Рішення № 141052593, 29.10.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3346/26

Провадження №2/524/3574/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до суду звернулося ТОВ «Коллект Центр» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказали, що 25 вересня 2017 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 94040694000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 2854 грн. на придбання товару та відкрито кредитну картку.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в обсязі та на строк, визначений договором.

29 листопада 2021 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» було укладено договір факторингу № 224, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 94040694000 від 25.09.2017 року.

Цього ж дня, 29 листопада 2021 року, між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29/11/2021, відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 94040694000 від 25.09.2017 року.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення прави вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 50 624,76 грн., з яких: 39 854,05 грн. заборгованість за кредитом, 10 655,71 грн. заборгованість за процентами та 115,00 грн. заборгованість за комісіями, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн. та 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Одночасно позивач просив суд витребувати докази.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третіх осіб, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду. Відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів.

27 травня 2026 року до суду від позивача надійшло повторне клопотання про витребування доказів у АТ «УкрСиббанк».

28 травня 2026 року до суду від третьої особи АТ «УкрСиббанк» надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, зобов`язано позивача повторно надати суд документи.

28 липня 2026 року до суду від позивача повторно надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року поновлену позивачу процесуальний строку на подачу клопотання про витребування доказів. Витребувано у АТ «УкрСиббанк» письмові докази по справі.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, встановив наступне.

25 вересня 2017 року відповідач ОСОБА_1 , з метою отримання кредиту, звернулася до АТ «УкрСиббанк» та підписала Анкету-заявку про надання споживчого кредиту та його умов. В цей же день, між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 94040694000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 2854,00 грн. на придбання товару та відкрито кредитну картку.

За п. 3.3. договору, кредит надається для особистих потреб позичальника, а саме: 2834,00 грн. на придбання товару у ТОВ «Розетка УА» та 20 грн. на оплату комісії. Строк кредитування 25.09.2018 року. Позичальник зобов`язувалася щомісячно ануїтетними платежами повертати кредит, сплачувати проценти та інші платежі. Процентна ставка за кредитом становила 0,00001% річних.

Згідно пункту 4.1. договору банк відкриває позичальнику та обслуговує на умовах тарифного плану Револьверна Кредитна Картка «Картка Розетка», окремий поточний рахунок № НОМЕР_1 , до якого випускається платіжна картка у національній валюті України, який використовується та обслуговується згідно цього договору та Правил. Сторони домовились, що цей договір містить заяву клієнта на відкриття карткового рахунку і подання окремої заяви не вимагається.

Відповідно до пункту 4.2. договору, сума ліміту кредитування 8000 грн., строк дії ліміту кредитування становить 24 місяці з дати встановлення ліміту (з можливістю подальшої пролонгації); процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки - 39% річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями - 35% річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями, для яких діє пільговий період - 0,0001% річних.

До укладання договору відповідач ознайомилася із паспортом споживчого кредиту, графіком платежів та розрахунком загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки, про що свідчить її особистий підпис на документах.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав позичальнику у розпорядження грошові кошти. Факт видачі кредитних коштів підтверджується випискою з рахунку, яка є належним доказом видачі кредиту.

29 листопада 2021 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» було укладено договір факторингу № 224, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 94040694000 від 25.09.2017 року.

Із Реєстру боржників до договору факторингу № 224 постає заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 50 624,76 грн., з яких: 39 854,05 грн. заборгованість за кредитом, 10 655,71 грн. заборгованість за процентами та 115 грн. заборгованість за комісіями.

В цей же день, 29 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29/11/2021, відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 94040694000 від 25.09.2017 року.

Із Реєстру боржників до договору факторингу № 29/11/2021 постає заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 50 624,76 грн., з яких: 39 854,05 грн. заборгованість за кредитом, 10 655,71 грн. заборгованість за процентами та 115 грн. заборгованість за комісіями.

У подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01-2023 від 10.01.2023 року та додаткової угоди до нього № 10/6 від 04.02.2025 року відступило ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 94040694000 від 25.09.2017 року, укладеним з відповідачем.

Із Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 постає заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 50 624,76 грн., з яких: 39 854,05 грн. заборгованість за кредитом, 10 655,71 грн. заборгованість за процентами та 115 грн. заборгованість за комісіями.

Позивач вважає, що відповідно до укладеного договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 року до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача у загальному розмірі 50 624,76 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем доведено перехід права вимоги за кредитним договором від 25.09.2017 року.

Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконувала у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.

За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі № 913/618/21 від 08.06.2022 року. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов`язання за яким виконуються його сторонами.

З наданої банком виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач користувалася кредитним лімітом, частково погашала заборгованість, шляхом поповнення своєї картки, проте заборгованість у повному об`ємі не погасила, всупереч ст. 629 ЦК України де визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому є належним доказом у справі.

У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року (справа № 200/5647/18) касаційний суд зазначив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

На підставі оцінки усіх доказів у їх сукупності, зокрема, виписки по банківському рахунку, розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про те, що банк в даному випадку підтвердив своє порушене право вимагати погашення виниклої заборгованості.

Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 94040694000 від 25.09.2017 року заборгованість складає 50 624,76 грн., з яких: 39 854,05 грн. заборгованість за кредитом, 10 655,71 грн. заборгованість за процентами та 155,00 грн. заборгованість за комісіями. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором, відповідачем жодним чином спростовано не було.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісіями, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів відповідно до графіка платежів, що викладений у додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 25.09.2018 року.

Відповідно додатку № 1 до договору від 25.09.2017 визначено нарахування комісії за управління кредитом 2,5% від суми наданого кредиту, починаючи з 26.07.2018 року, комісію за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу у розмірі до 500 грн.; комісії за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника не більше 10 грн. комісії за надання послуг по управлінню кредитом у розмірі до 500 грн.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Частинами 5, 6 статті 12 вказаного Закону передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами N 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує також оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в кредитному договорі та додатку № 1 до нього не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, та за які банк встановив щомісячну комісію за управління кредитом.

Сплата комісії «за управління кредитом» щомісячно, незалежно від здійснених погашень, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Комісія «за управління кредитом» відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором. Без зазначення, в чому саме полягає надана банком послуга, вказана умова, на думку суду, за своєю природою є несправедливою та дискримінаційною щодо споживача.

Встановлена комісія є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок.

Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору у розділі «Комісії» додатку № 1 від 25.09.2017 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління кредитом є нікчемним відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно зі статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи, що позикодавцем без належних на те правових підстав нараховані комісії, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісіями не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 94040694000 від 25.09.2017 року у загальному розмірі 50 509,76 грн., з яких: 39 854,05 грн. заборгованості за кредитом та 10 655,71 грн. заборгованості за процентами.

При цьому позивачу необхідно відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісіями у розмірі 115,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн. Позов судом задоволено у розмірі 50 509,76 грн., що становить 99,77% від заявленого розміру 50 624,76 грн. Враховуючи факт часткового задоволення судом позовним вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3320,35 грн. (99,77% від 3328,00).

Вирішуючи питання щодо витрат професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн., суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги № 604 від 02.02.2026 року із ціною наданих послуг 16 000,00 грн., копію Витягу з акту № 19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року у розмірі 16 000,00 грн.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідач не подавав.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в Акті обсяг виконаних адвокатом робіт.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Справа розглядалася без виклику сторін у судове засідання, дана категорія справ є поширеною.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатським бюро робіт, а також того, що представник позивача участі у розгляді справи не приймав, слід дійти висновку про не співмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн., який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Коллект Центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 94040694000 від 25.09.2017 року у загальному розмірі 50 509,76 грн., з яких: 39 854,05 грн. заборгованості за кредитом та 10 655,71 грн. заборгованості за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 3320,35 грн. та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Позивач: ТОВ «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. № 3,офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Треті особи:

- АТ «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ: 09807750, м. Київ, вул. Андріївська, буд. № 2/12; - ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс», код ЄДРПОУ: 43422302, м. Київ, вул. Сурікова, буд. № 3, корпус № 8-Б; - ТОВ «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ: 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. № 5-Б.

Повний текст рішення суду виготовлено 29 жовтня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: