Постанова № 14106138, 23.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2011 року Справа № 2а-905/11/1270 «23» лютого 2011 року Справа № 2а-905/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Агевича К.В.

при секретарі: Лізогуб Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №1» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №1» про стягнення податкового боргу у розмірі 939362,90 грн., наступним шляхом:

- за рахунок стягнення коштів з рахунків платника податків у бінках, обслуговуючих такого платника податків;

- за рахунок майна платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;

- за рахунок готівки, що належить платнику податків.

В подальшому змінив позовні вимоги та просив стягнути з Комунального підприємства житлово експлуатаційна контора №1 суму податкового боргу в розмірі 939362,9 грн., шляхом надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

У судове засідання сторони не зявилися, повідомлялися належним чином від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Від відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника та визнання позову у повному обсязі.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України «Про систему оподаткування» втратили чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податку виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України «Про систему оподаткування», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідач «Житлово-експлуатаційна контора №1» засноване на міській комунальній власності, зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради від 01.04.1992 та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 939362,90 грн., з яких: по податку за землю у розмірі 219863,44 грн.(основний платіж 193887,14 грн., пеня 25976,30 грн.); з податку на додану вартість у розмірі 719499,46 грн.(основний платіж 508373,50 грн., пеня 211125,96 грн.).

Сума заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: податковими деклараціями, розрахунком суми боргу.(а.с.12-122)

Податкові зобов'язання є узгодженими, оскільки самостійно визначені відповідачем в податкових деклараціях та розрахунках.

Позивачем відповідачу, відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” надсилалися податкові вимоги від 08.10.2001 року № 1/17 та від 08.11.2001 року № 2/229 (а.с.9,10). Податкові вимоги на момент подання адміністративного позову відповідачем не задоволені. У встановленому порядку податкові вимоги не оскаржувалися.

Згідно ч.1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, податок на додану вартість та плата за землю належать до загальнодержавних і справляються на всій території України.

Пунктом 3 ч.1 ст. 9 цього ж Закону України встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення частково, враховуючи наступне.

П.95.2. статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно п.59.3. та п.59.4. ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення .

Згідно Наказу Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 № 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" податкова вимога формується, зокрема, якщо платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки.

Як вбачається з матеріалів справи податкова вимога в розумінні Податкового кодексу не формувалася та не надсилалася відповідачу, яка б визначала не погашений податковий борг платника податків за узгодженими податковими зобовязаннями, а саме борг по податку на додану вартість та платі за землю з січня 2008 по грудень 2010 року в сумі 939362,90 грн.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України N 2755-VI від 02.12.2010:

П. 95.1. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

П. 95.2. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

П. 95.3. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Крім того, суд проаналізувавши правові норми, які регулюють порядок надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі приходить до висновку, що вказані дії можуть бути проведені лише за чітким дотриманням пунктів 95.2.-95.3 ст.95 Податкового Кодексу України.

Також щодо стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій застіві треба зазначити, що в даному випадку орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а не з вимогою про стягнення з відповідача суми податкового боргу шляхом надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Положеня Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, застосовуються до платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за датою введення в дію Податкового кодексу України, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що податковий період за який стягується податковий борг станом на момент його встановлення було чинним законодавство (Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181), яке встановлювало більш сприятливі умови стягнення податкового боргу (зокрема, направлення першої та другої податкової вимоги).

Відтак, враховуючи конституційний принцип незворотності дії закону в часі (крім імперативно визначених законом випадків), суд приходить до висновку про безпідставність застосування ДПІ законодавчого акту (який погіршує становище платника податків), до правовідносин, які виникли ще до набрання ним чинності, а саме стягнути суму податкового боргу шляхом надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №1» про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №1», код 13395715 заборгованість в розмірі 939362,90 грн. (девятсот тридцять девять тисяч триста шістдесят дві грн. 90 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.В. Агевич