Рішення № 141061629, 30.10.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1797/26

Провадження № 2/450/1927/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кукса Д.А.

секретаря судового засідання Глинської У.Я.

представника позивача Павлечко Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів, -

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму переплаченої пенсії в розмірі 697070,00 грн, а також суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як особа з інвалідністю III групи внаслідок загального захворювання, одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 з 03.01.2018, та особою з інвалідністю II групи внаслідок загального захворювання з 22.01.2020.

З 06.03.2020 відповідно до поданої заяви ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

Згідно виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААВ №738292, виданої Шевченківською міжрайонною МСЕК ОСОБА_1 з 19 січня 2023 року визнаний особою з інвалідністю II групи по 01 лютого 2026.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 14.07.2025 № ЦО 18323 Відповідачу було скасовано інвалідність з 01.02.2023. Виплату пенсії припинено з 01.08.2025.

06 серпня 2025 року на адресу Головного управління надійшло рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи Український державний науково - дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства здоров`я України про те, що ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року не визнано особою з інвалідністю.

На підставі отриманого Рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з 01 лютого 2023 року виплату пенсії припинено. Визначено суму для повернення коштів, як надміру виплачених у зв`язку з безпідставним набуттям цих коштів в розмірі 697070,00 грн. за період з 01 лютого 2023 року по 31 липня 2025 року.

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико- соціальних проблем інвалідності Міністерства здоров`я України» відповідач не оскаржував.

Невизнання відповідача особою з інвалідністю з 01 лютого 2023 року на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства здоров`я України» є обставиною, яка впливає на пенсійне забезпечення та призвела до виникнення переплати пенсійної виплати.

З метою добровільного повернення надміру виплачених коштів ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням скеровувались листи - повідомлення про розмір переплати пенсії (№1300-5221-8/112878 від 30 серпня 2025 року, №1300-0304- 8/17646 від 05 лютого 2026 року).

На момент звернення до суду кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Львівської області від відповідача не надходили, у зв`язку з чим просить задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених письмово.

Позиція відповідача: відповідач подав відзив на позовну заяву в якому щодо вимог позовної заяви заперечив, вказав, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі №380/19660/25 визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 14.07.2025 №ЦО-18323, яким скасовано ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2026 вказанне рішення залишено без змін. Рішення набрало законної сили 25.09.2026. За таких умов відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участь, зазначивши, що позовні вимоги заперечує з підстав викладених письмово.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

15.04.2026 відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру; 15.04.2026 ухвала про відкриття провадження у справі; 04.05.2026 відзив на позовну заяву; 08.05.2026 відповідь на відзив; 15.05.2026 заперечення (на відповідь на відзив); 20.05.2026 клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; 20.05.2026 клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; 28.05.2026 заперечення на клопотання про залучення третьої особи; 29.05.2026 заява про розгляд справи без участі; 29.05.2026 заперечення на клопотання про залучення третьої особи; 03.06.2026 ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду; 28.09.2026 клопотання про долучення доказів; 22.10.2026 заява про розгляд справи без участі.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як особа з інвалідністю III групи внаслідок загального захворювання, та особою з інвалідністю II групи внаслідок загального захворювання з 22.01.2020.

Відповідно до виписок з актів огляду медико-соціальної експертної комісії до довідок серії 12 ААБ № 327624, серії 12 ААВ №044286 та серії 12 ААБ №738292, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами повторних оглядів, проведених 22.01.2020, 21.01.2021 та 19.01.2023 відповідно, встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання: згідно з першою випискою - до 01.02.2021, другою - до 01.02.2023, третьою - до 01.02.2026.

Рішенням Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», що оформлено Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 14.07.2025 №ЦО-18323 скасовано рішення медико-соціальної експертної комісії від 31.01.2023 №1134/15 про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІ групи.

Крім того, позивачем проведено розрахунок переплати пенсії за період з 01.02.2023 по 31.08.2025 в розмірі 697070,00 грн.

Відповідно до листів від 30.08.2025 та 05.06.2026 на адресу відповідача Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області направлено листи, якими ОСОБА_1 повідомлено про переплату пенсії за період з 01.02.2023 по 31.08.2025 в розмірі 697070,00 грн., та запропоновано повернути зайво виплачену пенсію.

29.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі №380/16660/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центр оцінювання функціонального стану особи про визнання протиправними та скасування рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО-18323 від 14.07.2025, прийнятого за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії щодо скасування II групи інвалідності встановленої ОСОБА_1 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2026 апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №380/19660/25 залишено без змін.

Рішення набрало законної сили 25.09.2026.

Як це гарантовано ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, як це унормовано положеннями ст. 1215 ЦК України.

За змістом ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Як це закріплено положеннями п. 3 Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними, до стягнення, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України №6-4 від 21березня 2003 року із змінами, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Правилами ст. 50 Закону ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були надані страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Як це унормовано вимогами ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Отже, в розумінні ч. 1 ст. 103Закону України «Про пенсійне забезпечення» зловживанням з боку пенсіонера є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року, прийнятій у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Відтак, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Як виснував Верховний Суд України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року), до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року, прийнятій у справі №753/15556/15-ц та Верховний Суд в постанові від 06 березня 2019 року, прийнятій у справі №607/4570/17-ц, виснували, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, які мали значення для продовження отримання пенсії по інвалідності, з метою незаконного отримання такої.

У постанові від 05 липня 2023 року у справі №912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Між тим, позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання відповідачем до органів Пенсійного фонду України завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.

Водночас, рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 14.07.2025 №ЦО-18323, яким скасовано ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності, на яке посилається позивач як на підставу своїх позовним вимог було визнано протиправним та скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2025, та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2026 по справі №380/19660/25 залишено без змін, яке набрало законної сили 25.09.2026.

Згідно із ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як це унормовано вимогам ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, як це закріплено положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, оскільки матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а отже виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Таким чином, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 247, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя: Д. А. Кукса