Рішення № 141049966, 07.10.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/965/26

Провадження № 2/935/1029/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Василенка Р.О., зі секретарем Криворучко Я.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №46/11516763 від 20.10.2019 у розмірі 33280,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 20.10.2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 46/11516763. Сума Позики за договором становить 4000,00 грн. Строк на який надається позика 14 днів. Оскільки договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь позикодавця: плата за договором (у фіксованому розмірі 1120,00 грн) і проценти за договором у розмірі 2,00% від суми позики (залишку Суми Позики) на день (п.5.6. договору). 28.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (яке в подальшому змінило назву на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС») було укладено договір Факторингу №01.02- 91/23. За даним Договором Факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед Первісним Кредитором за договором №46/11516763 від 20.10.2019 року.

Згідно з розрахунком заборгованості до договору №46/11516763 від 20.10.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подання позову, складає: заборгованість за основним боргом - 4000,00 грн., заборгованість за платою - 1120,00 грн., заборгованість за пенею - 28160,00 грн., всього заборгованість 33 280,00 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в позовній заяві просять розгляд справи проводити без участі пресдтавника ТОВ «Свеа Фінанс».

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ленського І.О. надійшла заява, в якій просить судове засідання проводити без участі відповідача та представника відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить врахувати його промову в судових дебатах, які викладені письмово та стягнути судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору позики № 46/11516763 то він укладений між ТОВ «Партнерс Фінанс» та ОСОБА_1 20 жовтня 2019 року. Договір підписаний особистим підписом позичальника.

Відповідно до п. 1.2 умов договору сума позики становить 4 000 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору пoзикoдaвeць нaдaв пoзикy шляxoм пepедачi гoтiвкoвиx кoштiв пoзичaльнику.

Згідно з п. 3.2. договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір вважається укладеним з моменту передачі грошей та діє з 20 жовтня 2019 по 2 листопада 2019 р.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнерс Фінанс» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-91/23, відповідно до умов якого, клієнт зобовязується відступити фактору право вимоги, а фактор зобовязується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до реєстру боржників № 4 від 26.12.2023, то в ньому зазначено боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 46/11516763 від 20.10.2019 року в розмірі 28160,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості задоговором позики № 46/11516763 від 20.10.2019 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 33 280,00 грн.

Згідно частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

За положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1ст. 1077 ЦК України).

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2026 витребувано у ТОВ «Свеа Фінанс» оригінали документів, а саме договір позики № 46/11516763, заяви на видачу кредиту, видатковий касовий ордер про видачу коштів за договором позики відповідачу, оскільки відповідач у відзиві заперечує проти позову, зазначає, що договір не підписувала, кошти не отримувала.

Позивач ухвалу про витребування доказів не виконав, вказані документи не надав, направив до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що позивач позбавлений можливості їх подати, оскільки первинна документація знаходиться на зберіганні у віддаленому архівному сховищі, а в умовах воєнного стану виникли складності з її оперативною логістикою та транспортуванням.

Суд, зазначає, що обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Крім того, суд зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Однак, відповідачем не на надано будь-яких доказів щодо не отримання ним кредитних коштів чи доказів, які б підтверджували б сплату нею кредитних коштів.

Однак, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів (квитанції, платіжного доручення, видаткового касового ордера чи іншого платіжного документу), які б підтверджували б факт видачі коштів ОСОБА_1 , так як і відсутня виписка по рахунку, порядок погашення, застосований розмір відсотків, згідно яких можливо встановити отримання коштів та користування ними.

З`ясувати, яким чином здійснювалося нарахування чи списання заборгованості, їх суми за вказаним вище договором, їх дійсність та відповідність умовам договору, з обсягу наданих доказів неможливо.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити чи підписувала ОСОБА_1 договір № 46/11516763, оскільки відповідач заперечує щодо підписання, однак позивач не надав оригінал вказаного договору для встановлення істини у справі, а пояснення позивача про неможливість надання оригіналу договору у зв`язку з воєнним станом не обгрунтоване, оскільки позивач не зазначив де знаходиться оригінал, не здійснював жодних дій щодо подачі таких доказів в подальшому.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем належними та достовірними доказами підписання договору відповідачем, передачі коштів за кредитним договором № 46/11516763 від 20.10.2019 року ОСОБА_1 , а також те, що відсутні первинні документи, які свідчили б про розпорядження відповідачем коштами, виписки по рахунку, яка б підтвердила суму заборгованості, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 526, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, і керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-268,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 46/11516763 від 20.10.2019 року у розмірі 33280,00 грн - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ «СВЕА ФІНАНС», код ЄРДПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул.Іллінська, будинок 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 16.10.2026

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО