Ухвала суду № 14105028, 06.12.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14647/09/4/0170

06.12.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Іщенко Г.М. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняСаматова М.А.

за участю сторін:

представник позивача - Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

представник відповідача - Громадської організації "Набат" - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 23.02.10 у справі № 2а-14647/09/4/0170

за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Громадської організації "Набат" (вул. Стахановська, 6 кв. 12, смт. Масандра, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98650)

про припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.02.10 у справі № 2а-14647/09/4/0170 у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим до Громадської організації "Набат" про припинення юридичної особи відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник позивача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.02.10 та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на те, що на органи державної податкової інспекції покладено обовязки по контролю за виконанням податкового законодавства, зокрема контроль за наданням податкової звітності. Відповідачем у встановлені законодавством строки не надано до органів податкової інспекції податкову звітність, що є підставою для припинення юридичної особи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду..

Сторони в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не зявилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим (далі позивач) звернулась до адміністративного суду із позовом до Громадської організації “Набат” про припинення юридичної особи. Позов мотивовано вимогами ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” і ненаданням відповідачем більше року у податкову інспекцію документів фінансової звітності та декларацій в порушення вимог Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України “Про систему оподаткування”.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що ініціатором ліквідації юридичної особи громадської організації може бути лише легалізуючий орган або прокурор, а не орган державної податкової інспекції

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, ідентифікаційний код 33671797.

Порядок, підстави та умови створення та діяльності громадських організацій регулюються Законом України від 16.06.1992 року N 2460-XII “Про обєднання громадян”.

Суть позову полягає у вимогах про припинення відповідача юридичної особи у зв'язку із неподанням податкової звітності з 4 кварталу 2006 року на підставі статті 38 Закону України від 15.05.2003 року №755 “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України “Про обєднання громадян”, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

У той же час частиною 2 статті 3 даного Закону України передбачено, що законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій

Згідно із ч. 4 ст. 14 Закону України “Про об'єднання громадян” реєстрація як один із способів легалізації (офіційного визнання) об'єднань громадян здійснюється Міністерством юстиції України, місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. Відповідно пп. 7 п. б ч. 1 ст. 38 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування”, виконавчими органами сільських селищних, міських рад були надані повноваження щодо реєстрації у встановленому порядку місцевих об'єднань громадян.

Разом з тим, положеннями ч. 4 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”реєстрація об'єднань громадян віднесена до повноважень Міністерства юстиції України та його територіальних органів.

Частиною 3 Розділу VІІІ “Прикінцеві положення”Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”встановлено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Тобто, реєстрацію місцевих об'єднань громадян відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”мають здійснювати територіальні органи Міністерства юстиції України.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства України свідчить про належність повноважень щодо реєстрації місцевих об'єднань громадян органами Міністерства юстиції України. Отже, судом достеменно встановлено, що легалізуючим органом для громадської організації є саме органи Міністерства юстиції України.

Згідно п. 17 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності слід розуміти, як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 33 зазначеного Закону передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Статтею 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

-визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

-провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

-невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

-неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

-наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Разом з тим, Закон України “Про об'єднання громадян”є спеціальним законом, який регулює порядок створення діяльності, припинення діяльності об'єднань громадян, їх права та обов'язки, відповідальність за порушення встановлених для цих об'єднань норм та правил.

Згідно із ст. 19 Закону України “Про об'єднання громадян”, припинення діяльності об'єднання громадян може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).

Ліквідація об'єднання громадян здійснюється на підставі статуту або рішення суду.

Згідно із ст. 24 Закону України “Про об'єднання громадян”, об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.

Статтею 26 зазначеного закону передбачений порядок здійснення фінансового контролю.Так, об'єднання громадян у встановленому порядку подають фінансовим органам декларації про свої доходи та витрати.

Згідно із статтею 27 Закону України “Про об'єднання громадян”, посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Об'єднання громадян несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Статтею 28 вищевказаного закону визначено вичерпний перелік стягнень, які можуть бути застосовані до об'єднання громадян за порушення законодавства, а саме:

-попередження;

-штраф;

-тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності;

-тимчасова заборона (зупинення) діяльності;

-примусовий розпуск (ліквідація).

Статтею 32 Закону України “Про об'єднання громадян”визначено порядок примусового розпуску (ліквідації) об'єднання громадян, вичерпний перелік випадків, коли до об'єднання громадян застосовується даний вид стягнення, а також органи, яким надано право ініціювати примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян.

Так, згідно із ст.32 вищевказаного закону, за поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об'єднання громадян примусово розпускається (ліквідується) у випадках:

1) вчинення дій, передбачених статтею 4 цього Закону.

2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 цього Закону.

3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених цим Законом.

4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.

Таким чином, спеціальним Законом передбачено припинення діяльності об'єднання громадян шляхом його примусового розпуску (ліквідації) як спеціальна санкція за порушення вичерпного переліку норм Закону України “Про об'єднання громадян”, яка, до того ж, має застосовуватися судом за поданням чітко визначеного кола осіб легалізуючого органу або прокурора.

За таких обставин п. 17 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, яким органам державної податкової служби в установленому законом порядку надано право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не можна поширити на громадську організацію.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.02.10 у справі № 2а-14647/09/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 грудня 2010 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко