Постанова № 14105283, 14.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 р. справа № 2а-23740/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріЛеоненко К.В.

за участю:

представника позивача Макарова А.А.

представника відповідача - Романенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуніверсалсервіс» до Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001432302/0/36421 та № 0001432302/0/36422 від 10.09.2010 року за участю прокурора Донецької області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001432302/0/36421 та № 0001432302/0/36422 від 10.09.2010 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0001432302/0/36421 від 10.09.2010 року та податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № 0001422302/0/36422 від 10.09.2010 року. Вказані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 20.08.2010 року № 185/23-2-33270707. Даний акт складено за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Будуніверсалсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2010 року. Перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми витрат за договорами субпідряду на виконання робіт з ТОВ «Екос-Плюс» та ТОВ «Азуріт- ЄК», що за своєю правовою природою є нікчемними, в результаті чого відбулося заниження податку на додану вартість на суму 671115,00 грн. та податку на прибуток в сумі - 812523,00 грн. Нікчемність правочинів на думку податкового органу випливає з того, що вказана угода не спричинила реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, її вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемною. Позивач вважає, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Окрім цього, позивач посилається на те, що усі витрати по виконанню зазначеної угоди підтверджуються первинними документами. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001432302/0/36421 та № 0001432302/0/36422 від 10.09.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0001432302/0/36421 та № 0001432302/0/36422 від 10.09.2010 року прийняті у звязку з порушенням позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим відбулося заниження податку на додану вартість в сумі 671115 грн., та податку на прибуток в сумі 812523 грн., оскільки до податкового кредиту та валових витрат віднесені витрати за нікчемними угодами, що укладалися між позивачем та ТОВ «Екос-Плюс», ТОВ «Азуріт-ЄК». Такі висновки зроблені виходячи з того, що зустрічною перевіркою встановлено, що ТОВ «Екос-Плюс» відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. Враховуючи, зазначене у відповідності до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Стосовно ТОВ «Азуріт-ЄК», представник відповідача пояснив, що податковий орган донарахував податок на додану вартість позивачу, оскільки контрагент ТОВ «Азуріт-ЕК» за договором субпідряду з позивачем не відобразив вищезазначену суму ПДВ у складі податкових зобовязань, що підтверджується системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень, серпень, вересень, листопад 2008 року. Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Прокурор в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю прокурора за наявними у справі доказами.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будуніверсалсервіс» є юридичною особою, зареєстроване рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області від 08.11.2004 року № 12701200000000211, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Краматорську № 603 від 24.11.2004 року, є платником податку на додану вартість.

В період з 07.07.2010 року по 17.08.2010 року державними податковими інспекторами ДПІ в м. Краматорську, була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Будуніверсалсервіс» з питань здійснення вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1851/23-2-33270707 від 20.08.2010 року, яким встановлені порушення ТОВ «Будуніверсалсервіс» п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі - 812523 грн., п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 671115 грн.

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001432302/0/36421 від 10.09.2010 року, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 1016587,5 грн. у тому числі основний платіж 677725,00 грн., штрафні санкції 338862,50 грн. та № 0001422302/036422 від 10.09.2010 року, яким донараховано податку на прибуток 1218786 грн. у тому числі основний платіж 812524 грн., штрафні санкції 406262 грн.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод (договори субпідряду) укладених між позивачем та ТОВ «Екос-Плюс». Відповідач вважає, що здійснення позивачем операцій з ТОВ «Екос-Плюс» мало безтоварний характер. Вказані операції на думку податкового органу, були спрямовані на заниження обєкту оподаткування, несплати податків, з метою отримання позивачем податкової вигоди, штучного формування валових витрат.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що в період з квітня 2007 року по лютий 2010 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Екос-Плюс» та ТОВ «Азуріт-ЄК».

Згідно договорів на виконання субпідрядних робіт ТОВ «Екос-Плюс» № 09-08-01 від 01.03.2008 року; № 11/07 від 05.04.2007 року; № 09-08-01 від 01.03.08; № 7-09 від 01.08.2009 року; № 6-09 від 01.08.2009 року; № 9-09 від 17.08.2009 року; № 10-09 від 08.09.2009 року; № 12-09 від 14.10.2009 року; № 16-09 від 12.12.2009 року; № 14-09 від 20.10.2009 року встановлено, що між ТОВ «Будуніверсалсервіс» (Замовник) та ТОВ «Екос-Плюс» (Виконавець) укладені угоди про надання послуг субпідрядних будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Екос-Плюс» видало позивачу видаткові та відповідно податкові накладні, що підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Судом встановлено, що позивач задекларував валові витрати у сумі - 9083228 грн. та визначив податковий кредит у сумі - 1934473 грн. за період з 01.01.2006 року по 31.03.2010 року.

Судом встановлено, що фактично умови договорів на виконання субпідрядних робіт з ТОВ «Екос-Плюс» № 09-08-01 від 01.03.2008 року ; № 11/07 від 05.04.2007 року; № 09-08-01 від 01.03.08; № 7-09 від 01.08.2009 року; № 6-09 від 01.08.2009 року; № 9-09 від 17.08.2009 року; № 10-09 від 08.09.2009 року; № 12-09 від 14.10.2009 року; № 16-09 від 12.12.2009 року; № 14-09 від 20.10.2009 року виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання робіт за вказаний період підтверджуються договорами субпідряду, актами приймання виконаних робіт, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, рахунками фактури, виписками банку, щодо проведення розрахунків з ТОВ «Екос-Плюс» за спірними угодами, платіжними дорученнями, а отже позивач правомірно включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати понесенні у звязку з виконанням вищевказаних договорів.

Стосовно донарахування податку на додану вартість, в частині по встановленим операціям з ТОВ «Азурі-ЄК», слід зазначити, що при співставленні даних податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів згідно Наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008 року «Про організацію взаємодії кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» перевіркою проведеною податковим органом було встановлено, що ТОВ «Будуніверсалсервіс» неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі - 65346 грн., по контрагенту ТОВ «Азуріт-ЄК» у т.ч.: у травні 2008 року включено до податкового кредиту суму - 7900 грн., у серпні 2008 року включено до податкового кредиту суму 15833 грн., у вересні 2008 року включено до податкового кредиту суму 10833 грн., у листопаді 2008 року до податкового кредиту включено суму - 16500 грн., у грудні 2008 року 14280 грн. на виконання договорів, що укладалися між позивачем та ТОВ «Азуріт-ЄК» від 01.03.2008 року № 09-08 та від 10.11.2008 року № 09-08.

Відповідач, посилається також на те, що ТОВ «Азуріт-ЄК» не є платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Азуріт-ЄК» анульовано 31.03.2010 року у звязку з чим, суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 65346 грн. не можуть бути сплачені або відкориговані ТОВ «Азуріт-ЄК» в наступних податкових періодах.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в свою чергу, замовник, яким є в даному випадку позивач, не несе відповідальності за несплату податку до бюджету ні виконавцем (платником податку), ні іншими особами (платниками податку) з якими останній мав податкові правовідносини, оскільки несплата податку цими особами тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цих осіб.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та до складу валових витрат, та як наслідок права на відшкодування податку з бюджету, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Усі документальні підтвердження розміру податкового кредиту по витратам понесеним на виконання умов договорів субпідряду з ТОВ «Азуріт-ЄК» від 01.03.2008 року № 09-08 та від 10.11.2008 року № 09-08.

Слід зазначити також, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Азуріт-ЄК» було анульовано вже після подання позивачем податкової звітності, а тому, суд вважає, що позивачем правомірно були включені до складу податкового кредиту витрати за договорами з ТОВ «Азуріт-ЄК».

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача вище перелічені первинні документи, а саме: договори субпідряду, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки з розрахункового рахунку підприємства, платіжні доручення підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угод та про те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту витрати повязані з виконанням договорів з ТОВ «Азуріт-ЄК».

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання послуг у ТОВ «Екос-Плюс», а отже і правомірність внесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат зазначених сум.

Крім того, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року по справі було призначено судово-економічну експертизу, якою підтвердилась неправомірність висновків акту перевірки ДПІ у м. Краматорську, щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. Висновки експертизи бралися судом до уваги при прийнятті рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що не приймає посилання відповідача на те, що матеріалами зустрічних перевірок ТОВ «Екос-Плюс» встановлено укладання правочинів без мети настання реальних наслідків, оскільки з акту перевірки не вбачається, що податковим органом були досліджені будь-які первинні документи ТОВ «Екос-Плюс» як це підприємство за юридичною адресою не знаходилось, а в судовому засіданні не підтверджено доводи про відсутність поставки послуг.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи постановою оперуповноваженого сектору протидії незаконному відшкодуванню ПДВ та викриття злочинів у кредитно-фінансовій сфері ВПМ Костянтинівської ОДПІ старшого лейтенанта податкової міліції Будкова А.М. було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ «Будуніверсалсервіс» ОСОБА_4, за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З наведених норм вбачається, що неможливість перевірки первинних документів контрагентів постачальника ТОВ «Екос-Плюс» та відсутність на підприємстві контрагентів основних засобів трудових ресурсів не є підставою визнання угоди нікчемною. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначених угод, виходячи з фактичного їх виконання.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та у порядку ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуніверсалсервіс» до Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001432302/0/36421 та № 0001432302/0/36422 від 10.09.2010 року за участю прокурора Донецької області задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001432302/0/36421 та № 0001432302/0/36422 від 10.09.2010 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуніверсалсервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 лютого 201 року. Постанова у повному обсязі складена 19 лютого 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Суддя Галатіна О.О.