Рішення № 141054864, 28.10.2026, Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер:704/497/26

Номер провадження 2/704/1009/26

28 жовтня 2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі: головуючої судді Москаленко І.В., за участю секретаря Рябошапки Н.В., позивачки ОСОБА_1 , представниці позивачки адвоката Тригуб О.М., відповідачки ОСОБА_2 , представниці відповідачки адвоката Панченко П.Е., представника третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України Філіпової Г.М., представника третьої особи - військової частини НОМЕР_1 - Захарової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тального, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України

про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме просить встановити, що факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 починаючи з 2014 року по травень 2024 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 2014 року вона та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання мали намір створити сім`ю та в подальшому одружитися. Стверджує, що вони мали спільний бюджет, спільний побут, взаємні права та обов`язки. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ОСОБА_3 був призваний на військову службу. В травні 2024 року позивачка отримала сповіщення сім`ї про те, що ОСОБА_3 вважається зниклим безвісти під час виконання бойового завдання 05.05.2024 р. біля населеного пункту Виїмка Бахмутського району Донецької області. Позивачка вже зверталася з заявою в порядку окремого провадження, проте рішенням Черкаського апеляційного суду від 11.12.2025 року рішення Тальнівського районного суду було скасовано у зв`язку з наявністю спору про право, оскільки дочка ОСОБА_2 заперечує факт проживання позивачки з її батьком. Встановлення даного факту ОСОБА_1 необхідно для реалізації права на соціальний захист та отримання виплат, передбачених Постановою КМУ № 168, тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.08.2026 року цивільну справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання ( а.с.162).

До суду надійшов відзив від представниці відповідача адвоката Панченко П.Е., в якому вона зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, вважає що позивачем не надано доказів ведення спільного господарства, спільного бюджету як і доказів спільного проживання з ОСОБА_3 , а тому позов не підлягає до задоволення (а.с.70-72).

02.09.2026 року ухвалою суду підготовче судове засідання у даній справі закрито і справа призначена до судового розгляду (а.с.205).

Позивачка та її представниця в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Також ОСОБА_1 повідомила суду, що проживала спільно з ОСОБА_3 з 2014 року, на спільні кошти купували холодильник, ліжко, проте, коли це було не пам`ятає. Також не пам`ятає дату та місяць, коли чоловіка мобілізували. Ствердила, що ОСОБА_3 зник безвісти весною 2025 року. Зазначила, що ОСОБА_3 пересилав кошти на картку її сестри для того, щоб вона купила собі телефон. Щодо надсилання посилок з продуктами харчування чи речами для мобілізованого ОСОБА_3 , то зазначила, що посилки не пересилала, бо він її про це не просив. Також ствердила, що ОСОБА_3 вважав її своєю дружиною, а вона його - чоловіком.

Відповідачка та її представниця позовні вимоги не визнали, просять суд відмовити в задоволенні позову. ОСОБА_2 ствердила, що позивачка та її батько не проживали разом, як сім`я, не вели спільне господарство, про це свідчить той факт, що будинок знаходиться в дуже занедбаному стані, подвір`я та город заросли бур`янами, кущами та деревами, в будинку відключене газопостачання, і хоча батько оплатив борг, проте позивачка не зверталась у комунальні служби про підключення. Також з 2014 року по 2024 рік ОСОБА_1 немає з батьком ні одної спільної фотографії. Повідомила суд, що в 2015 році проживала спільно з батьком в його будинку, а ОСОБА_1 періодично приходила в гості до батька та вживала з останнім алкогольні напої. Згодом їй стало відомо, що ОСОБА_1 дійсно почала проживати з батьком в його будинку, але таке проживання обумовлювалося спільним пияцтвом.

Представниця третьої особи військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 щодо задоволення позову покладається на розсуд суду.

Представниця третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 Філіпова Г.М., щодо задоволення позову також покладається на розсуд суду.

Заслухавши сторони, їх представників, представників третіх осіб, свідків, вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 надійшло повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , що молодший сержант ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання з відбиття збройної агресії російської федерації в районі н.п. Виїмка Бахмутського району Донецької області зник під час бою ( а.с.5).

В акті №18 від 10.03.2026 року обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання за даною адресою (на основі письмових свідчень сусідів) зазначено, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ) проживала без реєстрації місця проживання з 2014 року по липень 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Як вбачається з наданих суду скріншотів ОСОБА_5 поповнялась картка 14.01.2024 року на 5000 грн., 02.02.2024 року на 2000 грн., 26.02.2024 року на 3000 грн., 19.03.2024 року на 5000 грн., 18.04.2024 року на 10000 грн., проте адресат в наданих скріншотах не відображений.( а.с.6-8)

Також суду надані позивачем скріншоти квитанцій про сплату боргу за електроенергію ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ) 28.03.2025 року на суму 359,56 грн., 26.04.2025 року на суму 2990,44 грн., 18.05.2025 року на суму 696, 52 грн., 28.07.2025 року на суму 303,40 грн. ( а.с.9-10)

Судом були викликані та допитані в судовому засіданні свідки.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що проживає по сусідству з ОСОБА_3 з 2020 року. Дійсно бачив ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , проте при спілкуванні ОСОБА_3 не називав її дружиною, висловлювався про неї негативно, неодноразово виганяв з будинку, проте ОСОБА_1 згодом поверталася. Спільне господарство не вели по тій причині, що обоє пиячили.

Свідок ОСОБА_8 , сестра позивачки, пояснила суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 познайомились в 2013 році, а з 2014 року почали спільно проживати, вели спільне господарство. Вони всі разом впродовж 2014 року по 2024 рік святкували свята, день народження ОСОБА_3 , проте дату, місяць та пору року дня народження останнього згадати не може. Щодо спільних фото родини, то також повідомила про їх відсутність, оскільки ОСОБА_3 не любив фотографуватися. Ствердила, що сестра працювала в магазині, а ОСОБА_3 мав неофіційну роботу, а тому за спільні кошти вони купували продукти харчування та речі домашнього вжитку. Згодом сестра почала вживати алкогольні напої, а тому не доглядала за господарством, в них накопичились борги за комунальні послуги. Після мобілізації ОСОБА_3 , останній скидав гроші на картку, щоб погасити комунальні борги та на продукти для ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 , донька позивачки, повідомила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали з 2014 року, вели спільне господарство, купляли речі спільного вжитку. Вона їм допомагала облаштовувати будинок, оскільки коштів у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не вистачало, так як у ОСОБА_3 була заборгованість по аліментах. Також разом святкували свята, дні народження. Повідомила, що ОСОБА_3 на її карту скидав кошти, оскільки мати картки не має. Крім того саме вона сплачувала борг за електроенергію, коли мати проживала в будинку ОСОБА_3 . Щодо спільних фото родини, то теж зазначила, що таких світлин немає.

Свідок ОСОБА_9 (сестра відповідачки по матері) зазначила, що мала теплі стосунки з ОСОБА_3 , який був її вітчимом та виховував її як доньку. Ствердила, що ОСОБА_1 та вітчим проживали тривалий період разом, проте не відносились один до одного, як чоловік і дружина. Обоє зловживали алкогольними напоями.

Свідок ОСОБА_10 (сусід ОСОБА_3 ) пояснив, що знав ОСОБА_3 тривалий час, оскільки проживає по сусідству, неодноразово був у останнього в гостях, оскільки раніше також зловживав алкоголем. ОСОБА_1 знає давно, вона - його однокласниця. Ствердив, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом в будинку ОСОБА_3 , проте не чув, щоб називали себе чоловіком і дружиною, також повідомив, що не бачив ознак ведення спільного господарства чи побуту, оскільки все в будинку та на подвір`ї було занедбано.

За змістом ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із положеннями ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Перелік юридичних фактів, які встановлюються в порядку окремого провадження, передбачений ч.1 ст. 315 ЦПК України. Пунктом 5 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає, зокрема: справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, тощо.

Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, метою встановлення вказаних юридичних фактів позивачка зазначала отримання нею як членом сім`ї військовослужбовця, зниклого безвісти, грошового забезпечення .

Відповідно до ч . 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Ст. 6 цього Закону визначені права близьких родичів, зокрема, близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право: на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до рішення Тальнівського районного суду Черкаської області №704/540/25 від 05.03.2026 року ОСОБА_3 оголошено померлим (загиблим) ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рішення набрало законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин),Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Відповідно до ст.16-1 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: … жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.07.2026 у справі №363/5997/24 та від 13.03.2026 у справі №751/5078/25, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу має самостійне юридичне значення для подальшої реалізації права особи, зокрема зі зникненням військовослужбовця, а його встановлення не вирішує питання про наявність чи відсутність у заявниці права на будь-які виплати або соціальні гарантії, а лише створює умови для подальшої реалізації таких прав.

Положеннями ч.1, ч. 2 ст.21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю (ст.ст.3, 74 Сімейного кодексу України).

Обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання, як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі, за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, необхідно віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 Сімейного кодексу України, тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 ст. 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно із положеннями ч.2 ст. 80 ЦПК України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги приймаються показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), тощо.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №307/2789/21.

Відповідно до приписів ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із абз.5 п.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі №1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п.6 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, ч. ч. 4, 5, ст.22 Закону України «Про міліцію» та ч.6 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна член сім`ї) вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права та обов`язки.

При цьому, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц, провадження №14-130цс19, неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 року у справі №466/3769/16, провадження №61-5296св19, від 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц, провадження №61-11607св18, від 11.12.2019 року у справі №712/14547/16-ц, провадження №61-44641св18, від 24.01.2020 року у справі №490/10757/16-ц, провадження №61-42601св18, від 08.12.2021 року у справі №531/295/19, провадження №61-3071св21.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду: від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі №303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі №204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).

Метою встановлення факту, що має юридичне значення, є створення умов для реалізації відповідного права чи законного інтересу особи. При цьому встановлення судом юридичного факту саме по собі не означає вирішення питання про наявність у заявника суб`єктивного права на конкретну соціальну виплату чи іншу передбачену законом гарантію.

У постанові від 13 березня 2026 року у справі № 751/5078/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може мати самостійне юридичне значення для подальшої реалізації прав особи, зокрема у зв`язку із зникненням безвісти військовослужбовця, а встановлення такого факту не вирішує питання щодо наявності чи відсутності у заявника права на конкретні виплати або соціальні гарантії а лише створює умови для подальшої реалізації цих прав (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2026 у справі №363/5997/24).

Щодо доведеності заявницею факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Так, відносно показів свідків наданих в судовому засіданні слід зазначити, що такі покази носять загальний характер та стосуються здебільшого підтвердження факту того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом в будинку ОСОБА_3 .

З даного приводу необхідно зазначити, що виходячи із приписів ст. 90 ЦПК України, показання свідка є одним із видів доказів у справі. Згідно ч.1, ч.2, ч.3 ст. 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наданий позивачкою акт №18 обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання за даною адресою (на основі письмових свідчень сусідів) складений старостою Тальнівської міської ради та адміністратором відділу ЦНАП 10.03.2026 року містить відомості зі слів сусідів про проживання ОСОБА_1 з 2014 року по липень 2025 року за адресою АДРЕСА_1 , та жодним чином не підтверджує обставин, які б свідчили про ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна для спільного користування, участь у витратах на утримання чи ремонт житла, а також взаємні права та обов`язки, характерні для подружжя.

Обставини того, що на ім`я ОСОБА_1 надійшла від військової частини інформація про безвісти зниклого ОСОБА_3 , свідчать про наявність між позивачкою та ОСОБА_3 близьких особистих взаємин, однак самі по собі та в сукупності з іншими доказами не підтверджують факт ведення ними спільного господарства протягом заявленого періоду, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин.

Скірншоти переказів коштів ОСОБА_3 не містять адресата даного переказу та мали місце лише в період з 14.01.2024 року по 18.01.2024 року на загальну суму 25000 грн., а тому також не свідчать про факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2014 року по травень 2024 року.

Щодо квитанцій оплати послуг за користування електричною енергією за період з 28.03.2025 року по 28.05.2025 року, відправником в яких зазначена донька позивачки ОСОБА_6 , то за свідченнями ОСОБА_6 дані кошти сплачувались нею, оскільки мати проживала в будинку ОСОБА_3 та користувалась даною комунальною послугою, крім того був накопичений борг за електроенергію раніше. Сама ж ОСОБА_1 , яка ствердила, що будинок в якому вони проживали був від`єднаний від системи газопостачання в зв`язку з боргом, і крім того зазначила про заборгованість за електроенергію, не змогла відповісти на запитання, в якому розмірі були комунальні борги.

ОСОБА_1 також ствердила, що ОСОБА_3 передавав їй кошти, в тому числі на придбання мобільного телефону, щоб мати змогу спілкуватись з нею, проте позивачкою не надано доказів будь-якого листування в месенджерах чи відомостей про дзвінки які б свідчили про наявність між ними близьких сімейних стосунків, обговорення побутових та сімейних питань, спільних фінансових витрат. Також ОСОБА_1 не надано жодної спільної фотографії з ОСОБА_3 . Надаючи пояснення в суді вона не змогла згадати дати і року мобілізації ОСОБА_3 , а щодо зникнення безвісти висловилась як «весною 2025», що також не свідчить про наявність між нею та ОСОБА_3 близьких сімейних стосунків.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про спільну з ОСОБА_3 купівлю ліжка та холодильника, то вони є голослівними та не підтвердженими належними доказами.

Щодо наданих відповідачкою ОСОБА_2 зображень будинковолодіння та кімнат будинку, в якому проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , то на даних фототаблицях відображено занедбаний стан будинку, безлад в кімнатах, зарості бур`янів на подвір`ї та городі, що також не свідчить про ведення ними спільного господарства. (а.с.73-78)

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, ведення спільного господарства, а тому такі позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Представниця позивачки: адвокат Тригуб Оксана Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_3 , 20401, вул. Захисників України, буд. 5, оф.1, м. Тальне Звенигородського району Черкаської області.

Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .

Представниця відповідачки: адвокат Панченко Поліна Едуардівна, РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 .

Треті особи:

Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_7 ;

Адміністрація Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 00034039, інд.01601, вул. Володимирська, буд.26, м. Київ.

Суддя І.В. Москаленко