Постанова № 14105950, 24.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/579/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Головіної К.І.

при секретаріПотапенко О.М.

за участю представника позивача Ніколаєва О.О.,

представників відповідача Петрова А.Г.,

Чирикіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку по вул.. 50 Гвардійської дивізії,17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003322340/1 від 05.11.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Аріс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0003322340/1 від 05.11.2010 року (№ 0003322340/0 від 30.08.2010 року), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15421 528, 40 грн., з яких 12 266 268, 00 грн. - за основним платежем та 3 155 260, 40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане рішення прийнято відповідачем на підставі акту невиїзної документальної перевірки № 1418/23-2/30623536 від 17.08.2010 року з питань визначення ТОВ «Аріс» повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану варість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Метвторпром» за квітень, травень, червень 2010 року.

ТОВ «Аріс» вважає, що за результатами вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька незаконно зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2010 року - у сумі 7 020 068 грн., у червні 2010 року - у сумі 5 246 200 грн., а всього на загальну суму - 12 266 268 грн.

Посилаючись на норми Законів України «Про податок на долану вартість». «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарського та цивільного законодавства, позивач стверджує, що він правомірно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку із придбанням визначеного угодою товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано зроблені висновки про те, що угоди з контрагентом ТОВ «Метвторпром» мають ознаки нікчемності з огляду на неможливість фактичного здійснення господарських операцій, оперативність проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, обсягу матеріальних ресурсів, відсутність необхідних умов у постачальника ТОВ «Аріс» для досягнення результатів відповідної господарської діяльності (основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів).

У позові просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецка форми «Р» № 0003322340/1 від 05.11.2010 року (№ 0003322340/0 від 30.08.2010 року).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, зазначивши, що під час дослідження питань правильності нарахування позивачем податку на додану вартість за період з 01.05.10 року по 30.06.10 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включено операції з контрагентом ТОВ «Метвторпром», угоди з яким мають ознаки нікчемності, та у зв'язку з тим, що неможливо встановити умови для фактичного ведення господарської діяльності.

У відповідності до даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень - червень 2010 року встановлено розбіжність між податковим зобов'язанням ТОВ «Метвторпром» та податковим кредитом ТОВ «Аріс», а саме - ТОВ «Метвторпром» у травні - червні 2010 року не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах із позивачем, а позивачем в свою чергу задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Метвторпром» у травні 2010 року - в сумі 7 020 068 грн., у червні 2010 року - в сумі 5 246 200 грн.

Враховуючи неможливість фактичного здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від ТОВ «Метвторпром» до ТОВ «Аріс» загальна сума завищення податкового кредиту позивачем складає 12 266 268 грн.

Податкове повідомлення рішення № 0003322340/1 від 05.11.2010 року прийнято відповідачем законно та обґрунтовано, а тому позов задоволенню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс» зареєстроване 22.12.1999 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька як платник податку на додану вартість (т. 1 а.с 38-40).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень та здійснює у даних правовідносинах повноваження, визначені ст. ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Судом встановлено, що серпні 2010 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Аріс» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Метвторпром» за період: квітень, травень, червень 2010 року, результати якої були відображені у акті перевірки № 1418/23-2/30623536 від 17.08.2010 року (т. 1 а.с. 16-25).

Перевіркою було встановлено, що позивачем порушено:

-пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість у травні - червні 2010 року на суму 12 266 268 грн., в тому числі, у травні 2010 року - в сумі 7 020 068 грн., у червні 2010 року - в сумі 5 246 200 грн.;

- пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із не визнанням декларації з податку на додану вартість як податкової за квітень 2010 року підприємством не визначено суму податкового зобов'язання звітного податкового періоду

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті повідомлення рішення:

-№ 0003322340/0 від 30.08.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15421 528, 40 грн., з яких 12 266 268, 00 грн. - за основним платежем та 3 155 260, 40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0003332340/0 від 30.08.2010 року, яким до позивача застосована штрафна санкція у сумі 170 грн. за ненадання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями рішеннями, ТОВ «Аріс» оскаржило їх до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, однак, скарги позивача залишились без задоволення та відповідач прийняв відповідні податкові повідомлення-рішення № 0003322340/1 та № 0003332340/1 від 05.11.2010 року (т. 1 а.с. 15, т. 6 а.с. 61-67).

Крім того, за результатами оскарження відповідачем було прийнято рішення про проведення ще однієї перевірки ТОВ «Аріс» - позапланової виїзної перевірки з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Метвторпром» за період квітень, травень, червень 2010 року, результати якої викладенві у акті № 2094/23-2/30623536 від 01.12.2010 року (т. 6 а.с. 29-48).

Зазначеною перевіркою були підтверджені раніше встановлені порушення, викладені у акті № 1418/23-2/30623536 від 17.08.2010 року, та зроблено висновок про те, що правочини із ТОВ «Метвторпром», на підставі яких ТОВ «Аріс» сформувало податковий кредит протягом з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними..

У подальшому позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, за результатами чого податкове повідомлення рішення № 0003332340/1 від 05.11.2010 року (№ 0003332340/0 від 30.08.2010 року) було скасовано, а податкове повідомлення рішення № 0003322340/1 від 05.11.2010 року (№ 0003322340/0 від 30.08.2010 року) - залишено без змін. (т. 6 а.с. 68-74).

Вищевказані фактичні обставини у справі сторонами визнаються та не оспорюються.

Предметом даного спору є правомірність нарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15421 528, 40 грн. та, як наслідок, прийняття ним спірного повідомлення-рішення № 0003322340/1 від 05.11.2010 року.

Як вже встановлено судом, зазначене податкове зобовязання нараховане податковим органом внаслідок порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, та які оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом.

Донарахування у частині штрафної санкції здійснено відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003322340/1 від 05.11.2010 року (№ 0003322340/0 від 30.08.2010 року) про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15421 528, 40 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що 27.09.2007 року ТОВ «Аріс» (покупець) та ТОВ «Метвторпром» (постачальник) уклали договір поставки № 27/09-У згідно п. 1.1 якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався цей товар прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору.

Відповідно до пп. 1.2., 1.3 договору предметом поставки визначено вугільну продукцію, що іменується далі «товар», ціна, кількість, асортимент та строки поставки якого визначаються в додаткових угодах або специфікаціях до даного договору, які узгоджуються сторонами попередньо та додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною (т. 1 а.с. 76-94).

Угодою визначено, що продукція постачається залізничним транспортом у відповідності до Статуту залізниць України та інших нормативно-правових актів, що регулюють даний вид перевезень, якщо в специфікаціях не обумовлені інші умови постачання.

Крім того, 18.06.2008 року між ТОВ «Аріс» (покупцем) та ТОВ «Метвторпром» (постачальником) був укладений договір поставки № 18/06-О, за яким постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався цей товар прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору

Згідно пп. 1.1, 2.1 вказаної угоди предметом поставки визначено продукцію виробничо-технічного призначення, що іменується далі «продукція». Ціна, кількість, асортимент, якість, комплектність та строки поставки продукції визначаються у специфікаціях до даного договору, які узгоджуються сторонами попередньо та додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною (т. 1 а.с. 114-116).

Вищевказаною угодою встановлено, що порядок поставки продукції визначається сторонами та оформляється в специфікаціях, згідно яких умови поставки визначені у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс 2000 року DDU (склад покупця смт. Пантелеймонівка), СРТ (склад покупця м. Донецьк), EXW (склад покупця).

На виконання умов вказаних угод протягом періоду, що перевірявся (з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року), ТОВ «Метвторпром» здійснювало поставку позивачу відповідної продукції, а позивач її приймав та оплачував, тобто судом встановлено, що умови зазначених договорів сторонами виконувались. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі видатковими накладними, рахунками про сплату, актами приймання-передачі, посвідченнями про якість продукції, квитанціями про приймання вантажу (т. 1 а.с. 95-113, 117-248; т. 2 а.с. 1-249; т. 3 а.с. 1-249; т. 4 а.с. 1-250; т. 5-а.с. 1-238).

До судового засідання позивачем надані податкові накладні, виписані ТОВ «Метвторпром» на адресу ТОВ «Аріс» за перевірений період, які містять інформацію про здійснену господарську операцію. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним декларацій з податку на додану вартість за травень-червень 2010 року, розшифровкам податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, що також були надані суду (т. 6 а.с. 16-28). Зазначені обставини відображені в акті перевірки податкового органу від 01.12.2010 року № 2094/23-2/30623536.

Згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи (т. 6 а.с. 110-211), ТОВ «Аріс» оплатило у повному обсязі вугільну продукцію та продукцію виробничо-технічного призначення, що поставлялась ТОВ «Метвторпром».

Судом також встановлено, що фактична поставка і перевезення вугільної продукції (яка не зберігалась на складах позивача) підтверджується залізничними накладними, договорами, укладеними позивачем з третіми особами, щодо перевезення чи переробки продукції, а саме ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» (договір № 26-03-09Э від 26.03.2009 року), ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» (договір № 34/09ч від 11.03.2009 року), ПП «Квант-Соло» (договори № 83 від 11.04.2005 року, № 1/06 У від 01.06.2010 року), ПП «Алаком» (договір № 556 від 30.09.2009 року), ВАТ «Пантелеймоновський вогнеупорний завод» (договір № 574 від 03.06.2009 року), ТОВ «Торговий дім «ЄвразРесурс» (договір № 103/08 від 07.08.2008 року), відповідними специфікаціями до цих угод, актами приймання-передачі, товарними накладними з відображенням їх у податковій звітності (т. 7 а.с. 1-90).

Що ж стосується подальшого використання ТОВ «Аріс» продукції виробничо-технічного призначення, то судом встановлено, що відповідно до угод укладених позивачем (т. 7 а.с. 107-157), зазначена продукція (обладнання) була поставлена ДП «Добропіллявугілля», ТОВ «Донметтранс», ВАТ «Пантелеймоновський вогнеупорний завод».

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, згідно вказаногоЗаконупідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доводи представників відповідача у судовому засіданні щодо неналежного оформлення первинних документів позивача, з яких неможливо ідентифікувати осіб, що їх підписували, суд не приймає з огляду на формальність таких висновків відповідача, які не впливають на результати проведених перевірок.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає для особи, яка підпадає під дію цього Закону, альтернативну поведінку, тобто для неї (особи) встановлена диспозитивність у облікових відносинах.

Так, у відповідності до ч. 5 статті 8 Закону підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку i способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності i технології обробки облікових даних; розробляє систему i форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності i контролю господарських операцій, визначає права працiвникiв на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту i технологiю обробки облікової інформації, додаткову систему рахункiв i регiстрiв аналiтичного облiку; може видаляти на окремий баланс фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли, які зобовязані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звiтностi підприємства.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів суд важає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання продукції, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у звязку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочинів між ТОВ «Аріс» та ТОВ «Метвторпром».

Так, зазначаючи про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Метвторпром», відповідач вказав на відсутність доказів, які б підтверджували факт транспортування позивачем продукції та здійснення вантажних робіт, оскільки для перевірки не були надані відповідні накладні на вантаж, корінці до дорожних відомостей. В підтвердження своїх висновків відповідач послався також на той факт, що позивачем не були надані документи, які б підтверджували зберігання придбаного вугілля у отримувача - ВАТ «УК «Шахта «Красноармійська Західна № 1» філія «ЦОФ «Чумаковська» або ТОВ «ЦОФ «Чумаковська» (згідно специфікацій), а саме - сертифікати якості, листи-заявки щодо відвантаження товару, документів про сплату відвантажувальних робіт.

З цього приводу суд зазначає, що такі твердження відповідача не можуть свідчити про неправомірність та безпідставність формування позивачем податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Метвторпром», оскільки суду були надані всі необхідні документи що підтверджують факт придбання позивачем продукції у ТОВ «Метвторпром», а також факт подальшого використання позивачем придбаної продукції (договори, додаткові угоди, специфікації, видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі, банківські виписки, квитанції про приймання вантажу, посвідчення якості).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 267 ГК України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Ні законом, ні договором поставки підприємство-постачальник не зобов'язано мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту.

Далі, доводи відповідача про непідтвердження факту передачі позивачем продукції на ВАТ «УК «Шахта «Красноармійська Західна № 1» філія «ЦОФ «Чумаковська» та на склади, визначені специфікаціями, з посиланням на відсутність сертифікатів якості вугілля, листів-заявок щодо відвантаження товару, документів про сплату відвантажувальних робіт є юридично безпідставними, оскільки згадані документи не можуть підтверджувати та фіксувати факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, а стосуються виключно якості товару та його руху на підприємстві-зберігача.

Не приймає також суд до уваги як докази вчинення нікчемної угоди між позивачем та ТОВ «Метвторпром» дані автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту, пояснення засновника ТОВ «Метвторпром», службові записки (т. 6 а.с. 10-27), з огляду на те, що встановлення відповідачем факту відсутності ТОВ «Метвторпром» за місцем реєстрації фактично не є перевіркою господарської діяльності останнього по взаємовідносинам з позивачем. При цьому відсутність за юридичною адресою ТОВ «Метвторпром» не має ніякого відношення до правомірності формування податкового кредиту позивачем.

До того ж у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт незнаходження ТОВ «Метвторпром» за місцем реєстрації. Згідно наданого на вимогу суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 18.02.2011 року ТОВ «Метвторпром» зреєстровано за адресою: 91055, м. Луганськ, Ленінський район, вул.. Інтернаціональна, буд. 17, записів про відсутність юридичної особи за вказною адресою до державного реєстру не внесено (т. 6 а.с. 223).

Суд враховує також те, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, згідно якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання ("приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка").

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем субєктом владних повноважень податковим органом, рішення якого оскаржується у межах цієї адміністративної справи не надано доказів, які були б підставою для нарахування податкових зобовязань.

Відповідно до пункту 5 статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Проаналізувавши встановлені обставини у справі та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позивач законно та у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив сплачені суми податку на додану вартість в ціну такого товару та відніс їх до складу податкового кредиту, а, отже, підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у відповідача відсутні.

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним задовольнити позов ТОВ «Аріс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0003322340/1 від 05.11.2010 року (№ 0003322340/0 від 30.08.2010 року).

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 69-72, 94, 159-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003322340/1 від 05.11.2010 року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0003322340/1 від 05.11.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» (83100, м. Донецьк, вул. Горького, 158, код ЄДРПОУ 30623536) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 24 лютого 2011 року.

Повний текст постанови виготовлений 1 березня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Головіна К.І.