконавцю у визначенні частки боржника саме з посиланням на наявність спору між подружжям.
По-друге, відсутність реального спору між сторонами.
Шлюб між сторонами не розірвано, вони проживають за однією адресою. Відповідач відзиву на позов не подав і жодних заперечень проти запропонованого позивачкою поділу не висловив.
Твердження позивачки про те, що відповідач неодноразово відмовлявся добровільно переоформити майно, жодними доказами не підтверджене.
Водночас саме посилання на цей позов як на доказ існування спору дозволило боржникові домогтися скасування судового рішення про визначення його частки у спільному майні.
На думку суду, у такий спосіб позов у цій справі використовувався не як засіб захисту права, а як інструмент блокування звернення стягнення на майно боржника.
Суд зазначає, що неподання відповідачем відзиву не є підставою для задоволення позову: відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в такому разі суд вирішує справу за наявними матеріалами, а отже, зобов`язаний перевірити, чи підлягає заявлене право судовому захисту.
По-третє, суперечлива поведінка позивачки.
У господарському суді ОСОБА_1 стверджувала, що квартира та земельні ділянки є її особистою власністю, набутою за кошти від підприємницької діяльності, а частка чоловіка в них дорівнює нулю. Суд звертає увагу, що квартиру придбано 19.09.2016 року, тобто до державної реєстрації позивачки як фізичної особи підприємця 11.05.2017 року.
У цій справі позивачка називає те саме майно спільним, але просить залишити його повністю за нею.
Більше того, і в самій позовній заяві позивачка стверджує, що квартиру та автомобіль VOLVO набуто «в ході своєї діяльності» як фізичної особи підприємця, хоча обидва ці об`єкти набуто до її реєстрації як підприємця.
Кожна з цих позицій, попри їх взаємну суперечливість, веде до одного результату нерухоме майно не повинне стати джерелом погашення боргу відповідача перед банком.
Суд переконаний, що така зміна позиції залежно від процесуальної ситуації не узгоджується зі стандартом добросовісної поведінки, який виключає суперечливу поведінку учасника правовідносин на шкоду інтересам інших осіб.
По-четверте, зміст запропонованого поділу.
Рівність часток у запропонованому поділі є лише формальною. Відповідачеві пропонується передати автомобілі, щодо яких набрало законної сили рішення про звернення стягнення на користь того самого банку, один з яких на час розгляду справи вже реалізовано на електронних торгах, а інший перебуває в розшуку.
Реальної майнової цінності для відповідача така частка не має і погашенню його боргу не сприятиме.
Натомість усе нерухоме майно, за рахунок якого може бути хоча б частково виконано рішення про стягнення 13 756 286,22 грн, переходить до позивачки.
Вартість майна при цьому визначено за оголошеннями з мережі Інтернет, без висновку суб`єкта оціночної діяльності.
Суд звертає особливу увагу, що за розрахунком позивачки вартість автомобілів (17 000 + 10 000 доларів США) і вартість нерухомого майна (19 000 + 4 000 + 4 000 доларів США) збігаються до копійки по 27 000 доларів США, або по 1 127 232,86 грн.
На думку суду, такий точний збіг свідчить не про ринкову оцінку майна, а про підбір вартості під наперед визначений результат: формально «рівний» поділ, за якого вся нерухомість залишається за позивачкою.
При цьому позивачка в самому позові визнає, що автомобілі перебувають у заставі банку в забезпечення зобов`язань, пов`язаних з відповідачем, тобто на момент звернення до суду їй було достеменно відомо про обтяження майна, яке вона пропонує передати чоловікові.
По-п`яте, вибірковість поділу.
Позов стосується виключно того майна, на яке звертається або може бути звернене стягнення за боргами перед банком.
Корівник зі свердловиною, отриманий позивачкою від відповідача в дар за півтора місяця до настання строку погашення кредитів, позивачка з поділу виключає як своє особисте майно, хоча саме цей договір дарування визнано судом першої інстанції фраудаторним.
Суд також враховує, що позовна заява не містить жодної згадки про заборгованість відповідача, рішення господарських судів, виконавчі провадження та подання приватного виконавця щодо того самого майна, а кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро» до участі у справі позивачка не залучила. Ці обставини стали відомі суду лише після залучення банку до участі у справі.
По-шосте, системність поведінки сторін.
Позов пред`явлено на тлі інших дій, спрямованих на збереження майна від стягнення: дарування відповідачем позивачці будівлі корівника за півтора місяця до настання строку погашення кредитів, визнане судом першої інстанції фраудаторним, та звернення позивачки із заявою про забезпечення позову щодо спірного майна, яку залишено без задоволення.
Суд враховує і те, що автомобілі Volvo та Toyota є предметом застави. Згідно з ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором, а відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу в разі переходу права власності на заставлене майно до іншої особи. Згоди АТ «Банк Кредит Дніпро» на перехід права власності на заставні автомобілі до відповідача матеріали справи не містять, а сам банк проти цього заперечує.
Щодо автомобіля Volvo суд зазначає й те, що на час ухвалення рішення він реалізований на електронних торгах, а отже, не може бути об`єктом поділу між подружжям.
Сукупність наведених обставин спростовує презумпцію добросовісності позивачки (ч. 5 ст. 12 ЦК України) і свідчить про те, що сторони «вживають право на зло», використовуючи інститут поділу майна подружжя для недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Такий позов, на переконання суду, має очевидно штучний характер у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, а право, на захист якого він спрямований, здійснюється всупереч ч. 3 ст. 13 ЦК України і судовому захисту не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог. Іншого способу поділу, ніж запропонований позивачкою, суд не здійснює, а запропонований поділ спрямований на очевидну шкоду кредитору відповідача.
Водночас суд наголошує, що цим рішенням не вирішується питання правового режиму спірного майна та розміру часток кожного з подружжя в ньому.
Відмова в позові ґрунтується виключно на недобросовісності здійснення позивачкою права на поділ і не позбавляє заінтересованих осіб, у тому числі стягувача та приватного виконавця, права на вирішення питання про частку боржника у спільному майні в установленому законом порядку.
Виходячи зі встановлених на підставі належним чином оцінених доказів обставин та з підстав, передбачених наведеними нормами матеріального права, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачкою згідно з платіжною інструкцією від 01.07.2025 року судовий збір у сумі 9 084,00 грн відшкодуванню не підлягає і залишається за нею. Третя особа про відшкодування судових витрат не заявляла.
На підставі наведеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 586 ЦК України, ст. 60, 69, 70 СК України, ст. 4, 12, 13, 44, 81, 141, 178, 223, 263265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32), про поділ спільного майна подружжя відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивачки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 30.10.2026.
СуддяВ. К. Барвенко
Судове рішення № 141062936, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області) було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 504/2643/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: