Єдиний державний реєстр судових рішень
Роздільнянський районний суд Одеської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 511/1908/26
Номер провадження: 2/511/1493/26
23 жовтня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Дьяків В.В.,
розглянувши у відкритому засіданні в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Олександр Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Короткий зміст позовної заяви.
У травні 2026 року представник позивача -адвокат Лабік Геннадій Іванович, який діяв на підставі ордера серії СЕ № 1140027 від 23.05.2026 року, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгенієм Миколайовичем від 23.11.2020 року за №25612 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № Z62.00303.003802061 від 26.03.2018 року в розмірі 97 868,32грн. та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Вищевказана позовна заява мотивована тим, що у січні 2026 року позивачу стало відомо, що 22.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. відкрито виконавче провадження № 63978741, на підставі виконавчого напису №25612 виданого 23.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М, з якого вбачається, щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 який є боржником за кредитним договором №Z62.00303.003802061 від 26.03.2018 року, укладений з ПАТ «Ідея Банк». Стягнення проводиться за період з 05.03.2020 по 07.10.2020 року, сума заборгованості становить у розмірі 97 868,32грн.
Вважав, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. неправомірно вчинено виконавчий напис №25612 від 23.11.2020 року, та вчинено з недотриманням норм законодавства України, а саме нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив та не встановив безспірність заборгованості, не дотримався вимог ст. 87 та 88 Закону України «Про нотаріат»; АТ «Ідея Банк» не було надано нотаріусу необхідних документів, згідно яких стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; нотаріус не повідомив позивача про суму боргу.
Тому просив позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.06.2026 року відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
19.06.2026 року на адресу суду від відповідача АТ "ІДЕЯ БАНК" надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. (а.с.24-38)
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.09.2026 року закрито підготовче судове засідання та справа призначена до судового розгляду.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 та його представник -адвокат Лабік Г.І., який діяв на підставі ордера серії СЕ № 1140027 від 23.05.2026 року, будучи належним чином повідомлені в судове засідання не з`явилися.
Представник відповідача АТ «Ідея Банк» в судове засідання не з`явився, подав відзив, в якому просив у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Олександр Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити у повному обсязі та розгляд справи здійснювати за відсутності представника АТ «Ідея Банк.»
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов О.В. про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомим.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Крім того, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. повідомлявся через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
01.10.2026 року та на офіційному сайті Роздільнянського районного суду Одеської області (https://rz.od.court.gov.ua/sud1524/) було розміщено оголошення про виклик приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгенія Миколайовича в судове засідання, яке відбудеться 23.10.2026 року о 11:30 год в приміщенні Роздільнянського районного суду.( а.с.48)
У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи.
Так , 26.03.2018року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк» було укладено кредитний договір № Z62.00303.003802061, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 74 657,00 грн. строком 60 місяців. (зворотній бік а.с.8-10)
23.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайлович вчинено виконавчий напис № 25612 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № Z62.00303.003802061 від 26.03.2018 року в розмірі 97 868,32грн. (зворотній бік а.с. 10)
22.12.2020 року за заявою ТОВ АТ «Ідея банк» приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. відкрито виконавче провадження № 63978741. (а.с.7)
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене, з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.
Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Суд, давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позивач у позові послався на те, що визначений виконавчим написом розмір заборгованості не є безспірним, а кредитний договір не був посвідчений нотаріально.
Так, із матеріалів справи судом встановлено, що оскаржений виконавчий напис № 25612 вчинений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 23.11.2020 року.
Укладений між банком та позивачем Кредитний договір № Z62.00303.003802061 від 26.03.2018 року який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 (справа № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Підстав не враховувати дану правову позицію у суду першої інстанції немає. Оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 23.11.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14. Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з цієї підстави.
Тому, вчиняючи 23.11.2020 року виконавчий напис № 25612, приватний нотаріус неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
Крім того, підлягає урахуванню й те, що відповідачем не надано до матеріалів справи належного розрахунку суми заборгованості, стягнутої за виконавчим написом нотаріуса, підстав та періодів її виникнення, не підтверджено документально як в цілому, так і кожну позицію цієї заборгованості з детальним визначенням складових, починаючи з дати її виникнення. За вказаних обставин суд погоджується із доводами позивачки про те, що заборгованість не є безспірною.
Також, у своєму відзиві АТ «Ідея Банк» посилається на те, що 19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги.
Проте, відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в установленому законом порядку було здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні № 63978741 від 22.12.2020 року на підставі вказаного правочину.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здійснюється виключно на підставі ухвали суду.
Сам по собі факт укладення договору факторингу в матеріальному праві не тягне за собою автоматичної заміни процесуального статусу стягувача у виконавчому провадженні. За відсутності відповідної ухвали суду про заміну сторони (стягувача), відповідач не підтвердив наявність у нового кредитора процесуальних повноважень на вчинення будь-яких дій у виконавчому провадженні, тому суд відхиляє посилання відповідача на укладення договору факторингу як на підставу правомірності подальшого стягнення боргу та звільнення банку від процесуальних обов`язків.
Оскільки оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса був вчинений саме на користь АТ «Ідея Банк», останній є належним відповідачем у справі. Сама по собі реєстрація договору факторингу в матеріальних правовідносинах без відповідного процесуального оформлення (ухвали суду про заміну стягувача за ст. 442 ЦПК України) не позбавляє АТ «Ідея Банк» статусу відповідача у цьому процесі. Відтак, твердження банку про необхідність відмови у позові через неналежність відповідача є безпідставними, суперечать чинному законодавству та судом відхиляються.
Отже, виконавчий напис вчинено з порушенням приписів ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса № 25612 від 23.11.2020 року таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, тобто вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами в зв`язку з розглядом справи, суд встановив наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по оплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.
На підставі ст. 4,247,258-259,265,273,354,355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підляґає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгенієм Миколайовичем від 23.11.2020 року за №25612 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № Z62.00303.003802061 від 26.03.2018 року в розмірі 97 868,32грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (юридична адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова,11,код ЄДРПОУ: 19390819), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С. І. Гринчак
Судове рішення № 141059512, Роздільнянський районний суд Одеської області було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 511/1908/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: