Постанова № 14105434, 16.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 р. справа № 2а-27328/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивача:Бакуліна О.Я. (дов.)

Чуприн В.П. (дов.)

відповідача:Лукащук Т.М. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Приватного підприємства «Лев-Н»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003041542/3 від 09.12.2010р.

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Лев-Н» (надалі позивач, ПП «Лев-Н») звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (надалі відповідач, Жовтнева МДПІ м.Маріуполя) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003041542/0 від 15.07.2010р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість з мотивів нікчемності правочинів між ПП «Лев-Н» та ПП «Магнолія», та між ПП «Лев-Н» та ПП «Максіма».

У судовому засіданні від 20.01.2011р. представник позивача надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких, позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003041542/0 від 15.07.2010р., від 02.08.2010р. №№0003041542/1, від 07.10.2010р. №0003041542/2, від 09.12.2010р. №0003041542/3.

У судовому засіданні від 16.02.2011р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010р. №0003041542/3.

В судовому засіданні від 16.02.2011р. представники позивача позов, з урахуванням заяви про уточнення, підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач надав письмові заперечення, відповідно до яких, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи висновки акту перевірки від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387 обґрунтованими та правомірними, а договори між ПП «Лев-Н» та ПП «Магнолія», ПП «Максіма» такими, що укладені без мети настання реальних наслідків тобто нікчемними.

Представник відповідача у судовому засіданні від 16.02.2011р. проти задоволення позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення, заперечував та просив у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

02.07.2010р. Жовтневою МДПІ м.Маріуполя проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Лев-Н» щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків ПП «Магнолія» (код ЄДРПОУ 31891443), ПП «Максіма» (код ЄДРПОУ 32788492) за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р., за наслідками якої складений відповідний акт від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387.

Згідно висновку вказаного акту встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10179,91 грн.

За наслідками розгляду заперечень до акту перевірки, листом від 12.07.2010р. №29194/10/07-213 вказані заперечення залишені без задоволення, а акт перевірки без змін.

На підставі акту від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387, Жовтневою МДПІ м.Маріуполя прийнято податкове повідомлення-рішення №0003041542/0 від 15.07.2010р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 14251,96 грн., у тому числі за основним платежем 10 180,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4071,96 грн.

За наслідками процедури адміністративно оскарження відповідні скарги ПП «Лев-Н» залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0003041542/0 (№0003041542/1, №0003041542/2) - без змін, та прийнято податкове повідомлення-рішення №0003041542/3 від 09.07.2010р., яке за змістом аналогічне до первинного.

Крім того, листом Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 10.09.2010р. акт від 05.07.2010р. №1647/07-213/36637387 доповнено новими встановленими обставинами.

Також, у матеріалах справи наявний акт від 17.11.2010р. №3064/07-113/36637387 за наслідками проведеної з 15.11.2010р. по 16.11.2010р. документальної невиїзної перевірки ПП «Лев-Н» щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків ПП «Магнолія» (код ЄДРПОУ 31891443), ПП «Максіма» (код ЄДРПОУ 32788492) за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р.

Суд зазначає, що згідно податкового повідомлення-рішення №0003041542/3 від 09.07.2010р., підставою для його прийняття є акт від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387.

Підставами для встановлення зазначених в акті від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387 порушень стали наступні обставини.

15.01.2010р. ПП «Лев-Н» зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.

У перевіряємий період позивач здійснював діяльність з обслуговування їдалень.

Згідно Акту від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387, відповідачем від Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя отримано акт від 29.06.2010р. №289/23-1/31891443 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Магнолія» за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р., в якому зазначені наступні порушення:

- ч. 5 ст. 203, частини 1 та 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Магнолія» при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;

- перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у 01.01.2009р. по 31.03.2010р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Встановлено, що за перевіряємий період до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 9679,91 грн. по взаємовідносинах з ПП «Магнолія».

Перевіряючими зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту реального виконання угоди, а саме передачі товарів від продавця до покупця. У звязку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товарів, довіреностей, що засвідчують транспортування, зберігання товарів у продавця. При цьому перевіряючі посилаються на довідку про неможливість проведення перевірки від 21.06.2010р. №57/15-214-6/32628101.

На підставі наведеного податковим органом постановлено висновок про здійснення правочинів між ПП «Лев-Н» та ПП «Магнолія» без мети настання реальних наслідків, та про нікчемність вказаних правочинів. Зазначено, що позивач здійснював діяльність спрямовану на проведення операцій, повязаних з утриманням податкової вигоди, не маючи при цьому мети настання правових наслідків, тобто відсутній реальний характер угоди, що таким чином свідчить про умисел, при укладанні угоди, у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам та був спрямований на безпідставне формування податкового кредиту.

Щодо правовідносин із ПП «Максіма», в Акті від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387 зазначено, що від Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя отримано акт від 30.06.2010р. №299/23-1/34273396 про результати позапланової невиїзної перевірки за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р., згідно якого первинні документи були вилучені ГВПМ Державної податкової інспекції у м. Маріуполь.

Також зазначено, що за юридичною адресою ПП «Максіма» не знаходиться та відповідно декларації з податку на прибуток підприємства, які надавались ПП «Максіма», основні засоби відсутні.

Крім того, згідно листа Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 10.09.2010р., яким акт від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387 доповнено новими встановленими обставинами, встановлено, що за перевіряємий період позивачем до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 500,00 грн. по взаємовідносинах з ПП «Максіма». Також, зазначено, що відповідно до акту від 30.06.2010р. № 299/23-1/34273396 - ч. 5 ст.203, частини 1 та 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Магнолія» при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.

Та зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за перевіряємий період, що свідчить про те, що правочини між позивачем та підприємством-постачальником ПП «Максіма» здійснені без мети настання реальних наслідків, та є нікчемними.

На підставі наведеного перевіряючі дійшли до висновку про здійснення правочинів між ПП «Лев-Н» та ПП «Магнолія» без мети настання реальних наслідків, та про нікчемність вказаних правочинів. Зазначено, що позивач здійснював діяльність спрямовану на проведення операцій, повязаних з утриманням податкової вигоди, не мав мети настання правових наслідків, не мав реального характеру угоди, що таким чином свідчить про умисел, при укладанні угоди, у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам та був спрямований на безпідставне формування податкового кредиту.

Таким чином, Судом встановлено, що, фактично, висновки акту від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387 ґрунтуються на актах перевірки ПП «Максіма» та ПП «Магнолія» наданих Державною податкової інспекцією у Іллічівському районі м. Маріуполя.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з акту від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП «Максіма», ПП «Магнолія» є висновок такого про заниження позивачем обєкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобовязань у повному обємі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Дійсно факт ухилення субєктом господарювання від сплати власних податкових зобовязань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у звязку з несплатою ними сум податкових зобовязань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем не надано суд жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобовязань.

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у субєкта господарювання права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що фактів відсутності належним чином оформлених податкових накладних щодо спірних господарських відносин позивача з ПП «Максіма» та ПП «Магнолія» при перевірці податковим органом не виявлено.

Відповідно до договору поставки від 01.02.2010р. №8, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.02.2010р., ПП «Лев-Н» (у якості покупця) придбає, а ПП «Магнолія» (у якості постачальника) продає продукцію.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані:

- податкова накладна від 03.03.2010р. № 106 на суму 7960,80 грн., у тому числі ПДВ 1326,80 грн. а також видаткова накладна та рахунок фактура до неї;

- податкова накладна від 10.03.2010р. № 111 на суму 8308,68 грн., у тому числі ПДВ 1384,78 грн. а також видаткова накладна та рахунок фактура до неї;

- податкова накладна від 15.03.2010р. № 119 на суму 6407,53 грн., у тому числі ПДВ 1067,92 грн. а також видаткова накладна та рахунок фактура до неї;

- податкова накладна від 22.03.2010р. № 126 на суму 7398,76 грн., у тому числі ПДВ 1233,13 грн. а також видаткова накладна та рахунок фактура до неї;

- податкова накладна від 24.03.2010р. № 130 на суму 12124,01 грн., у тому числі ПДВ 2020,67 грн. а також видаткова накладна та рахунок фактура до неї;

- податкова накладна від 29.03.2010р. № 175 на суму 6490,50 грн., у тому числі ПДВ 1081,75 грн. а також видаткова накладна та рахунок фактура до неї;

- податкова накладна від 31.03.2010р. № 178 на суму 9389,16 грн., у тому числі ПДВ 1564,86 грн. а також видаткова накладна та рахунок фактура до неї.

Також, позивачем надані платіжні доручення: №177 від 24.03.2010р. на суму 18 000,00 грн., у тому числі 3 000,00 грн. ПДВ, №125 від 11.03.2010р. на суму 16 000,00 грн., у тому числі 2 666,67 грн. ПДВ та №99 від 01.03.2010р. на суму 12 500,00 грн., у тому числі 2083,33 грн. ПДВ.

Відповідно до договору на надання транспортно-експедиційних послуг від 01.02.2010р. №4, ПП «Лев-Н» (у якості замовника) доручає, а ПП «Максіма» (у якості виконавця) приймає на себе обовязки по виконанню транспортно-експедиційних послуг, повязаних із доставкою вантажів автомобільним транспортом.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані:

- податкова накладна від 29.03.2010р. № 621 на суму 1000,00 грн., у тому числі ПДВ 166,67 грн. а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок фактура до неї;

- податкова накладна від 22.03.2010р. № 568 на суму 1000,00 грн., у тому числі ПДВ 166,67 грн. а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок фактура до неї;

- податкова накладна від 03.03.2010р. № 448 на суму 1000,00 грн., у тому числі ПДВ 166,67 грн. а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунок фактура до неї.

Також, позивачем надані платіжні доручення: №205 від 08.04.2010р. на суму 3000,00 грн., у тому числі 500,00 грн. ПДВ та №139 від 12.03.2010р. на суму 3000,00 грн., у тому числі 500,00 грн. ПДВ.

Згідно наданого позивачем акту Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя від 29.06.2010р. №289/23-1/31891443 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Магнолія» (код ЄДРПОУ 31891443) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р.» встановлено, що остання подана звітність по податку на додану вартість за грудень 2009р., - по податку на прибуток за 2009р.

Зазначено, що на письмовий запит від 19.01.2010р. про надання документів отримано відповідь від 29.01.2010р. в якій повідомлено про втрату документів необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. Станом на 29.06.2010р. ПП «Магнолія» документів необхідних для проведення перевірки до ДПІ не надані.

Перевіряючими зазначено, що враховуючи те, що на момент проведення перевірки за результатами вжитих заходів документи до перевірки не надано, тому підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту не є можливим.

Також, наведено, що директор ПП «Магнолія» пояснень по розбіжностям в додатку №5 декларації з ПДВ, в тому числі з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., не надавав.

Крім того, зазначено, що операції ПП «Магнолія» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (2 особи), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В завязку з цим посадова особа ПП «Магнолія» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі наведеного перевіряючими Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя зазначено, що фінансово-господарська діяльність ПП «Магнолія» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Магнолія» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами, та зроблено наступні висновки:

- порушення ч. 5 ст. 203, частини 1 та 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Магнолія» при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;

- перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у 01.01.2009р. по 31.03.2010р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у 01.01.2009р. по 31.03.2010р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно наданого позивачем акту Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя від 30.06.2010р. №299/23-1/34273396 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Максіма» (код ЄДРПОУ 32788492) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р.» встановлено, що ПП «Максіма» здійснювало діяльність автомобільного вантажного транспорту (ліцензія від 15.09.2005р. АБ №225405) остання подана звітність по податку на додану вартість за лютий 2010р., - по податку на прибуток за 2009р., загальна чисельність працюючих відповідно до податкового розрахунку комунального податку 18, відповідно до 1-ДФ 5 осіб.

Зазначено, що на письмовий запит про надання пояснень та документів отримано відповідь від 29.01.2010р. та копію протоколу вилучення ГВПМ Державної податкової інспекції у м. Маріуполь від 02.12.2009р. згідно яких необхідні для проведення перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку - вилучені. Станом на 30.06.2010р. ПП «Максіма» документів необхідних для проведення перевірки до ДПІ не надані.

Перевіряючими зазначено, що враховуючи те, що на момент проведення перевірки за результатами вжитих заходів документи до перевірки не надано, тому підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту не уявляється можливим.

Також, наведено, що директор ПП «Максіма» пояснень по розбіжностям в додатку №5 декларації з ПДВ, в тому числі з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., не надано.

Крім того, зазначено, що операції ПП «Максіма» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (5 осіб), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В завязку з цим посадова особа ПП «Максіма» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі наведеного перевіряючими Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя зазначено, що фінансово-господарська діяльність ПП «Магнолія» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Магнолія» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами, та зроблено наступні висновки:

- порушення ч. 5 ст. 203, частини 1 та 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Максіма» при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України;

- перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у 01.01.2009р. по 31.03.2010р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у 01.01.2009р. по 31.03.2010р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що вказані акти не можуть бути належними доказами безтоварного характеру операцій між позивачем та ПП «Максіма», ПП «Магнолія», оскільки:

- вказаними перевірками не досліджені господарські операції безпосередньо між позивачем та ПП «Максіма», ПП «Магнолія»;

- окрім посилань на ненадання документів, вказані акти не містять обґрунтувань щодо відсутності достатніх матеріальних ресурсів (приміщень, транспортних засобів тощо, у тому числі орендованих) для здійснення господарської діяльності, повязаної із поставкою товарів ПП «Магнолія» та наданням послуг ПП «Максіма» позивачу;

- необґрунтовано твердження про відсутність достатнього технічного персоналу для здійснення поставки товарів ПП «Магнолія» (2 особи) та надання послуг ПП «Максіма» (5 осіб) позивачу, тобто не наведено підстав вважати неможливим здійснення вказаних господарських операцій з урахуванням наявних трудових ресурсів;

- з урахуванням того, що позивач, ПП «Максіма» та ПП «Магнолія» знаходяться у одному місті Маріуполь, необґрунтовано твердження про неможливість здійснення господарських операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не належать до документів суворої звітності та не можуть бути єдиною підставою для спростування факту наявності у субєкта господарювання права на податковий кредит.

Тобто відсутність товарно-транспортних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких всі придбані продукти харчування передавались безпосередньо до їдальні для приготуванні їжі, а тому потребу у окремих складських приміщень у позивача не виникає.

У ході розгляду справи, на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності із використанням товарів та послуг від ПП «Магнолія» та ПП «Максіма» позивачем надані:

- видаткові накладні на придбаний у постачальників товар (ТОВ «Торговий будинок «Амстор», Фізична особа-підприємець ОСОБА_5), довіреність та журнал реєстрації довіреностей на отримання товару.

- накладні на товар, який передається на кухню, та який отриманий від ПП «Магнолія». Вказані накладні підписані у тому числі матеріально відповідальною особою згідно договору від 12.01.2010р. про колективну матеріальну відповідальність;

- денні забірні листи;

- заявки на перевезення вантажів (по місту) автомобільним транспортом на 22.03.2010р., 29.03.2010р., 03.03.2010р.

- договір оренди від 01.12.2009р. № 6у між позивачем (у якості орендаря) та Закритим акціонерним товариством «Маріупольська кондитерська фабрика» (у якості орендодавця), за яким позивач користується приміщенням їдальні площею 155 кв.м., за адресою м. Маріуполь. вул. миколаївська, б.89, строком до 01.01.2011р.

- договір оренди від 01.12.2009р. № 7у між позивачем (у якості орендаря) та Закритим акціонерним товариством «Маріупольська кондитерська фабрика» (у якості орендодавця), за яким позивач користується обладнанням та інвентарем їдальні і кухні, строком до 01.01.2011р.

- договір від 01.12.2009р. №118у про надання послуг по забезпеченню харчування між позивачем (у якості виконавця) та Закритим акціонерним товариством «Маріупольська кондитерська фабрика» (у якості замовника), за яким позивач надає послуги по забезпеченню харчування працівників замовника за що отримує відповідну вимогу.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, згідно яких на відповідну письмову вимогу від 25.05.2010р. №20821/10/07-113 «Про надання документальних підтверджень та пояснень» позивачем були надані не всі витребувані документи.

Суд зазначає, що внаслідок ненадання, на думку податкового органу, всіх витребуваних документів до пояснень, відповідач мав право, на підставі п.5 ч.6 ст.111 «Про державну податкову службу в Україні» провести позапланову виїзну перевірку.

Натомість, фактично, при проведені невиїзної документальної перевірки, за наслідками якої складений Акт від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387, перевіряючими були використані акти перевірок ПП «Магнолія» та ПП «Максіма». Перевіряючими не досліджувались окремі господарські операції між ПП «Лев-Н» та ПП «Магнолія», ПП «Максіма» та первинні документи за цими операціями, обмежуючись переліченням тих документів, що були надані позивачем до податкового органу.

Суд зазначає, що всі господарські операції між позивачем та ПП «Магнолія», ПП «Максіма» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідають вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних господарських операцій між ПП «Лев-Н» та ПП «Магнолія», ПП «Максіма», з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів.

Натомість відповідачем не надано належних доказів для підтвердження встановлених в Акті від 05.07.2010р. № 1647/07-213/36637387 обставин, із якими відповідач повязує відсутність факту реальності здійснення господарських операцій.

Факт використання позивачем товару та послуг, зазначеного у податкових накладних, у власній господарській діяльності відповідачем не спростований.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів та пояснень сторін, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та між ПП «Лев-Н» та ПП «Магнолія», ПП «Максіма»мали реальний товарний характер.

Суд вважає оскаржуване рішення необґрунтованим з урахуванням наведеного, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Лев-Н» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2010 року №0003041542/3.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Приватного підприємства «Лев-Н» (Ідентифікаційний код 36637387; 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Паркова, 68; рахунок №2600290017857 в ПУМБ в м.Маріуполі) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 16 лютого 2011 року, повний текст виготовлено 21 лютого 2011 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.