Постанова № 14103902, 01.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

01.03.11 Справа № 10/162 (10)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Прокурора Подільського району м.Києва

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2010р.

у справі № 10/162(10)

за позовом Прокурора Подільського району м.Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Львів

про стягнення 5 271 475,40 грн. пені, 590 482,19 грн. трьох відсотків річних, 1 571 504,23 грн. інфляційних втрат

За участю представників:

прокурора: не з’явився

позивача: Денищенко О.Л., Подолянко Т.В.

відповідача: Максимів Р.Й.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.11.2010р. у справі № 10/162(10) відмовлено в позові Прокурора Подільського району м.Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Львів про стягнення 5 271 475,40 грн. пені, 590 482,19 грн. трьох відсотків річних, 1 571 504,23 грн. інфляційних втрат.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване приписами ст.ст.258, 261, 267, 611, 625 ЦК України та тим, що вимоги прокуратури про стягнення з відповідача пені у зв’язку з порушенням строків поставки товару за договором про закупівлю № 06/16 від 26.09.2007р. задоволенню не підлягають через сплив строку позовної давності, оскільки поважних причин звернення до суду з позовом поза межами строку позовної давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені. Щодо позовних вимог про стягнення інфляційний втрат та трьох відсотків річних, то такі не підлягають задоволенню, оскільки повернення попередньої оплати за непоставлений (непереданий) у строк товар, рішення щодо повернення якої прийнято Господарським судом Львівської області в межах справи № 13/49, не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору, що тягне за собою наслідки вказані у ст.611 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з’ясування обставин справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, визнати причини пропуску строку позовної давності поважними, позовні вимоги задоволити повністю, накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача в обсязі заявлених позовних вимог, з мотивів у ній наведених.

Прокурор участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, про причини неявки не повідомив.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника прокуратури.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представники позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду скасувати, позовні вимоги задоволити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі № 13/49 задоволено позов КП «Київпастранс»до ТзОВ «Львівські автобусні заводи»: розірвано договір № 06/16 від 26.09.2007р., укладений між ТзОВ «Львівські автобусні заводи»та КП «Київпастранс», і стягнуто з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на користь КП «Київпастранс»13 597 900,00 грн. Зазначене рішення Господарського суду Львівської області не оскаржувалося та набрало законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом Львівської області в межах справи № 13/49 встановлено, що 26.09.2007р. між КП «Київпастранс»та ТзОВ «Львівські автобусні заводи»укладено договір № 06/16, за умовами якого ТзОВ «Львівські автобусні заводи»взяло на себе зобов’язання щодо здійснення поставки та передачі у власність КП «Київпастранс»нових автобусів А183D1 в кількості 100 одиниць, а КП «Київпастранс»прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання п.2.5 вказаного договору КП «Київпастранс»здійснив частинами передоплату та оплату товару на загальну суму 43 597 900,00 грн.

Відповідно до умов п.п.2.5 та 3.4. договору, товар, за який сплачено передоплату, повинен бути поставлений ТзОВ «Львівські автобусні заводи»в тримісячний строк з дати отримання передоплати.

Як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області в межах справи № 13/49 ТзОВ «Львівські автобусні заводи»було здійснено поставку лише 40 автобусів А183D1 на загальну суму 30 000 000,00 грн. та прострочено поставку автобусів в межах невикористаної суми авансу (попередньої оплати) у розмірі 13 597 900,00 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання ст.610 Цивільного кодексу України визначає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Одним із правових наслідків порушення зобов'язання стаття 611 Цивільного кодексу України встановила сплату боржником неустойки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі № 13/49 встановлено істотне порушення умов договору у спосіб прострочення Товариством поставок автобусів А183D1 у встановлені договором строки.

Зазначена вище обставина, в контексті приписів ст.651 ЦК України, слугувала підставою для розірвання 09.06.2009р. Господарським судом Львівської області договору № 06/16 від 26.09.2007р. між ТзОВ «Львівські автобусні заводи»та КП «Київпастранс»і стягнення з ТзОВ «Львівські автобусні заводи»на користь КП «Київпастранс»суми попередньої оплати у розмірі 13 597 900,00 грн.

Нарахування пені за порушення строків поставки товару від суми не поставленого у строк товару, передбачено п.6.1 договору № 06/16 від 26.09.2007р.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання пункту 2.3 договору № 06/16 від 26.09.2007р. позивач відповідно до платіжного доручення № 131 від 28.09.2007р. здійснив першу часткову попередню оплату вартості 26 автобусів А183D1 у розмірі 9 736 263,16 грн. Свої зобов’язання у цій частині проведеної позивачем попередньої оплати відповідач виконав у повному обсязі та без порушення строків поставки, що виключає можливість застосування до останнього правого наслідку порушення зобов’язання у спосіб сплати пені.

Відповідно до платіжного доручення № 132 від 16.10.2007р. позивач здійснив другу часткову попередню оплату вартості 56 автобусів А183D1 у розмірі 20 807 500,00 грн. Свої зобов’язання у цій частині проведеної позивачем попередньої оплати відповідач без порушення строків поставки до 17.01.2008р. виконав лише у стосунку 2 одиниць товару. З порушенням строків поставки на 26 днів (з 17.01.2008р. по 11.02.2008р.) відповідач, в межах другої часткової попередньої оплати, здійснив поставку 2 одиниць товару.

З порушенням строків поставки на 48 днів (з 17.01.2008р. по 04.03.2008р.) відповідач, в межах другої часткової попередньої оплати, здійснив поставку 2 одиниць товару.

З порушенням строків поставки на 77 днів (з 17.01.2008р. по 02.04.2008р.) відповідач, в межах другої часткової попередньої оплати, здійснив поставку 2 одиниць товару.

З порушенням строків поставки на 123 дні (з 17.01.2008р. по 18.05.2008р.) відповідач, в межах другої часткової попередньої оплати, здійснив поставку 3 одиниць товару.

Відповідно до платіжного доручення № 146 від 14.11.2007р. позивач здійснив третю часткову попередню оплату вартості 14 автобусів А183D1 у розмірі 5 081 236,84 грн. Своїх зобов’язань щодо поставки товару у строк до 14.02.2008р. у цій частині проведеної позивачем попередньої оплати відповідач не виконав взагалі, як і не виконав зобов’язань щодо поставки у строк до 20.02.2008р. 5 автобусів А183D1 в межах здійсненої позивачем четвертої частини попередньої оплати у розмірі 1 875 000,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 147 від 19.11.2007р.

Таким чином, право на нарахування позивачем пені за несвоєчасне здійснення відповідачем поставок товару за договором № 06/16 від 26.09.2007р. в межах другої часткової попередньої оплати виникло 17.01.2008р.; в межах третьої часткової попередньої оплати –15.02.2008р.; в межах четвертої часткової попередньої оплати –20.02.2008р.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач довідався про порушення свого права на своєчасне здійснення відповідачем поставок товару в межах сум попередньої оплати 17.01.2008р., 15.02.2008р. та 20.02.2008р., відповідно і з цього моменту почався перебіг строку позовної давності щодо заявлених сум пені.

З частини 1 статті 258 ЦК України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відтак, строк позовної давності для стягнення з відповідача заявлених сум пені за прострочення ним поставок товару за договором № 06/16 від 26.09.2007р. в межах другої часткової попередньої оплати закінчився 17.01.2009р.; за прострочення ним поставок товару за договором № 06/16 від 26.09.2007р. в межах третьої часткової попередньої оплати закінчився 15.02.2009р.; за прострочення ним поставок товару за договором № 06/16 від 26.09.2007р. в межах четвертої часткової попередньої оплати закінчився 20.02.2009р.

За правилами частин 1-2 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відзиві на позовну заяву, поданому відповідачем 09.11.2010р. до прийняття судом першої інстанції рішення у справі, останнім заявлялася відмова задовольнити вимоги позивача щодо стягнення заявлених сум пені з одночасною констатацією факту спливу строку позовної давності до цих вимог, що, виходячи із рекомендації Вищого господарського суду України, викладених у Інформаційному листі від 29.09.200р. № 01-08/530, вірно оцінено судом, як заява відповідача про застосування позовної давності

Крім того, Прокурор Подільського району м.Києва у поясненнях від 28.10.2010р, визнав факт пропущення строків позовної давності для заявлення вимог про стягнення сум пені та клопотав перед судом про визнання причин пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені поважними.

Частина 5 статті 267 ЦК України передбачає, що порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Як на поважну причину пропуску позовної давності, Прокурор Подільського району м.Києва покликався на те, що про обставину порушення відповідачем зобов’язання він довідався лише в серпні 2010р., проводячи, на виконання завдання прокуратури міста Києва, перевірку щодо стану дебіторської заборгованості перед державними та комунальними підприємствами району.

Наявні у справі матеріали не підтверджують вищезазначеної обставини, а вказують на те, що обставина порушення відповідачем умов договору № 06/16 від 26.09.2007р. стала відома Прокурору Подільського району м.Києва з листа № 06-3/152 від 30.03.2010р., адресованого останньому позивачем у справі.

За наслідками розгляду відповідного листа прокуратурою Подільського району м.Києва було вирішено звернутися до суду із позовами в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Київпастранс», про що останнє повідомлено листом № 92-7270 від 07.09.2010р.

Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків встановлених законом. Визначення перебігу строку позовної давності знаходиться у взаємозв'язку із правом позивача на здійснення своїх цивільних прав, як сторони за договором, чиї права було порушено і здійсненням ним захисту цих прав.

Апелянт в обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності покликається на значне недофінансування позивача з державного та місцевого бюджетів, а також на збитковість його фінансової діяльності протягом 2008-2010рр., у зв’язку з чим Комунальне підприємство «Київпастранс»з об’єктивних причин не мало фінансової можливості самостійно звернутися до суду, оскільки розмір державного мита, виходячи з ціни позову є значним для позивача

Проте, обставини недофінансування та збитковості підприємства позивача протягом 2008-2010рр., за належного використання останнім своїх прав наданих, як позивачу в господарському процесі, та можливості розстрочки або відстрочки сплати державного мита, не позбавляли позивача можливості звернення до суду за захистом свого порушеного права в межах позовної давності або повідомлення про факт порушення своїх прав органів прокуратури у встановлені цивільним законодавством строки, а відтак, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску позовної давності.

А відтак, оскільки поважних причин звернення до суду з позовом поза межами строку позовної давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування позовної давності щодо стягнення пені, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 5 271 475,40 грн. пені у зв’язку з порушенням строків поставки товару за договором про закупівлю № 06/16 від 26.09.2007р. через сплив річного строку позовної давності.

Щодо відмови в позові про стягнення 590 482,19 грн. трьох відсотків річних та 1 571 504,23 грн. інфляційних втрат, то такий висновок суду першої інстанції є помилковим, виходячи з наступного.

Керуючись ст.625 ЦК України, Прокурор Подільського району м.Києва нарахував відповідачу 1 571 504,23 грн. інфляційних втрат та 590 482,19 грн. трьох відсотків річних, виходячи із суми боргу 13 597 900,00 грн.

Прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання Прокурор Подільського району м.Києва пов’язує з обставиною невиконання відповідачем, станом на момент звернення Прокурора з даним позовом, рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі № 13/49 в частині стягнення з відповідача 13 597 900,00 грн. коштів, які є невикористаною сумою авансу (попередньої оплати) за договором № 06/16 від 26.09.2007р., укладеним між КП «Київпастранс»та ТзОВ «Львівські автобусні заводи».

Факт прострочення сплати 13 597 900,00 грн. відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи в цій частині в позові, суд першої інстанції не врахував, що вимога сплати боргу (у даному випадку боргом є 13 597 900,00 грн. за рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі № 13/49), з врахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому передбачені ст.625 ГПК України інфляційні нарахування та проценти річних на суму боргу 13 597 900,00 грн. входять до складу грошового зобов’язання, яке виникло у ТзОВ «Львівські автобусні заводи»за рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі № 13/49. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 590 482,19 грн. трьох відсотків річних та 1 571 504,23 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2010р. у справі № 10/162(10) в наведеній частині підлягає скасуванню в силу невідповідності висновків, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, та з підстав порушення норм матеріального права. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що вимога апеляційної скарги накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача в обсязі заявлених позовних вимог не обґрунтована апелянтом виходячи з приписів ст.ст.66,67 ГПК України, а відтак, у її задоволенні суд відмовляє.

Тому виходячи з наведеного в сукупності та керуючись ст.ст.44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Прокурора Подільського району м.Києва, задоволити частково.

2.Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2010р. у справі № 10/162(10) в частині відмови у задоволені позову Прокурора Подільського району м.Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Львів про стягнення 590 482,19 грн. трьох відсотків річних та 1 571 504,23 грн. інфляційних втрат. В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Прокурора Подільського району м.Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Львів про стягнення 590 482,19 грн. трьох відсотків річних та 1 571 504,23 грн. інфляційних втрат задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»(79026, м.Львів, вул.Стрийська, 45, рах.№ 2600540003256 у Львівській філії ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 385468, код за ЄДРПОУ 33894928) на користь Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м.Київ, Набережне шосе, 2, рах.№ 2600600012840 у ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код за ЄДРПОУ 31725604) - 590 482,19 грн. трьох відсотків річних та 1 571 504,23 грн. інфляційних втрат, в дохід державного бюджету 7417 грн. у відшкодування державного мита за подання позовної заяви і 3708,50 грн. У відшкодування державного мита за подання апеляційної скарги та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ відповідно до вимог ст.116-117 ГПК України.

3.В частині відмови в позові Прокурора Подільського району м.Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Київпастранс», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Львів про стягнення 5271475,40 грн. пені –рішення Господарського суду Львівської області від 24.11.2010р. у справі № 10/162(10) залишити без змін.

4.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.