Рішення № 141036871, 29.10.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/2060/26Справа №447/3235/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

29.10.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Бачуна О.І., з участю секретаря судового засідання Данилів О.І. розглянувши в залі суду в м.Миколаєві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №88799 від 03.08.2023 у розмірі 18100,00 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 03.08.2023 між ТОВ «ФК « АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №88799, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Позивач вказує, що Товариство надало Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідач уклав Кредитний договір №88799 від 03.08.2023 року із ТОВ «ФК « АВІРА ГРУП» та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 5000 грн.

23.12.2024р. між ТОВ «ФК АВІРА ГРУП» та ТОВ "Діджи Фінанс", відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23122024/1. Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 88799 від 03.08.2023 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДіджиФінанс") становить 18100 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн.; заборгованість за відсотками становить 13100 грн.; заборгованість за комісіями становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, відзив не подала.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Львівської області від 29.09.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив, при цьому суд вжив всіх можливих заходів для виклику останнього до суду. Відзиву на позовну заяву відповідачем не було подано.

На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК Українисуд провів заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом.

03.08.2023 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №88799

Відповідно до Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000 грн. 00 коп. на умовахстроковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредитта сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цимДоговором.

1.2. Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 16-08-2023.

Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконанняСторонами.

1.3. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1825 % (процентів) річних від сумикредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без

письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку заДоговором. Умовами кредитного договору передбачена пролонгація

ОСОБА_1 підписав даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором AV4790.

Згідно із інформаційною довідкою, виданою директором ТОВ «Профітгід» Кредитодавець виконав свій обов`язок, передбачений договором, надіславши ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , вказаної відповідачем.

23.12.2024 року між ТОВ «ФК АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДіджиФінанс» укладено договір факторингу №23122024.

Відповідно до п.2.1. Договору, ТОВ «ФК « АВІРА ГРУП» зобов`язалось відступити ТОВ «Діджи Фінанс» Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ДіджиФінанс» зобов`язалося їх прийняти та сплатити ТОВ «ФК АВІРА ГРУП» суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.4.1. Договору, право вимоги переходить від ТОВ «ФК АВІРА ГРУП» до ТОВ «Діджи Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №23122024 від 23.12.2024, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 18100грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн.; заборгованість за відсотками - 13100 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно правової позиції ВС в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, - боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «ДіджиФінанс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідача, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду з даним позовом позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З врахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 гривень.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 01.06.2026 ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 уклали договір про надання правової допомоги №42649746.

Предметом договору визначено, що Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених Договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

29.06.2026 ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП Міньковською А.В. уклали Додаткову угоду №88799 до Договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.06.2026. Відповідно до якої, Виконавець зобов`язався здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 ..

З Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Міньковською А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДіджиФінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості та Акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги вбачається, що ФОП ОСОБА_2 надано ТОВ «ДіджиФінанс» юридичні послуги вартістю 6000 гривень.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України).

За змістом ч.ч.3,4,5 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, а також враховуючи виконання роботи адвокатом суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268,280-282 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №88799 від 03.08.2023 в сумі 18100,00грн.. яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 5000 грн.; заборгованості за відсотками - 13100грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2662,40гривень сплаченого судового збору та 3000 гривень понесених витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29.10.2026

Суддя Бачун О. І.