Рішення № 141030656, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/500/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В.за участі секретаря судового засіданняПівоварова В.С.за участі:представника позивача представників відповідача представника третьої особиШпакова Т.С. Бобровська К.О., Павлушко В.Б. Осипенко Д.Г. Джафаров Д.Е.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, третя особа - Департамент з питань виконання кримінальних покарань, в якій, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову та заяви про уточнення формулювання прохальної частини позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягала у невиконанні негайно судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/10374/25 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України;

стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 р. у справі №160/10374/25 за період з 30.10.2025 р. по 04.12.2025 р. у розмірі 56 213,15 грн;

визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України №2668/к від 04.12.2025 р. «Про звільнення» в частині зазначеної у ньому підстави звільнення, а саме «пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

змінити формулювання та підставу звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із «пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підстава: рішення Вищого антикорупційного суду від 20 серпня 2025 року у справі №991/1453/25, постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2025 року у справі №991/1453/25» на «пункт 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підстава: рапорт ОСОБА_1 про звільнення з посади на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 160/10374/25 позивача поновлено на посаді начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 07.05.2025, однак наказ про поновлення Міністерство юстиції України видало лише 04.12.2025. Позивач вважає, що внаслідок затримки виконання цього рішення він був позбавлений можливості звернутися з рапортом про звільнення зі служби за власним бажанням до того, як виникла підстава для його звільнення за пунктом 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», і має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні за участю представників позивача, відповідачів і третьої особи.

Під час розгляду справи позивач подав уточнену позовну заяву, заяву про зміну (доповнення) підстав позову та заяву про уточнення формулювання прохальної частини позову, якою остаточно визначено розмір середнього заробітку, заявленого до стягнення. Учасники справи подали відзиви, відповіді на відзив, заперечення, пояснення, клопотання та докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, які досліджені судом і долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники Міністерства юстиції України проти позову заперечували. Представники зазначили, що рішення суду у справі № 160/10374/25 виконано наказом Міністерства юстиції України від 04.12.2025 № 2667/к «Про скасування наказу та поновлення на посаді», про що позивача повідомлено листом від 04.12.2025 № 175314/14.7/-25, а тому бездіяльність відсутня; вимога про визнання протиправною бездіяльності, допущеної на виконання судового рішення, не може бути предметом окремого позову, оскільки для цього передбачено судовий контроль за статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України; наказ від 04.12.2025 № 2668/к «Про звільнення» видано на виконання імперативного припису абзацу п`ятого частини восьмої статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» у триденний строк з дня отримання копії судового рішення, що набрало законної сили, а рапорт про звільнення за власним бажанням позивач подав уже після видання цього наказу.

Представник Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції в судовому засіданні підтримав позицію Міністерства юстиції України. Додатково він пояснив, що управління бездіяльності не допускало, а отже не є винним у невиконанні судового рішення, у зв`язку з чим підстав для стягнення з нього середнього заробітку з управління немає.

Представник третьої особи - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань - у судовому засіданні підтримав позицію викладену у поясненнях, наданих до суду, та просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює імперативну підставу звільнення, яка не залежить від волевиявлення особи і не передбачає альтернативи; на день подання рапорту від 05.12.2025 службові правовідносини вже були припинені, у зв`язку з чим рапорт залишено без розгляду листом Департаменту від 09.12.2025; крім того, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 06.05.2025 №918/к «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 07.05.2025.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 160/10374/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 06.05.2025 № 918/к «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 07.05.2025; зобов`язано це управління нарахувати та виплатити різницю у грошовому забезпеченні по відношенню до середнього заробітку, недоплачену в період з 20.03.2025 по 07.05.2025; стягнуто з управління середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.05.2025 по 29.10.2025 у розмірі 281 065,75 грн. Рішення проголошено 29.10.2025 у судовому засіданні, у якому брали участь представники Міністерства юстиції України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 160/10374/25 допущено до негайного виконання рішення цього суду від 29.10.2025 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з 07.05.2025 та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 48 182,70 грн. 11.11.2025 видано виконавчий лист, а постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.12.2025 відкрито виконавче провадження № 79752385.

Розподілом відкритих асигнувань від 25.11.2025 № 322 Міністерство юстиції України виділило Південно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції додаткове фінансування в сумі 48 182,70 грн на виконання рішення від 29.10.2025 та ухвали від 07.11.2025 у справі № 160/10374/25 в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Наказ про поновлення позивача на посаді Міністерство юстиції України видало 04.12.2025: наказом від 04.12.2025 № 2667/к «Про скасування наказу та поновлення на посаді» скасовано наказ від 06.05.2025 № 918/к «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 07.05.2025. Про це позивача повідомлено листом Міністерства юстиції України від 04.12.2025 № 175314/14.7/-25.

Того ж дня, 04.12.2025, наказом Міністерства юстиції України № 2668/к «Про звільнення» полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 08.12.2025 відповідно до абзацу п`ятого частини восьмої статті 14, частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підставою видання наказу став лист Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 04.12.2025, яким до Міністерства юстиції України надіслано рішення Вищого антикорупційного суду від 20.08.2025 та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.11.2025 у справі № 991/1453/25.

05.12.2025 позивач подав рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Листом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 09.12.2025 рапорт залишено без розгляду з огляду на те, що позивача вже звільнено наказом від 04.12.2025 № 2668/к.

Згідно з довідкою Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 21.07.2025 № 3/856 середньоденна заробітна плата позивача становить 1606,09 грн.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з частиною восьмою статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Наведені норми сформульовані імперативно. Негайність виконання рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби встановлена безпосередньо законом: суд не наділяє рішення такою властивістю, вона виникає в силу закону. Тому ані відсутність у рішенні від 29.10.2025 окремої вказівки про негайне виконання, ані дата постановлення ухвали про допуск рішення до негайного виконання не впливають на момент, з якого у відповідача виник обов`язок виконати це рішення.

Обов`язок негайно поновити позивача на посаді виник 29.10.2025 - у день проголошення рішення у справі № 160/10374/25. Для видання наказу про поновлення достатньо резолютивної частини рішення, а представники Міністерства юстиції України були присутні в судовому засіданні 29.10.2025 і знали про зміст ухваленого рішення. Очікування повного тексту рішення виконання не відкладає.

Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 160/10374/25 цього моменту не переносить. Суд не може відкласти обов`язок, який закон покладає на боржника з моменту проголошення рішення; зазначена ухвала лише процесуально підтвердила негайність виконання рішення, зокрема для цілей видачі виконавчого листа.

Виконання рішення суду про поновлення на посаді полягає у виданні роботодавцем наказу про поновлення працівника. Такий наказ Міністерство юстиції України видало лише 04.12.2025. Період затримки виконання рішення обчислюється від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення до дати видання наказу про поновлення, а отже першим днем затримки є 30.10.2025.

Отже, у період з 30.10.2025 по 03.12.2025 рішення суду про поновлення позивача на посаді Міністерством юстиції України не виконувалося, а його бездіяльність, яка полягала у невиконанні негайно цього рішення, є протиправною. Позовна вимога про визнання такої бездіяльності протиправною є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Наведена норма пов`язує право особи на виплату середнього заробітку саме з фактом затримки виконання рішення про поновлення і не ставить його в залежність від причин, з яких рішення своєчасно не виконано, чи від того, чи було рішення виконане згодом.

Фактичне поновлення позивача на посаді відбулося 04.12.2025 - у день видання наказу Міністерства юстиції України № 2667/к. Тому останнім днем затримки виконання рішення є день, що передує даті видання цього наказу, тобто 03.12.2025, а період затримки становить з 30.10.2025 по 03.12.2025, тобто 35 календарних днів.

Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення визначається виходячи з середньоденної заробітної плати позивача, яка становить 1606,09 грн, та кількості календарних днів затримки: 1606,09 грн х 35 днів = 56 213,15 грн.

Позивач просив стягнути середній заробіток за період з 30.10.2025 по 04.12.2025. Оскільки 04.12.2025 є днем видання наказу про поновлення, тобто днем виконання рішення, цей день до періоду затримки не включається, а тому в частині вимоги за 04.12.2025 позов задоволенню не підлягає.

Вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення заявлено до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Водночас обов`язок, затримка виконання якого є підставою для такого стягнення, на це управління не покладався.

Поновлення позивача на посаді начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції належало до повноважень Міністерства юстиції України як суб`єкта, який призначає на цю посаду та звільняє з неї. Саме Міністерство юстиції України видало наказ від 06.05.2025 № 918/к «Про звільнення», визнаний протиправним та скасований рішенням у справі № 160/10374/25; саме воно на виконання цього рішення видало наказ від 04.12.2025 № 2667/к «Про скасування наказу та поновлення на посаді» і наказ від 04.12.2025 № 2668/к «Про звільнення»; саме воно повідомило позивача про поновлення листом від 04.12.2025 № 175314/14.7/-25 і виділило управлінню асигнування на виконання грошової частини рішення.

Наведене узгоджується і з поясненнями представника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, наданими в судовому засіданні, про те, що управління бездіяльності щодо виконання судового рішення не допускало. Таким чином, обов`язок негайно поновити позивача на посаді, а отже і обов`язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення, покладався на Міністерство юстиції України. За таких обставин середній заробіток за час затримки виконання судового рішення підлягає стягненню з Міністерства юстиції України, а у стягненні цієї суми з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції слід відмовити.

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 04.12.2025 № 2668/к «Про звільнення» в частині зазначеної у ньому підстави звільнення та про зміну формулювання і підстави звільнення позивача з пункту 10 на пункт 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Зі змісту цієї норми випливає, що зміна формулювання і підстави звільнення є похідним способом захисту: вона застосовується лише після того, як первісну підставу звільнення визнано неправильною або такою, що не відповідає законодавству. Цей механізм призначений для виправлення неправильного формулювання, а не для заміни законної підстави звільнення на іншу, бажану для особи. Тому вирішення вимоги про зміну формулювання і підстави звільнення залежить від оцінки правомірності наказу від 04.12.2025 № 2668/к станом на день його видання.

Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Згідно з абзацом п`ятим частини восьмої статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, яких притягнуто до відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, а також активи яких чи активи, набуті за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, визнано необґрунтованими, підлягають звільненню із служби у триденний строк з дня отримання відповідним органом або установою виконання покарань копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Пунктом 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання активів поліцейського або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Рішенням Вищого антикорупційного суду від 20.08.2025 у справі № 991/1453/25 позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задоволено. Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.11.2025 у цій справі апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін. Відповідно до частини другої статті 273 Цивільного процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, а згідно зі статтею 384 цього Кодексу постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Отже, рішення Вищого антикорупційного суду від 20.08.2025 набрало законної сили 27.11.2025. Надалі постановою Верховного Суду від 20.05.2026 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, а зазначені судові рішення - без змін.

Таким чином, станом на 04.12.2025, коли до Міністерства юстиції України надійшла копія цих судових рішень, підстава звільнення, передбачена пунктом 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», існувала. Ця підстава є імперативною: вона не залежить від волевиявлення особи, не передбачає альтернативи і не залишає суб`єктові призначення свободи вибору. Закон визначив і строк її застосування - три дні з дня отримання копії судового рішення, що набрало законної сили. Наказ від 04.12.2025 № 2668/к видано в межах цього строку і саме з цієї підстави, тобто на виконання прямого припису закону.

Рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням позивач подав 05.12.2025, тобто після видання оскаржуваного наказу. Наказ не міг враховувати документ, якого на день його видання не існувало, а правомірність індивідуального акта оцінюється на момент його прийняття.

Не може бути прийнятий і довід про те, що саме затримка виконання рішення про поновлення позбавила позивача можливості звільнитися за власним бажанням раніше, ніж виникла підстава за пунктом 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Порядок звільнення за власним бажанням осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України не є тотожним порядку, встановленому статтею 38 Кодексу законів про працю України: такі відносини регулюються насамперед спеціальним законодавством, яке передбачає завчасне попередження про звільнення за власним бажанням, а дострокове звільнення - за погодженням конкретної дати з керівництвом. Отже, навіть за умови своєчасного поновлення позивача на посаді його звільнення за власним бажанням до 27.11.2025 не було безумовним і залежало від погодження відповідачем дати звільнення, до чого він не був зобов`язаний. За таких обставин причинний зв`язок між затримкою виконання рішення та неможливістю звільнення за власним бажанням має характер припущення і доказами не підтверджений.

З огляду на викладене наказ Міністерства юстиції України від 04.12.2025 № 2668/к «Про звільнення» в частині зазначеної у ньому підстави звільнення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому підстав для визнання його протиправним і скасування немає. Оскільки первісну підставу звільнення не визнано неправильною або такою, що не відповідає законодавству, відсутні і передбачені частиною третьою статті 235 Кодексу законів про працю України підстави для зміни формулювання та підстави звільнення позивача з пункту 10 на пункт 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». У задоволенні цих вимог належить відмовити.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наведені обставини та докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач заявив чотири позовні вимоги, з яких задоволено дві, у тому числі одну частково, а отже пропорція задоволених позовних вимог становить одну другу.

Оскільки позов задоволено частково, відшкодуванню на користь позивача підлягає половина сплаченої суми судового збору, що становить 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.243-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягала у невиконанні негайно судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/10374/25 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 р. у справі №160/10374/25 за період з 30.10.2025 р. по 03.12.2025 р. у розмірі 56213,15 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Єфанова