Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 рокусправа № 380/15858/26м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, за період з 18 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно;
- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно фактичному часу проходження служби за період з 18 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум саме цієї винагороди, якщо такі виплати будуть підтверджені відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є співробітником Служби судової охорони та проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Львівській області на посаді командира відділення у спеціальному званні сержант Служби судової охорони. Службові відносини між позивачем та відповідачем є триваючими та на день звернення до суду не припинені. Позивач стверджує, що у період з 18 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно співробітники Служби судової охорони належали до переліку осіб, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, яким гарантувалася виплата додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень на місяць (пропорційно часу проходження служби). Проте відповідач у спірний період в порушення вимог постанови КМУ № 168 та обов`язкових висновків Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 не видав наказів про нарахування та виплату позивачу зазначеної додаткової винагороди. Позивач також наголосив, що будучи чинним співробітником Служби судової охорони, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 та актуальної практики Верховного Суду 2026 року (зокрема справ № 120/2933/25, № 420/16340/25) його право на звернення до суду з позовом про стягнення належних сум заробітної плати (грошового забезпечення) під час триваючих відносин не обмежене будь-яким строком.
Ухвалою від 04 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.
07 серпня 2026 року представник Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти вимог, відповідач зазначає, що відповідно до статті 165 Закону України Про судоустрій і статус суддів та Бюджетного кодексу України виплата грошового забезпечення здійснюється виключно в межах затверджених кошторисів та асигнувань. У затверджених кошторисах управління на 2022 2023 роки видатки на виплату додаткової винагороди співробітникам ССО передбачені не були, а взяття зобов`язань без бюджетних призначень становить порушення бюджетного законодавства. Також відповідач зазначив, що наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 № 396 розмір додаткової винагороди для співробітників, які проходять службу поза межами районів бойових дій, було визначено в розмірі 10 000 грн на місяць, і на підставі наказу ТУ ССО у Львівській області від 02.11.2023 № 442 о/с позивачу нараховано та виплачено таку винагороду за період з 01.01.2023 по 20.01.2023 у сумі 6 451,61 грн.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі дійсні фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази у їх сукупності та системному взаємозв`язку, суд
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Жидачеві Львівської області, є громадянином України (паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ). Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивач проходить службу в Службі судової охорони в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Львівській області (код ЄДРПОУ: 43167274) з 18 липня 2022 року по теперішній час.
Факт несення служби позивачем підтверджується службовим посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Територіальним управлінням Служби судової охорони у Львівській області 24 лютого 2026 року зі строком дії до 24 лютого 2028 року, за змістом якого ОСОБА_1 перебуває у спеціальному званні сержант Служби судової охорони (жетон № 02253) на посаді командира відділення.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу від 29.07.2026, сформованими ГУ ДПС у Львівській області, Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області було податковим агентом позивача у період з липня 2022 року по січень 2023 року (дата початку нарахування доходів - 18.07.2022), виплачуючи грошове забезпечення за ознакою доходу 185 виплати військовослужбовцям.
Водночас у період з 18 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року відповідач додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, позивачу взагалі не нараховував і не виплачував.
За період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року на підставі наказу начальника Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області від 02 листопада 2023 року № 442 о/с позивачу (пункт 170 списку до наказу) нараховано та виплачено додаткову винагороду виходячи зі зменшеного розміру 10 000 грн на місяць, що склало 6 451,61 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у встановленому постановою КМУ № 168 розмірі 30 000 грн на місяць за період з 18 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правові та організаційні засади діяльності Служби судової охорони визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно зі статтею 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах, органах та установах системи правосуддя, а також для припинення проявів неповаги до суду, охорони приміщень судів, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу.
Частинами першою та другою статті 165 Закону № 1402-VIII закріплено структуру та правовий режим грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, згідно з якими грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби кваліфікованими кадрами.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан, який діє безперервно.
На виконання Указів Президента України Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) було визначено, що на період дії воєнного стану, зокрема співробітникам Служби судової охорони, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793, яка набрала чинності 19 липня 2022 року та застосовується з 24 лютого 2022 року, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, якими слова в розмірі 30 000 гривень щомісячно замінено словами в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 43 із пункту 1 Постанови № 168 слова співробітникам Служби судової охорони виключено. Вказана постанова набрала чинності 21 січня 2023 року.
Зі змісту вказаних нормативних актів слідує, що в період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року включно співробітники Служби судової охорони належали до вичерпного переліку суб`єктів, яким держава гарантувала обов`язкову виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу несення служби.
06 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив судове рішення у зразковій адміністративній справі № 260/3564/22 (провадження № Пз/990/4/22), залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року (провадження № 11-74заі23).
У вказаному рішенні судом касаційної інстанції вказано, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, є невіддільною складовою грошового забезпечення співробітника Служби судової охорони, яка носить тимчасовий характер і підлягає обов`язковій виплаті під час дії воєнного стану.
Внесення змін Постановою КМУ № 793 зі зміною словесної конструкції на до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць не змінило сутності гарантованого права особи та не зменшило базового розміру виплати: за умови проходження служби протягом повного календарного місяця особі гарантується виплата у повному розмірі 30 000 гривень, а у разі неповного місяця пропорційно дням несення служби. Вказане формулювання не наділяє керівника органу чи установи дискреційними повноваженнями свавільно знижувати гарантований Урядом розмір винагороди.
Право на отримання додаткової винагороди виникає безпосередньо з нормативно-правового акта Уряду за наявності юридичного факту проходження публічної служби у відповідний період і не залежить від видання внутрішнього наказу органу, дій розпорядників коштів чи подання співробітником окремого рапорту.
Згідно зі статтею 165 Закону № 1402-VIII право встановлювати розміри грошового забезпечення делеговано виключно Кабінету Міністрів України. Ані Державна судова адміністрація України, ані Служба судової охорони не наділені нормотворчими повноваженнями щодо обмеження чи зменшення встановленого Урядом розміру грошового забезпечення. Затверджений наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 року № 396 Порядок у частині встановлення співробітникам ССО виплати в розмірі 10 000 гривень є відомчим підзаконним актом, який звужує зміст урядової гарантії та суперечить акту вищої юридичної сили - Постанові КМУ № 168. Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України такий відомчий порядок у цій частині судом не застосовується.
Відсутність у кошторисах розпорядників бюджетних асигнувань або відкритих лімітів фінансування не звільняє державний орган від обов`язку провести виплату гарантованих коштів. Суб`єкт владних повноважень не може виправдовувати невиконання покладених законом зобов`язань дефіцитом бюджетних коштів чи внутрішніми відомчими бар`єрами.
Належним відповідачем у справах цієї категорії є відповідне територіальне управління Служби судової охорони, в якому співробітник проходить службу та яке нараховує йому грошове забезпечення, а належним і ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання нарахувати й виплатити додаткову винагороду.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Зважаючи на суб`єктний склад та предмет позову, дана адміністративна справа є типовою щодо зразкової справи № 260/3564/22, а відтак зазначені правові позиції є обов`язковими для застосування цим судом.
Вирішуючи питання дотримання процесуальних строків, суд наголошує на принциповому розмежуванні правового статусу звільнених працівників та осіб, які продовжують перебувати у публічно-службових відносинах.
Як документально підтверджено матеріалами справи, зокрема службовим посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 24 лютого 2026 року зі строком дії до 24 лютого 2028 року, ОСОБА_1 є діючим співробітником Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області, обіймає штатну посаду командира відділення у званні сержанта Служби судової охорони, і його службові відносини з відповідачем на час розгляду справи не припинялися.
Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат.
Конституційний Суд України у пункті 2.3 мотивувальної частини вказаного Рішення наголосив:
Обов`язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі виплачувати працівникові винагороду за виконану роботу існує безперервно протягом усього часу тривання трудових правовідносин. Невиплата або затримка у виплаті належних працівникові сум становить триваюче правопорушення, яке поновлюється кожного дня невиконання роботодавцем цього обов`язку та не припиняється до моменту повного фактичного розрахунку.
Встановлення законодавцем тримісячного строку на звернення до суду щодо вимог про стягнення належних працівникові сум під час тривання трудових відносин ставило чинного працівника у завідомо вразливе, залежне становище порівняно зі звільненим працівником, змушувало його ініціювати постійні судові спори проти свого діючого роботодавця під загрозою втрати зароблених коштів та позбавляло реальної можливості захистити своє право, що суперечить статтям 8, 24, 43 та 55 Конституції України.
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 1-р/2025 неконституційне тримісячне обмеження строку для вимог про стягнення належної заробітної плати (грошового забезпечення) втратило чинність.
Зазначений правовий висновок Конституційного Суду України отримав системний і послідовний розвиток у практиці Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду. Зокрема, у постановах від 24 лютого 2026 року у справі № 120/2933/25, від 31 березня 2026 року у справах № 520/564/25 та № 400/953/25, від 01 травня 2026 року у справі № 420/16340/25 і від 08 червня 2026 року у справі № 420/12766/25 Верховний Суд сформував уніфіковану позицію:
Військовослужбовець або інший публічний службовець, який на момент пред`явлення адміністративного позову продовжує перебувати у службових правовідносинах з органом публічної влади, має фактично не обмежене у часі право на звернення до суду з позовом про стягнення належного йому грошового забезпечення за весь час проходження служби.
Правові норми статті 122 КАС України (зокрема частина п`ята) не встановлюють строку для вимог чинного публічного службовця про захист права на оплату служби (винагороду за працю), оскільки перебування на публічній службі охоплюється гарантіями статті 43 Конституції України, а спір стосується майнового обов`язку держави, який триває протягом усього періоду несення служби.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 240/3609/23 безпосередньо щодо вимог співробітників Служби судової охорони про виплату додаткової винагороди за Постановою № 168 підкреслив, що такі спори є похідними від обов`язкових висновків зразкової справи № 260/3564/22, а формальне застосування строків для блокування розгляду позовів щодо невиплачених сум грошового забезпечення становить надмірний формалізм та порушення права на доступ до суду (стаття 6 Конвенції).
Суд також відхиляє посилання на пункт 15 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом ДСА України від 26.08.2020 № 384, оскільки цей пункт регламентує внутрішній технологічний порядок здійснення перерахунків при визнанні їх належності органом, є підзаконною відомчою нормою і в силу принципу верховенства права не може встановлювати процесуальні строки для звернення до адміністративного суду та обмежувати дію Конституції України й законів.
Оскільки ОСОБА_1 не є звільненим працівником, його службові відносини з Територіальним управлінням ССО у Львівській області є діючими, а предметом позову є невиплачена винагорода за публічну службу, суд констатує, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, а право на судовий захист підлягає реалізації в повному обсязі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Львівській області у період з 18 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно.
Упродовж усього зазначеного періоду за позивачем зберігався встановлений Постановою № 168 статус особи, яка має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно фактичному часу несення служби.
Проте відповідач у період з 18 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року додаткову винагороду позивачу не нараховував і не виплачував узагалі, а за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року на підставі наказу від 02.11.2023 № 442 о/с здійснив нарахування та виплату виходячи зі зменшеного розміру 10 000 грн на місяць, виплативши лише 6 451,61 грн.
Зменшення розміру винагороди за січень 2023 року та повне її ненарахування за липеньгрудень 2022 року є протиправними діяннями суб`єкта владних повноважень, які грубо порушують імперативні норми Постанови № 168 та обов`язкові приписи статті 165 Закону № 1402-VIII.
Посилання відповідача на норми статей 22, 23, 48, 51 Бюджетного кодексу України щодо відсутності кошторисних призначень суд оцінює критично та відхиляє, оскільки Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 неодноразово наголошував, що держава не може відмовлятися від взятих на себе зобов`язань перед громадянами щодо соціальних виплат, посилаючись на відсутність коштів у Державному бюджеті або відсутність бюджетних асигнувань. Бюджетне законодавство регулює порядок розподілу коштів, але не скасовує матеріально-правових норм, які встановлюють право особи на отримання належного грошового забезпечення.
Більше того, Законом України від 10 червня 2026 року № 4908-IX Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік щодо фінансового забезпечення сектору безпеки і оборони розділ Прикінцеві положення Закону доповнено пунктом 18-1, згідно з яким за бюджетною програмою 0501150 передбачено видатки в обсязі 1 448 500 тис. гривень, призначені виключно для фінансування видатків, пов`язаних із виконанням судових рішень щодо задоволення позовів співробітників Служби судової охорони про виплату додаткової винагороди за Постановою № 168. Вказане підтверджує законодавче визнання державою обов`язку виконання зобов`язань перед співробітниками ССО через судовий механізм.
За таких обставин бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 18 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно є протиправною.
З метою належного та повного відновлення порушених прав позивача відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно фактичному часу проходження служби за період з 18 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно, із зарахуванням фактично виплаченої позивачу суми 6 451,61 грн за січень 2023 року на підставі наказу від 02.11.2023 № 442 о/с.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на суб`єкта владних повноважень.
Відповідач законності та правомірності ненарахування і невиплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн на місяць не довів, а його аргументи щодо бюджетних обмежень та відомчого наказу ДСА України № 396 повністю спростовуються рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд доходить беззаперечного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки судовий збір позивачем не сплачувався, а інших судових витрат у справі не понесено, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72 77, 90, 139, 241 246, 250, 255, 257 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в :
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, за період з 18 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно.
3. Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області (80383, Львівська область, Львівський район, село Малехів, вулиця Лесі Українки, будинок 51; код ЄДРПОУ: 43167274) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень у розрахунку на місяць пропорційно фактичному часу проходження служби за період з 18 липня 2022 року по 20 січня 2023 року включно, з урахуванням раніше фактично виплачених сум цієї винагороди.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28 жовтня 2026 року.
Суддя О.І. Коморний
Судове рішення № 141033153, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 380/15858/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: