Ухвала суду № 141031590, 29.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 жовтня 2026 року Київ № 320/6710/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України з позовом до Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма", в якому просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" (код ЄДРПОУ: 00307879), що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою суду від 13.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову, наслідки закриття провадження у справі позивачу відомі.

Розглянувши заяву про закриття провадження в адміністративній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи, зокрема мають право подавати заяви та клопотання.

Відповідно до частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Положеннями статті 189 КАС України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З огляду на подання позивачем заяви про відмову позивача від позову, враховуючи те, що ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь охоронювані законом права та інтереси, суд дійшов висновку про прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі.

Згідно з частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

У заяві про відмову від позову представник позивача також просить розглянути питання про розподіл судових витрат позивача у вигляді судового збору у сумі 3 028,00 грн.

Вирішуючи питання про повернення позивачу сплаченого судового збору, суд зазначає таке.

Cтатями 139 та 140 КАС України передбачено механізм розподілу судових витрат, який здійснюється за рахунок сторін, а статтею 142 КАС України механізм повернення судового збору за рахунок державного бюджету, куди такий було сплачено і лише в розмірі п`ятдесяти відсотків від сплаченої суми.

Аналогічна позиція сформована у постанові Верховного Суду від 03.06.2026 у справі № 640/3157/20.

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати з відповідача.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Засади повернення судового збору визначені в статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 р. № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 3674-VI у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма щодо вирішення питання судом про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі відмови позивача від позову визначена у частині першій статті 142 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до сформованої правової позиції Верховного Суду від 21.04.2026 у справі № 160/36557/25 в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звільнений від сплати судового збору, позаяк предметом розгляду є стягнення податкового боргу.

Разом із цим суд установив, що судовий збір у сумі 3 028,00 грн сплачений відповідно до платіжної інструкції від 12.07.2024 № 1610 є надмірно (помилково) сплаченою сумою судового збору, яка могла би бути повернута позивачу згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" (зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом) за клопотанням відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2013 р. № 787.

Керуючись статтями 9, 44, 47, 132, 142, 189, 238, 239, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд:

у х в а л и в:

Прийняти відмову Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від позову в адміністративній справі № 320/6710/25.

Закрити провадження у справі № 320/6710/25 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Басай О.В.