Постанова № 14105075, 06.12.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-9780/09/11/0170

06.12.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Іщенко Г.М. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняСаматова М.А.

за участю сторін:

Представник позивача, Державного підприємства " Видавництво і друкарня "Таврида"- Абхаірова Ельзара Шевкіївна, довіреність № 1/1 від 05.01.10

представник відповідача, Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства " Видавництво і друкарня "Таврида" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 21.10.09 у справі № 2а-9780/09/11/0170

за позовом Державного підприємства " Видавництво і друкарня "Таврида" (вул. Г. Васильєва, 44, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95040)

до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. 60 років Жовтня, 21, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95024)

3-ті особи:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

про визнання протиправними дій та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2009р. по справі № 2а-9780/09/11/0170 адміністративний позов Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида»до Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим, за участю третьої особи Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, про визнання протиправними дій та скасування постанови від 04.08.2009р. про накладення арешту на всі грошові кошти, які знаходяться та надходять на розрахунковий рахунок ДП «Видавництво і друкарня «Таврида»на суму 380133,58 грн., задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим від 04.08.09р. про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться та надходять на рахунки Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 212108,37 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Крім того, стягнуто з Держаного бюджету України на користь Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова суду в частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що станом на дату накладення відповідачем спірною постановою арешту на грошові кошти позивача, останній вже не мав заборгованості перед УПФУ в Центральному районі м. Сімферополі в розмірі 212108,37 грн.

Що ж стосується заборгованості на підставі рішення Господарського суду АР Крим по справі № 2-30/12844-2006А, то як було встановлено судом першої інстанції, вказане рішення в добровільному порядку позивачем не було виконане, а відтак відповідач обґрунтовано та в межах повноважень вчиняв дії щодо примусового виконання рішення суду шляхом накладення арешту на майно боржника.

При цьому суд не прийняв до уваги посилання позивача на ту обставину, що відповідно до листа третьої особи від 30.07.2009р. вих. № 7616/02-4 заборгованість позивача за зазначеним рішенням суду була погашена (зарахована) шляхом перерозподілу страхових внесків позивача, в рахунок заборгованості, що виникла раніше, оскільки, за висновком суду першої інстанції, рішення суду може бути виконано добровільно та примусово, але у будь-якому випадку Закон не передбачає виконання рішення суду шляхом перерозподілу коштів, що надходять від боржника на рахунок стягувача на виконання своїх зобовязань перед стягувачем не за виконавчими документами, які знаходяться на примусовому виконанні у державній виконавчій службі, а отже листи УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя про зарахування поточних платежів в рахунок погашення заборгованості за рішенням Господарського суду АР Крим у справі № 2-30/12844-2006А не є доказом добровільного або примусового виконання зазначеного рішення суду.

Суд також дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно прийняття постанови від 04.08.2009р. про накладання арешту на грошові кошти ДП «Видавництво і друкарня «Таврида», адже такі дії відповідача, за висновком суду, ґрунтуються на вимогах ст..ст. 5, 30, 50, 55 Закону України «Про виконавче провадження».

З вказаною постановою в частині відмови в задоволенні позову не погодився позивач по справі Державне підприємство «Видавництво і друкарня «Таврида»та звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2009р. по справі № 2а-9780/09/11/0170 та прийняти нову постанову, якою визнати протиправними дії Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК щодо прийняття постанови від 04.08.2009р. про накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться та надходять на розрахункові рахунки ДП «Видавництво і друкарня «Таврида»на суму 380133,58 грн. та скасувати постанову Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК від 04.08.2009р. про накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на надходять на розрахункові рахунки ДП Видавництво і друкарня «Таврида»на суму 380133,58 грн.

Апелянт вважає, що вищевказана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, вважає, що неможливо частково визнати протиправною та частково скасувати постанову про накладення арешту на грошові кошти від 04.08.2009р., оскільки ця постанова є протиправною вцілому, бо вона одна та частково її скасувати не можна.

Крім того, зауважив, що підставою арешту грошових коштів позивача в рамках зведеного виконавчого провадження № 1677 стала наявність залишку заборгованості в розмірі 380133,58 грн., яка включає: виконавчий лист № 2-30/12844-2006А від 10.10.2008р., виданий Господарським судом АР Крим про стягнення з підприємства на користь УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя суми в розмірі 236697,83 грн.; рішення № 1032 від 13.12.2007р., видане УПФУ в Центральному районі про стягнення з підприємства на користь УПФУ суми в розмірі 591619,80 грн.; постанова Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ б/н від 21.04.2008р. про стягнення з підприємства виконавчого збору в сумі 6801,07 грн., залишок суми станом на 04.08.2009р. 56618,93 грн.; постанова Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ б/н від 21.04.2008р. про стягнення з підприємства виконавчого збору в сумі 7527,42 грн.

Апелянт вважає, що відповідач при виконанні виконавчих листів про стягнення страхових внесків на користь УПФУ не мав права на стягнення виконавчого збору, адже відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий збір не стягується зі страховиків, які здійснюють державне обовязкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обовязковим особистим страхуванням.

Апелянт також зазначив, що заборгованість підприємства за виконавчим листом № 2-30/12844-2006А, виданим Господарським судом АРК 10.10.2008р., погашена в повному обсязі в період з 13.11.2006р. по 13.04.2007р., що підтверджується довідкою УПФУ від 19.10.2009р. про те, що на користь УПФУ з позивача станом на 04.08.2009р. за рішенням ГС АРК по справі № 2-30/12844-2006А стягнуто 68672,62 грн., а також листом УПФУ від 30.07.2009р. за вих.. № 7616/02-4, в якому чітко зазначено, що фінансові санкції та пеня по рішенню № 691 від 08.06.2006р. погашені самостійним перерозподілом страхових внесків підприємства, здійснених в період з 13.11.2006р. по 13.04.2007р.

Отже, як стверджує апелянт, станом на дату винесення спірної постанови про накладення арешту ніяких рішень суду про стягнення з позивача коштів на загальну суму 380133,58 грн. не було, а тому жодних підстав для накладання арешту на грошові кошти підприємства до накопичення суми 380133,58 грн. у державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ не було, що є доказом визнання постанови від 04.08.2009р. протиправною та скасування.

При цьому апелянт звертає увагу на те, що відповідачем порушені вимоги Наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного Фонду України від 17.03.2004р. № 25/5/39 «Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного Фонду України», відповідно до якого перш ніж накладати арешт на всі грошові кошти підприємства, відповідач повинен був пересвідчитися чи існує заборгованість за вказаними виконавчими провадженнями.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2010 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду.

При розгляді справи в порядку ст. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

Державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АРК 04.08.2009р. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №1677, яке включає виконання виконавчого листа у справі № 2-30/12844-06А, виданого Господарським судом АРК від 10.10.08р., Рішення №1032 від 13.12.07р., виданого УПФУ в Центральному районі м. Сімферополь, Постанову Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ б/н від 21.04.08р. та Постанову б/н Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ про стягнення з позивача на користь УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя суми у розмірі 380133,58 грн. прийнято постанову про накладення арешту на всі грошові кошти позивача, які знаходяться та надходять на: поточні рахунки 260055615, 260034050, 260014038, МФО 324021, ЗКПО 05905680 у КРД ВАТ “Райффайзен банк Аваль” м. Сімферополь; поточні рахунки 26064327659051, 26008327659051, 26004327659011, 26003327659023, 26000327659015, МФО 384436, ЗКПО 05905680 у Філії КРУ ЗАТ КБ “Приватбанк” м.Сімферополь; поточні рахунки 26062018201, 26007018211, 26006018201, 2600646, 2600460, 26003000182001, МФО 384737, ЗКПО 05905680 у СФ АБ “Автозазбанк” м. Сімферополь; поточні рахунки 26008300100071, 26005300200071, 26001300000071, 26000301000071, 26009302000071, 26008303000071, 26007304000071, МФО 384890, ЗКПО 05905680 у СФ АКБ “Форум” м. Сімферополь, поточний рахунок 26009440543401, МФО 324010, ОКПО 05905680, в КРФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Сімферополь, на суму 380133,58 грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДП «Видавництво і друкарня «Таврида»є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Крім того, ч. 1 ст. 181 КАС України визначає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Враховуючи субєктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, судова колегія вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, оцінюючи правомірність дій відповідача, судова колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей тощо.

Ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника наведено у ст.. 50 даного Закону, згідно з якою стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

В свою чергу, в силу ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах.

Ст. 63 даного Закону передбачено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника -юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

У разі якщо коштів на рахунках боржника - юридичної особи недостатньо, для погашення заборгованості перед стягувачами в повному обсязі, стягнення може бути звернуто на кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих боржниками - юридичними особами через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець направляє до відповідних правоохоронних органів матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Судовою колегією встановлено, що постановою Господарського суду АР Крим від 21.07.2008 року у справі № 2-30/12844-2006А позовні вимоги Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим задоволені та стягнуто з Державного підприємства “Видавництво і друкарня “Таврида” заборгованість зі сплати штрафних санкцій за рішенням Управління №691 від 08.06.2006р. у сумі 236697,83грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у зведеному виконавчому провадження, окрім вищезазначеного рішення суду, знаходяться: рішення №1032 від 13.12.07р. УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя про стягнення з позивача на користь управління заборгованості у сумі 591619,80грн.;постанова б/н від 21.04.08р., видана Центральним ВДВС Сімферопольського ГУЮ про стягнення з позивача суми у розмірі 6801,07 грн.; постанова б/н від 21.04.08р., видана Центральним ВДВС Сімферопольського ГУЮ про стягнення з позивача суми у розмірі 7527,42 грн.

Як вбачається із довідки відповідача від 19.10.09р. №03-15/12/19755 (а.с.211) по виконавчому листу №2-30/12844-06А, який був виданий 10.10.08р. Господарським судом АР Крим у справі №2-30/12844-06А про стягнення з Державного підприємства “Видавництво і друкарня “Таврида” на користь УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя суми у розмірі 236697,83 грн., стягнені грошові кошти перераховані, відповідно до платіжних поручень: п/п №38 від 14.01.09р. на суму 40839,75 грн. перерахована в рахунок погашення заборгованості по виконавчому листу №2-30/12844-06А; п/п №826 від 09.04.09р. на суму 15480,98 грн. перерахована в рахунок погашення заборгованості по виконавчому листу №2-30/12844-06А; п/п №1399 від 26.05.09р. на суму 12351,90 грн. перерахована в рахунок погашення заборгованості по виконавчому листу №2-30/12844-06А.

Листом від 30.07.09р. вих. №7616/02-4 УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим повідомило позивача про те, що фінансові санкції та пеня за Рішенням №691 від 08.06.06р. повністю погашені (зараховані) самостійним перерозподілом страхових внесків позивача, здійснених в період з 13.11.06р. по 13.04.07р. Окрім того, у зазначеному листі вказано, що грошові кошти від ДП «Видавництво та друкарня «Таврида»в рахунок погашення рішення №691 від 08.06.06р. не надходили.

Крім того, листом від 18.08.09р. вих. №8395/02-5 УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим повідомило позивача про те, що фінансові санкції та пеня за Рішенням №1032 від 13.12.07р. повністю погашені (зараховані) самостійним перерозподілом страхових внесків позивача, здійснених в період з 08.02.08р. по 04.08.08р. Окрім того, у зазначеному листі вказано, що грошові кошти від ДП «Видавництво та друкарня «Таврида»в рахунок погашення рішення №1032 від 13.12.07р. не надходили.

Судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що листи УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя про зарахування поточних платежів в рахунок погашення заборгованості за рішенням Господарського суду АР Крим у справі № 2-30/12844-2006А не є доказом добровільного або примусового виконання зазначеного рішення суду, а тому не можуть свідчити про відсутність у позивача відповідної заборгованості.

При цьому судова колегія виходить з того, що частиною 5 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 1058-IV від 09.07.2003 встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

На виконання зазначеної норми Закону, пунктом 10.11. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої Міністерством юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 встановлено, що у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Судова колегія вважає, що такі дії УПФУ свідчать про примусове виконання рішення суду, внаслідок якого заборгованість платника внесків перед фондом погашається.

Разом з тим, підставою для накладення арешту на грошові кошти боржника є наявність у нього заборгованості перед кредитором та необхідність, з метою забезпечення її погашення, унеможливити шляхом накладення арешту витрачання боржником коштів на інші цілі, відмінні від погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.6 та п. 1.7 Наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного Фонду України № 25/5/39 від 17.03.2004р. "Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України" начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, начальникам головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі наказано, зокрема, забезпечити систематичне (щоквартальне) взаємозвірення виконавчих документів за рішеннями, зазначеними у пункті 1.1 цього наказу, за результатами такого звірення складати акти згідно з додатком, який затверджувати начальниками відділів державної виконавчої служби відповідних регіональних управлінь юстиції та головних управлінь Пенсійного фонду України.

Таким чином, вищевказані листи УПФУ повинні були бути враховані відповідачем в обовязковому порядку при накладенні спірного арешту на грошові кошти позивача, але не були ним враховані.

Обґрунтованими вважає судова колегія і доводи апелянта про безпідставність накладеного арешту щодо забезпечення виконання постанов відповідача щодо стягнення сум виконавчого збору.

Як правильно зазначив апелянт, відповідач при виконанні виконавчих листів про стягнення страхових внесків на користь УПФУ не мав права на стягнення виконавчого збору, адже відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий збір не стягується зі страховиків, які здійснюють державне обовязкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обовязковим особистим страхуванням.

До того ж, як свідчать матеріали справи, постанова Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ б/н від 21.04.2008р. про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 6801,07 грн. (залишок станом на 04.08.2009р. 6618,93 грн.) та постанова Центрального ВДВС Сімферопольського ГУЮ б/н від 21.04.2008р. про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 7527,42 грн. були оскаржені позивачем до Окружного адміністративного суду АР Крим (справа № 2а-8173/08/5, по якій досі немає рішення, що набрало законної сили), про що було відомо відповідачу по даній справі.

Таким чином, як встановлено судовою колегією, станом на дату винесення спірної постанови про накладення арешту підстав для накладання арешту на грошові кошти підприємства до накопичення суми 380133,58 грн. у державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ не було через відсутність у позивача перед третьою особою заборгованості в такому розмірі.

Вказане свідчить про те, що постанову від 04.08.2009р. про накладення арешту на грошові кошти Центральним ВДСВ Сімферопольського МУЮ АР Крим було винесено з порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача та визнання протиправними дій Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК щодо прийняття постанови від 04.08.2009р. про накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться та надходять на розрахункові рахунки ДП «Видавництво і друкарня «Таврида»на суму 380133,58 грн., а також для скасування постанови Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК від 04.08.2009р. про накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на надходять на розрахункові рахунки ДП Видавництво і друкарня «Таврида»на суму 380133,58 грн.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида»задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2009р. по справі № 2а-9780/09/11/0170 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида»до Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим про визнання протиправними дій Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК щодо прийняття постанови від 04.08.2009р. про накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться та надходять на розрахункові рахунки ДП «Видавництво і друкарня «Таврида»на суму 380133,58 грн. та скасування постанови Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК від 04.08.2009р. про накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на надходять на розрахункові рахунки ДП Видавництво і друкарня «Таврида»на суму 168025,21 грн. скасувати.

3.Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ДП «Видавництво і друкарня «Таврида»задовольнити.

4.Визнати протиправними дії Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК щодо прийняття постанови від 04.08.2009р. про накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться та надходять на розрахункові рахунки ДП «Видавництво і друкарня «Таврида»на суму 380133,58 грн.

5.Скасувати постанову Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК від 04.08.2009р. про накладання арешту на грошові кошти, які знаходяться на надходять на розрахункові рахунки ДП Видавництво і друкарня «Таврида»на суму 380133,58 грн.

6.Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП Видавництво і друкарня «Таврида»судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 грудня 2010 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко