Рішення № 141040602, 29.10.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1487/26

Провадження № 2/674/1208/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 жовтня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 6064,62 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101768126029442 від 11.01.2026 (далі кредитний договір) станом на 14.07.2026 у сумі 6064,62 грн, з яких 4300,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 1609,96 грн заборгованість за процентами, 154,66 грн заборгованість за пенею, а також судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.01.2026 між ним та відповідачем укладено кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит у сумі 4300,00 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75% річних, однак своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів не виконала. Позивач також зазначає, що на договір про споживчий кредит поширюються спеціальні норми Закону України "Про споживче кредитування", а передбачене п. 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону звільнення споживача від відповідальності за прострочення не стосується договорів, укладених після 23.01.2024, тому нарахування пені за кредитним договором не заборонене.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості виконання зобов`язань, наслідків їх порушення та виконання кредитних договорів, норми законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про споживче кредитування".

Позовну заяву подав представник позивача Шкапенко О.В., який просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Ухвалою судді від 15.07.2026 позовну заяву залишено без руху з огляду на відсутність доказів надсилання відповідачу копій поданих до суду документів. 20.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, до якої долучено докази надсилання відповідачу копій позовної заяви з додатками листом з описом вкладення на адресу її зареєстрованого місця проживання.

Ухвалою судді від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлена належним чином, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

11.01.2026 відповідач звернулася до позивача із заявою про надання споживчого кредиту № ABH0CT155101768126029442, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ "А-БАНК" і таблицею обчислення загальної вартості кредиту становить кредитний договір. За умовами кредитного договору позивач надав відповідачу строковий кредит на споживчі потреби в сумі 4300,00 грн строком на 36 місяців зі строком повернення до 10.01.2029 включно, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за фіксованою процентною ставкою 75% річних, які нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний день з розрахунку 360 днів на рік (п. 4-6 кредитного договору). Повернення кредиту і сплата процентів здійснюються щомісячними ануїтетними платежами в сумі 305,55 грн (п. 7 кредитного договору) 11 числа кожного місяця згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту, останній платіж 10.01.2029. Комісій кредитний договір не передбачає, загальні витрати за кредитом становлять 6699,29 грн, денна процентна ставка 0,14% (п. 8 кредитного договору). За порушення зобов`язань з погашення заборгованості п. 12 кредитного договору встановлено пеню в розмірі 0,07% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. Ті самі умови кредитування наведено в паспорті споживчого кредиту, який відповідач підписала того ж дня.

Кредитний договір і паспорт споживчого кредиту відповідач підписала 11.01.2026 о 12:07 електронним підписом у мобільному додатку банку, накладання якого перевіряється за допомогою відкритого ключа, зазначеного в цих документах. Генерацію ключової пари з особистим ключем і саме цим відкритим ключем для накладання удосконаленого електронного підпису в мобільному додатку банку відповідач засвідчила ще 16.06.2023 у заяві про погодження використання удосконаленого електронного підпису, в якій також визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису і його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на паперових документах. З боку позивача кредитний договір підписано удосконаленим електронним підписом на кваліфікованому сертифікаті керівника напрямку споживчого кредитування 11.01.2026 о 12:08, що підтверджується протоколом створення та перевірки електронного підпису.

Того ж дня о 12:08 позивач зарахував кредит у сумі 4300,00 грн на поточний рахунок відповідача, доступ до якого забезпечує платіжна картка НОМЕР_1 , зазначена в п. 9 кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами від 11.01.2026 № TR.52416709.26795.65455 і № TR.52416709.26796.65455 та випискою по картці. Кредитними коштами відповідач скористалася: 11.01.2026, 12.01.2026 і 13.01.2026 вона здійснила з картки перекази на суми 3000,00 грн, 1000,00 грн і 300,00 грн.

Згідно з випискою по кредиту за період з 11.01.2026 по 14.07.2026 жодного платежу на погашення заборгованості відповідач не внесла. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 14.07.2026 заборгованість відповідача становить 6064,62 грн, з яких 4300,00 грн заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена 249,17 грн, поточна 4050,83 грн), 1609,96 грн заборгованість за процентами, 154,66 грн заборгованість за пенею. Комісію позивач не нараховував.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані докази, аналізуючи наведені доводи, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останньою зобов`язань за укладеним нею кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України.

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Щодо погодження сторонами умов кредитування суд зазначає таке. За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника і можуть бути змінені банком в односторонньому порядку, не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору в частині встановлення розміру процентної ставки та відповідальності позичальника. У цій справі суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок погашення та розмір пені визначено безпосередньо в заяві про надання кредиту і паспорті споживчого кредиту, які відповідач підписала, а не лише в Умовах та правилах надання банківських послуг.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 4300,00 грн, що підтверджено меморіальними ордерами та випискою по картці.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, була зобов`язана в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України повертати кредит і сплачувати проценти щомісячними платежами у строки, визначені кредитним договором і таблицею обчислення загальної вартості кредиту. Однак жодного платежу відповідач не внесла. Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо нарахування процентів суд виходить з такого. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Строк кредитування за кредитним договором спливає 10.01.2029. Позивачем у розрахунку заборгованості нараховано проценти за користування кредитом за період з 11.01.2026 по 13.07.2026, тобто виключно в межах строку кредитування, за ставкою 75% річних з розрахунку 360 днів на рік на поточний (непрострочений) залишок тіла кредиту, як це передбачено п. 6 кредитного договору, загалом 1609,96 грн. Перевіривши розрахунок обчисленням, суд встановив, що він є арифметично правильним. Підвищеної процентної ставки на випадок прострочення кредитний договір не передбачає, і позивач її не застосовував. Строк сплати процентів, нарахованих по 13.07.2026, на день ухвалення рішення настав, оскільки вони підлягали сплаті у складі щомісячних платежів не пізніше 11.08.2026.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Кредитний договір укладено 11.01.2026, тож на нього поширюється це обмеження. Комісій кредитний договір не передбачає, загальні витрати за споживчим кредитом складаються лише з процентів за користування кредитом у сумі 6699,29 грн, а тому денна процентна ставка, обчислена за правилами ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", становить (6699,29 / 4300,00) / 1095 х 100% = 0,14% і встановленої межі не перевищує.

За таких обставин нарахування процентів у сумі 1609,96 грн відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, а вимога про їх стягнення є правомірною.

Разом з тим суд не може погодитися з розміром заявленої до стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Умовами кредитного договору строк повернення кредиту встановлено до 10.01.2029 включно, а повернення кредиту передбачене частинами щомісячними ануїтетними платежами за таблицею обчислення загальної вартості кредиту. Позивач же просить стягнути весь залишок тіла кредиту в сумі 4300,00 грн, у тому числі й ті платежі, строк сплати яких на час вирішення спору ще не настав. Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 14.07.2026 сам позивач обліковував як прострочену лише 249,17 грн заборгованості за тілом кредиту, а 4050,83 грн як поточну.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Підписана сторонами заява про надання кредиту права кредитодавця вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, не містить. У паспорті споживчого кредиту зазначено, що в разі наявності заборгованості зі сплати щомісячного платежу понад 90 днів банк має право достроково розірвати кредитний договір і здійснити дії, спрямовані на погашення залишку заборгованості. Проте навіть за наявності такого права закон пов`язує його реалізацію з письмовим повідомленням споживача про затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку для цього, а обов`язок здійснити платежі, строк сплати яких не настав, зі спливом 30 календарних днів з дня одержання споживачем повідомлення про таку вимогу. Позивач у позовній заяві сам зазначив, що письмові вимоги відповідачу не направлялись, а інформування про заборгованість здійснювалось телефонними дзвінками та SMS-повідомленнями. Доказів розірвання кредитного договору чи письмового повідомлення відповідача про вимогу дострокового повернення кредиту матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога про стягнення платежів, строк сплати яких за графіком ще не настав, є передчасною.

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту станом на день ухвалення цього рішення настав строк сплати дев`яти щомісячних платежів з 11.02.2026 по 11.10.2026, які в частині погашення кредиту становлять разом 397,92 грн. Строк сплати решти кредиту в сумі 3902,08 грн ще не настав, а тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем на підставі п. 12 кредитного договору нараховано пеню за прострочення сплати щомісячних платежів за період з 12.02.2026 по 14.07.2026 у сумі 154,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 цього Кодексу).

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд виходить з того, що воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, і на час розгляду цієї справи він діє. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування пені мали місце у період дії воєнного стану. Відтак в силу прямої вказівки закону відповідач звільняється від обов`язку її сплати, а вимога про стягнення пені у сумі 154,66 грн задоволенню не підлягає.

Доводи позивача про те, що звільнення споживача від відповідальності за прострочення не поширюється на договори, укладені після 23.01.2024, ґрунтуються на п. 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" і стосуються іншої норми, ніж та, яку суд застосовує у цій справі. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України є самостійною нормою, діє протягом усього періоду воєнного стану, прямо поширюється на неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором з банком і жодних застережень щодо дати укладення кредитного договору не містить. Посилання позивача на ч. 3 ст. 1054 ЦК України цього висновку не змінює, оскільки Закон України "Про споживче кредитування" норми, яка б виключала застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів про споживчий кредит, не містить. За таких обставин наведені доводи позивача суд відхиляє.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у такому розмірі: заборгованість за тілом кредиту 397,92 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 1609,96 грн, загалом 2007,88 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 3902,08 грн, строк сплати якої не настав, і пені в сумі 154,66 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн. Позовні вимоги задоволено частково в сумі 2007,88 грн, що становить 33,11% від ціни позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог у сумі 881,47 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 76, 81, 89, 133, 141, 247, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 525, 526, 527, 530, 549, 617, 627, 628, 629, 634, 1054, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101768126029442 від 11.01.2026 у сумі 2007,88 грн, яка складається із:

-заборгованості за тілом кредиту в сумі 397,92 грн;

-заборгованості за процентами в сумі 1609,96 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" судовий збір у сумі 881,47 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Давид БАРАТЕЛІ