Ухвала суду № 141039871, 29.10.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Справа № 608/1611/26

Номер провадження2-п/608/23/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

представника відповідача адвоката Квятковського Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку «EASYCON» заяву представника відповідача, адвоката Квятковського Дмитра Васильовича, про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2026 року задоволені позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, вул. Оленівська, 23, м. Київ, 04080) загальний залишок заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04 лютого 2022 року в сумі 26 082 (двадцять шість тисяч вісімдесят дві) гривні 81 копійку, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 25 928,11 грн; заборгованість за пенею 154,70 гривень; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн, а також 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Квятковський Д. В., звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на наступне.

Відповідачка ОСОБА_1 не була належним чином повідомленою про час та місце проведення судового розгляду вказаного позову. Доступ до матеріалів справи отримано представником 04 серпня 2026 року із можливістю ознайомлення.

Зазначає, що саме дата вручення повного тексту судового рішення, а не дата його складення, оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень чи набрання ним законної сили, є початком перебігу спеціального двадцятиденного строку, передбаченого частиною третьою статті 284 ЦПК України.

Адвокат Квятковський Д. В. зазначає, що у разі, якщо суд вважатиме, що спеціальний строк, передбачений частиною третьою статті 284 ЦПК України, не підлягає застосуванню, просить поновити строк на підставі статті 127 та частини четвертої статті 284 ЦПК України, оскільки до фактичного отримання повного тексту рішення відповідачка не мала об`єктивної можливості ознайомитися з його мотивами, складом доказів, розміром присудженої заборгованості та належним чином підготувати процесуальну заяву.

Адвокат Квятковський Д. В. посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24), де зазначено, що оцінка поважності причин пропуску строку належить до компетенції місцевого суду, а за відсутності поважних причин пропущена заява залишається без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України. Тому обставини фактичного вручення рішення та об`єктивні перешкоди для своєчасного звернення мають бути оцінені судом на підставі доданих доказів.

Відповідачка стверджує, що їй не було відомо щодо розгляду справи, а коли стало відомо звернулася до Центру надання безоплатної вторинної правничої допомоги, доручення датується від 14 липня 2026 року.

Зазначає, що у мотивувальній частині заочного рішення суд обмежився загальним посиланням на поштове повідомлення про отримання судової повістки. Водночас у рішенні не зазначено: дату вручення; прізвище та статус особи, яка одержала відправлення; чи вручалося воно особисто відповідачці; який саме процесуальний документ містився у відправленні; чи були разом із ухвалою надіслані копія позовної заяви та всі додані банком докази; чи мала відповідачка достатній строк для подання відзиву.

Крім того, відповідачка категорично заперечує факт оформлення кредитного договору, подання та підписання Анкети-заяви від 04 лютого 2022 року, одержання кредитних коштів і вчинення операцій, на підставі яких банк сформував заявлену заборгованість. Обставини, викладені в заочному рішенні, ґрунтуються виключно на односторонніх твердженнях та документах позивача і не були перевірені за участю відповідачки.

Позиція відповідачки полягає не у формальному запереченні чинності доведеного правочину, а у запереченні самого факту її волевиявлення та укладення договору. За таких обставин саме позивач зобов`язаний довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що електронна дія була вчинена конкретно ОСОБА_1 , що одноразовий ідентифікатор був надісланий на належний їй засіб зв`язку, введений саме нею, а електронний документ зберігався у незмінному вигляді.

Заочне рішення не містить жодного встановленого факту щодо виду електронного підпису, номера телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, часу його генерування, доставки і введення, IP-адреси, пристрою, ідентифікатора сесії, процедури дистанційної ідентифікації, способу передання та активації картки. Суд фактично відтворив зміст позовної заяви без перевірки технічного першоджерела.

Заочне рішення містить лише твердження про «можливість розпоряджатися кредитними коштами», але не встановлює жодної конкретної операції, внаслідок якої відповідачка отримала економічну вигоду: дату, суму і спосіб першого використання кредитного ліміту; перекази; одержувачів; місця зняття готівки; підтвердження платіжних операцій; поповнення та погашення.

Розрахунок заборгованості, сформований самим кредитором, є похідним документом і без первинних банківських документів не доводить факт видачі кредиту, рух коштів і дійсний залишок боргу. Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21) виходив із того, що належним доказом руху коштів і розміру заборгованості може бути банківська виписка за картковим рахунком як первинний документ. Такої повної виписки та її оцінки у заочному рішенні немає.

Навіть якщо банк доведе існування рахунку, він окремо має довести, що спірні операції були ініційовані або санкціоновані відповідачкою. У постанові від 02 липня 2025 року у справі № 490/7829/23 (провадження № 61-16525св24) КЦС ВС наголосив, що сам по собі коректний ввід реквізитів не підтверджує вину клієнта, а банк повинен подати беззаперечні докази його сприяння незаконному використанню платіжної інформації.

Суд установив, що позивач нібито надав кредитний ліміт у розмірі 21 500,00 грн, однак стягнув 25 928,11 грн як «загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)». Присуджене «тіло кредиту» на 4 428,11 грн перевищує зазначений у самому рішенні кредитний ліміт.

Заочне рішення не містить висновків про дату та правову підставу збільшення кредитного ліміту, погодження такого збільшення відповідачкою, а також про те, чи включені до «тіла кредиту» проценти, комісії, штрафи або інші платежі. Перекваліфікація нарахувань у «тіло кредиту» без розкриття складових розрахунку унеможливлює перевірку суми та суперечить вимогам статей 89, 263 і 265 ЦПК України щодо повного й мотивованого судового рішення.

Суд дослівно навів пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за яким неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення кредитного зобов`язання, підлягають списанню кредитодавцем. Однак одразу після цього суд дійшов протилежного висновку, оскільки договір нібито укладений 04 лютого 2022 року, позов слід задовольнити в повному розмірі, включаючи 154,70 грн пені.

Дата укладення договору до 24 лютого 2022 року не виключає, а навпаки підтверджує застосування пункту 18. Ця норма має ретроспективну дію та поширюється на кредитні договори, укладені до набрання чинності Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року. За версією самого банку істотне прострочення та push-повідомлення мали місце у лютому 2026 року, тобто пеня могла бути нарахована виключно у період дії законодавчої заборони і мала бути списана, а не стягнута.

Отже, навіть незалежно від основного заперечення щодо відсутності договору, заочне рішення містить очевидну суперечність між установленими обставинами, наведеною нормою права та резолютивною частиною.

Позивач посилається на направлення відповідачці push-повідомлення про істотне порушення договору, про що і вказано в рішенні суду. Проте не встановлено, на який пристрій і обліковий запис воно було направлене, чи був мобільний застосунок активований відповідачкою, чи доставлено та прочитано повідомлення, який зміст повідомлення і яка сума вимагалася. За відсутності журналу подій мобільного застосунку саме посилання банку на push-повідомлення не підтверджує ані належної вимоги, ані належності облікового запису відповідачці.

Адвокат Квятковський Д. В. просить скасувати заочне рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2026 року у справі № 608/1611/26 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначити справу до нового розгляду з викликом сторін.

Представником позивача АТ «Універсал Банк», Мєшніком К. І. подано додаткові письмові пояснення, в яких він зазначає, що не отримання судової кореспонденції відповідачем можна поставити під сумнів з огляду на вказану адресу у заяві про перегляд заочного рішення суду, яка повністю збігається з вказаною у позові та встановленою судом, крім того у матеріалах справи наявна судова повістка від 01.06.2026, у якій також вказано відповідну адресу.

Далі представник позивача ОСОБА_2 наводить алгоритм укладення кредитного договору та підсумовує, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, подальше укладення електронного кредитного договору є неможливим. Підписанням анкети - заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 04.02.2022, а також засвідчив, що він повідомлений Банком у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

У випадку коли особа не дає згоди з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку «Monobank» шляхом накладення електронного підпису, тоді застосунок «Monobank» не переходить на наступний етап входу у головне меню застосунку «Monobank». Проведення будь-яких операцій без такого підтвердження є не можливим. Тобто лише шляхом попереднього погодження з Умовами і правилами надання банківських послуг можливий вхід у головне меню застосунку «Monobank» та подальше проведення банківських операцій і у тому числі отримання кредиту.

Без погодження у мобільному застосунку «Мonobank» з Умовами і правилами надання банківських послуг не є можливий вхід у головне меню застосунку «Monobank» жодна особа не може перейти далі у головне меню застосунку. Без переходу у головне меню застосунку жодна особа не має технічної можливості проводити будь-які фінансові операції, у тому числі отримання кредиту у вигляді кредитного ліміту.

На підтвердження своїх роз`яснень представник позивача надав зображення з застосунку «Мonobank», який зображує алгоритм дій позичальників.

Використання відповідачем кредитних коштів підтверджується випискою, отже боржник намагається приховати фактичні обставини справи, що погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку «Мonobank», бо інакше він не мав би взагалі технічної можливості користуватися додатком «Мonobank» жодним чином.

Кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та відповідачем разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані Банком боржнику через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача.

У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису (вищезазначену позицію повністю підтвердив Чернігівський апеляційний суд постановою від 17.01.2022 року по справі № 740/2548/21, Черкаський апеляційний суд постановою від 31.12.2021 року по справі № 697/302/20).

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку відповідача.

Представник позивача Мєшнік К. І. просить суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2026 року по справі № 608/1611/26 за позовом АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

В свою чергу, адвокат Квятковський Д. В., подав заперечення на додаткові пояснення представника позивача, основними тезами якого є: банк неправильно ототожнює розгляд заяви про перегляд заочного рішення з остаточним вирішенням спору по суті; збіг адреси у процесуальних документах не доводить належного вручення

судової кореспонденції; Банк безпідставно перекладає на відповідачку обов`язок доведення негативного факту; зображення № 1-3 не є доказами вчинення відповідачкою будь-якої дії; Банк змішує різні способи електронного підписання та не доводить жодного з них; пояснення Банку суперечать актуальному алгоритму перевірки

електронного кредитного договору, визначеному Верховним Судом; посилання на вебсайт і загальний порядок ознайомлення не доводять погодження конкретної редакції умов; Банківська виписка та внутрішній розрахунок не підтверджують особу, яка саме уклала договір і здійснила операції; Банк не усунув арифметичної та доказової суперечності між кредитним лімітом і заявленим тілом кредиту; наведена Банком судова практика не підтверджує доведеність укладення договору саме відповідачкою; Банк не спростував незаконність стягнення пені у розмірі 154,70 грн; додаткові пояснення мають шаблонний характер і не відповідають на конкретні заперечення відповідачки.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Квятковський Д. В. в судовому засідання заяву підтримує, просить задоволити.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні.

Суд, вислухавши представника відповідача, розглянувши заяву, врахувавши письмові пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин не подання відзиву, і докази про це.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, тобто в цій частині зазначеної статті закріплено юридичну сукупність, за наявності всіх елементів якої заочне рішення підлягає скасуванню.

При цьому, суд звертає увагу, що для скасування заочного рішення обов`язковим є наявність всіх підстав одночасно, таким чином для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку. Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

Судом встановлено, що заочним рішенням у справі №608/1611/26 стягнуто з ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, вул. Оленівська, 23, м. Київ, 04080) загальний залишок заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04 лютого 2022 року в сумі 26 082 (двадцять шість тисяч вісімдесят дві) гривні 81 копійку, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 25 928,11 грн; заборгованість за пенею 154,70 гривень; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн, а також 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Заочне рішення набрало законної сили 01 серпня 2026 року та Чортківським районним судом Тернопільської області було видано виконавчий лист.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до пп 1, 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування підстав для перегляду заочного рішення, представник відповідачки зазначив про те, що їй не було відомо про розгляд вказаного позову, що позбавило її можливості подати свої заперечення щодо позову. Відповідачка не була належним чином повідомленою про час та місце проведення судового розгляду вказаного позову.

Суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки матеріали справи містять поштове (рекомендоване) повідомлення «Укрпошти» R06810 577532 0 (№ відправлення R06718 804139 3:), згідно з яким ОСОБА_1 11 червня 2026 року особисто отримала копію позовної заяви з додатками, ухвалу про відкриття спрощеного провадження у справі та судову повістку на 10 годину 19 червня 2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин 5, 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Оскільки позовна заява була подана не в електронній формі через систему «Електронний суд», тому обов`язок надсилання позовної заяви з додатками, покладено на суд.

Тому суд вважає, що порядок та строки надсилання відповідачу судової повістки з документами судом було дотримано, а твердження представника відповідача, що дату вручення, прізвище та статус особи, яка одержала відправлення, чи вручалося воно особисто відповідачці та який саме процесуальний документ містився у відправленні, чи були разом із ухвалою надіслані копія позовної заяви та всі додані банком докази, чи мала відповідачка достатній строк для подання відзиву, суд вважає безпідставними, оскільки законом не передбачено такого обов`язку суду.

Також, представник відповідача зазначає, що саме дата вручення повного тексту судового рішення, а не дата його складення, оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень чи набрання ним законної сили, є початком перебігу спеціального двадцятиденного строку, передбаченого частиною третьою статті 284 ЦПК України.

Однак зазначає, що якщо суд вважатиме, що спеціальний строк, передбачений частиною третьою статті 284 ЦПК України, не підлягає застосуванню, просить поновити строк на підставі статті 127 та частини четвертої статті 284 ЦПК України, оскільки до фактичного отримання повного тексту рішення відповідачка не мала об`єктивної можливості ознайомитися з його мотивами, складом доказів, розміром присудженої заборгованості та належним чином підготувати процесуальну заяву.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно частин 3,7,8 ст.127 ЦПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки главою 11 ЦПК України не врегульовано наслідки, які настають в результаті пропуску процесуального строку, встановленого для подання заяви про перегляд заочного рішення, слід керуватися положеннями частини другої статті 126 ЦПК України, за якими документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2021, справа № 626/2450/14-ц.

Також, згідно правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) визначено, що: наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Розглядаючи цю справу, Велика Палата ВС звернула увагу на те, що право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання відповідачем порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, у тому числі з урахуванням визначених процесуальним законом строків. Установлений ч. 2 ст. 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення один з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.

Як пояснила ВП ВС, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати ст. 127 ЦПК України, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Передбачені ч. 3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції (зокрема, залишити заяву без задоволення) стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (у тому числі, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи й доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються в ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

З огляду на викладене ВП ВС відступила від висновку, викладеного в постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 та сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не без задоволення.

Суд також враховує, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Матеріали даної цивільної справи містять рекомендоване поштове повідомлення «Укрпошти» R06811 593635 6 (№ відправлення R06720 737526 5), згідно з яким 04 липня 2026 року ОСОБА_1 особисто отримала копію повного заочного рішення №608/1611/26 від 19.06.2026, за вихідним номером канцелярії Чортківського районного суду Тернопільської області 608/1611/26/3565/2026 від 19.06.2026.

Тобто відповідачка, у відповідності до ч.3 ст. 284 ЦПК України, протягом 20 днів з дня отримання копії заочного рішення, а саме в період з 04.07.2026 по 24.07.2026, мала право звернутися з заявою про його перегляд. Разом з тим, із заявою про ознайомлення з матеріалами справи представник відповідача звернувся в суд лише 04 серпня 2026 року, що підтверджується датою документу сформованого в системі «Електронний суд» та вхідним № 7142/26 від 04.08.2026 канцелярії Чортківського районного суду Тернопільської області, а з заявою про перегляд заочного рішення - 05 серпня 2026 року.

З огляду на викладене, строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення пропущено. Поважності пропущення строку звернення до суду із такою заявою стороною відповідача не зазначено та твердження сторони відповідача, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд справи у суді та неналежне її повідомлення судом про час та місце слухання справи, не отримання нею копії заочного рішення, спростовуються фактичними обставинами справи та письмовими доказами.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення, а заяву про перегляд заочного рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 19.06.2026 - без розгляду.

Керуючись ст. ст. 259- 261, 284-289 Цивільного процесуального кодекс України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача, адвоката Квятковського Дмитра Васильовича, про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Чортківського рішення Тернопільської області №608/1611/26 від 19 червня 2026 року, відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно з оригіналом

Суддя:/підпис/

Ухвала набрала законної сили 2026 року.

Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах справи №608/1611/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя Н. З. Коломієць