Постанова № 14106106, 24.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2011 року Справа № 2а-28077/09/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Чиркіна С.М.

секретаря судового засідання Лисенко Є.М.

за участю

представника позивача: Бачури О.В.

представника відповідача Петриченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор» про стягнення заборгованості по сплаті податків, зборів та обовязкових платежів, -

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2009 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Навігатор” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті податків, зборів та обовязкових платежів на загальну суму 661786,42 грн., яка знаходилась у проваджені судді Шембелян В.С.

У звязку з хворобою судді Шембелян В.С., згідно із протоколом розподілу від 15.10.2010 року, головуючим по справі призначено суддю Чиркіна С.М.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач станом на 12.11.2009 має заборгованість до бюджету по сплаті податку на прибуток на загальну суму 667 786,42 грн., яка складається зі сплати за придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, сплачена юридичними особами, із зазначенням суми основного боргу в розмірі 661 786,42 грн. (т.1.а.с.2).

Наполягав, що заборгованість позивача перед бюджетом утворилась внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з вказаних податків та підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями.

З посиланням на п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» (далі - Закон № 2181) зв'язку з наявністю станом на 11 квітня 2007 року суми податкового боргу 16.04.2007 року відповідачу було вручено першу податкову вимогу № 1/685 -11438/24-505 від 11.04.2007 р.

У зв'язку з невиконанням першої податкової вимоги, відповідачу 22.06.2007 року було вручено другу податкову вимогу №2/1007-21048/24-505 від 22.06.2007 р.

У звязку із невиконанням 2-ї податкової вимоги, просив стягнути з відповідача в доход бюджету заборгованість по сплаті податків, зборів та обов'язкових платежів на загальну суму 661786,42 грн.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому зазначив, що суму боргу 661786,42 грн. не узгоджував а ні самостійно, а ні в апеляційному порядку (а.с.59).

Також у запереченнях проти позову відповідач посилався на протиправність дій уповноважених осіб позивача щодо намагання провести перевірку діяльності відповідача та направлення на підставі акту перевірки податкового повідомлення - рішення від 28.03.2007 року на суму 626 821,40 грн. ( а.с.63-72, т.1).

У звязку із застосуванням відповідачем процедури апеляційного оскарження повідомлення рішення, позивачем за наслідками розгляду скарги відповідача було направлено повідомлення рішення № 0001501510/1 від 24.09.2008 року із сумою податкового зобовязання 626 821,40 грн. в якому, порівняно з повідомленням від 28.03.2007 року відсутній виконавець «Болотіна».

Посилався на зменшення листом позивача № 26509/31-209 від 23.07.2008 року узгодженого податкового зобовязання на 9450,0 грн.

За наслідками скарги на адресу ДПА в Луганській області відповідачу було направлено податкове повідомлення - рішення від 03.12.2008 року № 0001501510/2 із сумою зобовязання 644303,91 грн.

30 грудня 2008 року відповідач отримав лист позивача № 44299/15-1 від 03.12.2008 року про відкликання повідомлення рішення від 03.12.2008 року як помилково надісланого. З листом про повідомлення під дріб 2 перелічити повідомлення у листі.

12.12.2008 року звернувся до ДПА України зі скаргою в порядку апеляційного оскарження та доповненнями до скарги від 13.01.2009, 22.01.2009, 24.01.2009.

16.12.2010 року позивач уточнив позов з посиланням на податкові повідомлення рішення , просив стягнути з відповідача плату за придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу у розмірі 644 303 грн. 91 коп. в доход Державного Бюджету України, код платежу 14010100, УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, шляхом звернення стягнення на його активи( т. а.с.183).

Розрахунок уточненого позову (т.1 а.с.187).

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 644 303 грн. 91 коп. за платежем: плата за придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, сплачена юридичними особами в сумі 644 303 грн. 91. Зазначена заборгованість визначена актом перевірки на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0001501510/0 від 28.03.2007 р. на суму податкового зобов'язання за основним платежем з плати за торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу у розмірі 626 821,40 грн.

Стверджував, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2010 року №2а-1297/10/1270 дії головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську Болотіної Н.І. щодо проведення перевірки ТОВ "Навігатор" з питань дотримання вимог норм Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" за період з 01.01.2004 по 31.01.2007 р. та складання акту перевірки №117/15/24185079 від 26.02.2007 р. визнано законними.

Обгрунтовував позов збільшенням у 2004 -2005 р.р. вартості торгових патентів на надання послуг у сфері грального бізнесу на підставі ч. 3 ст. 5 ЗУ "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" з 1400 грн. до 2800 грн. та на підставі ст. 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" до 4200 грн., при цьому не зазначив кількість патентів та термін їх дії в кожний з періодів підвищення вартості торгових патентів.

Відповідачем було застосовано процедуру апеляційного оскарження внаслідок якої визначений податковий борг зазначений в уточненій позовній заяві.

На пропозицію суду позивач не надав розрахунок заборгованості відповідача за кожним патентом із зазначенням періоду його дії у спірний період, послався лише на загальний розрахунок (т.1.а.с.187) та загальний розрахунок в акті перевірки.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в яких наполягав на відсутності податкового боргу, оскільки сплачував передбачені за патенти платежі. Стверджував, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки, визначення податного зобовязання, ведення обліку податкових зобовязань, рішення на підставі якого позивач заявляє позовні вимоги прийнято з порушенням процедури апеляційного оскарження та не відповідає встановленій законодавством формі.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, додатково до даних зазначених в позовній заяві додав, що в наслідок застосування відповідачем процедури апеляційного оскарження податкового зобовязання за актом перевірки в сумі 626821,40 грн., збільшилась на 17 482,5 грн., що було підставою для винесення ще одного податкового повідомлення -рішення.

На додаткові запитання стосовно часу виникнення податкового зобовязання за торгові патенти та кількість торгових патентів використаних відповідачем у спірний період представник позивача не надав вичерпної відповіді.

Представники відповідача позов не визнали, наполягали на відсутності боргу перед бюджетом, що підтверджується актами звірок з позивачем. Посилалися на порушенні позивачем порядку проведення перевірки, визначення податкового боргу, обліку податкових зобовязань, направлення рішень, якими визначені податкові зобовязання. Наполягали на відсутності підстав для винесення податкових повідомлень рішень, оскільки в процедурі апеляційного оскарження були відкликані повідомлення за 2008 рік. Просили відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

На спростування доводів відповідача про реорганізацію позивача, останнім надані свідоцтво про державну реєстрацію в якості юридичної особи та Положення про державну податкову інспекцію (т.1 а.с. 188-194).

Підстави і порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб до проведення планових виїзних перевірок регламентовані ст. 111, ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі закон № 509).

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) відноситься плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності (далі - Закон № 1251).

Отже, на порядок стягнення плати за придбання торгового патенту у сфері грального бізнесу розповсюджуються процедури, які передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181).

Відповідно до приписів вищевказаного Закону, цей Закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі -Порядок № 327).

Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

26 лютого 2007 року відповідачем було складено акт документальної невиїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності за період з 01.01.2004 року по 31.01.2007 року № 117/15/24185079 від 26.02.2007 року (далі - акт № 117 , т.1 а.с. 28-31, 218-221).

Згідно з висновками, зазначеними в акті № 117, перевіркою встановлені порушення відповідачем ч.3 ст.5 Закону України "Про патентування деяких підприємницької діяльності", частини 2 статті 4 глави 1 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. №2542-111, норм статті 58 Конституції України; ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", норм п. 18 частини 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування".

В наслідок зазначених порушень в акті № 117 розраховано занижено податкового зобов'язання - обов'язкових платежів зі сплати за торгові патенти в сумі 626821,40 грн , у тому числі :

2-й квартал 2004 року - 72407,76 грн.

3-й квартал 2004 року - 71950,41 грн.

4-йкввртал 2004 року - 37965,59 грн.

1-й квартал 2005 року - 74900,00 грн.

2-й квартал 2005 року - 74900,00 грн.

3-й квартал 2005 року - 74900,00 грн.

4-й квартал 2005 року - 43400,00 грн.

1-й квартал 2006 року - 42000,00 грн.

2-й квартал 2006 року - 18664,64 грн.

3-й квартал 2006 року - 26483,00 грн.

4-й квартал 2006 року - 64050,00 грн.

1 квартал 2007 року - 25200,00 грн. (т.1 а.с.221).

Згідно з п. 4.2 Порядку № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.

Відповідно до п.4.9 Порядку № 327 у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, складається акт щодо неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби. У разі неможливості вручення для ознайомлення та підписання акта планової чи позапланової виїзної перевірок у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, у зв'язку з відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням, службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відсутності, який підписується не менш як трьома службовими особами та в день його складання реєструється в єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби.

На пропозицію суду позивачем не надано актів, передбачених п.4.9 Порядку № 327.

Відповідно до ч.3 п. 4.9 Порядку № 327, не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів перевірок та один його примірник (з відповідними додатками) надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка.

Позивач стверджував, що акт № 117 був направлений відповідачу супровідним листом від 26.02.2007 року та повернувся у звязку із закінченням терміну зберігання (т.1 а.с.222-223).

Згідно з п. 4.10 Порядку № 327, якщо податковий орган або пошта не може вручити суб'єкту господарювання рекомендованого листа з одним примірником акта та відповідними додатками у зв'язку з незнаходженням посадових осіб за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, їх відмовою прийняти акт, то працівник структурного підрозділу, відповідальний за перевірку, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення акта перевірки. Реєструється такий акт в день його складання у єдиному спеціальному журналі. Зазначений акт долучається до справи платника податків.

На пропозицію суду, позивачем не було надано акту, складеного на виконання вимог п.4.10 Порядку № 327.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2010 року №2а-1297/10/1270 дії головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську Болотіної Н.І. щодо проведення перевірки ТОВ "Навігатор" з питань дотримання вимог норм Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" за період з 01.01.2004 по 31.01.2007 р. та складання акту перевірки №117/15/24185079 від 26.02.2007 р. визнано законними (т.2 а.с.148-149).

В розумінні ч.4 ст. 72 КАС України, з урахуванням вимог Порядку № 327, Закону № 509, Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2010 року №2а-1297/10/1270, приймається судом як додаткове свідчення про наявність права у позивача проводити перевірку відповідача.

Сторонам були розяснення вимог статей 69-72 та наслідки їх невиконання.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 КАС України.

Судом приймались заходи щодо повного обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування доказів та надання сторонам часу для надання додаткових доказів (т.2 а.с.238,239).

Сторони просили розглянути справу на підставі наявних доказів (т.4 а.с.80).

Вирішуючи дану справу, з урахуванням вимог статей 11, 69-72, 86 КАС України, суд не обмежується висновками акту № 117 та рішенням позивача про визначення податкового зобовязання відповідачу, у звязку з чим сторонам було запропоновано надати наявні докази щодо підтвердження позовних вимог та їх спростування.

Згідно з пунктом 2.3.2 Порядку № 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

-висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

-у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

-зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

-у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

В порушення вимог пункту 2.3.2 Порядку № 327, в акті № 117 відсутні данні щодо терміну дії кожного з патентів, строку та вартості їх оплати, висвітлення обставин кожного з порушень за виключенням загального підсумку у висновках акту.

Частиною 3 ст. 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", порушення якої зазначено у висновках акту № 117, встановлює фіксований розмір вартості торгового патенту за рік.

Частина 2 статті 4 глави 1 Бюджетного кодексу України, про порушення якої зазначено у висновках акту № 117, викладена в наступній редакції: бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Пункт 18 частини 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" відносить плату за торговий патент до загальнодержавних податків і зборів.

Таким чином, в порушення вимог Порядку № 327, за відсутності в описовій частині акту № 117 висвітвлення порушень, у висновках акту перевірки зазначені посилання на порушення відповідачем вимог законів, без зазначення в акті обставин порушення.

Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності (далі - Закон № 98).

Відповідно до п.2 ст. 2 Закону України №98 торговий патент придбається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені в ч.1 ст.1 цього Закону, в тому числі надання послуг в сфері грального бізнесу. Пункт 4 статті 5 Закону України № 98 визначає, що термін дії торгового патенту на здійснення операцій в цій сфері становить 60 календарних місяців. Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату у розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії. Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу за весь термін дії торгового патенту. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків додаткового внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1077 від 13.07.1998 року затверджено Положення «Про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів», яким на виконання вимог Закону України № 98 встановлений порядок звернення субєктів до уповноважених органів з заявою про видачу патенту, порядок видачі, оплати, використання та повернення патентів (далі - Постанова № 1077).

Відповідно до п.18 Постанови № 1077, щомісячне (щоквартальне) внесення плати за торговий патент відображається органом державної податкової служби за місцем його придбання в особовому рахунку платника. Датою внесення чергового платежу за торговий патент є дата перерахування зазначених коштів до бюджету.

Згідно із пунктами 21, 22 торгові патенти, оформлені для видачі, а також зіпсовані бланки реєструються в журналі обліку виданих торгових патентів. Після закінчення терміну дії торговий патент підлягає поверненню до органу державної податкової служби.

З систематичного аналізу Закону № 98, Порядку № 327, Постанови № 1077, убачається необхідність визначення в акті № 117, кількості отриманих та повернутих відповідачем патентів, строку їх дії, оплати за кожний патент та заборгованості.

В акті № 117 зазначено про використання при перевірці установчих документів, картки особового рахунку, платіжних доручень (т.1.а.с.219).

Вимоги Постанови № 1077, Порядку № 327 передбачають обовязкову наявність в позивача даних щодо кількості наявних у відповідача патентів, їх строку дії та оплати за кожний патент.

Таким чином, в порушення вимог Порядку № 327, при складанні акту № 117 не досліджувались самі патенти, видані відповідачу.

Згідно з актом № 117 кількість патентів у відповідача протягом 2004 року змінювалась від 87 до 107, у 2005 році від 107 до 77, у 2006 році з 60 до 61, в 1-му кварталі 2007 року відповідач використовував 61 патент (т.1 а.с.220).

У перевіряемий період оплата вартості патентів неодноразово змінювалась, зокрема статтею 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. № 2285-ІV та пунктом 15 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких законодавчих актів України" №2505-ІV від 25.03.2005р. (далі - Закон України №2505-ІV (2505-15)), було встановлено, що у 2005 році збільшується вартість торгового патенту на здійснення у сфері грального бізнесу. Встановлені ч.3 ст. 5 Закону України №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" стосовно вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу цифри "1400", "64000", "48000", "2000", "600", "2400" були замінені відповідно цифрами "4200", "192000", "144000", "6000", "1800", "7200". Цей Закон згідно з його статтею 110 набрав чинності з 1 січня 2005р.

Згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону України №2505-ІV (2505-15) , він набирає силу в день його опублікування, крім окремих норм дата набрання сили яких безпосередньо зазначена у Законі України №2505- ІV (2505-15).

Зміни діючим законодавством вартості патентів свідчать про необхідність визначення часу видачі, часу дії патентів та оплати їх оплати їх вартості.

Необхідність визначенні кількості патентів, терміну їх дії та сплати за них в акті перевірки підтверджується довідкою складеною ДПА України в Луганській області 07.05.2008 року, за наслідками перевірки позивача за зверненням відповідача (т. 4 а.с. 67-73), в якій більш детально ніж в акті № 117 зафіксований термін дії патентів, підстави їх видачі та оплата (далі - довідка № 2/15).

В розумінні вимог Закону № 2181. довідка № 2/15 не є безумовним доказом наявності або відсутності боргу відповідача та його розміру, та приймається судом з урахуванням інших доказів лише в розрізі оцінки повноти акту № 117.

Не потребують спеціальних фахових знань очевидні розбіжності заборгованості зазначеної в акті № 117 та довідці № 2/15 за 2005 рік. Зокрема в акті сума боргу за 2005 рік 268100грн.. в довідці 450423грн.

Зазначені обставини мають суттєве значення для повного обєктивного розгляду справи, оскільки відповідач не визнає наявність заборгованості по сплаті за торгові патенти, наполягає на їх повній оплаті.

З посиланням на порушену відносно посадових осіб відповідача кримінальну справу, яка розглядається в Ленінському районному суді міста Луганська та вилучення в межах кримінальної справи бухгалтерських документів, представник відповідача послався на неможливість надання усіх документів щодо сплати за патенти (т.2 а.с.213-234, копія обвинувачу вального висновку, т.2 а.с.235-237 протокол обшуку).

На підтвердження відсутності заборгованості за патенти відповідач надав численні акти звірок, проведені з уповноваженими особами позивача, щодо відсутності заборгованості ( т.1 а.с. 132-140, 142-143, т.2 а.с.156, 206, 209, т.4 а.с.59), та копії платіжних доручень на загальну суму 93443,69грн (т.2 а.с.124-125).

В акті № 117 зазначено, що відповідачем у спірний період було сплачено 416525,2грн.

В особовій картці платника податків відповідача позивачем неодноразово змінювалась сума заборгованості відповідача по сплаті за торгові патенти, у тому числі на підставі акту інвентаризації (т.1 а.с.258), у звязку з чим судом витребовувались додаткові документи щодо наявності або відсутності заборгованості.

Зокрема, ухвалою суду від 01.02.2011 року у позивача було витребувано розрахунок заборгованості ТОВ «Навігатор» по сплаті за торгові патенти за період з 01.01.2004 року до 01.04.2007 року, із зазначенням кількості, номерів, дати видачі патентів, терміну дії патентів, за якими вказана заборгованість відповідача в акті № 117 (за наявності копії патентів, витяги з журналів реєстрації видачі, повернення патентів) (т.2 а.с.238-239).

На виконання вимог статей 11, 71 КАС України, представник позивача не надав суду зазначених розрахунків, акт інвентаризації, журнал обліку виданих торгових патентів, пославшись на їх відсутність (т.4 а.с.62, 77,78).

У звязку з посиланням позивача на відсутність доказів, у суду відсутні підстави для вжиття додаткових заходів з отримання доказів.

На вимогу суду, позивачем надана лише копія документу без назви, за твердженням представника позивача це реєстр патентів, виданих відповідачу (т.3 а.с.44-47). Зазначений перелік не є журналом обліку виданих торгових патентів в розумінні Постанови № 1077, не містить даних про повернення патентів, відповідно не є належним та допустимим доказом кількості виданих відповідачу патентів, періоду їх дії та наявності заборгованості за отримані патенти.

В акті № 117 зазначена загальна кількість коштів, перехованих відповідачем за загальну кількість патентів у відповідні періоди, та загальна сума недоїмки (т.1 а.с.220).

Таким чином, в порушення вимог Порядку № 327 в акті перевірки не зазначена оплата та заборгованість за кожний патент із визначенням терміну його дії, періоду оплати та ставки оплати за патент у відповідний період, що в свою чергу є необхідною умовою для визначення заборгованості.

Згідно із ст. 1 Закону №2181, податкове зобов'язання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Статтею 5 вищезазначеного Закону, передбачений порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.

Самостійно узгодженим податковим зобов'язанням вважається податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків у податковій декларації та є узгодженим з дня подання такої декларації.

В деклараціях та фінансових звітах відповідача спірна заборгованість відповідачем не зазначалась (т.2, а.с. 1-69).

Згідно з п. 4.11. Порядку № 327, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

У разі невручення поштою рекомендованого листа з одним примірником акта перевірки (у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за вказаним місцезнаходженням) податкове повідомлення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається протягом трьох робочих днів від дня повернення листа до органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 1.10 ст. 1 Закону України № 2181 податкова вимога це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону, податкове зобов'язання (зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки визначені цим Законом або іншими законами України), самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 6.2.1 Закону України № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

На вимогу суду позивачем не надано даних щодо узгодження в розумінні вимог Закону України № 2181 податкового зобовязання відповідача зі сплати за торгові патенти на суму позову.

Згідно із п.п.6.2.3 Закону № 2181 перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.п. 6.2.4 Закону України № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001 року затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, яким на виконання вимог Закону України № 2181 визначені умови формування податкових вимог. (далі - Наказ № 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.07.2001).

Згідно з п.3 Наказу № 266 податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки.

Податкові вимоги формуються за несплаченими платником податків в установлені строки сумами податкових зобов'язань, узгоджених:

а) податковим органом;

б) іншими контролюючими органами.

За твердженням позивача, перша вимога № 1/685 від 11.04.2007 року із визначенням податкового боргу в сумі 626821,40 грн. зі сплати за торгові патенти, з визначенням коду платежу 14071700, який не відповідає коду визначеному в обліковій картці та позові, направлялась відповідачу 14.04.2007 року, повернулась позивачу за закінченням терміну зберігання та була розміщена на дошці оголошень. 22.05.2007р., посадовою особою позивача було складено акта про неможливість вручення податкової вимоги, у звязку з незнаходженням платника податків за юридичною адресою (т.1.а.с. 5 8).

За твердженням позивача, друга вимога № 2/1007 від 22.06.2007 року із визначенням податкового боргу в сумі 615505.5 грн. зі сплати за торгові патенти, з визначенням коду платежу 14071700, який не відповідає коду визначеному в обліковій картці та позові, направлена відповідачу 25.06.2007 року, повернулась позивачу за закінченням терміну зберігання та була розміщена на дошці оголошень, 31.07.2007р. посадовою особою позивача було складено акта про неможливість вручення податкової вимоги, у звязку з незнаходженням платника податків за юридичною адресою (т.1 а.с. 9 12).

Розбіжності в сумах, зазначених в першій та другій вимогах позивач пояснює формуванням вимоги в автоматичному режимі на підставі даних обліку.

Пункт п.5.8 Наказу № 266 не містить в якості підстав розміщення вимоги на дошці оголошень та складання акту, повернення вимоги в наслідок закінчення терміну зберігання.

Податкові вимоги формуються також у випадках, коли платник податків самостійно подав декларацію, але не погасив суму податкових зобов'язань у встановлені строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Зазначені норми Наказу № 266 кореспондуються з вимогами Закону України № 2181 і свідчать про відсутність у позивача підстав для формування податкових вимог.

Позивачем також була направлена відповідачу перша податкова вимога від 24.02.2010 року на суму 661786,42грн. та друга податкова вимога від 01.04.2010 року на суму 661786,42грн. (т.3 а.с.35,36), відкликані листом позивача від 29.04.2010 (т.3 а.с.33).

Згідно із п.п. «б» пункту 4.2.2 Закону України № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п.п. 6.1 Закону України № 2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001року, затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (далі - Порядок № 253).

Позивач стверджував, що супровідним листом № 9729/15-1 від 29.03.2007 року направив відповідачу повідомлення - рішення № 00015001510/0 від 28.03.2007 року на суму 626821,4 грн., прийняте на підставі акту № 117, яке було повернуто за закінченням терміну зберігання 11.05.2007 р. (т.1 а.с.224-227).

29.03.2007 року трьома посадовими особами позивача був складений акт № 162/15-1/24185079 про неможливість вручення посадовій особі відповідача повідомлення - рішення № 00015001510\0 від 28.03.2007 року у звязку з відмовою (т.2 а.с.76).

29.03.2007 року посадовою особою позивача Болотіною Н.І. був складений акт № 166/15-1/24185079 про неможливість вручення посадовій особі відповідача повідомлення - рішення № 00015001510/0 від 28.03.2007 року, у звязку з відмовою , із зазначенням, що день розміщення повідомлення на дошці оголошень 28.03.2007 р. (т.2 а.с.77). Зазначений акт затверджений керівником позивача.

Пунктом 4.9 Порядку № 253 передбачено, що у разі неможливості вручення податковим органом або поштою платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

В порушення вимог п.4.8 Порядку № 253 на корінці повідомлення не проставлена дата його направлення (т.1, а.с.226).

Представник позивача пояснив, що вимоги направлялись у звязку з узгодженням повідомлення - рішення в наслідок відмови відповідача від його отримання та розміщення на дошці оголошень.

Таким чином позивачем вчинені взаємовиключні дії щодо направлення повідомлення рішення № 00015001510/0 від 28.03.2007 року.

Порядок апеляційного узгодження податкового зобов'язання визначений п.5.2 Закону України № 2181.

Згідно з п.5.2.1 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п. 5.2.2 Закону України № 2181, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

28.07.2008 року відповідач подав скаргу отриману відповідачем 30.07.2008 року, в порядку апеляційного узгодження на повідомлення від 28.03.2007 року, в якій зазначено про отримання оскарженого повідомлення № 00015001510/0 лише 24.07.2008 року (т.1 а.с.33).

Сторонами визнано факт розгляду позивачем скарги відповідача від 28.07.2008 року.

Рішенням позивача № 29518/23-223 від 14.08.2008 року позивач продовжив строк розгляду первинної скарги відповідача від 28.07.2008 року до 27.09.2008 року (т.3 а.с.30).

Приймаючи до уваги відсутність законодавчо визначеного права позивача поновлювати строк апеляційного узгодження та приймаючи до уваги факт прийняття позивачем до розгляду скарги відповідача від 28.07.2008 року, суд приходить до висновку про визнання позивачем факту отримання відповідачем повідомлення № 00015001510/0 лише 24.07.2008 року.

Згідно з п.5.2.2. ст. 5 Закону України № 2181, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

На неодноразові вимоги суду, у тому числі викладені в ухвалі від 01.02.2011 року, позивачем не надано рішення, прийнятого за скаргою відповідача від 28.07.2008 року в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, виходячи з вимог п.5.2.2. Закону України № 2181 скарга від 28.07.2008 року є задоволеною.

Супровідним листом, фіскальний чек від 24.09.2008 року, позивач направив відповідачу повідомлення рішення від 24.09.2008 року № 00015001510/1, прийняте за наслідками розгляду скарги відповідача в порядку процедури апеляційного узгодження на податкове повідомлення -рішення від 28.03.2007 року, отримане відповідачем 27.09.2008 року на суму 626821,40 грн. (т.1 а.с.228-231).

03.10.2008 року відповідачем подана повторна скарга до ДПА в Луганській області на податкові повідомлення № 00015001510/0 від 28.03.2007 року та № 00015001510/1 від 24.09.2008 року (т.1 а.с. 84-89)

Рішенням ДПА в Луганській області від 02.12.2008 року розглянута скарга відповідача від 03.10.2008 року, відмовлено в задоволені скарги та збільшено суму плати за торгові патенти на 17482,51грн. (т.1 а.с.40-52).

03.12.2008 року супровідним листом № 44299/15-1 позивачем направлено відповідачу повідомлення рішення № 00015001510/2 від 03.12.2008 року із зазначенням про його прийняття на підставі розгляду повторної скарги (т.1.а.с.90, 91, 232-234), в яких відсутні відмітки про відправлення...

Листом № 45617/15 від 11.12.2008 р. позивач повідомив відповідача про помилкове направлення листом № 44299/15-1 від 03.12.2008 року повідомлення від 03.12.2008 року № 0001501510/2, у звязку з чим просив вважати податкове повідомлення не надісланим (т.1 а.с. 106, 235).

Листом № 45618/15-1 від 11.12.2008 р. позивач направив відповідачу податкові повідомлення - рішення від 03.12.2008 року № 0001501510/2 на суму 626821,40 грн. та № 0021401510/2 на суму 17482,51грн., отримані відповідачем 30.12.2008 р. (т.1 а.с.107-110, 236-241).

11.12.2008 року відповідач звернувся до ДПА України зі скаргою та доповненнями до скарги на податкові повідомлення № 00015001510/0 від 28.03.2007 року,№ 00015001510/1 від 24.09.2008 року, № 00015001510/2 від 03.12.2008 року (т.1.а.с.92-105).

Рішенням ДПА України від 11.02.2009 року розглянута скарга відповідача від 11.12.2008 року та залишена без задоволення (а.с.35-36).

Листом від 24.01.2009 року № 24-01/09 відповідач відкликав апеляційні скарги с посиланням на неможливість проведення процедури апеляційного узгодження (т.1 а.с. 122).

13.02.2009 року подав скаргу голові ДПА в Луганській області, в якій послався на відсутність боргу, порушення позивачем порядку визначення податкового зобовязання, та на не відповідність прийнятого рішення вимогам законодавства (т.1 а.с.119).

Рішення позивачем на зазначену скаргу не надано.

11.12.2008 року відповідач звернувся зі скаргою до ДПА України (т.1 а.с.92-100, 102, 105).

Супровідним листом № 5192/15-1 від 17.02.2009 року, з посиланням на рішення ДПА України від 11.02.2009 року № 2593/7/25-0415, позивач направив відповідачу податкове повідомлення - рішення № 0001501510/3 від 17.02.2009 року форми «Р» на суму 626821,40 грн.

№ 0021401510/3 від 17.02.2009 року форми «Р» на суму 17482,51грн., (т.1 а.с.242-246).

Наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996 року затверджено Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями (далі -наказ № 29).

Згідно з п.10. наказу № 29, ксерокопія рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги платника податків, за резолюцією керівника органу державної податкової служби (або його заступника) передається структурному підрозділу, до функцій якого входить підготовка податкових повідомлень, податкових вимог та рішень, зазначених у пункті 2 цього Положення, для вчинення установлених законодавством дій і долучається разом з матеріалами розгляду скарги до справи платника податків з оподаткування, яке на виконання пункту п.5.3 Порядку № 253 зберігається у справі платника податків.

На вимогу суду позивачем не надано рішення ДПА України від 11.02.2009 року № 2593/7/25-0415.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що податкові повідомлення рішення №0001501510/3 від 17.02.2009 року на суму 626821,4грн., № 0021401510/3 від 17.02.2009 року на суму 17482,51грн. не було оскаржене та скасоване у судовому порядку, а отже є чинним, оскільки не оскарження до суду рішення субєкта владних повноважень не означає правомірності такого рішення. Існування не скасованого, не визнаного недійсним рішення податкового органу про нарахування штрафних санкцій не звільняє суд, який розглядає адміністративний позов податкового органу про стягнення санкцій, від перевірки правомірності такого рішення.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні порушення позивачем порядку складання акту перевірки в частині відсутності передбачених діючим законодавством обставин в акті та дослідження необхідних первинних документів, порушення позивачем порядку прийняття рішення щодо визначення податкового зобовязання відповідача, порушення порядку направлення платнику податку податкових вимог та повідомлень рішень, а також порушення процедури узгодження податкового зобовязання та його апеляційного оскарження, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів наявності податкового боргу відповідача, який би свідчив про обґрунтованість позовних вимог.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновок судово-економічної експертизи № 787/24, оскільки зазначена експертиза проведена в мажах розгляду кримінальної справи, не оцінена судом, який розглядає зазначену справу, проведена на підставі невідомих суду доказів (т.2 а.с.90-117).

Не заслуговують на увагу посилання відповідача на відсутність повідомлення рішення № 00015001150/0 від 28.03.2007 року, яке за твердженням відповідача фігурує в кримінальній справі, порушеній відносно посадових осіб відповідача (т.2 а.с.216, 222), оскільки зазначене повідомлення не є предметом розгляду по даній справі.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги не доведені позивачем та не підлягають задоволенню.

Питання про судові витрати не вирішується в звязку з їх відсутністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор" про стягнення плати за торгові патенти на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2011року.

Суддя С.М. Чиркін