Рішення № 141061764, 30.10.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1780/26

Провадження № 2/455/1096/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі позивач, новий кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідачка, позичальниця) про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №94038 від 18.10.2023 року (далі кредитний договір) та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2023 року відповідачка та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП»» ( далі кредитор ) уклали кредитний договір. Кредитор свої обов`язки виконав надав кредит. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання, визначені кредитним договором, не виконувала, що стало підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку. При цьому, кредитор відступив право вимоги за кредитним договором позивачу.

21 вересня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Суд не визнавав явки сторін обов`язковою.

За клопотанням позивача витребував від АТ КБ«ПРИВАТБАНК» фінансові та інші документи, які мають значення для правильного вирішення справи. 30 вересня 2026 року АТ КБ«ПРИВАТБАНК» виконало вимогу суду та надало витребувані документи та інформацію.

Судове засідання, призначене на 14.10.2026 року, суд відклав на 30.10.2026 рік, оскільки це була перша неявка відповідачки, повідомленої належним чином і яка не проінформувала суд про причини неявки. Відзиву не подала.

В судове засідання, призначене на 30.10.2026 рік , сторони не з`явилися.

Позивач повідомлений про дату час та місце судового засідання через електронний суд. В прохальній частині позовної заяви (п.7,8) міститься клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивача та погодження на ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка повідомлена про дату час та місце судового засідання через електронний суд. Судову повістку отримала14.10.2026 року.

Суд вжив всі можливі заходи, однак в судове засідання, сторони не з`явилися.

Враховуючи, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

18.10.2023 року кредитор та відповідачка уклали кредитний договір, що підтверджується паперовою копією цього договору.

Кредитор зобов`язався надати відповідачці кредит в розмірі 3300,00 грн (п.1.1.). Кредит надавався строком на 90 днів, тобто до 15.01.2024. Строк дії договору 90 днів. (п.1.2.) За користування кредитом позичальниця зобов`язалась сплачувати кредитору 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. (п.1.3) Датою укладення кредитного договору вважалася дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальниці ( п.1.5.). Кредит мав надаватися позичальниці в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом ( п.1.4.). рахунок позичальника НОМЕР_1 ( п.9) Сторони узгодили графік платежів по тілу кредиту, відсотках та комісії ( додаток №1). Дата повернення кредиту 15.01.2024 рік.

Відповідачка взяв на себе зобов`язання повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші передбачені платежі на умовах, визначених кредитним договором (п.1.1.).

Кредитний договір містить і інші умови, які є обов`язковими для такого типу договорів.

Відповідачка підписала кредитний договір електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором KL3778) 18.10.2023року. Код KL3778 відправлений кредитором на номер телефону позичальниці НОМЕР_2 .

На виконання п. 1.4. кредитного договору 18.10.2023 об 21:36 кредитор перерахував відповідачці кредит в розмірі 3300,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом директора ТОВ`ПРОФІТГІД» О. Боровим. АТ КБ«ПРИВАТБАНК» підтвердило, що на ім`я відповідачки емітовано карту НОМЕР_3 , на яку 18.10.2023 року зараховано кошти в сумі 3300,00 грн, що підтверджується листом АТ КБ«ПРИВАТБАНК» від 30.09.2026 року №20.1.0.0.0./7-260923/143587-БТ та випискою по рахунку за період з 18.10.2023 рік до 18.10.2023 рік.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором станом на 25.12.2023 рік становила 14685,00 грн, з яких: за основним боргом (тілом кредиту) 3300,00 грн; за процентами 11385,00 грн. Відповідачка жодних платежів на погашення боргу не здійснювала. Проценти нараховані з 18.10.2023 року до 25.12.2023 року включно

23.12.2024 року кредитор та позивач уклали договір факторингу № 23122024 відповідно до якого кредитор відступив на користь позивача право вимоги за кредитним договором, що підтверджується копіями договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року, акта приймання-передачі реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року, витягу із додатку №1 до договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 року, платіжної інструкції № 11417 від 13.02.2025 року.

Копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту підтверджується, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та має право на надання фінансових послуг.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договором. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Законів України »Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію».

Сторони підписали кредитний договір за допомогою електронних підписів, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Відповідачка отримала кредитні кошти за кредитним договором в строки та в розмірі, обумовлений в договорі.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

У порушення вимог Закону, відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

В силу статей 512, 1077, 1078 ЦК позивач в законному порядку набув права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу, відповідачка не надала доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань або/чи які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд погоджується із розрахованою сумую заборгованості по тілу кредиту, та процентів, оскільки відповідачка не надала доказів щодо їх повного чи часткового погашення, а здійснений розрахунок відповідає умовам договору, проценти нараховані в межах строку кредитування.

Суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 14685 грн, з яких за основним боргом (тілом кредиту) 3300 грн та за процентами 11385,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 94038 від 28.07.2026 року.

Крім цього, представник позивача просив суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позивач уклав договір про надання правової (правничої) допомоги № 42649746 від 01.06.2026 року з ФОП ОСОБА_2 , а не з ОСОБА_2 як адвокаткою.

Відповідно до ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, якщо така професійна правнича допомога надавалась адвокатом на підставі укладеного із стороною справи договору про надання правничої допомоги в порядку здійснення адвокатської діяльності як незалежної професійної діяльності.

Якщо зазначений договір укладений стороною справи з фізичною особою - підприємцем (навіть якщо ця фізична особа має статус адвоката), такий договір не може вважатися договором про надання правничої допомоги у розумінні ст. 1, 26, 30 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно, витрати сторони справи, понесені за таким договором, не підлягають розподілу за правилами статей 133, 137 ЦПК України. А тому висную, що понесені судові витрати на правничу допомогу не підлягають розподілу.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №94038 від 18.10.2023 року у розмірі 14685 гривень 00 копійок (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати, що становлять 2662 гривень 40 копійок (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. С.Петлюри, буд. 21/1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 42649746, рахунок IBAN: НОМЕР_4 .

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя С.М. Івасенко