Постанова № 14106113, 17.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2011 року Справа № 2а-7304/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання: Лисенко Є.М.,

за участю:

представника позивача: Лубянова О.А. (довіреність №618 від 21.09.2010)

представника відповідача: Борзенко Н.О. (довіреність №4/10 від 04.01.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Центральне конструктивне бюро машинобудування «Донець» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.08.2010 року №0000782360/0,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2010 року Державне підприємство «Центральне конструктивне бюро машинобудування «Донець» (далі - позивач) звернулось з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.08.2010 року №0000782360/0.

В обґрунтування позову зазначив, що з податковим повідомленням-рішенням форми «В1» №0000782360/0 від 20.08.2010, отриманим 25.08.2010 року, та Актом перевірки від 19.08.2010 №616/23-616/14314423 не згоден, оскільки відповідачем порушений порядок проведення перевірки в частині проведення перевірки після збігу 30 - ти денного строку, передбаченого п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168).

Наполягав на порушені відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині ненадання позивачу для ознайомлення акту документальної перевірки.

Стверджував, що висновки акту перевірки щодо завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку на загальну суму 1436614,00 грн. є безпідставними, необґрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам та суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки позивачем у встановленому порядку подані податкові декларації та заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування, підтвердженої відповідними документами.

Стверджував, що відповідачем вже проводилась перевірка діяльності позивача за спірний період з січня 2009 року по червень 2010 року та не було виявлено порушень законодавства з питань сплати податку на додану вартість.

З урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 20.08.2010 року № 0000782360/0.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому з посилання на надані законом повноваження, стверджував про правомірність проведення перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених по декларації з ПДВ за період січень-березень 2009 року, травень 2009 року, липень-грудень 2009 року, січень-червень 2010 року.

В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.08.2010 №0000782360/0 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість послався на встановлення згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів позивача по ланцюгам постачання, невиконання постачальниками 2-го та 4-го ланцюгів своїх обовязків у сфері податкового законодавства, не знаходження останніх за місцем реєстрації або їх припинення, в наслідок чого не підтверджені суми включені позивачем до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні до даних, зазначених в позовній заяві, позивач додатково, в обґрунтування позову, послався на фактичну наявність господарських угод за якими позивачем було заявлено податковий кредит та бюджетне відшкодування. Стверджував, що відповідачем не виконані обовязки в частині необхідного витребовування у платника податків документів щодо реальності господарських операцій та їх дослідження під час перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечуючи проти фактичного здійснення господарських операцій, на підтвердження яких позивач надав податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, за якими позивач заявляв податковий кредит та в подальшому бюджетне відшкодування, наполягав на не підтверджені за ланцюгами постачальників права позивача на бюджетне відшкодування. Оскаржене рішення прийнято з метою запобігання необґрунтованого отримання коштів з державного бюджету.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності, є державним підприємством, зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (т.1 а.с.10-16).

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10,11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

Підстави і порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб до проведення планових виїзних перевірок регламентовані ст.111, ст.112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість».

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509).

Відповідно до п.9 ч.1 ст.3 КАС України, відповідач є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (далі - Порядок №166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1.8. ст. 1 Закону України № 168 бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У період з лютого 2009 року по липень 2010 року позивачем були подані відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість за зазначені звітні періоди з розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про повернення сум бюджетного відшкодування по періодах: січень 2009 року - 72889 грн., лютий 2009 року - 39851 грн., березень 2009 року - 28399 грн., травень 2009 року - 19280 грн., травень 2009 року - 54253 грн., серпень 2009 року - 18188 грн., вересень 2009 року - 40482 грн., жовтень 2009 року - 101836 грн., листопад 2009 року - 38171 грн., грудень 2009 року - 31218 грн., січень 2010 року - 77423 грн., лютий 2010 року - 3193 3 грн., березень 2010 року - 109775 грн., квітень 2010 року -375039 грн., травень 2010 року - 314597 грн., червень 2010 року - 223797 грн. (т.1 а.с.37-187).

Сторонами визнана своєчасність подання декларацій та заповнення їх відповідно до вимог Порядку № 166.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок № 327).

Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

19 серпня 2010 року уповноваженими особами відповідача проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених по декларації з ПДВ за період січень-березень 2009 року, травень 2009 року, липень-грудень 2009 року, січень-червень 2010 року на рахунок платника у банку.

За результатами проведеної перевірки складено акт про результати перевірки № 616/23-616/14314423 від 19.08.10 (далі - акт № 616).

З урахуванням наявних у відповідача повноважень суд приходить до висновку про проведення відповідачем перевірки в межах та на підставі наявних повноважень.

В акті № 616 відповідач зазначив порушення позивачем п.1.8, ст. 1, п.п 7.7.2., п. 7.7., п.п. 7.3.1, п.7.3 ст., ст.7 Закону України № 168, в наслідок яких завищено позивачем заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку на загальну суму -1436614 грн., а саме за такі податкові періоди: січень 2009 року на суму 2572,00 грн., лютий 2009 року на суму 3327,00 грн., березень 2009 року на суму 3435,00 грн., квітень 2009 року на суму 11363,00 грн., липень 2009 року на суму 53998,00 грн., серпень 2009 року на суму 18188,00 грн., вересень 2009 року на суму 40197 грн., жовтень 2009 року на суму 101581,00 року, листопад 2009 року на суму 38171 грн., грудень 2010 року на суму 31218,00 грн., січень 2010 року на суму 77423,00 грн., лютий 2010 року на суму 31933,00 грн., березень 2010 року на суму 109775,00 грн., квітень 2010 року на суму 375039,00 грн., травень 2010 року 314597,00 грн., червень 2010 року на суму 223797,00 грн. (т.1 а.с.35).

Підставами для зазначених висновків слугували данні системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів позивача на рівні ДПА України по ланцюгам постачання, за якою контрагенти позивача або ліквідовані, або припинені, або не знаходяться за місцем реєстрації.

У звязку з чим за твердженням відповідача не підтверджені суми, включені позивачем до складу податкового кредиту по вищенаведеним підприємствам.

Сторонами визнано, що до складання акту № 616, уповноваженими особами відповідача, на виконання вимог п.7.7.5 ст. 7 Закону України № 168 проводились перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства та не було встановлено порушень з боку позивача.

Згідно із п. п. «б» пункту 4.2.2 Закону України № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п. 7.7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З посиланням на порушення зафіксовані в акті №616, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782360/0 від 20.08.10, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розмірі 1 436614,00 грн. (т.1 а.с.36).

З урахуванням предмету спору, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Сторонам були розяснення вимог статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом приймались заходи щодо повного обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування доказів та надання сторонам часу для надання додаткових доказів.

Сторони просили розглянути справу на підставі наявних доказів.

Виходячи з вимог статей 11, 69-72, 86 КАС України, Закону України № 168 перевірка правомірності прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення рішення не обмежується висновками акту № 616, у звязку з чим сторонам було запропоновано надати наявні докази щодо підтвердження позовних вимог та їх спростування.

Вирішуючи питання реальності здійснення господарських операцій та правомірності заявленого податкового кредиту суд виходить з наступного.

Згідно п.п. 7.2.8. п. 7.2. ст.7 Закону № 168 «Платники податків зобов'язані вести окремий облік операцій поставки та придбання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню цим податком, а також те, що не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податків веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до пп. а) п. 1.1.2. Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно ст.3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Сторонами визнано, що під час проведення попередніх перевірок фахівцями відповідача були перевірені надані позивачем статутні документи, реєстраційні документи, контракти, угоди, журнали ордери, реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, акти виконаних робіт.

Позивач стверджує, що раніше сплачені суми податку на додану вартість були відображені у відповідних податкових деклараціях та включені в розрахунок бюджетного відшкодування по ПДВ за зазначений податковий період, що складається з операцій позивача із контрагентами.

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за січень 2009 року позивачем надані : реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, щодо дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.2 а.с.50-250, т.13 а.с.128-200).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за лютий 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.3 а.с.1-137, т.14 а.с.2-75).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за березень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.3 а.с. 138-250, т.4 а.с.1-19, т.14 а.с.78-146).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за квітень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.4 а.с.44,57,62,65,78,123,131,133,158,165,178-181,188, т.14 а.с. 149-210).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за травень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.4 а.с.20-191, т.15 а.с.2-86).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за червень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.4 а.с.168,191 т. 15, а.с. 89-198).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за липень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.4 а.с.192-250, т.5 а.с.1-82, т.15 а.с.201 - 282).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за серпень 2009 року позивачем надані реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.5 а.с.83-229, т.16 а.с.2-74).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за вересень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.5, а.с. 230-250, т. 6 а.с.1-136, т. 16 а.с.76-271).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за жовтень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.6, а.с.137-250, т.7 а.с.1-111, т.17 а.с.2-114).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за листопад 2009 року позивачем надані, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.7 а.с.112-250, т.17 а.с.117-213).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за грудень 2009 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.8 а.с.2-202, т.18 а.с.2-105).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за січень 2010 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.8, а.с.203-250, т.9 а.с. 1-48, т. 18 а.с.108-154).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за лютий 2010 р. позивачем надані, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.9, а.с.49-156 т.18 а.с.157-213).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за березень 2010 р. позивачем надані, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.9, а.с.157-250, т.11 а.с.1-208, т.19 а.с.2-172).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за квітень 2010 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.10 а.с.1-173, т.11 а.с.209-250, т.19 а.с.175-291).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за травень 2010 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.10 а.с.174-250, т.12 а.с.1-135, т.20 а.с.2-111).

На підтвердження реальності господарських операцій на підставі яких було заявлено бюджетне відшкодування за червень 2010 року позивачем надані: реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, що дійсності яких у відповідача не було зауважень (т.12 а.с.136-250, т. 13 а.с.1-104, т.20 а.с.114-208).

З пояснень представника позивача та платіжних документів убачається фактичне здійснення господарських операцій.

Зазначені документи спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

На виконання вимог ч.2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав даних на спростування фактичного виконання позивачем укладених господарських операцій та достовірності даних, викладених у податкових накладних.

У сторін відсутні зауваження щодо кількості та якості наданих позивачем документів на підтвердження наявності права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до частини 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Стаття 86 КАС України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Із аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що Законом передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну. Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Враховуючи наявність у відповідача під час проведення перевірки передбачених діючим законодавством первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та відповідної сплати податків до бюджету, та приймаючи відсутність у відповідача на момент проведення перевірки та прийняття оскарженого рішення обєктивних даних вчинення позивачем порушень вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для винесення податкового повідомлення рішення.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000782360/0 від 20.08.2010, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість розмірі 1 436614,00 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Центральне конструктивне бюро машинобудування «Донець» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000782360/0 від 20.08.2010 року задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську №0000782360/0 від 20.08.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Центральне конструктивне бюро машинобудування «Донець» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн.( одна гривня 70 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2011 року.

СуддяС.М. Чиркін