Постанова № 14105350, 27.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 р. справа № 2а-27161/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивача Курєпової О.В., Кожушко Т.П.,

представників відповідача Тимошенка С.Ю., Гузман А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕТАЛОН» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним податкового повідомлення рішення від 27.09.2010 № 0003772340/0,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕТАЛОН» , звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним податкового повідомлення рішення від 27.09.2010 № 0003772340/0.

В обґрунтування позову зазначив, що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьку 14 вересня 2010 року складено акт № 1563/23-3/25115409 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ЕТАЛОН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді: вересень, листопад 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення рішення 27.09.2010 № 0003772340/0.

Позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням рішенням, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень встановлених з боку відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

Висновки відповідача ґрунтуються на співставленні даних Декларацій з податку на додану вартість та реєстрів отриманих податкових накладних за вересень, листопад 2009 року, січень - березень 2010 року, податкових накладних, журналів ордерів по рахункам 311 «Розрахунковий рахунок», журналу - ордеру по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» з додатками та рахунку 644 «Податковий кредит», господарських договорів, видаткових накладних.

При цьому податковий орган, не встановивши ніяких недоліків та розбіжностей в податковій звітності, а також порушень термінів її подання, з надуманих підстав дійшов висновку щодо «нікчемності» правочинів, укладених ТОВ «НВП «ЕТАЛОН» з ТОВ «АМК-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВКФ ДОНІМПЕРІАЛ ПЛЮС», ТОВ «КФ «СЕРВІС КОМПЛЕКТ», ТОВ «КИТ-АВТО» нібито без мети настання реальних наслідків, та безпідставно виключив з реєстрів отриманих підприємством податкових накладних до Декларацій з ПДВ за вересень, листопад 2009 року та січень - березень 2010 року податкові накладні надані вказаними постачальниками, як такі, що на його думку не підтверджують «товарність» господарських операцій.

За спірними податковими накладними податковим органом не здійснено зустрічної перевірки постачальників товарів та не зробив висновок щодо сплати ними податку на додану вартість до бюджету відповідно до п.1.8 та п.п.7.7.2 «а» п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач вважає, що обставини відсутності його контрагентів за юридичною адресою не є підставами для зменшення позивачу суми податкового кредиту та, відповідно заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів або донарахування податку на додану вартість.

Також вказує, що не існує жодного доказу на підтвердження того, що укладаючи і виконуючи спірні угоди, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому висновок податкового органу щодо порушення ст. 228 ЦК України.

В обґрунтування позову також посилається на ст. 204, 215, 220, 204, 228, 234, ЦК України.

Просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях, згідно наданих суду письмових заперечень, зазначили, що вважають обґрунтованими висновки акту перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ЕТАЛОН», а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято правомірно.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕТАЛОН» (Далі ТОВ «НВП «ЕТАЛОН»), - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 11.11.1997 року, з 13.11.1997 року взято на облік в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька (том 1, а.с.16).

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька (Далі - ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька), у розумінні КАС України, - є субєктом владних повноважень.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ЕТАЛОН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді: вересень, листопад 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року.

За наслідками поведеної перевірки 14.09.2010 було складено акт № 1563/23-3/25115499 (Далі за текстом, - акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з боку ТОВ «НВП «ЕТАЛОН» встановлені порушення п.п. 7.2.3, п.п 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення ТОВ «НВП «ЕТАЛОН» суми податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні, листопаді 2009 року, січні березні 2010 року на загальну суму ПДВ 291942,00 гривень, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у березні 2010 року на суму 39247,00 гривень та завищенню заявленого по декларації за червень 2010 року бюджетного відшкодування на суму 96018,00 гривень (том 1, а.с.55).

На підставі акту перевірки 27.09.2010 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення - рішення яким ТОВ «НВП «ЕТАЛОН» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 58870,50 (том 1, а.с.78).

Згідно описової частини акту перевірки, відповідачем надавалась оцінка обґрунтованості нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів при здійсненні правових відносин зокрема з контрагентами :

ТОВ «АМК-ТРЕЙДИНГ», 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 25, (код ЄДРПОУ 35656016) при виконанні договірних зобовязань згідно договору № 38/09-П від 03.08.2009 року за період вересень, листопад 2009 року, січень-березень 2010 року;

ТОВ «КФ «СЕРВІС КОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 36102732) при виконанні договірних зобовязань згідно договору № 1805/9-П від 18.05.2009 року за період вересень 2009 року, червень 2010 року;

ТОВ ПКФ «ДОНІМПЕРІАЛ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36560092) при здійсненні бездоговірних відносин за період лютий, березень 2010 року;

ТОВ «КИТ АВТО» (КОД ЄДРПОУ 35794268) при виконанні договірних зобовязань згідно договору № 52/10-П від 05.02.2010 року за період березень 2010 року (том 1, зв. бік а.с.17).

Відповідачем за результатами проведеної перевірки встановлені обставини укладення ТОВ «НВП «ЕТАЛОН» нікчемних (недійсних) правочинів із зазначеними контрагентами.

Такого висновку податковий орган дійшов з огляду на наступне.

ТОВ «НВП «ЕТАЛОН» (Покупець) в особі директора Сергієва Є.В. уклало договір з ТОВ «АМК-ТРЕЙДИНГ» (Постачальник), в особі директора Клюєва В.П. за № 38/09-П від 03.08.2009 року згідно якого постачальник зобовязується поставити покупцю продукцію промислового та господарського призначення, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах діючого договору. Ціна, кількість асортимент та строки поставки оговорюються в Додатках до діючого договору, які узгоджуються та підписуються сторонами заздалегідь. Загальна ціна договору на момент його укладення складає 173364,48 гривень. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ-склад покупця, у строки узгоджені сторонами. Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2010 року.

Документи, які свідчать про фактичне перевезення товару, здійснення навантаження-розвантаження,- відсутні.

Відносно контрагента ТОВ «АМК-ТРЕЙДИНГ» відповідачем від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька отримано акт № 1100/23-313/356560016 від 01.07.2010 про неможливість проведення перевірки ТОВ «АМК-ТРЕЙДИНГ», згідно якого встановлено обставини перебування його на податковому обліку в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 25.12.2007 року. Також згідно вказаного акту зазначено про наступні обставини.

Неможливо проведення перевірки ТОВ «АМК-ТРЕЙДИНГ» у звязку із відсутністю підприємства за юридичною адресою. Відсутні основні засоби.

До декларацій з податку на прибуток додаток К1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні.

Відповідно до розрахунку комунального податку за вересень 2009 року кількість працюючих на підприємстві складала 6 чоловік, що враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не можливо здійснювати такий обсяг роботи.

ТОВ «НВП «ЕТАЛОН» (Покупець) в особі директора Сергієва Є.В. уклало договір з ТОВ «КФ СЕРВІС КОМПЛЕКТ» (Постачальник), в особі директора Киверського О.С. за № 1805/09-П від 18.05.2009 року згідно якого постачальник зобовязується поставити покупцю продукцію промислового та господарського призначення, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах діючого договору. Ціна, кількість асортимент та строки поставки оговорюються в Додатках до діючого договору, які узгоджуються та підписуються сторонами заздалегідь. Загальна ціна договору на момент його укладення орієнтовно складає 44697,6 гривень. Перевезення товару на склад покупця, порядок сплати транспортних послуг перевізника порядок відшкодування витрат за доставку товару визначається додатковою угодою. Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2010 року.

Відносно контрагента ТОВ «КФ СЕРВІС КОМПЛЕКТ» відповідачем від ДПІ у Київському районі м. Донецька отримано акт № 3226/23-313/36102732 від 26.08.2010 про неможливість проведення перевірки ТОВ «КФ СЕРВІС КОМПЛЕКТ», згідно якого встановлено обставини перебування його на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька з 11.09.2008 року. Також згідно вказаного акту зазначено про наступні обставини.

Неможливо проведення перевірки ТОВ «КФ СЕРВІС КОМПЛЕКТ» у звязку із відсутністю підприємства за юридичною адресою. Відсутні основні засоби. До декларацій з податку на прибуток додаток К1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні.

Відповідно до розрахунку комунального податку за вересень 2009 року кількість працюючих на підприємстві складала 7 чоловік, що враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не можливо здійснювати такий обсяг роботи.

ТОВ «НВП «ЕТАЛОН» (Покупець) на підставі усної домовленості здійснило придбання продукції (металу) у ТОВ «ПКФ ДОНІМПЕРІАЛ ПЛЮС» (Постачальник), письмова угода не укладалась.

Відносно контрагента ТОВ «ПКФ ДОНІМПЕРІАЛ ПЛЮС» відповідачем від ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька отримано акт № 974/23-411/36560092 від 11.06.2011 про неможливість проведення перевірки ТОВ «ПКФ ДОНІМПЕРІАЛ ПЛЮС», згідно якого

та у відповідності до до інформаційної бази даних ДПА України «система автоматизованого сіпвставлення даних податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів» ТОВ «ПКФ ДОНІМПЕРІАЛ ПЛЮС» має стан 23 «Місцезнаходження не встанволено». Відповідно до податкової звітності основні засоби у ТОВ «ПКФ ДОНІМПЕРІАЛ ПЛЮС» відсутні.

До декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року додаток К1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні.

Відповідно до форми 1ДФ кількість працюючих на підприємстві складала 1 особа (директор) у звязку із чим враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг)фізично не можливо здійснювати такий обсяг роботи.

ТОВ «НВП «ЕТАЛОН» (Покупець) в особі директора Сергієва Є.В. уклало договір з ТОВ «КИТ-АВТО» (Постачальник), в особі директора Василенкова І.С. за № 52/10-П від 05.02.2010 року згідно якого постачальник зобовязується поставити покупцю продукцію промислового та господарського призначення, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах діючого договору. Ціна, кількість асортимент та строки поставки оговорюються в Додатках до діючого договору, які узгоджуються та підписуються сторонами заздалегідь. Загальна ціна договору на момент його укладення орієнтовно складає 314754,41 гривень. Поставка товару здійснюється на умовах, передбачених сторонами у специфікаціях.

Відносно контрагента ТОВ «КИТ-АВТО» відповідачем від ДПІ у Київському районі м. Донецька отримано акт № 3226/23-313/36102732 від 26.08.2010 про неможливість проведення перевірки ТОВ «КФ СЕРВІС КОМПЛЕКТ», згідно якого встановлено обставини перебування його на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька з 11.09.2008 року. Також згідно вказаного акту зазначено про наступні обставини.

Неможливо проведення перевірки ТОВ «КИТ-АВТО» у звязку із відсутністю підприємства за юридичною адресою. Відсутні основні засоби. Декларація податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року та додаток К1 до неї не надавались.

Відповідно до розрахунку комунального податку кількість працюючих на підприємстві у березні 2010 року складала 6 чоловік.

В ході перевірки не підтверджено фактичне здійснення постачання (транспортування, здійснення навантаження-розвантаження), приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу з вищевказаними контрагентами.

Оскільки у цих контрагентів відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи те, що у зазначених контрагентів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи складські приміщення, транспортні засоби, згідно до ч. 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

Проведеною перевіркою податкового органу встановлені обставини складання відповідних податкових та видаткових накладних на поставлені контрагентами товари, та не встановлено обставин невідповідності цих накладних поставленим товарам.

Щодо податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит звітних періодів, відповідачем не встановлено порушень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо їх складання.

Крім того, правильність заповнення податкових накладних та форма податкових накладних у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд з приводу суперечливості висновків, викладених у акті перевірки вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно описової частини акту перевірки, не встановлено взаємовідносини субєкта господарювання, що перевіряється, з платниками, установчі документи свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.

Відповідач листом № 34885/10/23-313-3 від 16.08.2010 року запропонував ТОВ «НВП «ЕТАЛОН» у ході проведення перевірки провести інвентаризацію у відповідності до вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунківзатвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69.

За результатами проведення інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю не встановлено.

Таким чином зазначеними обставинами спростовується факт «безтоварності» господарських операцій за перевіряємий період.

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод укладених позивачем із контрагентами передбачені ч. 1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України (Далі, - ЦКУ)

Відповідно до ч.1-5 ст. 203 ЦКУ,- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦКУ,- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 ЦКУ,- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦКУ,- правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст.206 ЦКУ,- усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Дослідженням у судовому матеріалів справи суд не вбачає ознак (підстав) нікчемності угод укладених позивачем із контрагентами.

До того ж відповідачем не надано доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку.

Судом встановлено, що ознаками нікчемності угод, відповідач вважає субєктивні обставини, зокрема такі, як відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Відповідачем не наведено жодної норми, яка б встановлювала необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Також не наведено жодної норми, яка б ставила в залежність кількість працюючих на підприємстві до загального обсягу декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) чи можливості здійснення певного фактичного обсягу робіт.

До того ж законодавчо не встановлено таких ознак нікчемності угод як наявність або відсутність у субєкта господарювання необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Суд також не приймає до уваги обставини, викладені у акті перевірки щодо відхилення сум ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд, дослідивши надану відповідачем детальну інформацію автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за перевіряємий період, не встановив відхилення сум ПДВ з контрагентами, щодо відносин з якими відповідач встановив ознаки нікчемності укладених угод.

Суд не приймає до уваги обставини встановлені у акті перевірки щодо відсутності документів, які б свідчили про постачання (транспортування, здійснення навантаження-розвантаження), приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу з вищевказаними контрагентами.

Відповідачем не надано до суду доказів витребування у позивача документів, які підтверджують фактичне здійснення постачання (транспортування, здійснення навантаження-розвантаження), приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу з контрагентами, що стосуються спірних правовідносин.

Таким чином відповідачем у цій частині не доведено суду відповідності обставин викладених у акті перевірки фактичним обставинам справи.

Разом з тим позивачем у судове засідання у достатньому обсязі надано документальне підтвердження фактичного здійснення постачання (транспортування) приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу з вищевказаними контрагентами.

Транспортування товарно - матеріальних цінностей здійснювалось позивачем власними транспортними засобами.

Наявність у позивача транспортних засобів підтверджуються відповідними розрахунками сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009, 2010 роки, що надавались ним до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

Обставини транспортування товарно - матеріальних цінностей зокрема підтверджуються відповідними подорожними листами.

Представником позивача надано до суду видаткові накладні, та журнал реєстрації видачі довіреностей, що підтверджуює факт постачання та отримання товарно - матеріальних цінностей.

У сторін не виникає спору щодо відповідності та порядку складання довіреностей. До того ж довіреності зареєстровані у відповідному журналі.

У Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Одержання економічного ефекту, за наслідками реалізації товарів та послуг підтверджується матеріалами справи.

Матеріалами справи документально підтверджено фактичне використання у своїй господарській діяльності придбаних ним товарів, в рамках спірних правовідносин.

Фактичне використання у своїй господарській діяльності придбаних позивачем товарів, зокрема підтверджується пояснювальними та супровідними записками щодо подальшого їх використання.

Крім того, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, та містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, у тому числі зазначено найменування продукції, обєми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено термін податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменьшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», -датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми нарахованого податку, та заявлено бюджетне відшкодування у звязку з придбанням товарів від контрагентів, у межах спірних правовідносин.

Відповідачем, для встановлення обставин, що стосуються спірних правовідносин, окрім запитів до органів ДПС про проведення зустрічної перевірки контрагентів, з питань підтвердження відомостей отриманих від осіб, яка мали правові відносини позивачем, ніяких заходів не вчинено.

Контрагенти позивача в межах здійснення своєї господарської діяльності з метою виконання договірних зобовязань мали можливість укладати інші договори, зокрема договори надання транспортних послуг, договори оренди або вчиняти певні дії на бездоговірній основі, та таке інше, що само по собі не суперечить інтересам держави та не може свідчити про нікчемність правочинів.

До того ж позивачем було надано документи, які свідчать про наявність у нього транспортних засобів та документів, які свідчать про фактичне здійснення транспортних робіт для придбання товарів у контрагентів.

Відповідачем не наведено норми закону, яка б встановлювала відповідальність одного платника податків у разі незнаходження його контрагента за юридичною адресою.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч.1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327, (Далі- Порядок № 327)- акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Згідно п.1.5 Порядку № 327, - акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно п.1.5 Порядку № 327,- факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що факти виявлених порушень, викладені відповідачем у акті перевірки субєктивно та не у повній мірі, - всупереч зазначеному Порядку № 327.

Що стосується актів про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача, суд вважає їх такими, що не відповідають п.п. 2.2. Загальних положень акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок, що містить Порядок № 327, а тому не мають братись до уваги податковим органом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не зазначив, яким саме чином договори поставки та підряду були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Доводи відповідача щодо заподіяння шкоди державі у судовому засіданні свого підтвердження не знайшли та спростовуються обставинами, встановленими судом вище.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на ст. 203 ЦК України, оскільки ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум податкових зобовязань, зроблене відповідачем відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Оскільки відповідач не довів суду правомірність нарахування позивачу податкових зобовязань, суд для повного та всебічного захисту прав позивача визнає недійсним податкове повідомлення рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька № 0003772340/0 від 27.09.2010, у звязку із чим у повному обсязі задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕТАЛОН».

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕТАЛОН» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним податкового повідомлення рішення від 27.09.2010 № 0003772340/0, задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька від 27.09.2010 року № 0003772340/0.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ЕТАЛОН», код ЄДРПОУ 25115499, м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 72 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 гривень (три гривні сорок копійок)

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 27 січня 2011 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 01 лютого 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.