Рішення № 141055500, 26.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32808/26

Провадження № 2/761/15108/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представник відповідача 1: ОСОБА_2

відповідача 2: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до АТ «СК «Інго», ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

в серпні 2026 року ОСОБА_3 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до АТ «СК «Інго», ОСОБА_4 , де просив стягнути з АТ «СК «Інго» не виплачене страхове відшкодування в розмірі - 156 030,93 грн та у відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача 2 кошти моральної шкоди у розмірі - 50000 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2025 р. біля 18 год. 25 хв., ОСОБА_5 , керуючи транспортим засобом марки «ТОЙОТА ПРІУС», д.н.з НОМЕР_1 , на перехресті просп.Повітряних Сил та вул.Івана Огієнка в м.Києві під час зміни напрямку руху - повороту ліворуч , не переконався в безпечності маневру та здійснив зіткнення та іншим транспортним засобом марки «МІТСУБІШІ» д.н.з НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

18.03.2026 року Солом`янським районним судом м.Києва було винесено постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за порушення п.10.1 ПДР України за вказаних обставин.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СК «Інго». За зверненням позивача відповідач АТ «СК «Інго» виплатила позивачу - 75 151,04 грн. Однак, фактичний розмір шкоди перевищує вказану виплату і фактичні виплати за відновлювальний ремонт автомобіля становив - 231 181,97 грн., а тому сума - 156 030,93 грн. підялгає доплаті і стягненню з відповідача в рахунок страхового відшкодування.

Крім цього, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних з ДТП, поведінкою відповідача 2. Моральну шкоду оцінює в - 50 000,00 грн.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

26.10.2026 року від предстаника позивача до суду надішла заява про зменшення позовних вимог, де він просив виключити відповідача 1 з числа відповідачів у цій справі і стягнути лише моральну шкоду з відповідача 2 в сумі - 50 000 грн. та витрати на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав за викладених у заяві про зменшення позовних вимог обставин, просив його задовольнити.

Представник Відповідач 2 підтримав заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач 2 заперечував проти задоволення позову щодо нього.

Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулдова А.А. від 13.08.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля «МІТСУБІШІ», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

10.10.2025 р. біля 18 год. 25 хв., ОСОБА_5 , керуючи транспортим засобом марки «ТОЙОТА ПРІУС», д.н.з НОМЕР_1 , на перехресті просп.Повітряних Сил та вул.Івана Огієнка в м.Києві під час зміни напрямку руху - повороту ліворуч , не переконався в безпечності маневру та здійснив зіткнення та іншим транспортним засобом марки «МІТСУБІШІ» д.н.з НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

18.03.2026 року Солом`янським районним судом м.Києва було винесено постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за порушення п.10.1 ПДР України за вказаних обставин.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, вина ОСОБА_4 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Цивільно-правова відповідальність позивача як власника автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СК «Інго».

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Закон України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 1 липня 2004 року ( надалі Закон № 1961-IV), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин регулював правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1 Закону № 1961-IV).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 17.1.ст. 17 Закону № 1961-IV страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

В п. 17.2.ст. 17 Закону № 1961-IV зазначено, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Згідно положень підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону№ 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страховий сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За зверненням позивача відповідач АТ «СК «Інго» виплатила позивачу - 75 151,04 грн. та в подальшому доплатила іншу суму коштів відшкодування, що є наслідком зменшення та виключення позовних вимог до відповідача 1, а тому на розгляді суду залишаються позовні вимоги до відповідача 2.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2 моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

У даному випадку ДТП сталася із вини відповідача 2. Позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями з боку відповідача 2, які це спричинили. Безумовно, внаслідок ДТП, позивачу було завдано душевних страждань та переживань. Між тим, позивачем не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивач посилалась на те що, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, останній був позбавлена можливості вільно користуватися своїм транспортним засобом, крім того, добровільно відповідач шкоду не виплатив, ігнорує дзвінки позивача.

Так, згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Суд, враховуючи обставини справи, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає, що достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу , є стягнення 3000,00 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов слід задовольнити частково, потрібно стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача у відшкодування моральної шкоди кошти в сумі - 3000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі - 80 грн. (6% від заявленої суми моральної шкоди 50 000 грн. )

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 137, 141, 211, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди кошти в сумі - 3000 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі - 80 грн. 00 коп., а всього в сумі - 3080 (три тисячі вісімдесят) гривень 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення, але не пізніше закінчення строку карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквизити сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер відсутній, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Суддя: А.А.Осаулов