Рішення № 141034837, 26.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7398/26 2/335/3859/2026ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючої судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2026 ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 512222-КС-001 про надання кредиту від 09.10.2024 у розмірі 61 594,15 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.10.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 512222-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачка отримала кредит в сумі 24 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,86% за кожен день. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, шляхом перерахування на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 грошових коштів.

Також, 09.10.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 512222-КС-001 про надання кредиту від 09.10.2024 (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 6 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 512222-КС-001 про надання кредиту від 09.10.2024, відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 14 096,51 грн.

Відповідачка зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 05.06.2026 утворилась заборгованість в сумі 61 594,15 грн., з яких 20 534,65 грн. сума прострочених платежів за тілом кредиту; 26 219,45 грн. сума прострочених платежів по процентах, 11 360,05 грн. сума заборгованості по штрафам, 3 480,00 грн. сума прострочених платежів за комісією.

Посилаючись на викладені обставини, просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором № 512222-КС-001 про надання кредиту від 09.10.2024 у розмірі 61 594,15 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 07.07.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання на 24.08.2026, яке було відкладено у зв`язку із першою неявкою відповідача у судове засідання.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 23.09.2026 витребувано у Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 , виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 09.10.2024 (дата видачі кредиту) по 26.03.2025 (дата закінчення терміну кредитування).

22.10.2026 на адресу суду надійшла витребувана інформація, згідно з якої АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Рух грошових коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_1 за період з 09.10.2024 (дата видачі кредиту) по 26.03.2025 (дата закінчення терміну кредитування).

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином рекомендованим листом із повідомленням за адресою її місця реєстрації, причини неявки у судове засідання не повідомила, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 09.10.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 512222-КС-001 про надання кредиту.

Того ж дня ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 512222-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно із п.2.3. Договору строк Кредиту 24 тижнів.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86 процентів за кожен день користування кредитом.

Пунктом 4 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Підписанням договору позичальник підтвердила, що вона ознайомлена з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та відповідно, укладає Договір.

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-8226», який було надіслано на номер телефону НОМЕР_3 зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Також до Договору № 512222-КС-001 про надання кредиту від 09.10.2024 позивачем додано підписані електронним підписом (вчиненим одноразовим ідентифікатором): паспорт споживчого кредиту з зазначенням всіх істотних умов договору.

На виконання умов договору ТОВ «Бізнес Позика» перераховано на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 18 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», згідно з якої в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, здійснено переказ коштів від ТОВ «Бізнес Позика».

Також, 09.10.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 512222-КС-001 про надання кредиту від 09.10.2024 (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 6 000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Бізнес Позика» перераховано на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 6 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 07041be5-861f-11ef-b90a-000c29d57ed2_2 від 09.10.2024 опис платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. Дод. угоди від 09.10.2024 до кредитного дог. №512222-КС-001 від 09.10.2024 Без ПДВ;SK_N=512222 КС-001;ITN=3317811302.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Зокрема, Відповідач зареєструвався на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами, ознайомився та підписав Паспорт споживчого кредиту, Кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також згідно з інформації наданої АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 23.09.2026 слідує, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до виписки АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів по рахунку за період з 09.10.2024 (дата видачі кредиту) по 26.03.2025 (дата закінчення терміну кредитування) вбачається, що на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 09.10.2024 зараховано грошовий переказ на загальну суму 24 000,00 грн.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, з урахуванням часткової оплати на загальну суму 14 096,51 грн., станом на 05.06.2026 утворилась заборгованість в сумі 61 594,15 грн., з яких 20 534,65 грн. сума прострочених платежів за тілом кредиту; 26 219,45 грн. сума прострочених платежів по процентах, 11 360,05 грн. сума заборгованості по штрафам, 3 480,00 грн. сума прострочених платежів за комісією.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги пред`явленні до відповідачки ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 534,65 грн. та за процентами у розмірі 26 219,45 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості по штрафам в сумі 11 360,05 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки штрафи нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то відповідачка на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Крім того, щодо заборгованості за комісією у розмірі 3 480,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, вказаною нормою визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

Відповідно до умов кредитного договору від 09.10.2024, сторонами було встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 3 600,00 грн. Надалі, на підставі додаткової угоди № 1 від 13.02.2025, погоджено комісію за надання додаткової суми кредиту у розмірі 1 200,00 грн.

Та суд зазначає, що сплата позичальником комісії за надання кредиту фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії ТОВ «Бізнес Позика» не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Тому пункти укладеного між сторонами кредитного договору та додаткової угоди № 1, які передбачають сплату комісії за надання кредиту, в даному випадку є нікчемними, у зв`язку з чим умови для нарахування Товариством комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги, що відповідачка не сплатила своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором № 512222-КС-001 про надання кредиту від 09.10.2024, який відповідачкою не спростовуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 46 754,10 грн. з яких: 20 534,65 грн. сума прострочених платежів за тілом кредиту; 26 219,45 грн. сума прострочених платежів по процентах.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідачки на його користь пропорційно задоволеним вимогам (75,91%), які в даному випадку складають 2 021,03 грн.

Керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором № 512222-КС-001 про надання кредиту від 09.10.2024 у розмірі 46 754 (сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят чотири) гривні 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 2 021 (дві тисячі двадцять одну) гривню 03 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч.5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.І. Рибалко