Рішення № 141056257, 29.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5045/26

Провадження № 2/345/3388/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

представник позивача звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.12.2025-100003399 від 31.12.2025 у розмірі 26280 гривень. Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 127,38 грн. покласти на відповідача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Споживчий центр» (надалі Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі Позичальник/Відповідач) 31.12.2025 уклали кредитний договір (оферти) № 30.12.2025-100003399 (надалі Договір). Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 9000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 31.12.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 26280 грн., що складається з: тіла кредиту - 9000 грн., процентів - 11160 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1620 грн. та відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 4500 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сам факт отримання ним кредитних коштів не заперечує. Водночас це не є безумовним визнанням ним визначеного позивачем залишку основного боргу у розмірі 9000,00 грн. У позовній заяві сам позивач зазначає про здійснення ним 30.01.2026 платежу в розмірі 3600,00 грн. Тому просить суд перевірити, яким чином зазначений платіж був зарахований позивачем, на погашення яких складових заборгованості його спрямовано та чи правильно після його врахування визначено залишок основного боргу. Він не ухиляється від обов?язку повернення фактично отриманих кредитних коштів, однак, вважаю, що стягненню може підлягати лише належним чином підтверджена та правильно розрахована сума основного боргу. Заявлені позивачем 11160,00 грн. процентів заперечує в заявленому розмірі та просить перевірити період нарахування процентів, застосовану процентну ставку, кількість днів нарахування, суму, на яку здійснювалося нарахування, врахування платежу в розмірі 3600,00 грн., а також відповідність нарахувань умовам кредитного договору та вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Саме зазначення певної суми процентів у розрахунку позивача не є достатньою підставою для її стягнення без перевірки правильності розрахунку, періоду та правової підстави нарахування. Просить стягувати проценти лише в тому розмірі, законність і правильність якого буде належним чином підтверджена позивачем. Заявлені позивачем 1620,00 грн. додаткових комісій заперечує. Просить суд встановити, за які саме конкретні послуги нараховані ці кошти, чи були такі послуги фактично надані йому і, яким конкретним положенням договору передбачена відповідна плата та чи відповідає її стягнення вимогам законодавства про споживче кредитування. Сам факт зазначення комісії у розрахунку заборгованості не замінює доказів правової та фактичної підстави нарахування. Тому просить відмовити у стягненні 1620,00 грн. у тій частині, в якій позивач не доведе належними та допустимими доказами законність, підставу та правильність такого нарахування. Вимогу про стягнення 4500,00 грн. заявлених позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заперечує повністю. З огляду на зазначене просить суд застосувати відповідну спеціальну норму до спірних правовідносин та відмовити у стягненні 4500,00 грн. заявлених позивачем саме на підставі ст. 625 ЦК України. Заперечує проти покладення на нього 6000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі. Просить суд перевірити наявність належних доказів фактичного надання правничої допомоги, обсяг виконаних робіт, їх вартість та співмірність заявленої суми зі складністю цієї справи. Також просить суд врахувати його скрутне фінансове становище. На його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, забезпечення яких потребує постійних витрат на харчування, одяг, навчання та інші необхідні потреби.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Слід звернути увагу, що Закон України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуюючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що у відповіді на відзив позивач наводить положення про перехідні розміри 2,5 відсотка та 1,5 відсотка. Водночас такі розміри були передбачені тимчасовим 240-денним перехідним механізмом Закону України № 3498-IX. На дату укладення спірного договору 31.12.2025 підлягало застосуванню постійне обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 відсотка. Тому просить суд перевірити не лише зазначену позивачем процентну ставку, а й розрахунок денної процентної ставки з урахуванням усіх платежів, які відповідно до закону входять до загальних витрат за споживчим кредитом. Саме по собі посилання позивача на принцип свободи договору та судову практику щодо можливості встановлення комісій не доводить правомірності стягнення конкретної комісії у цій справі. Він не заперечував факту отримання кредитних коштів у сумі 9000 грн., однак, це не звільняє позивача від обов?язку довести належними та допустимими доказами правильність кожної складової заявленої до стягнення суми. Доводи відповіді на відзив не усувають необхідності перевірки судом розрахунку процентів, комісії, зарахування платежу 3600 грн. та правових підстав для стягнення 4500 грн. за статтею 625 ЦК України.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 04.09.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

16.09.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 17-23).

29.09.2026 представник позивача подав до суду відповідь на відзив (а.с. 25-28).

16.09.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с. 29-31).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

31.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30.12.2025-100003399.

Зокрема, 31.05.2025 ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Е832 підписав пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявку кредитного договору та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), за умовами яких відповідачу надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 9000,00 грн.; строк, на який надається кредит, - 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 04.08.2026; процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання кредиту) 9% від суми кредиту та дорівнює 810 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 23109 грн. 25 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 14109 грн. 25 коп.

30.05.2025 відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором А832 підписав Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому містять основні умови кредитування, які відповідають тим, що зазначені у кредитному договорі.

Відповідно до листа генерального директора ТОВ «УПР» за вих. № 1-1804 від 18.04.2026 ТОВ «Споживчий центр» повідомлено про те, що ними було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта, а саме: 31.05.2025 у розмірі 9000,00 грн., призначення платежу «Видача за договором кредиту № 30.12.2025-100003399».

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 30.12.2025-100003399 від 31.12.2025 у відповідача станом на 26.08.2026 наявна заборгованість в сумі 26280,00 грн., що складається з: тіла кредиту 9000,00 грн., процентів 11160,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1620,00 грн. та відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 4500,00 грн.

Таким чином між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір № 30.12.2025-100003399. Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору, що визнається останнім.

У вказаному договорі визначені умови кредитування, про що вказано вище, де, серед іншого, обумовлений і розмір відсотків, які нараховуються на кредит, а також розмір комісії за надання кредиту, з чим відповідач погодився, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 26280,00 грн., що складається з: тіла кредиту 9000,00 грн., процентів 11160,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1620,00 грн. та відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 4500,00 грн.

При цьому розмір заявлених до стягнення відсотків, згідно з долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості, розрахований відповідно до умов спірного кредитного договору № 30.12.2025-100003399 від 31.12.2025, які встановлюють розмір процентної ставки за користуванням кредитом та порядок її застосування, з врахуванням вимог ЗУ «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки та в межах узгодженого сторонами строку кредитування, а також з урахуванням внесеного 30.01.2026 відповідачем платежу у розмірі 3600,00 грн., з яких: 2790,00 грн. було зараховано в рахунок погашення нарахованих відсотків, а 810,00 грн. в рахунок погашення комісії за надання кредиту.

При цьому, комісія пов`язана з виданням кредиту, відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та згідно зі Законом України «Про споживче кредитування» відноситься до платежів, передбачених договором про споживчий кредит.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2024 року в справі № 331/2974/23.

Водночас доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому позикодавцем кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Однак, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином позовні вимоги про стягнення 4500 грн. заборгованості за відсотками на підставі статті 625 ЦК України є безпідставними у зв`язку зі звільненням позичальника від відповідальності, визначеної вказаною статтею у період дії воєнного стану.

Щодо стягнення заборгованості за додатковою комісією у розмірі 1620,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За правовим висновком ВП ВС у справі №496/3134/19 від 13 липня 2022 року (п. 31.33, 32.2-32.8) комісія за обслуговування кредитної заборгованості без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем є нікчемною, адже відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» має надаватись безкоштовно. При чому, відповідач не зобов`язаний заявляти зустрічний позов, а вправі лише заявити відповідні заперечення проти заявленого позивачем позову, посилаючись на нікчемність правочину.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідачу надавалися послуги з обслуговування кредиту безоплатність яких встановлена законодавством частіше, ніж один раз на місяць або взагалі надавалися будь-які інші послуги з обслуговування кредиту, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за додатковою комісією у розмірі 1620,00 грн. за обслуговування кредиту задоволенню не підлягає.

А тому, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного з позивачем договору № 30.12.2025-100003399 від 31.12.2025, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 20160,00 грн., що складається з: тіла кредиту 9000,00 грн. та процентів 11160,00 грн., а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю. А тому позовні вимоги необхідно задоволити частково.

Розподіл судових витрат:

відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 01.09.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. (а.с. 11).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2042,39 грн. (20160,00 грн. х 2662,40 грн. / 26280,00 грн.).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною другою статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач поніс витрати, пов?язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками листом з описом вкладення, які складають 127,38 грн., що підтверджується квитанцією директора ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» від 31.08.2026.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, то згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати пов?язані з надсиланням позовної заяви з додатками необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 97,72 грн. (20160,00 грн. х 127,38 грн. / 26280,00 грн.).

На підставі викладеного, ст.ст. 204, 207, 525, 526, 610, 612, 639, 1048, 1049, 1054, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 8, 11, 12 ЗУ «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.12.2025-100003399 від 31.12.2025 в розмірі 20160,00 (двадцять тисяч сто шістдесят) гривень, що складається з: тіла кредиту 9000,00 грн. та процентів 11160,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2042 (дві тисячі сорок дві) гривні 39 копійок судового збору та 97 (дев`яносто сім) гривень 72 копійки витрат пов?язаних з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками листом з описом вкладення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: