Постанова № 14105610, 15.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/825/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:46

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретаріРясненко А.В.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М. при секретарі Рясненко А.В., за участю представників: позивача Ніякої О.В. (довіреність від 30.12.2010 року № 9/459), відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (надалі ДП «ДВЕК», позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області (далі ДПІ у Першотравневому районі, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до платіжних доручень позивач сплачував грошові кошти за земельний податок. Проте відповідачем, без наявних правових підстав, платежі частково направлялися у погашення податкового боргу за минулі податкові періоди, у звязку з чим податковим органом нараховано штрафні санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення від 6 грудня 2010 року № 0003491800/0 на суму 3439,38 грн. З огляду на наведене, позивач вважає дії ДПІ у Першотравневому районі з безпідставної зміни призначення платежу за платіжними документами та направлення коштів у рахунок погашення недоїмки за минулі періоди неправомірними, і тому позивач у судовому порядку просить визнати податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0003491800/0 на суму 3439,38 грн. недійсним.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, заяву про розгляд справи без його участі не направив, хоча був повідомлений про дату та час проведення судового засідання за адресою, що міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявні заперечення на позов від 28.01.2011 року № 666/10/10-013 у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідач станом на 01.01.2009 року мав податковий борг в сумі 9359,39 грн. Щомісячні поточні нарахування по земельному податку, самостійно визначені ДП «ДВЕК» у податковому розрахунку від 02.02.2009 року за реєстраційним № 1361 в сумі 6878,75 грн., не сплачувались в період з січня по серпень 2009 року, починаючи з вересня 2009 року позивачем сплачувались тільки поточні нарахування. Таким чином, станом на 30.07.2010 року податковий борг по платі за землю складав 82699,41 грн. Згідно платіжному дорученню № 176 від 30.07.2010 року позивачем сплачено суму в розмірі 4584,64 грн., за платіжним дорученням № 659 від 26.08.2010 року сплачено суму в розмірі 4584,64 грн. та за платіжним дорученням № 3654 від 30.09.2010 року сплачено суму в розмірі 4584,64 грн. Зазначені суми зараховувались відповідачем у погашення основного платежу починаючи з серпня 2009 року. Обгрунтовуючи свої дії відповідач посилається на п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання з затримкою, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, то такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірі 50% від суми фактично сплаченого (погашеного) податкового боргу. Тому ДПІ у Першотравневому районі застосована штрафна санкція у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу з земельного податку згідно податковому повідомленню-рішенню від 06.12.2010 року № 0003491800/0. Таким чином, відповідач вважає, що діяв у відповідності до приписів діючого законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 2 вересня 2004 року за № 1266108 0001 000843, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 304081, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), ідентифікаційний код 33161769. Підприємство на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Першотравневому районі Донецької області.

6 грудня 2010 року ДПІ у Першотравневому районі проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати земельного податку за вересень 2009 року, про що складений Акт від 06.12.2010 року № 1241/18.

За результатами цієї перевірки ДПІ у Першотравневому районі встановлено, що ДП «ДВЕК» порушено граничні строки сплати земельного податку згідно розрахунку від 02.02.2009 року № 1361 за податковим зобовязанням, який самостійно нарахований ДП «ДВЕК», а саме: сума боргу в розмірі 431,70 грн. сплачена із затримкою 396 днів 30.11.2010 року; сума боргу в розмірі 4282,26 грн. сплачена із затримкою 364 дня 29.10.2010 року; сума боргу в розмірі 2164,79 грн. сплачена із затримкою 335 днів 30.09.2010 року. З огляду на зазначене, приймаючи до уваги факт не сплати самостійно визначеної суми земельного податку, чим, на думку відповідача, порушено ст.17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України № 2181-ІІІ) на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ за несвоєчасну сплачену суму земельного податку, а саме: за затримку на 396 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 6878,75 грн. ДПІ у Першотравневому районі застосовано до ДП «ДВЕК» штрафну санкцію в розмірі 50 відсотків 3439,38 грн. (6878,75 грн. х 50 % = 3439,38 грн.), про що винесене податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0003491800/0.

Судом встановлено, що Акт від 06.12.2010 року № 1241/18 не підписаний посадовими особами ДП «ДВЕК». З огляду на поштове повідомлення про вручення поштового відправлення не можна зробити висновок, що вказаний Акт надіслано відповідачем на адресу позивача. В матеріалах справи є Акт складений ДП «ДВЕК» про те, що в період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року на адресу ДП «ДВЕК» від ДПІ у Першоравневому районі не поступало Акт від 06.12.2010 року № 1241/18.

Відповідачем не надано суду документального підтвердження в обґрунтування відсутності підписів посадових осіб ДП «ДВЕК» на Акті від 06.12.2010 року № 1241/18 (зокрема, акт про відмову від підпису).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем перераховано грошові кошти за земельний податок у відповідності до наступних платіжних доручень:

-№ 1792 від 28.10.2009 року на суму 6878,75 грн.,

-№ 3654 від 30.09.2010 року на суму 4584,64 грн.,

-№ 4725 від 29.10.2010 року на суму 4584,64 грн.,

-№ 6406 від 30.11.2010 року на суму 4584,64 грн.

Проте, як вбачається із зазначених платіжних доручень (відповідно до виписки операцій за день за особовим рахунком позивача за 28.10.2009 р., 30.09.2010 р., 29.10.2010 р., 30.11.2010 р., що також не оспорюється відповідачем), в кожному з них в графі «призначення платежу» позивачем зазначено, який вид податку сплачує ДП «ДВЕК» та за який період, відповідно (пряма мова): «…переч. налог на землю за 10, 2009г. Переч. по сроку на 28.10.09г.», «…налог на землю за 08, 10г. Переч. по сроку на 30.09.10г.», «…налог на землю за 09, 10г. Переч. по сроку на 29.10.10г.», «…налог на землю за 10, 10г. Переч. по сроку на 30.11.10г.».

Таким чином, відповідач самостійно використав зазначені вище платежі, сплачені у погашення поточних податкових зобовязань за вересень листопад 2010 року, як джерело погашення податкового боргу за інший період - вересень 2009 року (змінив призначення платежу) та нарахував позивачу відповідну суму штрафних санкцій, що не заперечується відповідачем.

Правовою підставою для прийняття ДПІ у Першоравневому районі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення).

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З огляду на наведене слідує, що однією з умов застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є юридичний факт сплати податкового боргу з порушенням встановлених строків, а кількість днів затримки розраховується з дня гранічного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по день його сплати.

З огляду на зазначене, вбачається, що позивачем у призначенні платежу чітко вказаний період за який сплачується земельний податок, проте ДПІ у Першотравневому районі самостійно змінено призначення платежу та частина грошових коштів (431,70 грн., 4282,26 грн. та 2164,79 грн.) направлена на погашення податкового боргу.

У відповідності до абзацу першого преамбули та п. 19.6 ст. 19 Закону України № 2181-ІІІ цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючими органами, закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобовязання встановлені зазначеним законом у п. 5.3.1 ст. 5 та передбачають обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

В силу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

На підставі п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976) реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

У відповідності до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Виходячи з аналізу даного пункту статті суд вважає за необхідне зазначити, що приписи наведеної вище норми Закону не визначають коло осіб на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

При цьому норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного вище Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків, в тому числі і на складення та надіслання платнику податків повідомлення про зміну напрямку платежу, але у випадку, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (тобто податкового зобовязання, несплаченого у встановлений строк п. 1.3 ст.1 цього ж Закону), а не поточного податкового зобовязання.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. У відповідності до норм ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону (які були чинними до прийняття Податкового кодексу України 01.01.2011 року) не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З огляду на зазначені норми діючого законодавства, суд дійшов до висновку щодо відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, дії ДПІ зі зміни призначення платежів та направлення частини грошових коштів на погашення податкового боргу з земельного податку є протиправними.

Стосовно нарахування штрафних санкцій відповідно до акту перевірки 06.12.2010 року № 1241/18 та податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0003491800/0 про застосування штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи до уваги відсутність у органу Державної податкової служби права на самостійну зміну призначення платежів, сплачуваних платником податків у погашення поточних податкових зобовязань, відповідно, дії відповідача з направлення грошових коштів позивача відповідно до платіжних доручень № 3654 від 30.09.2010 року, № 4725 від 29.10.2010 року, № 6406 від 30.11.2010 року у погашення податкового боргу за вересень 2008 року, не узгоджуються з нормами діючого законодавства.

Таким чином, податковий борг за вересень 2008 року у загальній сумі 6878,75 грн., який самостійно нарахований ДП «ДВЕК» згідно розрахунку від 28.01.2009 року з земельного податку на 2009 рік, позивачем фактично не сплачений, а тому у ДПІ в даному випадку відсутні правові підстави для застосування норм підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки право ДПІ на застосування даних штрафних санкцій виникне в момент сплати ДП «ДВЕК» вказаних грошових сум.

З огляду на наведене, нарахування штрафних санкцій у сумі 3439,38 грн. є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010 року № 0003491800/0 підлягає визнанню недійсним.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому порушене право Державного підприємства підлягає захисту у встановлений ним спосіб.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 3 гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Першотравневому районі Донецької області від 06.12.2010 року № 0003491800/0 про застосування до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» штрафних санкцій у розмірі 3439,38 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області)на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63; р/р 26003000527001 у філії «Донецька Дирекція АТ «Індекс-банк»», МФО 335850, ЄДРПОУ 33161769) 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представника позивача 15.02.2011 року. Повний текст постанови буде виготовлений 18.02.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.