Рішення № 141057234, 29.10.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/155/25

2/179/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Позивач в позові посилався на те, що 03 серпня 2021 року ОСОБА_4 , на підставі договору позики грошових коштів від 21.07.21 року та власноручної письмової розписки, особисто отримано від ОСОБА_3 безвідсоткову грошову позику в розмірі 200 000 грн. Сторонами позики погоджено, що остаточною датою повернення позики є 25 липня 2023 року.

Незважаючи на той факт, що строк повернення позики, отриманої відповідачем, настав 25 липня 2023 року, зобов`язання щодо повернення боргу ОСОБА_4 не виконав і отриману суму коштів (навіть в частині) не повернув, тобто починаючи з 26 липня 2023 року та по теперішній час відповідачем допускається прострочення грошового зобов`язання.

Окремо, положеннями п. 6.3 договору позики сторонами договору було узгоджено, що «в разі неповернення позики в строк визначений в пункту 4.2. Позичальник повинен сплатити Позикодавцю грошові кошти, в розмірі, що дорівнюють подвійному розміру неповернутої в строк заборгованості».

Отже, відповідач станом на 09.02.2025 р. (день складання позовної заяви) зобов`язаний сплатити на користь позивача:

-суму основного боргу в розмірі 200 000 грн.;

-інфляційні витрати в сумі 26 396 грн. 80 коп.;

-3 % в розмірі 9 271 грн. 23 коп.;

-штрафні санкції, у відповідності до п. 6.3 договору позики в розмірі 200 000 грн.

Загальна сума боргу, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача, у зв`язку з простроченням зобов`язання за договором позики складає 435 668 грн. 03 коп.

Виходячи з наведеного, позивач звертається до суду та прохає стягнути на його користь вищевказану заборгованість.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у зв`язку із обґрунтованістю підстав. Матеріали справи підтверджують дійсність укладення договору позики та передання коштів. Вказаний договір позики не визнано фіктивним, неукладеним чи недійсним. Згідно вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем). Також представник позивача заявив у судовому засіданні, що після ухвалення рішення по справі ним буде подано заяву про понесені судові витрати на професійну правову допомогу.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, а саме зазначив, що відповідач на підставі усної домовленості з позивачем, в рахунок сплати заборгованості за договором позики восени 2021 року надав останньому 16 900 кг насіння соняшника. Також зазначив, що позивач добровільно надав відповідачеві 17 (сімнадцять) тисяч доларів США, але сторони уклали формально договір позики лише на суму 200 000 гривень (двісті тисяч гривень) для придбання ОСОБА_4 будинку. Представник відповідача вказав, що докази по справі, покази свідків та запис телефонної розмови свідчить про повернення ОСОБА_4 коштів ОСОБА_3 .

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до умов договору позики від 03 серпня 2021 року, позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 200 000 грн. та зобов`язався повернути суму позики не пізніше 23 липня 2023 року (а. с. 11, т.1).

Положенням п. 6.3 договору позики визначено, що в разі неповернення позики в строк визначений в пункту 4.2. Позичальник повинен сплатити Позикодавцю грошові кошти, в розмірі, що дорівнюють подвійному розміру неповернутої в строк заборгованості.

25 лютого 2026 року у судовому засіданні свої пояснення як позивач надав ОСОБА_3 , який зазначив, що було укладено договір позики на суму 200 000 гривень, які ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 . Відповідно останній кошти не повернув та позивач вимушений звертатись до суду із вказаною позовною заявою.

25 лютого 2026 року у судовому засіданні свої пояснення особисто надав ОСОБА_4 в якості відповідача та в якості свідка. ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_3 один раз надавав кошти у позику в сумі 17 000 доларів США. Формально було укладено договір позики на 200 000 гривень і в подальшому ОСОБА_5 придбав житловий будинок. Частину коштів ОСОБА_4 повернув, а в зарахування іншої частини боргу передав насіння соняшнику. Таким чином вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже кошти ОСОБА_4 повернув ОСОБА_3 в повному обсязі.

13 березня 2026 року у судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_6 , яка є дружиною відповідача ОСОБА_4 і у зв`язку з чим їй відомо обставини, які стосуються справи. ОСОБА_6 повідомила, що її чоловік ОСОБА_4 працював на підприємстві, яке належить позивачеві ОСОБА_3 , та відповідно між позивачем та відповідачем склались довірливі відносини. ОСОБА_3 допоміг ОСОБА_4 придбати будинок в с-щі Магдалинівка, усно домовившись про надання коштів у сумі 17 (сімнадцять) тисяч доларів США. Особисто ОСОБА_6 бачила, як ОСОБА_4 приніс додому 17 (сімнадцять) тисяч доларів США, які надав йому ОСОБА_3 з метою купівлі домоволодіння. У борг ОСОБА_3 надавав кошти ОСОБА_4 лише один раз у сумі 17 (сімнадцять) тисяч доларів США. ОСОБА_4 здійснював обробіток земельних ділянок, які належать його рідним, і зібране насіння соняшнику відвіз ОСОБА_3 в об`ємі 16 300 кг за ціною 15 300 грн за тонну. Передача насіння соняшнику відбувалась в рахунок повернення коштів, які були надані для придбання будинку. ОСОБА_3 мав реалізувати вказане насіння соняшнику ПП «Агроширак», однак представник останнього не розрахувався із ОСОБА_3 у зв`язку із чим позивач вимагає від ОСОБА_4 повернення коштів. Розписок про отримання насіння соняшнику і коштів від ОСОБА_4 позивач не надав, а ОСОБА_4 розраховував на добросовісність ОСОБА_3

06 серпня 2026 року у судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_7 , який повідомив суду, що перевозив восени 2021 року скошене насіння соняшнику із поля, яке обробляв ОСОБА_4 , до складу ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 відомо, що ОСОБА_4 придбав будинок в с-щі Магдалинівка за кошти, які йому надав у позику ОСОБА_3 . Про суму позики в 200 000 гривень ОСОБА_7 невідомо. Зі слів відповідача знає, що насіння соняшнику, яке привіз до складу ОСОБА_7 , мав реалізовувати ОСОБА_3

09 жовтня 2026 року у судовому засіданні було досліджено звукозапис розмови позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 , згідно якої встановлено, що голоси осіб на вказаному звукозаписі належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно. Під час розмови сторони обговорювали повернення суми 10 (десять) тисяч доларів США і як вирішити питання про закриття цього боргу. ОСОБА_3 просив ОСОБА_4 повернути вказані кошти і в такому випадку останній не буде звертатись до суду.

Вказаний звукозапис визнано судом належним та допустимим доказом, який підтверджує факт наявності боргу ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 . Під час записаної розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не обговорювали питання зарахування зустрічних вимог або зарахування насіння соняшнику в рахунок погашення боргу за договором позики.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Наявність оригінала боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом беззаперечно встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором позики, тому існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики в розмірі 200 000 грн., штрафних санкцій, у відповідності до п. 6.3 договору позики в розмірі 200 000 грн.; суми індексу інфляції за весь час прострочення сплати боргу - 26 396 грн. 80 коп. та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 9 271 грн. 23 коп.

Щодо доводів відповідача та його представників, що в рахунок погашення боргу було поставлено ОСОБА_4 насіння соняшнику ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов`язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України).

Щодо доводів представників відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно статей 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362,559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначений закон набрав чинності 17.03.2022.

Більш того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (Розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023).

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Даним законом скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 17.03.2022 року до 04.09.2025 фактично діяло положення про продовження строків позовної давності на період дії воєнного стану в Україні, а тому строк позовної давності в будь якому випадку не пропущений.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, від 28 жовтня 2010 року) сформував важливу правову позицію щодо меж обов`язку суду мотивувати свої рішення.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте це не може розумітися як вимога давати детальну відповідь на кожен аргумент чи довід сторони.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду було було сплачено судовий збір, тому судовий збір по справі слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 4 356 грн. 68 коп.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 :

-грошові кошти за договором позики від 03 серпня 2021 року в сумі 200 000 грн.;

-штрафні санкції у відповідності до п. 6.3 договору позики в розмірі - 200 000 грн.;

-інфляційні втрати 26 396 грн. 80 коп.;

-три проценти річних від простроченої суми позики в розмірі - 9 271 грн. 23 коп.;

-судовий збір в розмірі - 4 356 грн. 68 коп.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2026 року.

Суддя Т.А.Ковальчук