Ухвала суду № 141056141, 15.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/136/24

Провадження № 2/344/238/26

У Х В А Л А

15 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

з участю секретаря Бурянна Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника позивача про призначення автотоварознавчої експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Еталон», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 27 травня 2025 року призначено у справі автотоварознавчу експертизу.

10.12.2025 року на адресу суду надійшло повідомлення Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про неможливість проведення судової експертизи, у зв`язку з несплатою стороною вартості проведення експертизи.

Ухвалою від 17.03.2026 повторно призначено автотоварознавчу експертизу.

03.07.2023 року на адресу суду надійшло повідомлення Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про повторну неможливість проведення судової експертизи, у зв`язку з несплатою стороною вартості проведення експертизи.

Представник позивача 15.10.2026 повторно заявив клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи. В обгрунтування зазначає: «Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.03.2026 у цій справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Івано-Франківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (далі Івано-Франківський НДЕКЦ МВС). Матеріали справи надійшли до експертної установи 07.04.2026. Листом від 28.04.2026 № 19/109/14/3-6860-2026 судовий експерт направив клопотання № СЕ-19/109-25/4919 про оплату вартості експертизи з рахунком фактурою № 26-1175 від 28.04.2026. Позивач 08.05.2026, тобто на десятий день з дати виставлення рахунку, сплатив вартість експертизи в повному обсязі 9 242,08 грн (з урахуванням комісії банку з його рахунку списано 9 288,29 грн). Платіж здійснено на рахунок UA888201720313271002201009618 (Казначейство України), отримувач Івано-Франківський НДЕКЦ МВС, з призначенням платежу «за послуги згідно рах. N 26-1175 від 28.04.2026», що підтверджується квитанцією АТ «Ощадбанк» № 612858196570 від 08.05.2026 зі статусом операції «Виконано успішно». Квитанцію про оплату було надано до суду та до експертної установи. Попри це, судовий експерт Мосейчук В. В. склав повідомлення про неможливість надання висновку від 30.06.2026 № СЕ-19/109-26/4919-АВ, у якому зазначив, що «станом на 30.06.2026, оплата не надходила, квитанції не надані», і з посиланням на Інструкцію з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затверджену наказом МВС України від 17.07.2017 № 591, повернув матеріали справи без виконання. Повідомлення разом із супровідним листом від 30.06.2026 № 19/109/14/3-10676-2026 надійшло до суду 03.07.2026. Про неможливість проведення експертизи через нібито несплату її вартості сторона Позивача дізналася лише після надходження зазначеного повідомлення до суду. До цього жодних повідомлень про неотримання коштів чи неможливість ідентифікувати платіж ні Позивач, ні його представник не отримували, а тому були позбавлені можливості своєчасно усунути розбіжність. Таким чином, підстава повернення матеріалів, на яку послався експерт, несплата вартості експертизи впродовж 30 днів з дня отримання розрахунку вартості, фактично була відсутня: оплату здійснено в межах цього строку, у повному обсязі та з посиланням на реквізити виставленого рахунку. Неотримання експертною установою квитанції чи неідентифікація нею платежу є обставинами, що не залежали від Позивача, а тому відсутні підстави вважати, що Позивач ухилявся від участі в експертизі у розумінні ст. 109 ЦПК України…».

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням предмету спору відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи вимоги ст.12 ЦПК України, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, для з`ясування витрат на ремонт транспортного засобу його реальним пошкодженням, що виникли внаслідок ДТП необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення відповідної експертизи.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та сторонами не надано відповідних висновків експертів із цих самих питань або надані висновки викликають сумніви щодо їх правильності.

Судом уже двічі призначалася автотоварознавча експертиза за клопотанням сторони позивача з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Проте двічі експертом повідомлено про неможливість проведення експертизи у зв`язку з відсутністю підтвердження оплати її вартості позивачем, внаслідок чого матеріали справи поверталися до суду без виконання.

Звертаючись повторно з клопотанням про призначення експертизи, позивач посилається на те, що вартість експертного дослідження була сплачена, а квитанція про оплату направлена до суду та експертної установи. Водночас клопотання не містить доказів направлення відповідної квитанції до експертної установи та її отримання останньою, зокрема доказів поштового відправлення, чи інших відомостей, які б давали змогу встановити факт і дату передання документа експертній установі.

Саме по собі посилання позивача на здійснення платежу не є достатнім підтвердженням того, що експертна установа отримала необхідні документи та мала можливість ідентифікувати платіж у межах конкретного експертного провадження. При цьому позивач, будучи ініціатором проведення експертизи та заінтересованим у використанні її результатів для підтвердження розміру заявлених вимог, повинен вживати необхідних заходів для забезпечення її проведення та надавати суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Отже, саме на позивача покладається обов`язок належного підтвердження обставин, якими він обґрунтовує необхідність повторного призначення експертизи, зокрема в частині вжиття ним заходів для забезпечення її проведення. Однак таких доказів суду не надано.

Відповідно до ст. 105 ЦПК України призначення експертизи даного виду не належить до обов`язкових.

За змістом цивільного процесуального закону сторонам надано право зі своєї ініціативи та за власний кошт звернутись до експертної установи для проведення експертизи за замовленням відповідної сторони, відповідно до статті 106 ЦПК України, з подальшим поданням такого висновку суду в установленому законом порядку.

Таким чином, відмова в задоволенні заявленого клопотання сама по собі не позбавляє позивача можливості доводити обставини, на які він посилається, іншими передбаченими процесуальним законом засобами доказування.

При цьому повторне звернення з клопотанням про призначення експертизи не може розглядатися як безумовна підстава для її призначення за відсутності належного усунення обставин, які перешкоджали виконанню попередніх ухвал суду.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Частиною другою цієї статті визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи чи перешкоджання її вирішенню.

Зловживання правами національним законодавством та міжнародно-правовими зобов`язаннями України не гарантується.

Поняття «зловживання» представлене в статті 17 та статті 35§ 3 (a) (зловживання правом на індивідуальне звернення). Вона посилається на своє звичайне значення відповідно до загальної теорії права, а саме - шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене (Miroпubovs і інші проти Латвії, §§ 62 та 65; S.A.S. проти Франції [ВП], § 66).

Судом двічі вживалися заходи для забезпечення проведення експертного дослідження, однак експертне дослідження не було проведене. Попри це, позивач втретє звертається з клопотанням про призначення експертизи, не надавши належних доказів усунення обставин, які перешкодили виконанню попередніх ухвал суду.

Реалізація процесуальних прав має відбуватися у спосіб, який відповідає вимогам добросовісності, процесуальної дисципліни та завданню цивільного судочинства щодо своєчасного, справедливого й ефективного вирішення справи.

З огляду на викладене, позивачем не наведено достатніх обґрунтувань та не надано належних доказів, які б виправдовували повторне призначення судової автотоварознавчої експертизи, клопотання позивача про повторне призначення судової автотоварознавчої експертизи позбавлене правових підстав та не підлягає до задоволення.

Відповідно до зазначеного суд, -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні клопотання сторони позивача про призначення експертизи відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Бородовський С.О.