Рішення № 141057236, 29.10.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1772/26

провадження № 2/179/1538/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001465017601 від 28.11.2019 (надалі Кредитний договір).

Кредитний договір було укладено шляхом власноручного підписання позичальником Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

З умовами Кредитного договору відповідач погодився, про що свідчить наявність його власноручного підпису на відповідній Заяві, що додається до даної позовної заяви.

На підставі Кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 47,88% річних.

Відповідач довготривалий строк не виконував належним чином свої кредитні зобов`язання перед банком. Заборгованість відповідача перед банком станом на 26.06.2026 складала 12 963,24 грн, з яких: 7 896,01 грн заборгованість за кредитом та 5 067,23 грн заборгованість по процентам.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» було укладено Договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей», отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця), вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Згідно Реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання Договору факторингу за Кредитним договором склала 12 963,24 грн, з яких: 7896,01 грн заборгованість за кредитом та 5 067,23 грн заборгованість по процентам.

Вказана сума боргу була нарахована банком та не змінювалася позивачем з дати відступлення права вимоги за Договором факторингу № 1 від 26.06.2026.

Заборгованість за Кредитним договором відповідач не погасив, внаслідок чого позивач, посилаючись на приписи статей 512, 514, 1082 ЦК України, звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2001465017601 від 28.11.2019 у розмірі 12 963,24 грн, судові витрати у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 08.09.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.11.2019 № 2001465017601. В обґрунтування заяви посилається на вимоги статей 256 та 257 ЦК України, відповідно до яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Також зазначає, що згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001465017601 від 28.11.2019, остання дата фактичного погашення заборгованості за процентами за користування кредитом - 31.01.2022 в розмірі 487,76 грн, а також згідно розділу 2 «Розрахунок заборгованості за сумою кредиту» фактичний платіж погашення суми кредиту 31.01.2022 в розмірі 512,24 грн, що, на його думку означає: при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права у зв`язку з чим починається дія 3річного строку права на звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Таким чином, строк позовної давності сплинув 31.01.2025. Проте позивач звернувся з позовом лише у 2026 році. Також зазначає, що на даний час він є військовослужбовцем і на підставі цього відповідно до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він має законне право не сплачувати відсотки, штрафи, пені та неустойки за кредитами на весь час проходження служби, оскільки банки, МФО (макрофінансові організації) та інші кредитори не мають права нараховувати відсотки за користуванням кредитом військовослужбовцям, а якщо вони були нараховані зобов`язані їх списати. На підставі вказаних обставин відповідач просить суд перевірити дотримання позивачем строків позовної давності щодо заявлених вимог з урахуванням строків виконання кожного платежу, дати звернення до суду та положень законодавства, що регулювали перебіг позовної давності у відповідні періоди та відмовити в задоволенні позову, а саме в частині стягнення тіла кредиту та нарахованих відсотків.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним Кодексом України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що 28.11.2019 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2001465017601 від 28.11.2019.

Кредитний договір було укладено шляхом власноручного підписання позичальником Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

З умовами Кредитного договору відповідач погодився, про що свідчить наявність його власноручного підпису на відповідній Заяві, доданої до позовної заяви.

На підставі зазначеного Кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту на умовах строковості, поворотності та оплатності, розмір процентної ставки склав 47,88% річних.

Згідно довідки АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту по кредитному договору № 2001465017601 від 28.11.2019 вбачається, що 28.11.2019 відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 3 000 грн, який 11.09.2020 було збільшено до 5 600 грн, та 20.01.2021 кредитний ліміт було збільшено до 9 000 грн.

Згідно розрахунку заборгованості АТ «ПУМБ» заборгованість відповідача перед банком станом на 28.02.2023 включно складає 12 963,24 грн, з яких: 7 896,01 грн заборгованість за сумою кредиту, 5 067,23 грн заборгованість за процентами.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість по відсоткам та по тілу кредиту до 31.01.2022.

Також суду надано виписку по рахунку відповідача, із якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював перекази та покупки, знімав кошти з картки, здійснював погашення заборгованості та процентів за користування кредитом.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» було укладено Договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей», отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця), вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Згідно Витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 1 від 26.06.2026 до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2001465017601 від 28.11.2019 у розмірі 12 963,24 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, отже, позивач має право на стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2001465017601 від 28.11.2019.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Смарт Пей» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Водночас, підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмових документах.

В Заяві про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб № 2001465017601 від 28.11.2019, яка містить підпис відповідача, зазначено базовий розмір процентів 47,88% річних.

Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в Заяві про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб, що особисто підписані відповідачем.

Підписанням Заяви про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеній Заяві про приєднання до договору банківського обслуговування фізичних осіб викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Заяви позичальнику, наданого Товариством розрахунку та банківської виписки дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за Кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальником з умовами договору щодо розміру процентів за Кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом.

Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за Кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Судом встановлено, що виникнення заборгованості по боргових зобов`язаннях та їх розмір станом на 28.02.2023 підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку, що свідчить про те, що суду надані первинні документи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за Кредитним договором, що підтверджує факт укладення даного договору між сторонами.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «ФК «Смарт Пей», не довів відсутність заборгованості.

Таким чином, судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів позивачу.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за укладеним договором, відповідач має заборгованість в сумі 12 963,24 грн, з яких: 7 896,01 грн заборгованість за сумою кредиту, 5 067,23 грн заборгованість за процентами та 0 грн заборгованість за комісією.

Щодо посилання відповідача на ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як на підставу звільнення його від сплати заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків, суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідач стосовно того, що на нього поширюється норма п 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він є військовослужбовцем, тому проценти за користування кредитом не нараховуються, суд приходить до наступного.

На підтвердження права на пільги, встановлені для військовослужбовців, відповідач надав довідку форми № 5 від 10 вересня 2026 року № 264/1805 про перебування його на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.02.2026.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діє на теперішній час) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідачем надана суду довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 (форми № 5) від 10.09.2026, яка підтверджує проходження ним військової служби, починаючи з 13.02.2026.

Із розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 2001465017601 від 28.11.2019 вбачається, що розрахунок здійснено за період з 30.11.2019 по 28.02.2023 включно.

Оскільки, надана відповідачем, довідка форми № 5 підтверджує проходження відповідачем військової служби лише з 13.02.2026, тому надані відповідачем докази не доводять наявність у відповідача пільг щодо не нарахування процентів за спірний період з 30.11.2019 по 28.02.2023 включно, який відображений у розрахунку заборгованості перед АТ «ПУМБ» за Кредитним договором № 2001465017601 від 28.11.2019.

Отже, сама по собі наявність у відповідача статусу військовослужбовця з 13.02.2026 не підтверджує поширення на нього пільги щодо не нарахування процентів у період з 30.11.2019 по 28.02.2023. Тому, доводи відповідача про наявність підстав для відмови у стягненні всіх нарахованих процентів із застосуванням зазначеної норми не ґрунтується на нормах закону.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначенні ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Вказаний правовий висновок викладено в постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24 провадження № 12-19гс25.

Разом із цим, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. У зв`язку з цим із 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності здійснюється у загальному порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір укладено 28.11.2019, відповідно до умов договору строк дії кредитного договору відповідає дії кредитної картки. Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість по відсоткам та по тілу кредиту, при цьому останній платіж ним було здійснено 31.01.2022. Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, вчинення боржником дій, що свідчать про визнання боргу, перериває перебіг позовної давності, після чого її перебіг починається заново. Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості розпочався з 01.02.2022.

Позовна заява до суду подана представником позивача через систему «Електронний суд» 03.09.2026.

Оскільки із 04 вересня 2025 року відновлено перебіг строків позовної давності, які раніше були зупинені, а позивач звернувся з позовом до суду 03.09.2026, право вимоги у позивача виникло в межах зупинення, то строк позовної давності починає свій відлік з 4 вересня 2025 року, а тому підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності відсутні.

Отже, суд вважає, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту в межах строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2001465017601 від 28.11.2019 у розмірі 12 963,24 грн, з яких: 7 896,01 грн заборгованість за сумою кредиту та 5 067,23 грн заборгованість за процентами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № CF-2001465017601 від 03.09.2026.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 26.03.2026 між позивачем та адвокатом Рудзей Ю.В. укладено Договір про надання правничої допомоги, до якого додано акт наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026 на загальну суму 10 000 гривень, з детальним описом виконаних робіт та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання. Матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, зазначено, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу незалежно від того, чи вони вже сплачені чи тільки мають бути сплачені.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 слід стягнути 4 000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за Кредитним договором № 2001465017601 від 28.11.2019 у розмірі 12 963 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривні 24 копійки, з яких: 7 896,01 грн заборгованість за кредитом та 5 067,23 грн заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» судовий збір у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», ЄДРПОУ 43696954, юридична адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 303, м. Київ, Київська область, 01042.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Чорна