Рішення № 14103183, 01.03.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011 р. Справа №19/208

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро", вул. Леніна, 32, с.Тишки, Лубенський район, Полтавська область, 37515

про стягнення 586114,67 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Харченко О. В.

Розглядається позовна заява про стягнення 586114,67 грн., з них: 541368,00 грн. основного боргу за товар, поставлений згідно договору №2 від 23.04.2010р., 31622,41 грн. - пені, 6039,44 грн. - 3 % річних, 7084,82 грн. - інфляційних.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що спірний договір підписаний директором товариства з перевищенням своїх повноважень, оскільки згідно п. 7.6 статуту товариства до виключної компетенції зборів засновників віднесено затвердження угод на суму, що перевищує 10 % від розміру статутного фонду (тобто перевищує 4600,00 грн.), договір зборами засновників товариства не затверджувалася, отже договір слід визнати недійсним.

Відповідач заявив клопотання про зупинення розгляду справи мотивуючи тим, що за ухвалою від 19.01.2011р. господарським судом Полтавської області порушено провадження у справі № 18/192/11 за позовом ТОВ «Олімп Агро»до ПП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору №2 від 23.04.2010р., який одночасно є предметом спору по справі № 19/208.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідач доказів визнання недійсним договору №2 від 23.04.2010р. суду не надав. Крім того, суд має право оцінити дійсність договору, який є предметом спору по справі № 19/208, в межах провадження у даній справі на підставі п.1 ст. 83 ГПК України.

Отже, підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні. Клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі судом відхиляється.

В судовому засіданні 01.03.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) та ТОВ «Олімп-агро»(позивачем) було укладено договір №2 від 23 квітня 2010 року, за умовами якого відповідач зобовязався поставити позивачу товар (засоби захисту рослин), а позивач - провести оплату у строки, вказані у додатку № 1 до Договору (а.с.11-12).

В додатку №1 до Договору сторони узгодили перелік засобів захисту рослин, які є предметом купівлі-продажу, ціну товару, дату поставки та дату оплати товару; загальна вартість поставленого товару визначена сторонами в сумі 691638,00 грн. (а.с.13).

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу засоби захисту рослин, загальною вартістю 691 638,00 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаним актом приймання-передачі від 23 квітня 2010 року, видатковими накладними № АЛ-000004 від 23 квітня 2010 року, № АЛ-0000010 від 21 травня 2010 року, № АЛ-0000015 від 25 червня 2010 року, № АЛ-0000016 від 01.07.2010 року, довіреностями позивача № 30/1 від 23.04.2010р., № 41 від 21.05.2010р., № 47 від 23.06.2010р., та не заперечується позивачем (а.с.14, 15-18, 23-25).

Відповідно до додатку №1 до Договору оплата вартості отриманого товару здійснюється у наступному порядку: до 01.08.2010р. 81330,00 грн.; до 01.09.2010р. 343908,00 грн.; до 01.10.2010р. 266400,00 грн.

Відповідач за одержаний товар розрахувався частково, сплативши 150000,00 грн. за платіжним документом №351 від 28.10.2010р., що підтверджується випискою банку (а.с.33).

Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно Договору товар складає 541368,00 грн.

Заперечення відповідача проти позову з тих мотивів, що договір №2 від 23 квітня 2010 року слід визнати недійсним як такий, що вчинений від імені відповідача директором з перевищенням повноважень, судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір № 2 від 23.04.2010р. від імені ТОВ «Олімп-агро»підписаний Павліченком В. О., який діяв на підставі статуту, та посвідчений печаткою товариства.

Відповідно до ст.62 Закону України “Про господарські товариства” діяти від імені товариства з обмеженою відповідальністю без доручення має право генеральний директор цього товариства.

Згідно ст. 7.11. статуту ТОВ «Олімп-агро», затвердженого протоколом зборів учасників № 7 від 23.07.2009 р. та зареєстрованого 13.08.2009 p., управління поточною діяльністю здійснюється Дирекцією. Згідно ст. 7.12. статуту ТОВ «Олімп-агро»дирекцію очолює директор. В ст. 7.16. статуту ТОВ «Олімп-агро»вказано, що директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства.

Тобто в статуті обмежень повноважень директора щодо здійснення ним представницьких функцій від імені підприємства не встановлено.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ Управління статистики у Лубенському районі від 22.01.2008., витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 12.01.2011р. №8091640 директором товариства є Павліченко В. О., зазначене також не заперечується позивачем.

Згідно пункту «д»ст.7.6. статуту позивача до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить затвердження угод на суму, що перевищує 10 % від розміру статутного фонду, але в статуті позивача відсутні умови (застереження) про те, що загальні збори учасників чи інший орган управління товариства попередньо погоджує (дає згоду) підписання договорів, що перевищує 10 % від статутного фонду.

Відповідно до ч.3 ст. 92 ЦК України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В п. 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»зазначено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 р.

В п. 2.18 рекомендації президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»визначено, що розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В даному випадку позивачем не доведено, що відповідач знав чи не міг не знати про умови п. 7.6 статуту щодо віднесення до виключної компетенції зборів засновників товариства затвердження угод на суму, що перевищує 10 % від розміру статутного фонду.

Згідно наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 12.01.2011р. особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори, є Павліченко Валерій Олександрович.

Будь-яких обмежень щодо представництва Павліченка В. О. від імені юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не міститься.

Крім того, позивач одержував товар, що постачався відповідачем на виконання спірного договору, що підтверджується видатковими накладними № АЛ-000004 від 23 квітня 2010 року, № АЛ-0000010 від 21 травня 2010 року, № АЛ-0000015 від 25 червня 2010 року, № АЛ-0000016 від 01.07.2010 року. Тобто, позивачем були вчинені дії, які свідчать про схвалення спірного правочину товариством.

Таким чином, відсутні підстави для визнання договору № 2 від 23.04.2010р. недійсним.

За ст.526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 541368,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.3 Договору сторони встановили, що при відмові чи затримці оплати поставленого товару в термін, який зазначений в Додатку № 1 до цього договору покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі 1 % в день від суми заборгованості.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3,ст. 4 Закону).

На підставі вказаних норм позивачем заявлено до стягнення 31622,41 грн. пені за період 02.08.2010 14.12.2010р. (поетапно).

При цьому позивачем допущено арифметичні помили у розрахунку пені та помилково нараховано подвійну пеню за період 02.10.2010р. 28.10.2010р.

Після перерахунку судом встановлено, що сума пені за період 02.08.2010 14.12.2010р. (поетапно) становить 25250,08 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Вимоги щодо стягнення 6372,33 грн. пені слід відхилити як безпідставні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем заявлено до стягнення 7084,82 грн. інфляційних за період серпень-листопад 2010р. (правильність розрахунку перевірена судом.

Також позивачем нараховано 6039,44 грн. 3% річних за період 02.08.2010 14.12.2010р. (поетапно).

При цьому позивачем допущено арифметичні помили у розрахунках та помилково нараховано двічі річні за період 02.10.2010р. 28.10.2010р.

Після перерахунку судом встановлено, що сума 3 % річних за період 02.08.2010 14.12.2010р. (поетапно) становить 25250,08 грн. (розрахунок суду залучено до справи).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 7084,82 грн. інфляційних та 4926,43 грн. річних є правомірними та підлягають задоволенню.

Вимоги щодо стягнення 1113,01 грн. річних слід відхилити як безпідставні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" про зупинення провадження у справі відхилити.

2.Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" (вул. Леніна, 32, с.Тишки, Лубенський район, Полтавська область, 37515; ідентифікаційний код 35091107) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 541368грн. 00 коп. основного боргу, 25250грн. 08 коп. пені, 7084грн. 82 коп. інфляційних, 4926грн. 43 коп. 3% річних, 5786грн. 29 коп. витрат з оплати державного мита, 231грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині у позові відмовити.

СуддяБезрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано: