Рішення № 141061380, 30.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/723/26 2/335/1209/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,

за участю представника відповідача - адвоката Бондара І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 801147561 від 31.12.2020 у розмірі 54466,63 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач послався на таке.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 801147561 в електронній формі.

При укладенні Кредитного договору між Первісним кредитором та Відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит (22000,00 грн.), строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 22000,00 шляхом перерахування через банк - провайдер.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви за Кредитним договором, станом на 21.01.2026 становить 54466,63 грн, яка складається з: 11963,66 грн - заборгованість по тілу кредиту; 42502,97 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Також позивач послався на те, що 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до цього Договору факторингу Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії вказаного Договору факторингу.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання вказаного Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 132 від 04.05.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором, у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до вказаного Договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 54466,63 грн.

Враховуючи, що відповідач не виконав свого зобов`язання за кредитним договором, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 29.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, сторонам був наданий строк для подання письмових заяв по суті справи та доказів на їх обґрунтування.

02.03.2026 від представника відповідача, адвоката Губорєва К.С., надійшов письмовий відзив на позов із запереченнями проти його задоволення і з повідомленням про те, що відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

Відзив обґрунтований посиланням, зокрема, на таке:

позивачем до матеріалів справи долучено індивідуальний договір про надання кредиту та графік до нього, які не містять підпису відповідача; також в матеріалах справи взагалі відсутні докази реєстрації ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, а також подання заяви про отримання кредиту/відкриття банківського рахунку, отримання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатору та використання його саме для підписання договорів, графіку платежів, умов банківського обслуговування, надання/надсилання відповідачеві його примірник оригіналу Договору, який, за твердженням позивача, між сторонами був укладений, а також докази того, що одноразовий ідентифікатор був відправлений саме на номер мобільного телефону, який належить відповідачеві;

позивач не надав доказів переказу кредитних коштів на користь відповідача;

позивач не надав належних доказів набуття права вимоги до відповідача;

розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не ґрунтується з вимогах чинного законодавства, не враховує фактично сплачених відповідачем коштів, і не враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12.

06.03.2026 позивач надіслав письмову відповідь на відзив із запереченнями проти доводів представника відповідача.

Ухвалою від 13.04.2026 провадження у справі було зупинене за клопотанням представника позивача до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільної справи № 552/672/23.

Ухвалою від 21.09.2026 провадження у справі було поновлене.

01.10.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по суті позовних вимог, в яких викладено доводи щодо необхідності врахування правових висновків ОП КЦС ВС у справі № 552/672/23, щодо того, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

На думку представника, Кредитний договір містить нечіткі і недвозначні умови щодо процентної ставки за кредитом, а розрахунок заборгованості частково місить нарахування за ставками, не передбаченими договором. Зокрема, текст Кредитного договору містить щонайменше чотири інші механізми визначення процентної ставки, а саме: 1) Індивідуальну процентну ставку 503,07 процентів річних (1,37 процента на день) за пунктом 1.4.2; 2) Базову процентну ставку 622,20 процентів річних (1,70 процента на день), яка за пунктом 1.4.3 застосовується ретроспективно з дати надання кредиту із «скасуванням» уже нарахованих процентів; 3) ставку 841,80 процентів річних (2,30 процента на день) за пунктом 1.7.2 на період після закінчення Дисконтного періоду; 4) знижку від Індивідуальної ставки, розмір якої визначається не Договором, а Правилами програми «Рівні лояльності», розміщеними на сайті кредитодавця (пункт 1.4.2). Індивідуальна та Базова ставки в Паспорті споживчого кредиту не згадуються взагалі. Ставку 841,80 процентів річних зазначено в Паспорті лише в розділі «Додаткова інформація» як «процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту», тобто як наслідок прострочення. Натомість пункти 1.7 та 1.7.2 Договору кваліфікують ту саму ставку як плату за користування кредитом протягом «продовженого» строку.

Також представник відповідача звернув увагу на те, що, на його думку, нечіткість умов підтверджується і тим, що Договір визначає одні й ті самі ставки двома різними величинами, зокрема: 841,80 процентів річних відповідають 2,3063 процента на день, а не 2,30, 503,07 процентів річних відповідають 1,3783 процента на день, а не 1,37; 622,20 процентів річних відповідають 1,7047 процента на день, а не 1,70.

Крім того, як вбачається з розрахунків заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», застосовували ще інші величини: з 31.01.2021 по 08.02.2021 проценти нараховувалися по 303,60 грн на день на суму 22 000 грн, тобто за ставкою 1,38 процента на день, а не 1,37, як передбачено пунктом 1.4.2; Договору з 02.03.2021 по 31.03.2021 застосовувалася ставка 1,10 процента на день, якої в Договорі немає взагалі; з 05.04.2021 по 28.06.2021 проценти нараховувалися по 276,36 грн на день на суму 11 963,66 грн, тобто за ставкою 2,31 процента на день, а не 2,30, як зазначено у пункті 1.7.2 Договору.

Одномоментне донарахування 16 248,77 грн. 04.04.2021 у розрахунку взагалі не розкрито: не зазначено ні ставки, ні періоду, ні бази нарахування.

Крім того, представник відповідача зауважив, що за наведеними ним підрахунками загалом 39 739,37 грн із заявлених 42 502,97 грн процентів нараховано поза межами строку кредитування і за своєю природою є не платою за користування кредитом, а наслідком прострочення. Решта 2 763,60 грн - проценти, нараховані з 11.03.2021 по 31.03.2021 за ставкою 1,10 процента на день.

У підсумку представник відповідача просив, у разі, якщо суд не погодиться з тлумаченням Договору на користь споживача, виходити з того, що максимально можлива заборгованість відповідача становить 14 727,26 грн (11 963,66 грн тіла кредиту та 2 763,60 грн. процентів, нарахованих у межах Дисконтного періоду), що відповідає залишку заборгованості станом на 31.03.2021 за розрахунком самого первісного кредитора. У стягненні 39 739,37 грн процентів має бути відмовлено в будь-якому разі.

05.10.2026 від представника позивача надійшли заперечення щодо доводів представника відповідача від 01.10.2026, в яких викладено покроковий механізм розрахунку заборгованості з посиланням на пункти Кредитного договору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в раніше поданих письмових заявах по суті спору, просив позов задовольнити частково.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі.

Після завершення судового розгляду суд перейшов до складання рішення по суті позовних вимог, оголошення якого було призначене на 12 год. 45 хв. 30.10.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 801147561 в електронній формі (надалі Кредитний договір або Договір).

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7RE32.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд бере до уваги, що заперечення щодо факту укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів від первісного кредитора, що були викладені у відзиві на позов, в подальшому стороною відповідача фактично були відкликані, оскільки водночас сторона відповідача посилалась на факт неодноразового внесення платежів за Кредитним договором на загальну суму 20642,00 грн., що у свою чергу є підтвердженням обізнаності відповідача з фактом укладення Кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності зобов`язань щодо їх повернення в порядку і на умовах, визначених Кредитним договором.

Обґрунтованого сумніву щодо достовірності обставин укладення Кредитного договору і добровільності визнання цього факту стороною відповідача суд не вбачає.

Відтак, у зв`язку з визнанням стороною відповідача факту укладення Кредитного договору, в тому числі ознайомлення з його умовами, суд вважає цей факт встановленим.

Згідно п. 1.1. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, на суму 22000 грн 00 коп. (двадцять дві тисячі грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі «Правила»).

Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»). У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту (п. 1.2).

Виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 25,62 двадцять п`ять цілих шістдесят дві сотих процентів річних, що становить 0,07 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (п 1.4.1).

За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 503,07 (п`ятсот три цілих сім сотих) процентів річних, що становить 1,37 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, Позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому Правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» Кредитодавця (далі «Програма»), які розміщені на Сайті Кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/. Станом на дату укладення цього Договору Позичальнику присвоєний 2 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього Договору (п. 1.4.2).

У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору (п. 1.4.3).

Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду (1.5).

Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.7. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час (п. 1.6).

Відповідно до п. 1.7. Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

1.7.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 841,80 (вісімсот сорок одна цілих вісім десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Строк дії Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.2 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. Договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій Договору діють до повного їх виконання (п. 4.2).

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. (п. 4.3 Кредитного договору).

У Постанові ОП КЦС ВС від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформульовано, зокрема, висновок про те, що тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Керуючись цим правовим висновком, шляхом встановлення буквального змісту наведених вище умов Кредитного договору суд приходить до висновку, що сторони узгодили такі істотні умови:

1)розмір наданого кредиту 22000,00 грн. (п. 1.1);

2)строк кредитування, який складається з дисконтного періоду тривалістю 30 днів та 90 днів після закінчення дисконтного періоду; у разі продовження дисконтного періоду в у спосіб, передбачений 1.3 Договору, обчислення подальших 90 днів строку кредитування починається з дня, наступного за останнім днем дисконтного періоду (п. п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.6);

3)розмір процентів за користування кредитними коштами: за ставкою 0,07 процентів за кожен день користування протягом перших 30 днів дисконтного періоду, та за ставкою 1,37 процентів за кожен день користування кредитом в період часу з 31-го дня дисконтного періоду і до останнього дня цього періоду (п. п. 1.4.1, 1.4.2).

Водночас процентні ставки, зазначені у п. 1.4.3 та 1.7.2 Кредитного договору фактично встановлюють не плату за користування кредитними коштами, а відповідальність за порушення грошового зобов`язання з повернення суми кредиту та процентів за користування ним в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таке тлумачення вказаних його умов випливає з формулювань, які використані у тексті Договору, а саме:

у п. 1.4.3 Договору зазначено, що ставка 1,7% від суми кредиту за кожен день користування ним застосовується «у випадку користування кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 Договору», тобто у разі порушення позичальником зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами;

у п. 1.7.2 Договору зазначено, що процентна ставка 2,3% від суми кредиту за кожен день користування ним застосовується з наступного дня після закінчення дисконтного періоду;

у п. 1.8 Договору зазначено, що проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником;

у п. 4.3 Договору зазначено, що «проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України».

При цьому положення п. 1.4.3 та п. 1.7.2 встановлюють різні процентні ставки для одного й того самого випадку у разі продовження користування кредитом після закінчення дисконтного періоду, та водночас суперечать п. 1.8 Договору, відповідно до якого проценти в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту, тобто з першого дня дисконтного періоду, а у самому п. 1.7.2 зазначено, що вони нараховуються з наступного дня після закінчення дисконтного періоду.

Таким чином, суд погоджується з доводами сторони відповідача у тому, що за умовами Кредитного договору, у разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом і припинення у зв`язку з цим дисконтного періоду проценти можуть нараховуватись (перераховуватись) з першого дня дисконтного періоду, тобто з першого дня строку кредитування, одночасно за різними денними ставками: 0,07%, 1,37%, 1,7% та 2,3%, при цьому в останніх двох випадках ретроспективно, і в цьому сенсі умови Договору є суперечливими і неоднозначними.

Також суд зауважує, що проценти за понад строкове користування кредитними коштами як форма відповідальності за порушення грошового зобов`язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України можуть нараховуватись лише за період після закінчення строку кредитування, тоді як Кредитний договір передбачає їх нарахування з першого дня строку кредитування, тобто в цьому сенсі прямо суперечить закону.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Оскільки у цій справі відповідач не порушував питання про визнання певних умов Кредитного договору недійсними або застосування наслідків їх нікчемності, суд вважає за можливе і необхідне наведені вище нечіткі та двозначні положення п. 1.4, 1.7, 1.8 та 4.3 Кредитного договору розтлумачити на користь відповідача та визначити, що проценти за користування кредитом мають бути розраховані за ставкою 0,07 процентів за кожен день користування протягом перших 30 днів дисконтного періоду, та за ставкою 1,37 процентів за кожен день користування кредитом в період часу з 31-го дня дисконтного періоду і до останнього дня цього періоду.

Як випливає з матеріалів справи і не оспорюється сторонами, кредит був наданий відповідачу 30.12.2020 в розмірі 22000,00 грн., відповідно до п. 1.2 Договору дисконтний період становив 30 днів і спливав 30.01.2021, і не пізніше цього дня відповідач мала повернути кредит разом з процентами за ставкою 0,07 від суми кредиту на день, що становило 462,00 грн., або сплатити хоча б вказану суму процентів, продовживши дисконтний період на наступні 30 днів.

30.01.2021 відповідач сплатила на користь первісного кредитора 462,00 грн., тобто погасив лише суму процентів за дисконтний період, продовживши останній на наступні тридцять днів, сума неповернутого кредиту залишилась у розмірі 22000,00 грн., а дисконтний період був продовжений на наступні 30 днів, тобто до 01.03.2021.

08.02.2021 відповідач сплатила на користь первісного кредитора грошову суму в розмірі 4950,00 грн., з яких 2712,60 грн. становили проценти за денною ставкою 1,37% від суми кредиту за 9 днів ((22000,00 грн. х 1,37%) х 9), а решта 2232,40 грн. становила часткове погашення суми кредиту, тобто сума кредиту з 09.02.2021 становила 19767,60 грн.

01.03.2021 відповідач сплатила на користь первісного кредитора грошову суму в розмірі 5735,00 грн., з яких 5687,00 грн. становили проценти за денною ставкою 1,37% від суми кредиту за 21 день ((19767,40 грн. х 1,37%) х 21), а решта 47,99 грн. становила часткове погашення кредиту, тобто сума кредиту з 02.03.2021 становила 19719,41 грн., а дисконтний період був продовжений на наступні 30 днів, тобто до 31.03.2021.

05.03.2021 відповідач сплатила на користь первісного кредитора грошову суму в розмірі 5735,00 грн., з яких 1080,64 грн. становили проценти за денною ставкою 1,37% від суми кредиту за 4 дні ((19719,41 грн. х 1,37%) х 4), а решта 4654,36 грн. становила часткове погашення кредиту, тобто сума кредиту з 06.03.2021 становила 15065,05 грн.

10.03.2021 відповідач сплатила на користь первісного кредитора грошову суму в розмірі 6000,00 грн., з яких 1031,90 грн. становили проценти за денною ставкою 1,37% від суми кредиту за 5 днів ((15065,05 грн. х 1,37%) х 5), а решта 4968,10 грн. становила часткове погашення кредиту, тобто сума кредиту з 11.03.2021 становила 10096,95 грн.

Станом на 31.03.2021 відповідач залишок суми кредиту та проценти за відповідний період користування кредитом не сплатила, в силу чого з 01.04.2021 почав спливати 90-денний строк повернення кредиту в порядку п. 1.7.1 Кредитного договору, який закінчився 30.06.2021.

Станом на 30.06.2021 відповідач суму кредиту 10096,95 грн., та проценти за період користування ним з 01.04.2021 по 30.06.2021 (110 днів) на користь первісного кредитора за денною ставкою 1,37% від суми кредиту в розмірі 15216,30 грн. ((10096,95 грн. х 1,37%) х 110 днів) не сплатила, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 25313,25 грн.

Положення п. п. 1.4.3, 1.7.2, 4.3 Кредитного договору суд вважає такими, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони суперечать іншим умовам цього Договору, зазначеним у п. п. 1.2, 1.3, 1.4.1, є вочевидь несправедливими в розумінні ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Суд також зауважує, що окремі доводи представника відповідача щодо нечіткості і двозначності положень Кредитного договору, а також щодо застосування у розрахунку заборгованості, наданого позивачем, процентних ставок, не передбачених Кредитним договором, знайшли свої підтвердження в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що в подальшому право грошової вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором перейшло до позивача як результат його послідовного передання від первісного кредитора до наступних шляхом укладення відповідних договорів факторингу.

Зокрема, 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до цього Договору факторингу Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії вказаного Договору факторингу.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання вказаного Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 132 від 04.05.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором, у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до вказаного Договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Вказані обставини підтверджуються доданими до позовної заяви копіями договорів факторингу, додаткових угод до них, витягів з реєстрів боржників до них, платіжних документів щодо оплати набутих грошових вимог кожним наступним кредитором (фактором).

Відповідач вказані обставини також не оспорював.

Станом на час розгляду справи відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », що також сторонами не оспорювалось.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч .1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Згідно ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, договір факторингу є підставою для заміни сторони кредитора у грошовому зобов`язанні.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Беручи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу, який є правонаступником первісного кредитора, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та процентами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 25313,25 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню сплачена при зверненні до суду з позовом сума судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, попередній розрахунок витрат на правову допомогу адвоката становить 7000 грн. 00 коп.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»; Додаткової угоди № 25770904015 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 на суму 7000,00 грн.

Аналізуючи подані представником позивача докази на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката за подання до суду позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд доходить до висновку, що позивачем доведено, що ці витрати пов`язані з розглядом цієї справи, наявні у матеріалах справи докази доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу. Разом з цим вони також підлягають стягнення з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 28, 81, 82, 141, 246, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) суму заборгованості за Кредитним договором № 801147561 від 30.12.2020 у розмірі 25313,25 грн. (двадцять п`ять тисяч триста тринадцять гривень 25 копiйок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 1237,22 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3252,90 грн.

Рішення складене і оголошене 30.10.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.

Суддя М.М. Мінаєв