Рішення № 141039703, 29.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2026 Справа №607/2617/26 Провадження №2/607/3160/2026Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Західноукраїнський національний університет про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 09.02.2026 звернулась до суду з позовом до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Західноукраїнський національний університет про визнання права власності за набувальною давністю в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 56,70 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона зареєстрована та проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 з 24 квітня 1989 року. Позивач 26.09.2025 зверталась до Тернопільської міської ради із заявою про прийняття до комунальної власності житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , який не перебуває у власності та на балансі,оскільки без даного рішення не може реалізувати своє право на приватизацію житла. Однак, Відповідач не приймає на баланс дане житло, а у попереднього балансоутримувача житла (НДВГ «Наука») повідомили, що житло передали у власність користувачам (мешканцям), проте у них не збереглась первинна документація. Жителями даного житлового будинку за власні кошти було проведено газ, воду, здійснено ремонт перекриття, замінено вікна. Зазначила, що спірне будинковолодіння у 1950 році було надано бабусі позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , радгоспом «Тернопільський», як працівнику, для проживання разом із сім`єю. У даному будинку проживали позивач, баба позивача ОСОБА_2 , мати позивача ОСОБА_3 , батько позивача ОСОБА_4 , брат позивача ОСОБА_5 , які на даний час померли. Окрім позивача інших спадкоємців немає. Позивач проживала та проживає у даному будинку, користується ним більше десяти років, сплачує комунальні платежі, проводить поточний ремонт, підтримує належний санітарний стан. Просить суд застосувати строки набувальної давності, оскільки позивач відкрито та безперешкодно володіє житловим будинком АДРЕСА_1 та не вживав заходів спрямованих на приховування факту володіння майном, тому вважає, що згідно вимог ст.344 ЦК України має право набути право власності на дане нерухоме майно.

2.Стислий зміст відзиву та відповіді на відзив, а також пояснень третьої особи.

Представник відповідача Тернопільської міської ради своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, що передбачене статтею 178 ЦПК України, не скористався.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Західноукраїнський національний університет надав письмові пояснення у яких зазначив, що будинок за адресою АДРЕСА_2 на праві власності чи користування за університетом не закріплено. Згідно довідки ЗУНУ від 17.04.2025 №126-11/888 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на балансі університету не перебуває. Під час реорганізації та передачі радгоспу «Тернопільський» до Міністерства освіти України, а згодом до складу університету, вказаний будинок не передавався. Претензій до позивача або власного інтересу у межах існуючих правовідносин щодо визнання права власності за ОСОБА_1 , в порядку набувальної давності, на вказане домоволодіння, університет не має.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року позов залишено без руху.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального провадження.

Протокольною ухвалою від 06 травня 2026 року у даній справі закрито підготовче провадження, а справу призначено для розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кіцану А.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити з підстав викладених у позові. У подальшому, подали заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Представник Відповідача Левчак А.З. у судовому засіданні не заперечує щодо задоволення позову. У подальшому, в судове засідання не з`явився, подавши суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Західноукраїнського національного університету у судове засідання не з`явився, однак у поданих поясненнях суду просив розгляд справи проводити без його участі.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Як слідує із копії трудової книжки від 04 лютого 1965 року, ОСОБА_2 , яка є бабою позивача, працювала в радгоспі «Тернопільський» з 20.05.1967 року по 20.09.1976 року та якій було надано в користування житловий будинок по АДРЕСА_1 .

У зазначеному будинку були зареєстровані та проживали до дня смерті: ОСОБА_2 , яка є бабою позивача та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , брат позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім цього, за вказаною адресою зареєстрована позивач ОСОБА_6 з 24.04.1989 року, що підтверджено довідкою №15 від 17 червня 2022 року, виданої НДВГ «Наука» Західноукраїнським національним університетом, а також інформацією, викладеній у листі №3328/28-03 від 20 грудня 2021 року Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради.

Згідно розпорядження голови Тернопільської міської адміністрації від 05.01.1993 №1 «Про визнання права власності на будинки, які належать радгоспу «Тернопільський», розглянувши відношення дирекції радгоспу «Тернопільський», встановлено факт належності на будинки, які належать радгоспу «Тернопільський» згідно додатку №1, у тому числі на будинок АДРЕСА_1 . Доручено Тернопільському міському бюро технічної інвентаризації зареєструвати вищевказані будинки за радгоспом «Тернопільський».

Згідно інформації, викладеній у листі №476/07-2 від 10 жовтня 2024 року, ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», станом на 29 грудня 2012 року, згідно обліку технічної інвентаризації право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , в БТІ не зареєстроване.

Як вбачається з інформації, викладеній у довідці №69 від 16 грудня 2021 року, НДВГ «Наука», яка є правонаступником радгоспу «Тернопільський» та структурним підрозділом ЗУНУ, житловий будинок по АДРЕСА_2 (разом з надвірними будівлями), знятий з балансу господарства давно (первинні документи не збережені), та перейшов у власність та на обслуговування мешканців. Відповідно документи про жильців та членів їх родин не збереглись, окрім «Списку громадян на отримання приватизаційних паперів, який був складено радгоспом «Тернопільський».

Відповідно інформації зазначеній у довідці АТ «Державний ощадний банк» від 04.08.2021 №1336, у списках на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 зазначено: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7

ОСОБА_1 звернулась із заявою 26.09.2025 до відповідача щодо погодження передачі у власність житлового приміщення АДРЕСА_3 у якому останній було відмовлено, що підтверджено листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09.10.2025 №28363-Ф/2025.

Відповідно інформації, викладеній у листі №26199-Ф від 11 жовтня 2024 року, Виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомляє, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 не передавалось на баланс установ Тернопільської міської ради.

Згідно довідки №15 від 08 жовтня 2025 року НДВГ «Наука», яка є правонаступником радгоспу «Тернопільський» та структурним підрозділом Західноукраїнського національного університету, житловий будинок по АДРЕСА_2 (разом з надвірними будівлями) знятий з балансу господарства давно та перейшов у власність та на обслуговування мешканців.

Відповідно до довідки №228 від 09 червня 2021 року, ДП «Фаворит-1» повідомляє, що ОСОБА_1 яка проживає в АДРЕСА_1 , дійсно зареєстрована за вищевказаною адресою з 24.04.1989 року по даний час, згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №10644978/28-03 від 28 травня 2021 року.

Згідно технічного паспорту від 06 вересня 2021 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки №126-11/888 від 17 квітня 2025 року, Західноукраїнський національний університет повідомляє, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , на його балансі не перебуває.

Позивач більше десяти років користується та сплачує комунальні послуги за вказаною адресою, що підтверджено наданими нею квитанціями, а також договорами із установами, що здійснюють їх надання.

Судом також встановлено, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , та її батьками є ОСОБА_4 і ОСОБА_9 .

ОСОБА_10 та ОСОБА_7 07.07.2007 зареєстрували шлюб, у зв`язку з чим остання змінила прізвище на « ОСОБА_11 », що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 27 листопада 1998 року, ОСОБА_2 , яка є бабою позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ОСОБА_3 , який є матір`ю позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 03 грудня 2009 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 26 квітня 2012 року, ОСОБА_4 , який є батьком позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

ОСОБА_5 , який є рідним братом позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .

В судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 підтвердили суду ту обставину, що позивач яка є онукою ОСОБА_2 та яка померла у 1998 році та яка працювала у радгоспі «Тернопільський», проживає безперервно з 24.04.1989 року за адресою АДРЕСА_1 , здійснює його утримання та сплату комунальних послуг.

2. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте, не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави (постанови Верховного Суду від 16.07.2025, справа № 643/13004/23, та від 04.03.2026, справа № 308/14827/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 (справа № 910/17274/17) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник (пункти 44, 47).

Крім того, у цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду також виснувала відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності (пункти 49 54).

За набувальною давністю може бути визнане право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 26.05.2021 (справа № 214/3083/18), від 24.06.2021 (справа № 219/49/20), від 23.09.2021 (справа № 206/1759/20).

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як встановлено у цій справі зареєстрованого власника спірного об`єкту нерухомого майна не встановлено. Належних доказів того, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить правонаступнику радгоспу «Тернопільський» НДВГ «Наука», яка є структурним підрозділом ЗУНУ, матеріали справи не містять. Більше того, інформацією викладеною у листі №476/07-2 від 10 жовтня 2024 року ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», довідці №69 від 16 грудня 2021 року, НДВГ «Наука», яка є правонаступником радгоспу «Тернопільський» та структурним підрозділом ЗУНУ, листі №26199-Ф від 11 жовтня 2024 року виконавчого комітету Тернопільської міської ради, довідки №15 від 08 жовтня 2025 року НДВГ «Наука», довідки №126-11/888 від 17 квітня 2025 року Західноукраїнського національного університету, житловий будинок по АДРЕСА_1 , яким безперервно ті більше десяти років користується позивач (разом з надвірними будівлями), знятий з балансу господарства НДВГ «Наука» давно та перейшов у власність та на обслуговування мешканців, на баланс установ Тернопільської міської ради не передавався, на балансі Західноукраїнського національного університету не перебуває. Будь-які особи, окрім позивача, своїх прав на спірне майно не заявляли, а відповідно до інформації ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» №476/07-2 від 10.10.2024, право власності на спірне майно в БТІ не зареєстроване.

Також, суд зазначає, що спірний об`єкт нерухомості існував щонайменше станом на 05.01.1993 року, коли був прямо зазначений у розпорядженні Голови міської адміністрації №1, яким визнано його перебування на балансі за радгоспом «Тернопільський». Однак, його правонаступник - ТзОВ «НДВГ» «Наука» у своєму листі від 08.10.2025 №15 повідомив, що його знято із балансу господарства давно та він перейшов у власність та на обслуговування мешканців. Існування та індивідуальні характеристики на час розгляду справи підтверджується технічним паспортом, виготовленим 06.09.2021 року ФОП « ОСОБА_15 », відповідно до якого загальна площа приміщень житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 складає 56,7 кв.м., житлова 34,8 кв.м., площа допоміжних приміщень 21,9 кв.м. Матеріали справи не містять відомостей про те, що спірний житловий будинок є самочинно створеним об`єктом або належать до майна, вилученого з цивільного обороту.

Отже, наявні у справі докази дозволяють ідентифікувати предмет спору як існуючий об`єкт нерухомого майна, що тривалий час перебував у цивільному обороті.

З показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також зазначених вище письмових доказів вбачається, що позивач фактично володіє та користується спірним будинком більше десяти років, здійснює оплату комунальних послуг, доглядає та обслуговує його, підтримує у належному санітарному стані. Доказів того, що таке володіння переривалося, а також того, що ОСОБА_1 втрачала фактичне володіння цим майном або що протягом цього часу будь-яка особа вимагала його повернення матеріали справи не містять.

Таким чином, на час звернення Позивача до суду у лютому 2026 року тривалість володіння позивачем спірним нерухомим майном становила понад десять років, а саме володіння було відкритим та безперервним. При цьому, ОСОБА_1 не приховувала факту користування ним, повідомляла про нього та використовувала даний об`єкт для свого проживання, здійснювала його утримання.

Володіння ОСОБА_1 зазначеним об`єктом нерухомості є безтитульним, оскільки матеріали справи не містять договору чи іншої правової підстави, яка б надавала їй право володіння або користування спірним будинком протягом визначеного строку чи зобов`язувала повернути його іншій особі.

Оцінюючи добросовісність володіння майном суд виходить із сукупності обставин, які існували на той час.

Житловий будинок по АДРЕСА_1 , як уже зазначалось судом, знятий із балансу господарства навчально-дослідного виробничого господарства «Наука» ЗУНУ, який є правонаступником радгоспу «Тернопільський» та перейшов на обслуговування мешканців. Відомостей про зареєстроване право власності на цей об`єкт за будь-якою особою, у тому числі за Відповідачем та третьою особою, а також про їх фактичне використання іншою особою як власником або про пред`явлення до позивача вимог щодо їх повернення, матеріали справи не містять. Встановлені у справі обставини не дають підстав для висновку, що на момент заволодіння спірним майном ОСОБА_1 знала або повинна була знати про неправомірність такого заволодіння. Натомість характер та тривалість подальшого володіння підтверджують, що вона поводилась щодо спірних об`єктів як фактичний власник відкрито та безперервно.

Отже, суд вважає, що досліджені у справі докази у своїй сукупності підтверджують добросовісність і безтитульність заволодіння ОСОБА_1 спірним об`єктом нерухомості, відкритість та безперервність володіння ним понад десять років, існування та індивідуальну визначеність відповідного нерухомого майна, а також відсутність встановленої законом заборони для набуття такого майна у власність за набувальною давністю.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та оцінивши докази, а також у їх сукупності, доходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа Західноукраїнський національний університет про визнання права власності за набувальною давністю слід задовольнити, визнавши за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,7 кв.м., житловою 34,8 кв.м.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 7678, 206, 258268, 273, 280-283, 293, 352355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа Західноукраїнський національний університет про визнання права власності за набувальною давністю, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,7 кв.м., житловою 34,8 кв.м., за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 29.10.2026.

Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Тернопільська міська рада, код ЄДРПОУ 34334305, адреса вул. Листопадова, 5 м. Тернопіль.

Третя особа, яка не заявляє само стійних вимог на предмет спору: Західноукраїнський національний університет, код ЄДПРОУ 33680120, адреса вул. Львівська, 11 м. Тернопіль.

Головуючий суддя В. В. Ромазан