Рішення № 141038190, 27.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5090/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/5090/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», третя особа Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з під арешту,

відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з даним позовом, в якому просить:

- зняти арешт, накладений 11.03.2008 року на все нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 , включно земельну ділянку, площею 1,61 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:0566, що розташована на території Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області. Реєстраційний номер обтяження: 6760474, дата реєстрації 11.03.2008 18:24:56. Реєстратор Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, буд.26/22. Підстава обтяження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АН 366612 від 08.02.2008 року, заявник: Другий ВДВС Київського РУЮ у місті Одеса, державний виконавець Киптіків І.О.;

- виключити відомості про ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 з Єдиного реєстру боржників.

Свою позовну заяву обгрунтовує наступним.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер гр. ОСОБА_3 . До складу спадкового майна яке залишилося після померлого входить земельна ділянка, площею 1,61 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:0566, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Єдиним спадкоємцем померлого є його рідна сестра гр. ОСОБА_4 , яка після шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 .

02 червня 2025 року, гр. ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського Міського Нотаріального округу Милимко Наталії Миколаївни, щодо видачи їй свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку. Але нотаріусом було з`ясовано про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно арешту на все нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_3 від 11.03.2008 року: реєстраційний номер обтяження: 6760474; Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН 366612 від 08.02.2008 року, заявник: Другий ВДВС Київського РУЮ у місті Одеса, державний виконавець Киптіків І.О.; реєстратор Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м.Одеса, вул. Бреуса, буд.26/22.

В серпні 2025 року позивачем ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України була надана заява з проханням зняти арешт з належного її спадкового майна. У відповідь на цю заяву, позивачу 29.09.2025 року був надісланий лист за №137785 з якого вбачалося, «що у Київському ВДВС з урахуванням дати реєстрації вищевказаного обтяження, були заведені виконавчі провадження: №5902562 (стягувач АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК», боржник: ОСОБА_3 , виконавчий лист виданий 23.06.2007 року, сума стягнення 17025,71); №26293082 (стягувач АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК», боржник: ОСОБА_3 , виконавчий лист виданий 23.06.2007 року, сума стягнення 17025,71); №26293276 (стягувач АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК», боржник: ОСОБА_3 , виконавчий лист виданий 13.09.2007 року, сума стягнення 22117,16) які були завершені у зв`язку з поверненням виконавчих документів відповідним стягувачам. В подальшому зазначені вище виконавчі листи пред`являлися в межах виконавчих проваджень №26293982 (відкрито 05.05.2011р. завершено 10.02.2012 р. на підставі п.10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження») та №26293276 (відкрито 05.05.2011р. завершено 10.02.2012 р. на підставі п.10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто на дату відкриття спадщини, яка залишилася після померлого ОСОБА_3 , усі виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації якого було: АДРЕСА_1 вже були закінчені.

Згідно листа Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.05.2026 року за № 75801, повідомлено про те, що згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження (в т.ч. її архівної частини) встановити по якому виконавчому провадженню накладено арешт не уявляється можливим. Також рекомендувалося на підставі ч.ч.1,5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту звернутися до суду.

Оскільки, на даний час за наявності арешту (обтяжень) накладеного на все спадкове майно, порушується право позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги скористатись правом на спадщину та зареєструвати право власності на земельну ділянку, та в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

27.08.2026 року представник відповідача Науменко О.В. подала до суду відзив на позовну заяву подав відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволені позовної заяви просить відмовити у повному обсязі. Свою позицію аргументує тим, що позивачем не вказано у позові та не надано будь-яких належних та допустимих доказів в обґрунтування власних позовних щодо можливого порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1 саме збоку АТ «Райффайзен Банк». Крім цього не визначено статусу АТ «Райффайзен Банк» як правонаступника ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Не встановлено з наданого витягу, що арешт нерухомого майна накладено в інтересах АТ «Райффайзен Банк». Крім зазначеного, відповідно до норм закону Банк не має можливості усунути такі порушення, адже позбавлений можливості вчиняти дії щодо зняття арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження державним виконавцем, це право має лише виконавець. Вважає, що позов не підлягає задоволенню також, через обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права.

Представник позивача позав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача Науменко О.В в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила проводити розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про смерть серїі НОМЕР_2 .

Після його смерті залишилось спадкове майно а саме: земельна ділянка, площею 1,61 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:0566, що розташована на території Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області.

Спадкоємицею майна померлого ОСОБА_3 є його рідна сестра гр. ОСОБА_4 , яка після шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 .

02 червня 2025 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Милимко Наталії Миколаївни, щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку.

Приватним нотаріусом Милимко Н.М. 02.06.2025 року було заведено спадкову справу за №20/2025 та листом від 10.07.2026 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що накладено арешт на все майно, а тому вчинення нотаріальної дії суперечить закону. Нотаріусом з`ясовано про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно арешту на все нерухоме майно спадкодавця ОСОБА_3 від 11.03.2008 року: реєстраційний номер обтяження : 6760474; Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АН 366612 від 08.02.2008 року, заявник: Другий ВДВС Київського РУЮ у місті Одеса, державний виконавець Киптіків І.О.; реєстратор Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м.Одеса, вул. Бреуса, буд.26/22.

Згідно з п.п.4.17. пункту 4 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на спадкове майно накладено арешт - видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Згідно листа Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29.09.2026 року за № 137785, у Київському ВДВС з урахуванням дати реєстрації вищевказаного обтяження, були заведені виконавчі провадження: №5902562 (стягувач АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК», боржник: ОСОБА_3 , виконавчий лист виданий 23.06.2007 року, сума стягнення 17025,71); №26293082 (стягувач АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК», боржник: ОСОБА_3 , виконавчий лист виданий 23.06.2007 року, сума стягнення 17025,71); №26293276 (стягувач АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК», боржник: ОСОБА_3 , виконавчий лист виданий 13.09.2007 року, сума стягнення 22117,16) які були завершені у зв`язку з поверненням виконавчих документів відповідним стягувачам. В подальшому зазначені вище виконавчі листи пред`являлися в межах виконавчих проваджень №26293982 (відкрито 05.05.2011р. завершено 10.02.2012 р. на підставі п.10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження») та №26293276 (відкрито 05.05.2011р. завершено 10.02.2012 р. на підставі п.10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто на дату відкриття спадщини, яка залишилася після померлого ОСОБА_3 , усі виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації якого було: АДРЕСА_1 вже були закінчені.

Згідно листа Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.05.2026 року за № 75801, повідомлено про те, що згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження (в т.ч. її архівної частини) встановити по якому виконавчому провадженню накладено арешт не уявляється можливим. Також рекомендувано на підставі ч.ч.1,5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту звернутися до суду.

Зважаючи на викладене, накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права ОСОБА_1 як спадкоємиці нерухомого майна померлого брата.

Відповідно до ч.1 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження»,арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Судом встановлено, що виконавчі документи, за якими боржником є ОСОБА_3 на примусовому виконанні у відділі ДВС не перебувають, арешт нерухомого майна перешкоджає позивачці отримати свідоцтво про право на спадщину, і підстави для продовження існування арешту відсутні, а тому позов ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 258, 263- 265, 273ЦПК України-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Зняти арешт, накладений 11.03.2008 року на все нерухоме майно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження: 6760474; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони, АН 366612 від 08.02.2008 року, заявник: Другий ВДВС Київського РУЮ у місті Одеса, державний виконавець Кіптіков І.О.; реєстратор Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 29.10.2026 року.

Головуючий: Є. М. Панасенко