Рішення № 141039404, 28.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/3317/13-ц

Провадження № 2/932/2980/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 056 720 32 21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Ярощук О.В.

за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Прокопенка В.М.

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 адвоката Шевчук О.М.

третьої особи ОСОБА_7 , ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_8 адвоката Пільх А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпро у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_7 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна, ОСОБА_5

про визнання договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки недійсним

установив:

1.Обставини справи

Позивач ОСОБА_1 18.03.2013 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_7 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, про визнання договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки недійсним.

Позивач посилалась на те, що договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , від 25.11.2011 року, підписані ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Якубою О.А. та зареєстровані у реєстрі за N? N? відповідно 5743 і 5748, необхідно визнати недійсними, так як спірні договори у порушення вимог ст. 657 ЦК України не були нотаріально посвідчені, оскільки приватний нотаріус Якуба О.А. не був присутнім при посвідченні, договори насправді не посвідчував; договори купівлі-продажу оформлені без згоди ОСОБА_11 , який є співвласником домоволодіння та земельної ділянки згідно ст. 74 СУ України; ОСОБА_1 була примушена до підписання договорів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 внаслідок наявності боргу перед ними, під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних умовах; при підписанні договорів ОСОБА_1 знаходилася у дуже схвильованому стані на грані нервового зриву, внаслідок чого та з урахуванням вказаних обставин, не здатна була повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями, не здатна була усвідомлювати фактичний зміст власних дій та їх наслідків. Дані правочини оформлено проти справжньої волі ОСОБА_1 внаслідок застосування до неї психічного тиску з боку позикодавців.

У зв`язку із чим прохала:

1. Визнати недійсними з моменту їх укладення:

1.l. договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.11.2011 року, ВРО 123663, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Якуба Олена Анатоліївна, зареєстрований в реєстрі за N? 5743;

1.2. договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2011 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Якуба Олена Анатоліївна, зареєстрований в реєстрі за N? 5748.

2. Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 :

2.1. домоволодіння, житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13141312000, яке в цілому складається з: А-2- житловий будинок, кадастровий (тимчас) дощ., И - навіс, N? 1-7, І - споруди, що розташовані на земельній ділянці, номер 1210100000:02:345:0001, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

2.2.земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному рестрі речових прав на нерухоме майно 13263012101, кадастровий номер 1210100000:02:345:0001, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

3 Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського округу Євчук Ірини Леонідівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

3.1. індексний номер 547846 від 25.02.2013 року 12:24:24, номер запису про право власності 209667, дата, час державної реєстрації: 25.02.2013 року 12:03:40;

3.2. індексний номер 551577 від 25.02.2013 року 14:12:50, номер запису про право власності 211157, дата, час державної реєстрації: 25.02.2013 року 13:48:38.

4. Визнати право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на:

4.1. домоволодіння, об?єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13141312000, яке в цілому складається з: А-2- житловий будинок, цегла, загальною площею 255,7 кв.м., житловою площею 99,1 кв.м., В сарай (тимчас.) мет., Б - навіс, Г - вольєр, Д - сарай (тимчас.) мет., Е - сарай (тимчас.) дош., 3 - сарай (тимчас.) дощ., И - навіс, N? 1-7, І - споруди, що розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:02:345:0001, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

4.2. земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13263012101, кадастровий номер 1210100000:02:345:0001, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

5. судові витрати покласти на відповідачів.

2.Процесуальні дії по справі

2.1.Ухвалою судді від 22.03.2013 відстрочено позивачу щодо сплат судового збору у повному обсязі до ухвалення рішення /т.1 а.с.49/.

2.2.Ухвалою судді від 22.03.2013 задоволено клопотання позивача про забезпечення доказу /т.1 а.с.50/.

2.3.Протокольною ухвалою суду від 10.06.2013 до участі у справі долучено співвідповідача ОСОБА_3 /т. 1 а.с.110/.

2.4.Ухвалою суду від 11.04.2014 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено /т.2 а.с.231-232/.

2.5.Ухвалою суду від 22.01.2015 відновлено провадження у справі /т. 3 а.с.116/.

2.6.Ухвалою суду від 02.03.2015 та 25.04.2016 провадження у справі було зупинено до розгляду справи за позовом ОСОБА_11 /т. 3 а.с.141, 233/.

2.7.Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 ухвалу суду від 25.04.2016 скасовано /т. 4 а.с.23-26/.

2.8.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2017 справу передано у провадження судді Шевцової Т.В. /т. 4 а.с. 66/.

2.9.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2017 справу передано у провадження судді Женеску Е.В. /т. 4 а.с. 88/.

2.10.Протокольною ухвалою від 05.10.2017 до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог ОСОБА_5 /т.4 а.с.107-108/.

2.11.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 справу передано у провадження судді Яковлєва Д.О. /т. 5 а.с. 34/.

2.12.Ухвалою суду 24.03.2021 було закрите підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті /т. 5 а.с.153/.

2.13.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 справу передано у провадження судді Лукінової К.С. /т. 5 а.с. 37/.

2.14.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2021 справу передано у провадження судді Кудрявцевої Т.О. /т. 6 а.с. 129/.

2.15.Ухвалою суду від 01.05.2024 позовну заяву було залишено без розгляду /т. 8 а.с.76-81/.

2.16.Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.09.2024 скасовано ухвалу від 01.05.2024 та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції /т.8 а.с.185-190/.

2.17.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 справу передано у провадження судді Потоцької С.С. /т. 8 а.с. 195/.

2.18.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 справу передано у провадження судді Кудрявцевої Т.О. /т. 8 а.с. 199/.

2.19.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 справу передано у провадження судді Ярощук О.В. /т. 8 а.с. 210/.

2.20.Ухвалою суду від 19.02.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті /т.9 а.с.126-127/.

2.21.Протокольною ухвалою суду від 25.03.2025, 15.04.2025 було відмовлено позивачу у повернені до стадії підготовчого судового засідання /т. 9 а.с.164-165/.

2.22.Ухвалою суду від 19.06.025 клопотання про поновлення строку на подачу клопотання про призначення комплексної почеркознавчої експертизи було залишено без розгляду /т.10 а.с. 229-221/.

3. Узагальнений виклад позиції учасників справи

3.1 Позивач у судових засіданнях підтримала свої позовні вимоги, прохала задовольнити. В обґрунтування зазначила, що 25.11.2011 під впливом тяжких життєвих обставин змушена була укласти із відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу земельною земельної площею 624 кв.м. кадастровий номер 1210100000:02:345:0001, приватизована. Вказані договори посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Якубою О.А. та зареєстровано у реєстрі за №5743 і 5748. Вказані договори було укладено у зв?язку із тим, що нею було позичено грошові кошти у ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . Починаючи із липня 2011 року, відповідачі почали здійснювати на позивачку психологічний тиск, вимагаючи погасити борг, та примушували переоформити житловий будинок за вказаною адресою на ОСОБА_2 для того, щоб зупинити зростання відсотків по боргу. 25 листопада 2011 року між позивачкою та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, однак, грошові кошти у вказаному розмірі позивачка від ОСОБА_2 не отримувала. У жовтні 2012 року, внаслідок постійного тиску ОСОБА_9 позивачка разом із чоловіком вибралася із будинку по АДРЕСА_1 у недобудований будинок. 27 лютого 2013 року ОСОБА_9 повідомив, що продав будинок за 217 тис. доларів США та забрав собі 150 тис. як борг, таким чином, на думку позивачки, самостійно розпорядився нерухомим майном, залишивши позивачку із боргами перед ОСОБА_7 . Зазначила, що не мала наміру продавати домоволодіння та земельну ділянку.

14 червня 2013 року позивачка подала оновлену позовну заяву, змінивши свої позовні вимоги /т.1 а.с.126-133/.

Позивачка додатково зазначила, що на початку 2008 року позивачка разом із чоловіком ОСОБА_11 вирішили продати вказане нерухоме майно та на виручені кошти придбати для дітей - ОСОБА_12 та ОСОБА_10 окремі квартири у місті Дніпропетровську, а для ОСОБА_1 та ОСОБА_11 - земельну ділянку за містом та побудувати на ній індивідуальний житловий будинок. Для цього вирішили у ОСОБА_7 позичити у знайомих кошти для придбання земельної ділянки та будівництва на неї будинку. Внаслідок світової фінансової кризи, що значно вплинула на економіку України включаючи ринок нерухомості, починаючі з середини 2008 року попит на спірні домоволодіння та земельну ділянку зник, внаслідок чого ОСОБА_1 не змогла продати нерухоме майно, щоб закінчити будівництво будинку у перш за все розрахуватися з ОСОБА_7 .

Дізнавшись про брак коштів, ОСОБА_13 познайомив ОСОБА_11 із ОСОБА_9 , який надав кошти у позику. Оскільки у покупців на спірні домоволодіння та земельну ділянку не було, ОСОБА_11 своєчасно повернути позику не зміг. ОСОБА_9 почав чинити психологічний тиск на ОСОБА_1 , вимагаючи оформити борг на неї. Оскільки нерухоме майно було зареєстровано на неї, 25.09.2009 року ОСОБА_1 за наполяганням ОСОБА_9 , підписала договір позики, за яким начебто отримала від ОСОБА_2 - сина ОСОБА_9 , у позику 610 400,00 грн., що еквівалентно 76 300 доларів США, строком повернення до 25.03.2010 року. При оформленні цього договору на зворотному боці договору позики від 06.11.2008 приватним нотаріусом Якубою О.А. виконаний напис про виконання розрахунків, повернення ОСОБА_11 позики. Ніяких грошей від ОСОБА_2 ОСОБА_1 ніколи не отримувала, а сума 610 400,00 грн. була розрахована ОСОБА_9 з урахуванням відсотків на суму еквівалентну 20 000 доларів США, позичену ОСОБА_11 .

Пізніше, під примусом ОСОБА_9 , ОСОБА_1 двічі з?являлася до приватного нотаріуса ОСОБА_8 для підписання договорів.

Коли у ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не залишилось речей, які можна було б продати, щоб розрахуватися за проценти за користування позиками з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , останні почали пропонувати переоформити домоволодіння та земельну ділянку на них.

Починаючи із липня 2011 року ОСОБА_9 значно посилив психічний тиск на ОСОБА_1 , примушуючи переоформити домоволодіння на його сина ОСОБА_2 . Позивачка втратила спокій, єдиною її думкою було, як розрахуватися. Близько 17-00 25.11.2011 року ОСОБА_9 приїхав до ОСОБА_1 додому та відвіз її на власному автомобілі до офісу приватного нотаріуса Якуба О.А. за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Миронова, буд. 13, офіс 25. ОСОБА_11 хворів, тому залишився удома. Крім ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 в офісі приватного нотаріуса Якуба О.А. знаходилися два помічника нотаріуса та її чоловік ОСОБА_14 . ОСОБА_8 захворіла. ОСОБА_1 в той день була застуджена, мала високий артеріальний тиск, та з урахуванням вказаних обставин знаходилася у дуже схвильованому стані, на грані нервового зриву, внаслідок чого не здатна була повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями, не здатна була усвідомлювати фактичний зміст власних дій та їх наслідків. В такому стані, за наполяганням ОСОБА_9 ОСОБА_1 були підписані спірні договори купівлі-продажу.

3.2. Відповідачем ОСОБА_2 10.06.2013 подано відзив на позовну заяву. Прохав відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що 25.09.09 р. надав позивачці у борг 610 400,00 грн. строком до 25.03.10р., у забезпечення виконання обов?язків по поверненню отриманих в борг грошових коштів за вищенаведеним договором позики між гр. ОСОБА_1 (іпотекодавець) та гр. ОСОБА_2 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивачка передала в іпотеку іпотекодержателю належні їй на праві приватної власності домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0624 га, договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О.А.

У становлений вищезазначеним договором позики строк (25.03.10 р.) позивачка не виконала прийняті на себе зобов?язання - не повернула кошти, та просила позичити їй додатково ще кошти на строк до 25.04.11 р. Відповідно було укладено додаткову угоди до договору позики від 25.09.09 р., збільшивши 753 104, 00 грн. та строк її повернення - 25.04.11.

29 червня 11 року додатково надав гр. ОСОБА_1 у борг ще 46 896,00 грн. на строк до 29.07.11, зазначений правочин був оформлений у вигляді додаткової угоди до договору позики від 25.09.09 р. та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О.А. Відповідно до цієї додаткової угоди збільшилася сума позики (яка склала 800 000, 00 грн.) та строк її повернення - 29.07.11 р. 25 листопада 2011 року ОСОБА_1 вона повернула запозичені кошти у загальному розмірі 800 000,00 грн. Після чого я на адресу приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуби О.А. надав відповідну заяву про те, що розрахунок за договором позики від 25.09.09 р. між ними виконано у повному обсязі. Також повідомив нотаріуса про відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо гр. ОСОБА_1 . Після чого нотаріусом була знята заборона відчуження об?єктів нерухомості ( будинку та земельної ділянки ) у Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна. Після проведення розрахунків за договором позики гр.. ОСОБА_1 запропонувала придбати у неї вищезазначені будинок та земельну ділянку., на що він погодився та 25.11.11 р. були укладені відповідні договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за ціною , запропонованою продавцем. Ці договори також були посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О.А. Ще до часу підписання цих договорів загалом 740 382,00 грн. гр. ОСОБА_1 отримала 366 963,00 грн. ( за продаж будинку ) та 373 419,00 грн. ( за продаж земельної ділянки). Стосовно ОСОБА_1 не чинилося жодних незаконних дій /т. 1 а.с.101-102/.

3.3.Відповідачем ОСОБА_9 подано до суду 10.06.2013 відзив на позовну заяву. Прохав відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що не є належним відповідачем, оскільки не є стороною оспорюваних договорів. Навів обґрунтування, які за змістом збігаються із відзивом на позовну заяву його сина відповідача по справі ОСОБА_2 /т. 1 а.с.103-104/.

3.4. Відповідач ОСОБА_3 20.06.2013 подав заперечення щодо позовної заяви /т.1 а.с.150-153/.Заперечував щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що спірні правочини були спрямовані на настання реальних наслідків. Дієздатність та правоздатність сторін була перевірена. 25.02.2013 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за р. N?66, 61, договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Євчук ІЛ. До купівлі, відповідач ОСОБА_3 не був знайомий із відповідачем ОСОБА_2 . Вищезазначені домоволодіння та земельну ділянку Відповідач ОСОБА_3 самостійно знайшов за оголошенням у мережі «Інтернет». ОСОБА_3 є добросовісним набувачем.

3.5. 11 січня 2021 року адвокатом Шевчук О.М. в інтересах відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву. Заперечувала щодо задоволення позовних вимог. Зазначила, що у справі є висновок №9109/9126 комплексної судово- почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, яким встановлено, що підписі виконані у рукописний спосіб ОСОБА_8 . Постановою Верховного суду від 07.10.2019 у задоволені позовних вимог ОСОБА_11 щодо визнання спільною сумісною власністю було відмовлено. Зазначила, що позивачкою не доведено факт застосування до неї насильства, договори позики були укладені за ініціативою самої позивачки. /т. 5 а.с. 53-65/.

Вважає висновок експерта №19/104-7/7/373 від 26.05.2020 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України є недопустимим доказом, оскільки висновок складено у межах кримінального провадження, відтак на нього розповсюджуються норми кримінально-процесуального законодавства /т. 6 а.с. 163-164/.

3.6. Приватний нотаріус Якуба О.А. подала заяву про розгляд справи за її відсутності /т.2 а.с.4/.

3.7. Представник приватного нотаріуса Якуби О.А. адвокат Пільх А.В. подав до суду заперечення, заяву на позовну заяву. Прохав у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що спірні договори купівлі-продажу відповідали дійсній волі та були посвідчені нотаріусом відповідно до вимог законодавства. Вважає, що застосування ст.ст. 231,233 та 288 ЦК України є взаємовиключним /т.2 а.с.44-47, т. 6 а.с.16-1/.

3.8. Представник позивача адвокат Прокопенко В.М., подав пояснення від 05.06.2025 та додаткові пояснення від 09.06.2025 по справі /т. 10 а.с. 23-52/. Прохав задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Зазначив, що висновок експерта від 26.11.2014 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса викликає сумніви та його не можна брати до уваги, натомість висновок експерта від 26.05.2020, складений експертами Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС, складений на виконання постанови слідчого у кримінальному провадженні №12014040640000444 за ознаками ч.1 ст. 190 КК України є остаточним правильним дослідженням.

4.Фактичні обставини встановлені судом /т. 1 а.с.12-13,а.с.36-59; т.2 а.с.246, 249/.

4.1. 25 листопада 2011 року між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) укладено договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Домоволодіння складається із: А-2- житловий будинок, цегла, загальною площею 255,7 кв.м житловою площею 99,1 кв.м., В-сарай (тимчас), мет,Б-навіс, Г - вольер, Д-сарай (тимчас), мет., Е-сарай (тимчас) дош., 3 - сарай (тимчас) дош., И-навіс, N?l-7, 1-споруди. Земельна ділянка площею 624 кв.м-приватизована, кадастровий номер 1210100000:02:345:0001 (п.2 Договору).

4.2. Згідно із п. 3 Договору майно належало Продавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.11.1997 на підставі рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів від 22.08.1997 за № 492 та 19.09.1997 за №532.

4.3. Загальна вартість нерухомого майна склала 366 963 грн. 00 коп. Продаж за домовленістю сторін вчинено за 366 963 грн. 00 коп., які «ПРОДАВЕЦЬ» одержав повністю від «ПОКУПЦЯ» до підписання цього договору (п.п. 4,5 Договору).

4.4. Відповідно до п. 7 Договору, «ПРОДАВЕЦЬ», довела до відома «ПОКУПЦЯ», що у шлюбі не перебуває і відчужуване нею нерухоме майно є її особистою власністю; особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуване мною нерухоме майно як на спільне сумісне майно, у тому числі і відповідно до статей 60, 74 Сімейного кодексу України, відсутні.

4.5. Сторони підтвердили, що договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, а також свою обізнаність із вимогами законодавства що були їм роз`яснені нотаріусом (п. 12 Договору).

4.6. Усі витрати за складання та оформлення договору сторони сплатили у рівних частинах (п. 13 Договору).

4.7. Окрім того, відповідно до преамбули Договору зазначено, що сторони діють добровільно і перебувають при здоровому розумі та ясній пам?яті, однаково розуміють значення їх дій, попередньо ознайомлені з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений між правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину), володіючи українською мовою в достатньому обсязі для повного розуміння тексту цього договору, уклали цей договір.

4.8. Договір містить підпис як ОСОБА_1 та і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Якубою О.А. та зареєстрований у реєстрі №5743, ВРО 123663.

4.9. Окрім того, 25.11.2011 року між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 0624 га, згідно із планом земельної ділянки, яка передана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, опис меж: від А до Б - АДРЕСА_1 , від Б-до АДРЕСА_2 , від В до АДРЕСА_3 , від Г до АДРЕСА_4 , від Д до АДРЕСА_5 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:02:345:0001.

4.10. Земельна ділянка належить «ПРОДАВЦЮ» на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія ДП Д* N?007655, 66112009, виданого 19.02.1998 року Дніпропетровською міською Радою народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 22.01.1998 року, N? 130, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за N? 007655 (п. 3 Договору).

4.11. Відповідно до пункт 4 Договору: експертна грошова оцінка земельної ділянки, що відчужується, склала 373 419 грн. 00 коп, згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виданого 24.11.2011 року ТОВ «Бюро Оцінки».

4.12. Відповідно до пункт 5 Договору: продаж здійснено за 373 500 грн. 00 коп., які «ПРОДАВЕЦЬ» одержав повністю від «ПОКУПЦЯ» до підписання цього договору.

4.13. Згідно із п. 6 Договору, «ПРОДАВЕЦЬ», своїм підписом під цим договором підтвердив факт повного розрахунку за продану земельну ділянку, отримання від «ПОКУПЦЯ» грошей в сумі 373 500 грн. 00 коп., та відсутність по відношенню до «ПОКУПЦЯ» будь-яких претензій фінансового характеру.

4.14. «ПРОДАВЕЦЬ» довела до відома «ПОКУПЦЯ», що у шлюбі не перебуває і відчужуване нею нерухоме майно є її особистою власністю; особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуване мною нерухоме майно як на спільне сумісне майно, у тому числі і відповідно до статей 60, 74 Сімейного кодексу України, відсутні (п. 9 Договору).

4.15. Договір містить підпис як ОСОБА_1 та к і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Якубою О.А. та зареєстрований у реєстрі №5748.

4.16. Відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів, договір купівлі-продажу домоволодіння від 25.11.2011 посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Якубою О.А.25.11.2011, номер у реєстрі нотаріальних дій: 5743. Бланк ВРО 123663.

4.17. Відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2011 посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Якубою О.А.25.11.2011, номер у реєстрі нотаріальних дій: 5748. Бланк ВРО 123664.

4.18. У подальшому, за умовами договору купівлі-продажу домоволодіння від 25.02.2013 та земельної ділянки від 25.02.2013 ОСОБА_2 (відповідач) продав ОСОБА_3 (відповідач) домоволодіння за ціною 602 000 грн та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 68 500 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Євчук І.Л.

4.19. Право власності ОСОБА_3 на домоволодіння та земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягами із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

5.Вирішуючи вказаний спір, Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, заслухавши учасників справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 3 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.1. Щодо визнання недійсними із моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.11.2011 року, ВРО 123663, між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Якубою О. А. та зареєстрованих у реєстрі за N? 5743 та N? 5748.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19) зазначено, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тлумачення ст. ст. 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

5.1.1. у частині підписання договорів ОСОБА_1 під примусом ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , унаслідок наявності боргу перед ними, під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних умовах.

Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (частина перша статті 233 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 10 серпня 2021 року в справі № 754/16128/17 (провадження № 61-6436св21) зазначено, що відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах. Тобто для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів - відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України. Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах. Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 травня 2020 року у справі № 462/3280/17 (провадження № 61-5148св19), від 12 березня 2021 року у справі № 295/17488/15-ц (провадження № 61-9960св19), від 29 березня 2021 року у справі № 369/13272/18-ц (провадження № 61-19054св20) та від 10 серпня 2021 року у справі № 754/16129/17 (провадження № 61-6436св21), від 23 листопада 2022 року у справі № 522/6715/16 (провадження № 61-546св21), що свідчить про сталість судової практики щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України.

Для визначення того, які правочини можна кваліфікувати як такі, що вчинені під впливом тяжкої обставини, слід з`ясувати зміст поняття «вкрай невигідні умови», яким оперує припис частини першої статті 233 ЦК України. Для кваліфікації певного договору як вчиненого на вкрай невигідних умовах варто порівнювати умови такого договору із умовами договорів того ж виду, які зазвичай укладають у цивільному обороті. Якщо умови договору (наприклад, ціна, процентна ставка чи інше зустрічне надання) порівняно зі звичайними умовами тогочасних договорів цього виду є суттєво, значно невигідними для однієї зі сторін, і тільки в силу тяжкої обставини ця сторона приймає відповідні умови, то такий договір можна визнати недійсним на підставі статті 233 ЦК України (постанова Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 686/20292/23, провадження № 61-3246св24).

Як зазначалось, тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства й інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно вчинити правочин. Особа має його вчинити добровільно, без насильства, обману чи помилки. Повинна довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не вчинила б узагалі або вчинила б не на таких умовах (див. постанову Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16).

На підтвердження факту перебування у тяжкому матеріальному становищі ОСОБА_1 надала до суду /т. 1 а.с.15-33/:

- копію позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних та 3% річних;

- копію розписки ОСОБА_1 від 09.04.2008, про те, що Позивачка взяла у борг у ОСОБА_7 40 тис. доларів США на 12 місяців та зобов`язалася повернути у строк. Кошти отримала для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_6 ;

- договір позики грошей, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 від 18.07.2011 року, згідно із яким ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_7 1 235 350 грн, що еквівалентно 155 тис. доларів США, отримання яких також підтверджено розпискою від 18.07.2011. Договір позики посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Калінович С.П.;

- договір позики від 09.04.2008 за умовами якого ОСОБА_1 отримала у ОСОБА_7 200 000 грн, що еквівалентно 40 тис. доларів США, які зобов`язалася повернути до 09.04.2009. Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Якубою О.А.;

- договір позики від 06.11.2008 за умовами якого ОСОБА_11 отримав у ОСОБА_7 116 000 грн, що еквівалентно 20 тис. доларів США, які зобов`язався повернути до 06.05.2009. Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Якубою О.А.

- договір іпотеки від 25.09.2009 (зі змінами), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо передачі в іпотеку домоволодіння та земельної ділянки, які знаходяться в АДРЕСА_1 . Договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Якубою О.А.;

- договір позики від 25.09.2009 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за умовами якого ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 610 400 грн , що еквівалентно 76 300 грн, зі стром повернення до 25.03.2010.

Отже, Позивач, посилаючи на вказані договори позики, обґрунтовувала наявність тієї тяжкої обставини, яка змусила її підписати спірні договори-купівлі продажу.

Однак, як встановлено, 09.04.2008 Позивачка отримала кошти у розмірі 40 тис. для будівництва будинку, за адресою: АДРЕСА_6 , у який і переїхала жити через рік після продажу будинку.

За умовами договорів, будинок та земельну ділянку було продано за 366 963 грн та 373 500 грн відповідно. За умовами договору Позивачка отримала кошти до підписання вказаних договорів. Зазначені суми коштів були визначені на підставі витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.11.2011, виданого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради за номером 32070602 (щодо домоволодіння) та згідно із експертною оцінкою земельної ділянки, яка складена 24.11.2011 ТОВ «Бюро Оцінки».

У судовому засіданні Позивач наполягала на тому, що такий фінансовий тягар у неї виник у т.ч. і через дії її чоловіка ОСОБА_11 , який отримав у ОСОБА_7 грошові кошти у позику, водночас відповідно до напису нотаріуса, зазначені кошти були повернуті 25.09.2009 року, тобто за 2 роки до укладання спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна /т. 1 а. с. 30, т.2 а.с.19-20/.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 25.11.2011, яка надана на адресу приватного нотаріуса Якуби О.А., ОСОБА_2 повідомив про розрахунок за договором позики від 25.09.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зазначив, що припинив існування і договір іпотеки. Претензій фінансового характеру до ОСОБА_1 він не має, заборону на відчуження майна було знято /т.2 а.с.21/.

Отже судом не встановлено будь-яких очевидних ознак того, що вказані спірні договори купівлі-продажу від 25.11.2011 були вчинені на не вигідних умовах для Позивачки, оскільки будь-яких доказів того, що вказаний будинок та земельна ділянка станом на 25.11.2011 року коштували значно дорожче, чи позивачка мала інших реальних покупців для продажу їм свого нерухомого майна на більш вигідних умовах, упродовж усього часу розгляду справи із 22.03.2012 року по 28.10.2026 рік, позивачкою суду надано не було.

Окрім того, що вказані умови були вкрай невигідні для Позивачки саме у момент вчинення правочину також спростовуються іншими доказами по справі, зокрема, довіреністю від 12.09.2008, якою Позивачка уповноважувала ОСОБА_7 продати як земельну ділянку, так і домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 /т.1 а.с.28/.

Тобто вбачається, що із вересня 2008 року, за 2 роки до укладання спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, Позивач вже мала намір його продати. Однак, знову ж таки, не надала суду будь-яких доказів того, що вона вживала активних дій до продажу вказаного майна, водночас за цей час були відсутні інші покупці, яким би вона продала нерухомість на більш вигідних умовах.

Можливість іпотекодавця продати майно корелюються із ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції Закону, що діяв на час укладання договору іпотеки.

Водночас, суд також критично оцінює доводи ОСОБА_1 , що вона укладала договори позики, спірні договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки під тиском, оскільки договори позики Позивачка підписувала свідомо, отже розуміла фінансове навантаження та фінансові зобов`язання перед кредитодавцями.

Договори позики Позивач не оскаржувала. Договори позики укладалися із 2008 року, водночас договір купівлі продажу було укладено у листопада 2011 році. Належних доказів того, що Позивач під тиском брала кошти у позикодавця не існує, оскільки усі договори позики нотаріально посвідчені. Отже суд виснує, що усі свої дії щодо отримання коштів у позику Позивачка вчиняла добровільно та усвідомлено, розуміючи матеріальні наслідки. Жодних заяв до органів поліції щодо можливих кримінальних правопорушень стосовно неї із боку ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , вона не подавала, а посилання на існуюче кримінальне провадження № 12014040640000444 від 29.01.2014 не переконує суд, що до вказаного кримінального правопорушення причетні ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , оскільки відомості до ЄРДР внесені за заявою Позивачки за фактом того, що «у невстановлений час невстановлена особа, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом обману заволоділа майном ОСОБА_1 , чим спричинила останній матеріальну шкоду, розмір якої встановлюється». /т. 4 а.с.50/. У кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.

Також Суд доходить висновку, що не є тяжкою обставиною в розумінні ст. 233 ЦК України наявність у позивача заборгованості перед відповідачами за договорами позики.

Згідно з висновком, викладеним у п.п. 5.22, 5.23 у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 912/574/21, наявність цивільно-правових зобов`язань перед іншими особами і вчинення ним дій з укладання договору дарування з метою уникнення відповідальності за своїми зобов`язаннями не є тією обставиною, з якою законодавство України пов`язує можливість визнання недійсним укладеного договору з підстав його укладення під впливом тяжкої обставини. Колегія суддів погодилася із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що враховуючи засади справедливості та добросовісності цивільного законодавства та принцип належного виконання зобов`язань, позивач не довів наявність для нього тяжкої обставини, що змусила його вчинити оспорюваний правочин.

З огляду на вказане та враховуючи, що судова практика щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого ст. 233 ЦК України, є сталою, доводи позовної заяви про те, що внаслідок світової фінансової кризи, що значно вплинула на економіку України включаючи ринок нерухомості, починаючи із середини 2008 року попит на спірні домоволодіння та земельну ділянку зник, внаслідок чого ОСОБА_1 не змогла продати нерухоме майно, щоб перш за все розрахуватися із ОСОБА_7 , закінчити будівництво будинку у с. Новоолександрівка, придбати для дітей - ОСОБА_12 та ОСОБА_10 окреме житло є тяжкими обставинами, є безпідставними.

Таким чином, Позивач не довела належними та допустимими доказами факт укладення договору на вкрай невигідних для неї умовах під впливом тяжких обставин.

5.1.2. у частині підписання договорів ОСОБА_1 у дуже схвильованому стані на грані нервового зриву, внаслідок чого та з урахуванням вказаних обставин, не здатна була повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями, не здатна була усвідомлювати фактичний зміст власних дій та їх наслідків. Дані правочини оформлено проти справжньої волі ОСОБА_1 внаслідок застосування до неї психічного тиску з боку позикодавців.

Відповідно до статті 81 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 76,77 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом не встановлено, що договори позики укладалися поза волею позивачки. ОСОБА_1 усвідомила про характер фінансових зобов`язань перед позикодавцем.

Позивачкою не надано доказів того, що вона перебувала у хворобливому стані, який би перешкоджав їй усвідомлювати умови та наслідки, укладених договорів, перебуваючи у нотаріуса.

Наданими доказами позивачем встановлено, що відповідно до преамбули Договорів від 25.11.2011 продажу нерухомого майна, зазначено, що сторони діють добровільно і перебувають при здоровому розумі та ясній пам?яті, однаково розуміють значення їх дій, попередньо ознайомлені з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений між правочин (зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину), володіючи українською мовою в достатньому обсязі для повного розуміння тексту цього договору, уклали цей договір.

Посилання Позивача на розлад здоров`я під час перебування у нотаріуса, не є підставою за вищезазначених обставин для визнання недійсним договору у сукупності із тим, що судом встановлено та описано у п. 5.1.1. вказаного судового рішення.

Отже, у цій частині позовні вимоги не підтверджені фактичними обставинами справи.

5.1.3. у частині укладання договорів купівлі-продажу, без згоди ОСОБА_11 , який є співвласником домоволодіння та земельної ділянки згідно статті 74 Сімейного кодексу України.

Відповідно до пункту 7 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.11.2011 року домоволодіння Позивач - «ПРОДАВЕЦЬ» довела до відома «ПОКУПЦЯ» відповідача ОСОБА_2 , що у шлюбі не перебуває і відчужуване нею нерухоме майно є її особистою власністю; особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуване мною нерухоме майно як на спільне сумісне майно, у тому числі і відповідно до статей 60, 74 Сімейного кодексу України, відсутні /т.1 а.с.182-183/.

Під час укладання вказаних договорів купівлі-продажу позивач підписала бланк заяви від 25.11.2011, із якої вбачається, що вона не має чоловіка, майно, яке є предметом цього договору не є спільною сумісною власністю /т.1 а.с.200/.

Згідно із свідоцтвом на право власності від 18.11.1997 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачці на праві приватної власності /т.1 а.с.204/.

Відповідно до пункту 9 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2011 року Позивач - «ПРОДАВЕЦЬ» довела до відома «ПОКУПЦЯ» відповідача ОСОБА_2 , що у шлюбі не перебуває і відчужуване нею нерухоме майно є її особистою власністю; особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуване мною нерухоме майно як на спільне сумісне майно, у тому числі і відповідно до статей 60, 74 Сімейного кодексу України, відсутні /т.1 а.с.206-207/.

Під час укладання вказаних договорів купівлі-продажу позивач підписала бланк заяви від 25.11.2011, із якої вбачається, що вона не має чоловіка, майно, яке є предметом цих договорів не є спільною сумісною власністю /т.1 а.с.200, 215/.

Згідно із Державним актом на право приватної власності серії ДП №007655 земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачці на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №130 від 22.01.1998. Земельна ділянка передана позивачці у приватну власність площею 0,0624 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд /т. 1 а.с.223-224/.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд бере до уваги рішення, які офіційно оприлюднені і перебувають у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень. На вказані судові рішення посилалися сторони під час розгляду справи по суті.

Так, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2013 у справі №200/11474/13-ц задоволено позовну заяву ОСОБА_11 та встановлено факт, що ОСОБА_11 із березня 1991 року проживає однією сім`єю та знаходиться у шлюбних відносинах із ОСОБА_1 /т.3 а.с.131/.

Водночас, відповідно до висновків, які викладені у Постанові Верховного суду від 07.10.2019 у справі №200/19013/14-ц за позовною заявою ОСОБА_11 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності, у т.ч. домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2013 у справі №200/1174/13-ц встановлено факт проживання однією сім`єю без укладення шлюбу ОСОБА_11 та ОСОБА_1 із березня 1991 року, тобто суд, установив факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період до 01 січня 2004 року, що не передбачено Кодексом законів про шлюб та сім`ю України.

Водночас, під час розгляду вказаної справи, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2013 є преюдиційним, як таке, що набрало законної сили.

Також рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2017 року у справі №200/19013/14-ц у задоволені позовних вимог за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно та за об`єднаним позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , про визнання договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки недійсними, було відмовлено. Постановами апеляційної та касаційної інстанцій, рішення суду першої інстанції залишено у силі.

Суд вважає слушним доводи адвоката Шевчук О. М., що факт проживання однією сім`єю було встановлено лише судовим рішенням у 2013 році, у той час як спірні договори укладені 25.11.2011, а тому на час укладання останніх, ОСОБА_1 повідомила нотаріусу та покупцю обставини, що не перебуває у шлюбі.

У сукупності усіх обставин, встановлених судами у справах №200/11474/13-ц, №200/19013/14-ц, та справи, яка розглядається, суд дійшов висновку, що згода ОСОБА_11 не була потрібна на укладання вказаних спірних договорів, а отже обґрунтування позовної заяви у цій частині є не доведеним.

5.1.4 у частині порушення вимог статті 657 Цивільного кодексу України, у частині не посвідчення їх нотаріально, оскільки приватний нотаріус Якуба О.А. не була присутня при посвідченні, договори насправді не посвідчував.

Відповідно до висновку експертного дослідження №2669-13 від 14.11.2013, яке проведено на замовлення третьої особи приватного нотаріуса Якуби О.А. Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, /т.2 а.с.68-75/ підписи від імені приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округи Якуби О.А.: у договорі купівлі-продажу нерухомого майна, земельної ділянки від 25.11.2011 р. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; у витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна N? 33943285, у витягу з Державного реєстру іпотек N? 33943317; у витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави N? 33943344, у витягу з Державного реєєтру правочинів (у зв?язку із здійсненням нотаріусом повноважень податкового агента) 10700147; у витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна N? 33943388; у витягу з Державного реєстру іпотек N? 33943406; у витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави N? 33943344 до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.11.2011 р. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; у заяві ОСОБА_1 від 25.11.2011 р. та ОСОБА_2 від 25.11.2011 р. про відсутність чоловіка до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2011 р. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; у заяві ОСОБА_2 від 25.11.2011 р. та ОСОБА_1 від 25.11.2011 р. про відсутність дружини до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2011 р. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 виконаний самою ОСОБА_8 .

Відповідно до висновку №9109/9126 від 26.11.2014 комплексної судово- почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, яка проведена на виконання ухвали суду від 11.04.2014 за клопотанням позивача Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, /.т.3 а.с.85-90/ підписи від імені приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуби О.А. у:

примірнику «N? 1» Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.11.2011, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованому в реєстрі за N? 5743 (т.2, а.с. 245), на зворотній стороні аркуша, в рядку «Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу О.А. Якуба»;

примірнику «N? 2» Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.11.2011, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованому в ресстрі за N? 5743 (т.3, а.с. 1) на зворотній стороні аркуша:

у рядку «Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу О.А. Якуба»,

у рядку «Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу О.А. Якуба» під друкованим текстом «Оригінали документів, копії яких додаються до цього договору, мною оглянуті та повернені заінтересованим особам»;

примірнику «N? 1» Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2011, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованому в реєстрі за N? 5748 (т.2, а.с.248), на зворотній стороні аркуша, в рядку «Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу О.А. Якуба»,

примірнику «N? 2» Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2011, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованому в реєстрі за N? 5748 (т.2, а.с.250), на зворотній стороні аркуша:

в рядку «Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу О.А. Якуба»,

в рядку «Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу О.А. Якуба», під друкованим текстом «..копії яких додаються до цього договору, мною оглянуті та повернені заінтересованим особам.», - виконані одним і тим же пишучим приладом - кульковою ручкою, терень якої заповнений пастою синьо-фіолетового кольору, а не нанесені рельєфним(-ими) кліше - факсиміле, тобто виконані у рукописний спосіб ОСОБА_8 .

Відповідно до висновку експерта №19/104-7/7/373 від 26.05.2020 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який підготовлений на виконання постанови слідчого від 19.05.2020 про призначення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12014040640000444 /т. 6 а.с.229-238/ підписи від імені ОСОБА_8 в договорі купівлі - продажу нерухомого майна від 25.11.2011 ВРО N? 123663, договорі купівлі - продажу земельної ділянки від 25.11.2011 ВРО N? 123664 та підписи від імені ОСОБА_8 в протоколі допиту свідка від 30.07.2014; протоколі одночасного допиту від 26.11.2014; договорі іпотеки від 25.09.2009 серія ВМКN?222428; договорі про зміни до договору іпотеки від 11.11.2009 серія BPBN?579735; договорі N?9407 від 11.12.2000; заяві на відкриття рахунку фізичної особи в КБ „ПриватБанк" від 11.12.2000; довіреності від 09.04.2008 ВКК N? 367522; довіреності від 15.03.2007 ВЕЕ N? 816511; витягу від 15.03.2007 ЕН N? 991462; договору купівлі - продажу земельної ділянки від 09.04.2008 ВКК N? 367468; витягу особами від 17.04.2008 КС N? 367554 - виконані різними особами.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/104-25/11420-ПЧ від 07.05.2025 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який підготовлений на виконання постанови прокурора Центральної окружної прокуратури від 14.03.2025 про призначення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12014040640000444 /т. 10 а.с. 11-15/ підписи від імені ОСОБА_8 в договорі купівлі - продажу нерухомого майна від 25.11.2011 ВРО N? 133663, договорі купівлі - продажу земельної ділянки від 25.11.2011 ВРО N? 133664 - виконані не ОСОБА_8 , а іншою особою.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року N 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи тощо.

У справі, що розглядається наявні чотири експертизи, одна із яких, проведена за ініціативою третьої особи, одна на виконання ухвали суду за клопотанням позивача, та дві експертиз, які проведені у межах кримінального провадження №№12014040640000444.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц(провадження № 14-400цс19)).

Суд зауважує, що висновок експерта №СЕ-19/104-25/11420-ПЧ від 07.05.2025 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який підготовлений на виконання постанови прокурора Центральної окружної прокуратури від 14.03.2025 про призначення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12014040640000444 /т. 10 а.с. 11-15/ , згідно із яким підписи від імені ОСОБА_8 у договорі купівлі - продажу нерухомого майна від 25.11.2011 ВРО N? 133663, договорі купівлі - продажу земельної ділянки від 25.11.2011 ВРО N? 133664 - виконані не ОСОБА_8 , а іншою особою, не є належним та допустим доказом, оскільки експерт досліджував ВРО за №№ 133664 та 133663, у той час як згідно із Витягом із Державного реєстру правочинів, договір купівлі-продажу домоволодіння від 25.11.2011 посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Якубою О.А.25.11.2011, номер у реєстрі нотаріальних дій: 5743. Бланк ВРО 123663 та згідно із Витягом з Державного реєстру правочинів, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2011 посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Якубою О.А.25.11.2011, номер у реєстрі нотаріальних дій: 5748. Бланк ВРО 123664 (т. 2 а.с. 246, 249).

Здійснюючи аналіз інших зазначених вище трьох висновків експертиз, Суд, враховуючу думку Дніпропетровського апеляційного суду, яка викладена в ухвалі від 24.10.2023 у вказаній справі у частині розгляду апеляційної скарги щодо призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, не встановив суперечностей між експертним дослідженням №2669-13 від 14.11.2013, яке проведено на замовлення третьої особи ОСОБА_8 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, висновком №9109/9126 від 26.11.2014 комплексної судово- почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, яка проведена на виконання ухвали суду від 11.04.2014 за клопотанням позивача Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса та висновком експерта №19/104-7/7/373 від 26.05.2020 Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Так, колегія суддів Дніпровського апеляційного суду від 24.10.2023 у вказаній справі, у частині розгляду апеляційної скарги щодо призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, прийшла висновку, що «при проведенні експертного почеркознавчого дослідження експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса та експертного дослідження Дніпропетровським науково-ослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх прав в межах кримінального провадження експертами досліджувались одні й і ж примірники вказаних спірних договорів, проте вбачається, що висновки у вказаних дослідженнях суперечать один одному. Однак, колегією суддів встановлено, що у висновку від 26.05.2020 року не зазначено, що підписи в оскаржуваних договорах купівлі-продажу та земельної ділянки від 25.11.2011 роках виконані особисто не ОСОБА_8 , вільні та експериментальні зразки почерку в останньої не відбирались, а тому колегія суддів приходить до висновку, що він є таким, що не суперечить висновку експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Бокаріуса. Правових підстав для проведення у справі повторної експертизи, колегією суддів не встановлено» /т.7 а.с.218-225/.

У судових засіданнях представник позивача адвокат Прокопенко В.М. та у додаткових поясненнях від 09.06.2025 /т. 10 а.с. 23-27/ покликався на ту обставину, що висновок №9109/9126 від 26.11.2014 комплексної судово- почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, яка проведена на виконання ухвали суду від 11.04.2014 за клопотанням позивача Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, проведена у порушення вимог п. 3.4. Інструкції, однак, колегія суддів Дніпровського апеляційного суду у постанові від 24.10.23 виснувала, що доводи позивачки, про те, що експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_16 не були надіслані в упаковці, яка забезпечує їх збереження , що є порушенням Інструкції та викликає сумніви щодо відповідності відібраних експериментальних зразків підпису та почерку, саме ОСОБА_8 спростовуються листом від 21.04.2023 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України /т. 7 а.с.54-55/.

Так, експертною установою зазначено, що відповідно до частини першої розділу 3 п. 73 Інструкції з діловодства в науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 05 березня 2021 року N? 870/5, термін зберігання «Наглядового провадження» визначається затвердженою керівником номенклатурою справ установи та складає 5 років, тому надати інформацію щодо належного пакування Бабушкінським районним судом Дніпропетровської області додаткових матеріалів, наведених у Вашому запиті, неможливо у зв?язку з відсутністю у Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» відомостей щодо ходу проведення у 2014 році експертизи N? 9109/9126.

Разом із тим науковим центром зазначено, що, відповідно до п. 3.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 N? 53/5 (зі змінами та доповненнями) об?єкти дослідження надсилаються органом, який призначає експертизу в експертну установу в упаковці, яка забезпечує їх збереження. Крім того, згідно з указаною вище Інструкцією з діловодства в науково-дослідних установах судових експертиз МЮ України, всі документи, що надходять до НДУСЕ, приймаються і перевіряються централізовано в експлуатаційно-технічному відділі. У разі відсутності або нецілісності вкладень, пошкодження конверта, упакування, зазначеним відділом складається відповідний акт. Тому прийняття експертною установою неналежно оформлених матеріалів, є неможливим.

Також суд відхиляє доводи представника позивача адвоката Прокопенка В.М. у тій частині, що висновок експерта від 26.05.2020 є остаточним правильним дослідженням.

Сама по собі не згода із висновком експерта від 27.11.2014 №9109/9126, яка проведена за клопотанням позивачки, самою ж позивачкою без належних обґрунтувань не може бути підставою для не прийняття вказаної експертизи як доказу того, що приватний нотаріус Якуба А.О. не підписувала спірні договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки. На думку позивача та її представників, належними і допустимими є лише ті експертизи, які проведені у межах кримінальної справи №12014040640000444 та які висновками, тобто встановлення факту, що приватний нотаріус Якуба А.О. не підписувала спірні договори, засвідчують правове обґрунтування позовних вимог у позитивному аспекті.

Однак, зазначалося вище у вказаному рішенні, у кримінальному провадженні №12014040640000444 за ч. 1 ст. 190 КК України від 29.01.2014 станом на 28.10.2026 нікому не було повідомлено про підозру, а саме досудове розслідування здійснюється за фактом, а не стосовно конкретної особи чи осіб.

Окрім того, під час проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, яка проведена на виконання ухвали суду від 11.04.2014 за клопотанням позивача Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса ( висновок №9109/9126 від 26.11.2014) досліджувалися документи /т.3 а.с.90-95/: вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_8 в: листі вих. N? 103/01-16 від 23.11.2011 (т.3, а.с 38), листі вих. N? 95 від 01.11.2011 (т.3, а.с.39), витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 25.08.2011 (т.3, а.с. 44), скороченому витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 26.08.2011 (т.3, а.с. 45), витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 26.08.2011 (т.3, а.с.46), інформаційній довідці з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 16.09.2011 (т.3, а.с. 47), інформаційній довідці з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 21.09.2011 (т.3, а.с. 48), листі вих. N? 92/01-16 від 24.10.2011 (т.3, а.с. 49), листі вих. N? 83 від 14.10.2011 (т.3, а.с. 50), листі вих. N? 93 від 25.10.2011 (т.3, а.с. 51), інформаційній довідці з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 18.11.2011 за N? 15560 (т.3, а.с. 52), інформаційній довідці з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 14.11.2011 (т.3, а.с. 53), інформаційній довідці з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 14.11.2011 (т.3, а.c.54), витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 17.11.2011 (т.3, а.с. 55), витягу про реєстрацію і Єдиному реєстрі довіреностей від 25.11.2011 (т.3, а.с. 56), договорі добровільного страхування відповідальності приватного нотаріуса перед третіми особами ТОН N? 00001 від 14.10.2011 (т.3, а.с. 70, 71), договорі N? 7213 від 01.11.2011 (т.3, а.c. 72, 73), договорі оренди обладнання N? 03А11 від 01.06.2011 (т.3, а.с. 74, 75), акті прийому-передачі обладнання від 01.06.2011 додатку до Договору N? 03А011 (т.3, а.c. 75), акті наданих послуг з технічного обслуговування договорі охорони N?1205П011 від 01.06.2011 (т.3, а.с. 77, 78), договорі М? автоматизованого робочого місця споживача від 31.05.2011 (т.3, а.с. Т6), 0018K11 про надання кур?єрських послуг від 01.06.2011 (т.3, а.с. 80), додатковій угоді від 01.06.2011 до договору охорони N? 1205П011 від 01.06.2011 (т.3, а.с. 82), додатковій угоді від 05.08.2011 до договору N? 166/ПН від 01.01.2009 року про інформаційні послуги;

умовно-вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_8 в: інформаційній довідці з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 16.12.2011 за N? 6268 (т.3, а.с. 40), інформаційній довідці з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 07.12.2011 (т.3, а.с.41), інформаційній довідці з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 29.12.2011 (т.3, а.с. 42), інформаційній довідці з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 20.12.2011 за N? 6342 (т.3, ас.43), витягу про реєстрацію і Державному реєстрі правочинів від 25.11.2011 (.3, a.с.56), витягу про реєстрацію і Державному реєстрі правочинів від 25.11.2011 (т.3, а.с. 57), витягу про реєстрацію і Державному реєстрі правочинів від 25.11.2011(т.3, а.с. 58), листі вих. N? 13/01-16 від 26.01.2012 (т.3, а.с.59), листі вих. N?12/01-16 від 26.01.2012 (т.3, а.с.60), листі вих. N? 01-16/8 від 30.01.2012 (т.3, а.с. 61), листі вих. N? 15/01-09 від 20.02.2012 (т.3, а.с.62), інформаційній довідці з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 21.02.2012 (т.3, а.с. 63), поясненні вих. N? 16 від 21.02.2012 (т.3, а.с.64), листі N? вих. N? 18/01-16 від 23.02.2012 (т.3, а.с. 65), платіжному дорученні N? 6104 від 06.12.2011 (т. 3, а.с. 66), договорі банківського вкладу N? УБ11-457/027/2011 від 06.12.2011 (т.3, а.с.67-69), акті передачі обладнання від б/д - додатку до договору N? 1205П011 від 01.06.2011 (т.3, а.с. 79); експериментальні зразки підпису та почерку ОСОБА_8 на 31 арк.

Натомість під час проведення експертизи Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України №19/104-7/7/373 від 26.05.2020 досліджувалися документи (т. 6 а.с.232 звр стр): договір купівлі - продажу нерухомого майна від 25.11.2011 ВРО N? 123663 - на 1 арк.; договір купівлі - продажу земельної ділянки від 25.11.2011 ВРО N? 123664 на 1 арк.; протокол допиту свідка від 30.07.2014 - на 2 арк.; протокол одночасного допиту від 26.11.2014 - на 6 арк.; договір іпотеки від 25.09.2009 серія BMKN?222428 - на 1 арк.; договір про зміни до договору іпотеки від 11.11.2009 серія BPBN?579735 - на 1 арк.; договір N?9407 від 11.12.2000 - на 2 арк.; заява на відкриття рахунку фізичної особи в КБ „ПриватБанк" від 11.12.2000 - на 1 арк.; довіреність від 09.04.2008 ВКК N? 367522 - на 1 арк.; довіреність від 15.03.2007 ВЕЕ N? 816511 - на 1 арк.; витяг від 15.03.2007 ЕН N? 991462 - на 1 арк.; договір купівлі - продажу земельної ділянки від 09.04.2008 ВКК N? 67468 - на 1 арк.; витяг від 17.04.2008 КС N? 367554 - на 1 арк.

Отже, експертиза від 26.05.2020 проведена із значно меншим обсягом документів і експериментальні зразки почерку взагалі не досліджувалися.

За викладених обставин, оцінивши кожний висновок експертиз із точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження, суд відхиляє висновки експертів які були проведені у межах кримінального провадження №12014040640000444, і вважає, що висновок експертного дослідження №2669-13 від 14.11.2013, яке проведено на замовлення третьої особи приватного нотаріуса Якуби О.А. Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, а також висновок №9109/9126 від 26.11.2014 комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, яка проведена на виконання ухвали суду від 11.04.2014 за клопотанням позивача Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, є належними та допустимими доказами, які засвідчують, що спірні договори були підписані приватним нотаріусом Якубою О.А.

Інших належних та допустимих доказів, які б свідчили, що вказані висновки експертів суперечить іншим матеріалам справи або викликають сумніви у їх правильності позивачем надано не було.

Отже, судом не встановлено підстав, за яких спірні договори можуть бути визнані недійсними із моменту їх укладання.

5.2. Щодо витребування із незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь Позивача домоволодіння та земельної ділянки, скасування рішення приватного нотаріуса Євчук І.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 за позивачкою ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 25.02.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори купівлі -продажу земельної ділянки та домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , які засвідчені приватним нотаріусом Євчук І.Л., що також підтверджується відомостями із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /т. 1 а.с.154-158/.

У позовній заяві (оновленої редакції), Позивачка, в обґрунтування позовних вимог витребування із незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь Позивача домоволодіння та земельної ділянки, скасування рішення приватного нотаріуса Євчук І.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, посилалася на ст. 388 ЦК України, оскільки вважала, що відповідач ОСОБА_2 не мав право відчувати спірне майно, так як воно вибуло із володіння позивачки не із її волі.

Окрім того, зазначала, що відповідач ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем, оскільки є знайомим та довіреною особою ОСОБА_9 , із 2007 року ніде не працевлаштований, до 2007 року працював директором театру «Лялькова студія», відсутні докази здійснення ним оплати за договорами купівлі-продажу спірного майна, договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки були вчинені після того, коли ОСОБА_9 дізнався про наміри позивачки звернутися до суду.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідач ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення позовних вимог, на підтвердження добросовісності придбання спірного нерухомого майна, реальності договорів купівлі продажу від 25.02.2013, окрім спірних договорів-купівлі продажу, надав довідку №29 від 25.02.2013 про те, що за посвідчення договорів відповідач ОСОБА_3 сплатив державне мито у розмірі 1%, квитанції АТ КБ Приватбанк від 25.02.2013 згідно із якими відповідачем ОСОБА_3 сплачено кошти за пошук нотаріусом відомостей, сплати збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна /т.1 а.с.159-162/.

Окрім того, заперечував щодо факту його працевлаштування на посаді директора театру «Лялькова студія».

Встановлено, що згідно із довідкою ТОВ фірма «Логос» відповідач ОСОБА_3 із 02.06.1997 по 31.03.2011 працював на ТОВ фірма «Логос» /т. 1 а.с.163-167/.

Водночас суд вважає, що замовлення на товар від 26.03.2013 та фіскальні чеки за 2013 рік, які надані відповідачем ОСОБА_3 не підтверджують факту проведення ремонтних робіт саме у придбаному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1 а.с.168-179/

Отже у цій частині позовних вимог, Позивач належним чином не обґрунтував та не довів жодними належними та допустимими доказами фактів протиправності дій відповідача ОСОБА_3 , його знайомства із відповідачем ОСОБА_9 .

Натомість відповідачем ОСОБА_3 доведено, що він працював на ТОВ фірма «Логос» із 02.06.1997 по 31.03.2011, відповідно твердження позивачки ОСОБА_1 є надуманими та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (підпункти 9.4, 9.5 постанови від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Отже, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись для повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було надалі відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями 387 та 388 ЦК України (підпункт 9.16 постанови від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21, якщо власник втратив володіння майном, а інші особи вчиняли стосовно цього майна правочини: власник не є особою, чиє волевиявлення на відчуження майна втілене у відповідному правочині, не є зобов`язаною стороною за цими правочинами, тому не має вимагати визнати їх недійсними, не може втручатись у відповідне договірне зобов`язання, а натомість має лише витребовувати у володільця належне йому майно.

Водночас, фактори, з якими закон (стаття 388 ЦК України) пов`язує можливість віндикації майна, є добросовісність (недобросовісність) набувача майна, та наявність обставин, за яких витребування можливе також у добросовісного набувача.

Кожен із цих факторів досліджується послідовно стосовно кожного набувача у ланцюгу набувачів, якщо про існування відповідних обставин стверджує сторона, яка несе тягар їх доведення.

Тобто якщо майно було набуто добросовісним набувачем за відплатним правочином і за положеннями статті 388 ЦК України воно не могло бути витребуване у цієї особи власником, то подальше розпорядження цією особою майном (в тому числі відчуження його за безвідплатним правочином) не створює підставу для витребування у нового набувача (п.п. 10.79 -10.82 Постанови ВС у справі № 922/5241/21).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 придбав у відповідача ОСОБА_17 спірні домоволодіння та земельну ділянку оплатно.

Дружина ОСОБА_5 під час укладання договорів купівлі-продажу 25.02.2013 надала згоду на придбання її чоловіком ОСОБА_3 нерухомого майна. Заява посвідчена приватним нотаріусом Євчук І.Л. /т. 1 а.с.234/.

Факт перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про одруження від 14.07.2000 року /т. 2 а.с.8/.

Добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на нерухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати (див. mutatis mutandis висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16).

Позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги про витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 домоволодіння та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , виходила із того, що судом буде встановлено недійсність вказаних договорів із моменту їх укладення.

Однак, суд у п. 5.1 вказаного рішення встановив, що підстави для визнання договорів купівлі продажу нерухомого майна від 25.11.2011 недійсними із моменту їх укладання, відсутні, а отже, позовні вимоги про витребування із незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь Позивача домоволодіння та земельної ділянки, скасування рішення приватного нотаріуса Євчук І.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 за позивачкою ОСОБА_1 , також не підлягають задоволенню, так як є похідними від основної вимоги про визнання договорів недійсними.

Тільки у випадку, якщо є підстави для задоволення вимоги про визнання недійсним договору купівлі продажу і, як наслідок, застосування наслідків недійсності правочину, можливе витребування майна у наступних його набувачів за наявності для цього передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Під час постановлення вказаного рішення, суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд виснує, що Позивач належними та допустимими доказами не довела у судовому засіданні, що спірні договори укладено на вкрай невигідних умовах, під примусом ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , унаслідок наявності боргу перед ними, під впливом тяжкої обставини. Позивачкою не доведено перебування її у дуже схвильованому стані на грані нервового зриву, внаслідок чого вона не здатна була повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями, не здатна була усвідомлювати фактичний зміст власних дій та їх наслідків. Судом встановлено, не потрібна була згода ОСОБА_11 на укладення спірних договорів. Також не доведено факт того, спірні договори не були посвідчені приватним нотаріусом Якубою О.А.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки підстави для визнання спірних договорів недійсними із моменту їх укладення, відсутні, а вимоги про витребування із незаконного володіння майна, скасування державної реєстрації та визнання права власності є похідними.

Щодо судових витрат

Позивачкою під час подання позовної заяви 18.03.2013 сплачено частково судовий збір у розмірі 2000 грн.

Ухвалою суду від 22.03.2013 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору у повному обсязі до ухвалення судового рішення у цивільній справі.

За приписами ч. 2 ст. 136 ЦПК України, якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, позивачу необхідно доплати судовий збір у розмірі виходячи із наступного:

У 2013 році судовий збір становив за подання до суду: позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (від 229,4 по 3441 грн), за подання позовної заяви немайнового характеру 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (114,70 грн).

Позивачкою у позовній заяві (нова редакція) /т.1 а.с.126/ визначено ціну позову 740 382 грн та заявлено 4 позовні вимоги майнового характеру та 4 позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно, загальна сума судового збору становить 12 222, 80 (14 222,80 2000) грн:

за немайнові вимоги: 4?114,70 =458,80 грн

за майнові вимоги: 1 позовна вимога становить 7403, 82 грн, водночас такий розмір обмежено 3 розмірами мінімальної заробітної плати, та становить 3441 грн. Відповідно загальна сума за 4 позовні вимоги становить 3441?4=13764 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Сторони не клопотали про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно суд у цій частині рішення не ухвалює.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81,134, 136, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволені позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_7 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна, ОСОБА_5 , про визнання договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки недійсним відмовити у повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Держави в особі ДСА України недоплачений судовий збір у розмірі 12 222, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення постановлено 28.10.2026.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_7

Відповідач: ОСОБА_9 , РНОКП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_8

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_9

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10

Третя особа: ОСОБА_5 , РНОКП НОМЕР_6 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_10

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Олена Анатоліївна, адреса робочого місця: вул. Європейська, буд. 13, оф. 25, м. Дніпро, 49000

Третя особа6: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна адреса робочого місця: просп. Мануйлівський, буд. 5, м. Дніпро, 49023

Третя особа: ОСОБА_7 , РНОКПП невідомий зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_11

Повний текст рішення ухвалено 28.10.2026.

Суддя Оксана ЯРОЩУК