Постанова № 14105425, 07.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 р. справа № 2а-31100/08/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Хоперія А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_11, Потапенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька була проведена виїзна планова перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складено акт № 1896/23-211/30415558 від 23.10.2008 р. На підставі вказаного акту податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000772301/02030/23-413/30415558/12975/10 від 6 листопада 2008 р. на суму 122358 грн., з яких 81572 грн. податкове зобовязання та 40786 грн. штрафна санкція, № 0000782301/0/2031/23-413/30415558/12976/10 від 6 листопада 2008 р. про завищення суми бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за листопад 2006 р. на суму 15237 грн., за березень 2008 р. на суму 1123648 грн., з яких відшкодовано з бюджету 15237 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7916 грн., № 0000792301/0/2032/23/413/30415558/12977/10 від 6 листопада 2008 р. про заниження суми бюджетного відшкодування на суму 1451895 грн. та № 0000762301/0/2025/23-213/30415558/12968 від 6 листопада 2008 р. про донарахування податкового зобовязання на суму 654627 грн., штрафні санкції в сумі 285980 грн. на загальну суму 940907 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001972303/2029/23-313/30415558/12974/10 в розмірі 303085 грн.

Із вказаними рішеннями податкового органу позивач не погоджується та зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0000772301/0/2030/23-413/3041558/12975/10 прийнято податковим органом із невірним застосуванням вимог законодавства, також відповідачем не враховувались всі первинні документи при про веденні перевірки, так при перевірці декларації за червень 2006 р. не брались до уваги податкові векселі № 65335537898751 від 19 квітня 2006 р. та № 65335537898752 від 19 квітня 2006 р. на загальну суму 96808,50 грн. та враховувався лише вексель № 65335537898390 від 03.04.2006 р. на таку ж суму.

Позивач вказує, що податкове повідомлення-рішення № 0000782301/0/2031/23-413/30415558/12976/10, яким завищено суму бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за листопад 2006 р. на суму 15237 грн., за березень 2008 р. на суму 1123649 грн. та штрафні санкції в розмірі 7619 грн. не відповідає нормам чинного законодавства. З акту перевірки не зрозуміло, звідки виникла сума 15237 грн. з податку на додану вартість за листопад 2006 р., також вказує, що сума 1123649 грн. по декларації за березень 2008 р. вже предявлялась відповідачу в судовому порядку за податковим повідомленням-рішенням № 0000102302/0/1113/23-413/30415558/7177/10 від 02.06.2008 р. яке було скасовано у повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення № 0000792301/0/2032/23-413/30415558/12977/10, яким встановлено невідповідність сум бюджетного відшкодування за квітень 2007 р. на суму 286292 грн., за серпень 2007 р. на суму 30106 грн., за грудень 2007 р. на суму 2375 грн., за січень 2008 р. на суму 320452 грн., за лютий 2008 р. на суму 812670 грн., всього на суму 1451895 грн. також прийнято з порушеннями норм чинного законодавства, так, податкові декларації за січень, лютий 2008 р. вже досліджувались судом в інших справах, та відповідач не мав до них претензій.

Щодо податкового повідомлення-рішення податкового органу від 6 листопада 2008 року № 0000762301/0/2025/23-213/30415558/12968/10, яким донараховано позивачу податкове зобовязання на суму 654927 грн. та штрафна (фінансова) санкція на суму 285980 грн. на загальну суму 940907 грн., позивач зазначає, що послуги фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції позивача а тому підлягають внесенню до валових витрат, оскілки послуги вказаний осіб прямо повязані із продажем продукції.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001972303/2029/23-313/30415558/12974/10 на суму 303085, позивач зазначає, що податковим органом в акті перевірки вказано, що позивачем реалізовано автомобіль 14.04.2006 р. за готівкові кошти ОСОБА_11. без застосування реєстратора розрахункових операцій та застосована штрафна санкція у пятикратному розмірі вартості проданого авто.

Відповідно до первинних документів, автомобіль «Volksvagen passat», державний номер НОМЕР_1 був проданий за згодою засновників, на підставі біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу від 13.04.2006 р. фізичній особі ОСОБА_9, а тому реєстратор розрахункових операцій не застосовується.

Штрафну санкцію по вказаному рішенні в розмірі 85 грн. позивач визнає та вважає, що вона нарахована контролюючим органом правомірно.

Також вказує, що податковим органом не доведена правомірність прийнятих рішень та просить податкові повідомлення-рішення визнати неправомірними в повному обсязі та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій визнати неправомірним в частині застосування санкцій в сумі 303000 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача 7 лютого 2011 р. до судового засідання не прибув, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки, заяви про відкладення судового розгляду або розгляду справи за його відсутністю до суду не находило. За таких обставин, відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

В попередніх судових засіданнях представником відповідача були надані суду письмові заперечення, відповідно до яких податковим органом була проведена перевірка позивача, якою встановлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством до складу валових витрат віднесені сплачені (нараховані витрати, не повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці у розмірі 2620795 грн. Так, фізичними особами-підприємцями ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 надавались позивачу дистрибюторські послуги, які підтверджуються актами приймання-передачі виконаних послуг за завітними періодами, але вказані фізичні особи-підприємця працюють регіональними менеджерами департаменту продаж у штаті позивача та вказані дії входять в їх посадові обовязки, тобто, витрати на придбання послуг вказаних фізичних осіб-підприємців не повязані із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Також перевіркою встановлено порушення п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту поточного звітного періоду суми зобовязань по податковим векселям у розмірі 636515,89 грн. Вказане порушення відображено в акті документальної невиїзної перевірки № 475/15-213/30415558 від 08.07.2006 р., на підставі якого підприємством здійснено корегування суми залишку відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду декларації за червень 2006 р.

Всупереч вимог п.п. 7.7.1 п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем порушено порядок визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, а саме не розраховано та не відображено у податковій звітності суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, що призвело о заниження суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 р. на суму 286292 грн., за вересень 2007 р. в сумі 30106 грн., за грудень 2007 р. на суму 2375 грн., за січень 2008 р. 320452 грн., за лютий 2008 р. 812670 грн.

У звязку з тим, що підприємством не включено до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, вересень, грудень 2007 р., січень, лютий 2008 р. суму частки відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту березня, серпня,листопада, грудня 2007 р., січня 2008 р., які фактично сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» у березні, серпні, листопаді, грудні 2007 р. та січні 2008 р., постачальникам товарів (робіт, послуг) у березні 2007 р. в розмірі 286292 грн., серпні 2007 р 30106 грн., листопаді 2007 р. 2375 грн., грудні 2007 р. 320452 грн., січні 2008 р. 812670 грн., що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 р. в розмірі 286292 грн., вересень 2007 р.30106 грн., грудень 2007 р. 2375 грн., січень 2008 р. 320452 грн., лютий 812670 грн. та заниження показнику рядка 26 декларації з податку на додану вартість за березень 2008 р. на суму 1123649 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000772301/02030/23-413/30415558/12975/10 від 6 листопада 2008 р. на суму 122358 грн., з яких 81572 грн. податкове зобовязання та 40786 грн. штрафна санкція, № 0000782301/0/2031/23-413/30415558/12976/10 від 6 листопада 2008 р. про завищення суми бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за листопад 2006 р. на суму 15237 грн., за березень 2008 р. на суму 1123648 грн., з яких відшкодовано з бюджету 15237 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7916 грн., № 0000792301/0/2032/23/413/30415558/12977/10 від 6 листопада 2008 р. про заниження суми бюджетного відшкодування на суму 1451895 грн. та № 0000762301/0/2025/23-213/30415558/12968 від 6 листопада 2008 р. про донарахування податкового зобовязання на суму 654627 грн., штрафні санкції в сумі 285980 грн. на загальну суму 940907 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001972303/2029/23-313/30415558/12974/10 в розмірі 303085 грн., які відповідають нормам чинного законодавства. Просить відмовити з задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про систему оподаткування», тощо.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради від 06.03.1999 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (т. 1 а.с. 196), внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а.с. 197), діє на підставі статуту (т. 1 а.с. 198-206).

Відповідач Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька була проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р. за результатами якої був складений акт № 1896/23-211/30415558 від 23.12.2008 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення:

п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що привело до заниження податку на прибуток за період, що перевіряється в розмірі 654927 грн., у тому числі у періодах: 1 квартал 2007 р. на суму 112863 грн., 2 квартал 2007 р. на суму 89680 грн., 3 квартал 2007 р. на суму 101135 грн., 4 квартал 2007 р. на суму 83289 грн., 1 квартал 2008 р. на суму 156915 грн., 2 квартал 2008 р. на суму 111045 грн.;

п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7, п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок н6а додану вартість», що призвело до: завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1138886 грн., в тому числі по періодах: листопад 2006 р. на суму 15237 грн., березень 2008 р. 1123649 грн.; заниження податку на додану вартість за період, що перевіряється на загальну суму 81572 грн. за листопад 2006 р.; заниження суми бюджетного відшкодування в розмірі 1451895 грн., у тому числі по періодах квітень 2007 р. на суму 286292 грн., вересень 2007 р. на суму 30106 грн., грудень 2007 р. на суму 2375 грн., січень 2008 р. на суму 320452 грн., лютий 2008 р. на суму 812670 грн.

п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункових операцій через реєстратора розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товару, не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований в установленому порядку та проведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів (касових чеків) в сумі 60600 грн. (т. 1 а.с. 15-194).

На підставі даного акту 6 листопада 2008 р. Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000772301/02030/23-413/30415558/12975/10 на суму 122358 грн., з яких 81572 грн. за основним платежем та 40786 грн. штрафна санкція, № 0000782301/0/2031/23-413/30415558/12976/10 про завищення суми бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за листопад 2006 р. на суму 15237 грн., за березень 2008 р. на суму 1123648 грн., з яких відшкодовано з бюджету 15237 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7916 грн., № 0000792301/0/2032/23/413/30415558/12977/10 про заниження суми бюджетного відшкодування на суму 1451895 грн. та № 0000762301/0/2025/23-213/30415558/12968 про донарахування податкового зобовязання на суму 654627 грн., штрафні санкції в сумі 285980 грн. на загальну суму 940907 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001972303/2029/23-313/30415558/12974/10 в розмірі 303085 грн.

Суд вважає зазначені рішення субєкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

У 2007-2008 роках між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 укладено договори про надання дистрибюторських послуг, відповідно до яких виконавець зобовязаний надати, а замовник прийняти та сплатити послуги, які надані виконавцями у різних регіонах.

Предметом наданих послуг відповідно до договорів є забезпечення підвищення діяльності персоналу торгівельних організацій до торгових марок продукції, що випускається; забезпечення планування, координації, управління діяльності марчендайзерів; створення та проведення моніторінгу бази даних по клієнтам; складення збору інформації про торгові точки; забезпечення наявності максимального можливого асортименту; збір інформації про маркетингову активність та зміну ціни у конкурентів та інше.

Відповідно до акту перевірки № 1896/23-211/30415558 від 23.12.2008 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» на порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат віднесені витрати по сплаті дистрибюторських послуг, наданих за вищевказаними договорами, які не повязані з підготовкою, організацією веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці у звязку з тим, що вказані особи є співробітниками позивача та виконували ті ж самі дистрибюторські роботи у тих саме регіонах у той самий час (знаходячись у відрядженнях). Вказане порушення спричинило завищення валових витрат на суму 2620795 грн., а саме: за І квартал 2007 р. на суму 451452 грн.; за ІІ квартал 2007 р. на суму 358721 грн.; за ІІІ квартал 2007 р. на суму 404540 грн.; за ІV квартал 2007 р. на суму 333157 грн.; за І квартал 2008 р. на суму 628747 грн.; за ІІ квартал 2008 р. на суму 444178 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.п 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 цього Закону, витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Разом з тим, абзацом 2 цієї статті встановлено, що зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Також абзацом 3 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, вищевказаними нормами Закону встановлено, що до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, що підтверджені відповідними документами, сплачені чи нараховані протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у тому числі витрати на оплату праці ті відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку.

При цьому слід зазначити, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норм, які б обмежували, визначали особливий порядок врахування або виключали б зі складу валових витрат підприємств суми видатків по сплаті послуг наданих власним робітником підприємцем як субєктом підприємницької діяльності (у рамках цивільно-правового договору) та суми витрат по сплаті робіт (послуг), які надані фізичною особою-підприємцем як субєктом підприємництва для підприємства у випадку їх збігу за найменуванням з посадовими обовязками вказаної фізичної особи як працівника підприємства.

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999 р. N 146), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. N 218/2658, встановлено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі. Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.

Робочий час - це час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати трудову функцію відповідно до трудового договору і законодавства про працю, тривалість якого визначена ст. 50-56 Кодексу законів про працю.

Отже, оплата праці працівника здійснюється виключно за виконану роботу у робочий час, тобто час, який не входить до робочого може використовуватись фізичною особою для здійснення ним у тому числі підприємницької діяльності та має право виконувати роботу (надавати послуги) також підприємству, у якому він значиться як працівник (ті ж самі послуги (роботу), які виконуються ним як робітником підприємства відповідно до трудового договору) як контрагентом за цивільно-правовим договором, у не робочий час, вихідний або святковий день, тощо. В такому випадку оплата вказаних послуг здійснюється окремо від заробітної плати такої фізичної особи.

Фактичне надання дистрибюторських послуг підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг та звітами фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за відповідні періоди, тобто первинні документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою цієї статті чітко встановлений перелік обовязкових реквізитів первинних та зведених облікових документів.

Як вказувалось раніше, в матеріалах справи наявні договори про надання послуг та акти приймання-передачі виконаних робіт, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже дії позивача щодо відображення в податковому обліку валових витрат за фінансово-господарськими операціями щодо послуг фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8 у 2007-2008 роках в сумі 2620795 грн. відповідають чинному законодавству.

Ті ж самі обставини підтверджуються висновком судово-бухгалтерської експертизи № 5520/24-6261/25 (т. 10 а.с. 187-214).

Відповідно до вказаного висновку, не надається можливим підтвердити висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька щодо задвоєння витрат позивача у вигляд заробітної плати та вигляді плати за придбання дистрибюторських послуг з боку фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які працюють регіональними менеджерами департаменту продаж в штаті Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси», отримують заробітну пату та виконують дистрибюторські послуги, мета яких співпадає з їх посадовими обовязками в період надходження у службових відрядженнях у тих саме регіонах України з тією самою метою не є наявним. Також, виходячи з результатів дослідження встановлено, що витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» з придбання дистрибюторських послуг фізичних осіб-підприємців, якими у ролі штатних робітників підприємства, на підставі авансових звітів відшкодовані витрати на відрядження у ті ж самі регіони за ті ж самі виконані обовязки за період 01.04.2006 року по 30.06.2008 року на загальну суму 2620795 грн. документально обґрунтовані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000762301/0/2025/23-213/30415558/12968/10 від 6 листопада 2008 року підлягає скасуванню.

Відповідно до акту перевірки № 1896/23-211/30415558 від 23.12.2008 року, перевіркою встановлено, що на порушення п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством безпідставно внесено суму зобовязань по векселю № 65335537898390 від 03.04.2006 р. до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 96808,50 грн.

Відповідно до 1.16. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Законом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.

Пунктом 11.5 ст. 11 цього Закону передбачено, що з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку;

податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;

комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк;

платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата;

якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету;

якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2006 р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» в колонці Б «дозволений податковий кредит» за рядком 12.2 «погашені податкові векселі, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді» вказана сума 864016 грн. (т. 1 а.с. 229-232)

Згідно додатку до вказаної декларації реєстрі векселів за травень 2006 р. зазначено, що сума рядка 12.2 «погашені податкові векселі, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді на загальну суму 864015,87 грн. сформована з урахуванням у тому числі податкового векселю № 65335537898390 від 03.04.2006 р. який погашений 02.05.2006 р. (т. 1 а.с. 235).

Також, відповідно до декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» за червень 2006 р. із вказаною сумою збільшення податкового кредиту в розмірі 636516 грн. та додатки до вказаної декларації (т. 3 а.с. 217-221).

Так, відповідно до першого додатку до декларації, сума податкового кредиту сформована на підставі векселів № 65335537898390 від 03.04.2006 р. на суму 96808,50 грн. (дата погашення 02.05.2006р.), № 65335537898392 від 07.04.2006 р. на суму 87127,65 грн. (дата погашення 06.05.2006 р.), № 65335537898393 від 10.04.2006 р. на суму 145212,75 грн. (дата погашення 09.05.2006 р.), № 65335537898394 від 10.04.2006 р. на суму 29042,55 грн. (дата погашення 09.05.2006 р.), № 65335537898395 від 11.04.2006 р. на суму 87127,65 грн. (дата погашення 10.05.2006 р.), № 65335537898749 від 18.08.2006 р. на суму 45984,04 (дата погашення 17.05.2006 р.), № 65335537898750 від 18.04.2006 р. на суму 145212,75 грн. (дата погашення 17.05.2006 р) на загальну суму 636515,89 грн. (т3 а.с. 207).

Тобто, відповідно до вказаного додатку до декларації, сума податкового кредиту за червень 2006 р. формувалась з урахуванням векселю. № 65335537898390 від 03.04.2006 р. на суму 96808,50 грн.

Разом з тим, відповідно до іншого додатку до декларації з податку на додану вартість за червень 2006 р., сума податкового кредиту сформована на підставі податкових векселів № 65335537898392 від 07.04.2006 р. на суму 87127,65 грн. (дата погашення 06.05.2006 р), № 65335537898393 від 10.04.2006 р. на суму 145212,75 грн. (дата погашення 09.05.2006 р.), № 65335537898394 від10.04.2006 р. на суму 29042,55 грн. (дата погашення 09.05.2006 р.), № 65335537898395 від 11.04.2006 р. на суму 87127,65 грн. (дата погашення 10.05.2006 р.), № 65335537898749 від 18.04.2006 р. на суму45984,04 грн. (дата погашення 17.05.2006 р.), № 65335537898750 від 18.04.2006 р. на суму 145212,75 грн. (дата погашення 17.05.2006 р.), № 65335537898751 від 19.04.2006 р. на суму 48404,25 грн. (дата погашення 18.05.2006 р.), № 65335537898752 від 19.04.2006 р. на суму 48404,25 грн. (дата погашення 18.05.2006 р.) на загальну суму 636515,89 грн. Даний додаток до декларації містить помітку «виправлено» (т. 3 а.с. 208).

Відповідно до вказаного додатку до декларації вбачається, що у формування суми податкового кредиту за червень 2006 р. вексель 65335537898390 від 03.04.2006 р. на суму 96808,50 грн. не входить.

Також, в матеріалах справи наявна довідка № 0730 від 22.10.2010 р., відповідно до якої у декларації з податку на додану вартість за червень 2006 р. по рядку 12.2 задекларований кредит в сумі 636515,89 грн. Вказана декларація разом із розшифровкою надана до податкового органу.

У розшифровці до рядка 12.2 у реєстрі векселів була допущена описка, а саме: в табличній частині розшифровці під номером 1 був вказаний вексель № 65335537898390 на суму 96808,50 грн.

Вірним повинні бути вказані наступні два векселі на ту ж саму суму 96808,50 грн.: вексель № 65335537898751 на суму 48404,25 грн. та вексель н № 65335537898752 на суму 48404,25 грн.

Ті ж самі обставини підтверджуються висновком судово-бухгалтерської експертизи № 5520/24-6261/25 (т. 10 а.с. 187-214).

Вказаним висновком експерта встановлено, що подвійне включення (в травні 2006 р. та вдруге в червні 2006 р.) до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкового векселю № 65335537898390, виданого 03.04.2006 р. на суму 96808,50 грн. документально не підтверджується.

Таким чином, враховуючи той факт, що у формування суми податкового кредиту за червень 2006 р. вексель 65335537898390 від 03.04.2006 р. на суму 96808,50 грн. не входить, у звязку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000772301/0/2030/23-41/30415558/12975/10 від 6 листопада 2008 року про визначення суми податкового зобовязання на суму 122358 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до акту перевірки № 1896/23-211/30415558 від 23.12.2008 року, податковим органом встановлено порушення п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині порушення порядку визначення суми на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, а саме не розраховано та не відображено у податковій звітності суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, в наслідок чого перевіркою встановлено заниження суми бюджетного відшкодування у розмірі 286292 грн. Так, підприємством не включено до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 р. суму частки відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту березня 2007 р., яка фактично сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» у березні 2007 р. постачальником товарів (робіт, послуг) у розмірі 286292 грн., що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 р. в розмірі 286292 грн.

Підприємством не включено до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 р. суму частки відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту серпня 2007 р., яка фактично сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» у серпні 2007 р. постачальникам товарів (робіт, послуг) в розмірі 30106 грн., що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 р. на суму 30106 грн.

Підприємством не включено до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 р. суму частки відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту листопада 2007 р., яка фактично сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» у листопаді 20087 р. постачальником товарів (робіт, послуг) у розмірі 2375 грн., що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 р. на суму 2375 грн.

Підприємством не включено до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 р. суму частки відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту грудня 2007 р., яка фактично сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» в грудні 2007 р. постачальникам товарів (робіт, послуг) у розмірі 320452 грн., що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2008 р. у розмірі 320452 грн.

Підприємством не включено до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 р. суму відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання а сумою податкового кредиту січня 2008 р., яка фактично сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» в січні 2008 р. постачальникам товарів (робіт, послуг) в розмірі812670 грн., що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 р. у розмірі 812670 грн.

Відповідно до п. 1.6, 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.1 ст. 7 цього Закону передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Другим підпунктом цієї статті передбачений вичерпний перелік порядку заповнення податкової накладної.

Згідно ст. 7 Закону, у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Також, п.п. 7.7.2. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, сума бюджетного відшкодування, згідно до вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмежується сумою податку на додану вартість фактично сплаченою платником податку у попередньому податковому періоді, без урахування періоду включення вказаних сум до складу податкового кредиту.

Разом з тим, висновком судово-бухгалтерської експертизи № 5520/24-6261/25 встановлено, що позивачем занижено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, які не були задекларовані ним у податкових деклараціях з податку на додану вартістю, наданих до податкового органу за квітень 2007 р. на суму 421777 грн., за вересень 2007 р. на суму 380589 грн., за грудень 2007 р. на суму 15171 грн.

Податковим повідомленням-рішенням, що оспорюється, встановлені інші суми, а саме: за квітень 2007 р. 286292 грн., за вересень 2008 р. 30106 грн., за грудень 2007 р. 2375 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, по податковим органом невірно розраховані суми бюджетного відшкодування позивача, у звязку з чим податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо визначення суми бюджетного відшкодування, на яку позивач має право розраховувати у січні та лютому 2008 р. експертом не надано у звязку із відсутністю відповідних первинних документів. Разом з тим, суд зазначає, що Донецьким окружним адміністративним судом розглядалась справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000102302/0113/23-413/30415558/7177/10 від 02.06.2008 р. та висновків акту перевірки № 989/23-441/30415558 від 27.05.2008 р. 31 липня 2008 р. судом прийнято по справі постанову, якою позовні вимоги задоволені частково, зокрема визнано недійсним та скасовано вказане податкове повідомлення-рішення (т. 1 а.с 238-242).

Вказаною постановою встановлено, що за результатами проведеної податковим органом перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 р. було встановлено порушення п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1123649 грн. На підставі зазначеного акту було винесено податкове повідомлення-рішення 0000102302/0113/23-413/30415558/7177/10 від 02.06.2008 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на зазначену суму.

Також судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування 1800000 грн. По декларації за березень, оскільки зазначена сума податку на додану вартість фактично сплачена постачальником таких товарів (послуг) у попередній податкових періодах.

Вказаним судовим рішенням зазначено, що правильність визначення сум та правильність заповнення певних рядків декларацій за лютий, березень 2008 р. Відповідачем в суді не заперечувалась та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 р. Постанову Донецького окружного адміністративного суду залишено без змін (т. 1 а.с. 244-247).

Постанова Донецького окружного адміністративного суду вступила в закону силу, тому факт правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 р. та лютий 2008 р. не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Оскільки постанова Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2008 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000102302/0113/23-413/30415558/7177/10 від 02.06.2008 р. та висновків акту перевірки № 989/23-441/30415558 від 27.05.2008 р., набрала законної сили, тому рішення контролюючого органу втратило чинність, що обумовлює безпідставність вимог про збільшення суми бюджетного відшкодування, зокрема за січень 2008 р. в розмірі 320452 грн. та за лютий 2008 р. в розмірі 812670 грн.

Таким чином, враховуючи той факт, що висновком судово-бухгалтерської експертизи № 5520/24-6261/25 (т. 10 а.с. 187-214) встановлено, що позивачем занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, які не були задекларовані ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість, наданих до податкового органу: за квітень 2007 р. на суму 421777 грн., за вересень 2007 р. на суму 380589 грн., за грудень 2007 р. на суму 15171 грн. (що не відповідає податковому повідомленню рішенню) та той факт, що правомірність нарахування сум бюджетного відшкодування за січень, лютий 2008 року вже були встановлені судом, податкове повідомлення-рішення № 0000792301/0/2032/23-413/30415558/12977/10 від 6 листопада 2008 р. підлягає скасуванню.

Актом перевірки № 1896/23-211/30415558 від 23.12.2008 року встановлено, що сума бюджетного відшкодування, задекларована Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» у декларації за листопад 2006 р. перевірена в ході проведення позапланової документальної виїзної перевірки (акт № 249/23-411 від 28.02.2007 р., за результатами перевірки до бюджетного відшкодування підтверджено 15237 грн., але за підсумками перевірки декларації з податку на додану вартість з червень, жовтень, листопад 2006 р. встановлені порушення, за наслідками яких зазначена сума підлягає зменшенню у повному обсязі.

Також встановлено, що за підсумками порушень, встановлених за квітень, вересень, грудень 2007 р., січень, лютий 2008 р., відповідно до п.п.7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено заниження показнику рядку 26 декларації з податку на додану вартість за березень 2008 р. у сумі 1123649 грн.

Таким чином, відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 1138886 грн., у тому числі по періодах: листопад 2006 р. на суму 15237 грн., березень 2008 р. 1123649 грн.

Як вказувалось раніше, у відповідності до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

В акті перевірки № 1896/23-211/30415558 від 23.10.2008 р. зазначено, що сума бюджетного відшкодування, задекларована Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» у декларації за листопад 2006 р. перевірена в ході проведення позапланової документальної виїзної перевірки (акт № 249/23-411 від 28.02.2007 р., за результатами перевірки до бюджетного відшкодування підтверджено 15237 грн.

Тобто, податковим органом вже провадилась перевірка щодо правомірності заявлення позивачем вказаної суми бюджетного відшкодування, встановлена її правомірність нарахування та відшкодована у повному обсязі.

Щодо суми завищення бюджетного відшкодування за березень 2008 р. в сумі 1123649 грн., суд зазначає наступне.

Як вже вказувалось раніше, в матеріалах справи є постанова Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2008 р., якою встановлено, що правильність визначення позивачем сум бюджетного відшкодування та правильність заповнення відповідних рядків декларації за лютий, березень 2008 р. відповідачем в суді не заперечувалось та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання, тобто, сума залишку відємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податного кредиту наступного податкового періоду в розмірі 1123649 грн. за березень 2008 р. не підлягає сумніву.

Також, суд зазначає, що відповідно до вимог пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевірка достовірності заявлених у розрахунку сум бюджетного відшкодування здійснюється безпосередньо під час проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки, й лише у разі наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Тобто, у даному випадку податковим органом було безпідставно здійснено перевірку розрахунку сум бюджетного відшкодування під час проведення планової перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, по податкове повідомлення-рішення № 0000782301/0/2031/23-413/30415558/12976/10 від 6 листопада 2008 р. підлягає скасуванню.

Актом перевірки № 1896/23-211/30415558 від 23.10.2008 р. встановлено, що в порушення п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського торгівлі, харчування та послуг», підприємство проводило розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товару, а саме згідно електронних журналів (контрольних стрічок) реалізоване рідке крем-мило, хлопя для ванни, гель для душу та проведені через касовий апарат по групі «інше». 17.10.2007 р. згідно накладної № 0000000079 від 17.10.2007 р. гель для душу, рідке крем-мило на суму 58,83 грн. 14.11.2007 р. згідно накладної № 0000000087 від 14.11.2007 р. гель для душу, рідке крем-мило, хлопя для ванни на суму 117,42 грн.

Також актом встановлено, що в порушення вимог пп. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського торгівлі, харчування та послуг» підприємством реалізовано автомобіль «Фольксваген» за 60600 грн. за готівкові кошти ОСОБА_11, розрахункова операція не проведена через реєстратор розрахункових операцій, якій зареєстрований, опломбований в установленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи, готівкові кошти у сумі 60600 грн. оприбутковані у касу підприємства прибутковим ордером № 116 від 14.04.2006 р. з видачею покупцеві відповідної квитанції та згідно квитанції банку від 14.04.2006 р. здані на розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського торгівлі, харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідальність за зазначені порушення передбачені п. 1 ст. 17 цього Закону, так, у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до субєктів підприємницької діяльності застосовуються фінсанкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів.

Разом з тим, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

Для цілей цього Закону:

партією товару вважається визначена кількість (але не менше двох одиниць) однорідних товарів одного або кількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товарно-супровідним документом;

уживаними товарами вважаються товари, що були у користуванні не менше року, транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу згідно із законом, а також будь-який капітальний актив, що був прийнятий в експлуатацію до його продажу.

Новими транспортними засобами вважаються:

а) наземний транспортний засіб - той, що вперше реєструється в Україні та має загальний наземний пробіг до 6000 кілометрів;

б) судно - те, що вперше реєструється в Україні та пройшло не більше 100 годин після першого введення такого судна в експлуатацію;

в) літальний апарат - той, що вперше реєструється в Україні та має налітний час до такої реєстрації, що не перевищує 40 годин після першого введення в експлуатацію. Налітним вважається час, який розраховується від блок-часу зльоту літального апарата до блок-часу його приземлення.

Так, відповідно до біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу № 562863 від 13 квітня 2006 р., вказаний договір укладений між членами біржі Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» (уповноважений ОСОБА_11) та ОСОБА_12 про продаж транспортного засобу марки Volksvagen passat, рік випуску заводом 200о, двигун: V=2771 куб.см., кузов: НОМЕР_2, державний номерНОМЕР_1 за 60600 грн. (т. 1 а.с. 263). Тобто, всі вимоги ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» дотримані.

Суд зазначає, що відповідно до акту перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем реалізовано автомобіль за готівкові кошти ОСОБА_11, що не відповідає дійсності, так як ОСОБА_11 виступає у вказаному біржовому договорі (угоді) як уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси».

Також, суд зазначає, що договір укладений не за місцем знаходження позивача, а також вищевказаний Закон не передбачає при укладені договорів (угод) використання реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001972303/2029/23-313/30415558/12974/10 від 6 листопада 2006 р. підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 303000 грн.

Щодо штрафної санкції в розмірі 85 грн. за порушення позивачем вимог п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського торгівлі, харчування та послуг», суд зазначає, що відповідно до вказаного пункту суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідальність за зазначені порушення передбачена п. 6 ст. 17 цього Закону, відповідно до якої за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до позовної заяви, позивачем вказане порушення не оспорюється та визнається в повному обсязі.

Згідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

До того ж, оскільки позивачем не були звялені вимоги щодо визнання неправомірним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського торгівлі, харчування та послуг» в розмірі 85 грн., судом не розглядалось це питання.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідач не надав суду доказів щодо правомірності прийняття спірних податковихо повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позовні вимоги.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000762301/0/2025/23-213/30415558/12968/10, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 6 листопада 2008 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 940907 грн., в тому числі за основним платежем - 654927 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 285980 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000772301/0/2030/23-413/30415558/12975/10, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 6 листопада 2008 р., про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 122358 грн., в тому числі за основним платежем - 81572 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40786 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000782301/0/2031/23-413/30415558/12976/10, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 6 листопада 2008 р., про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 р. на суму 15237 грн., за березень 2008 р. на суму 1123648 грн., з яких відшкодовано з бюджету 15237 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 7916 грн.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000792301/0/2032/23-413/30415558/12977/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 6 листопада 2008 р., про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 1451895 грн.

Визнати протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001972303/2029/23-313/30415558/12974/10, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька 6 листопада 2008 р., в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 303000 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські промислові ресурси» судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 14 лютого 2011 р.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.