Рішення № 141030654, 29.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 160/31404/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

01.10.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в застосуванні щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 09.11.2025 загального порядку, визначеного Законом № 1058-IV;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні індексації пенсії з 01.03.2026 згідно передбаченого Порядком КМУ №124 від 20.02.2019 та постановою №236 від 25.02.2026 з застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії в повному обсязі з 09.11.2025 відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 15057,09 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, за вирахуванням фактично сплачених сум.

Позовні вимоги щодо індексації пенсії позивач обґрунтовує тим, що з 09.11.2025 отримує пенсію, для обчислення якої враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 15 057,09 грн. З 01.03.2026 відповідач провів індексацію його пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,024, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі постанова № 236), тоді як мав застосувати коефіцієнт збільшення 1,121, встановлений пунктом 1 цієї постанови. На думку позивача, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачає зменшення коефіцієнта збільшення і не уповноважує Кабінет Міністрів України встановлювати такий зменшений коефіцієнт, тому підпункт 6 пункту 2 постанови № 236 не підлягає застосуванню. Позивач також вважає, що пенсія має виплачуватися в загальному порядку, визначеному цим Законом, а не з видатків, передбачених для виплати пенсій за рішеннями суду, оскільки постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 02.11.2026. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

19.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що рішення суду у справі № 160/2553/26 виконано: пенсію позивача перераховано з 09.11.2025, при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки в розмірі 15 057,09 грн, а з 01.03.2026 пенсію проіндексовано відповідно до підпункту 6 пункту 2 та пункту 3 постанови № 236 із застосуванням коефіцієнта 1,024; виплата поточних сум пенсії та доплати на виконання рішення суду здійснювалася відповідно до постанови № 821, а залишок доплати буде виплачено в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, після надходження фінансування. На думку відповідача, спір фактично спрямований на виконання рішення у справі № 160/2553/26 шляхом зміни способу та порядку його виконання, а такі питання вирішуються в порядку, передбаченому статтями 370383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не шляхом подання нового позову (з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17 та інші постанови Верховного Суду). Крім того, відповідач вважає, що є підстави для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 580/490/26, переданій ухвалою від 16.07.2026 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповіді на відзив позивач не подав.

Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у відповідача та з 09.11.2025 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі № 160/2553/26, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026, відповідача зобов`язано, зокрема, здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 09.11.2025 відповідно до абзацу третього частини першої статті 28 Закону № 1058-IV та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 21.09.2026 № 107938-79562/Д-01/8-0400/26, наданим на звернення позивача від 21.08.2026 щодо виплати та індексації пенсії, відповідач повідомив, що при призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки в розмірі 15 057,09 грн, а з 01.03.2026 проведено перерахунок (індексацію) його пенсії відповідно до підпункту 6 пункту 2 та пункту 3 постанови № 236 шляхом збільшення цього показника на коефіцієнт 1,024 (15 057,09 грн х 1,024 = 15 418,46 грн).

Отже, на звернення позивача про проведення з 01.03.2026 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 відповідач проіндексував його пенсію із застосуванням зниженого коефіцієнта 1,024, тобто в застосуванні коефіцієнта 1,121 фактично відмовив.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини щодо індексації пенсії позивача виникли з 01.03.2026, тому суд застосовує норми Закону № 1058-IV в редакції, чинній станом на 01.03.2026.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Відповідно до абзацу четвертого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі Порядок № 124).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.

Пунктом 3 Порядку № 124 визначено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Пунктом 1 постанови № 236 установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.

Підпунктом 6 пункту 2 постанови № 236 установлено, що з 1 березня 2026 р. з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку пенсії, на коефіцієнт збільшення, розмір якого залежить від року, у якому відповідний показник враховувався для призначення пенсії; для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2025 році, цей коефіцієнт становить 1,024.

Отже, Закон № 1058-IV надав Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір і порядок збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, однак із прямо встановленою межею - не нижче мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини 2 статті 42 цього Закону. Закон не передбачає ні відмови у проведенні індексації, ні зменшення коефіцієнта збільшення залежно від року призначення пенсії і не уповноважує Кабінет Міністрів України на визначення розміру такого зменшеного коефіцієнта.

Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 виснував, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти; Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, а під час проведення перерахунку, який здійснюється з метою забезпечення індексації пенсії, використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 підстав для відступлення від цього висновку не встановлено.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі № 440/6585/25, застосувавши цей висновок, констатував, що орган Пенсійного фонду України, який здійснив у 2025 році перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,046 замість коефіцієнта 1,115, встановленого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, діяв всупереч вимогам чинного законодавства (пункт 20 постанови).

Ця правова позиція послідовно застосовується Третім апеляційним адміністративним судом, зокрема у спорах за участю відповідача щодо індексації пенсії з 01.03.2026: постанови від 28.07.2026 у справі № 160/8772/26, від 20.08.2026 у справі № 160/13179/26 та від 26.08.2026 у справі № 160/11624/26.

Перевіряючи наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 01.03.2026, суд зазначає, що для обчислення пенсії позивача враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, тобто за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а особовий рахунок позивача відкрито 02.12.2025. Отже, звернення за призначенням пенсії надійшло у 2025 році, і умову пункту 3 Порядку № 124 щодо часу такого звернення дотримано. Це підтверджує і сам відповідач, який провів позивачу перерахунок пенсії з 01.03.2026 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови № 236, що поширюється саме на пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли до 31.12.2025 включно.

За приписами абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та з урахуванням наведеного висновку Верховного Суду збільшенню на коефіцієнт, установлений пунктом 1 постанови № 236, підлягає той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії саме позивача, тобто показник у розмірі 15 057,09 грн.

Щодо застосування відповідачем зниженого коефіцієнта збільшення 1,024, суд зазначає таке.

Закон № 1058-IV не передбачає випадків зменшення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні залежно від року призначення пенсії. Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому положення підпункту 6 пункту 2 постанови № 236 у частині, що встановлює для окремих категорій пенсій коефіцієнт збільшення, менший за визначений пунктом 1 цієї постанови, застосуванню не підлягають.

Саме такого висновку щодо пенсій, призначених у 2025 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки в розмірі 15 057,09 грн, дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постановах від 25.08.2026 у справі № 280/3125/26 та від 23.09.2026 у справі № 280/5154/26, якими залишено без змін рішення про зобов`язання провести індексацію пенсії з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 замість 1,024. Аналогічного висновку щодо знижених коефіцієнтів збільшення, встановлених постановою № 236, цей суд дійшов і в постанові від 29.07.2026 у справі № 280/2223/26.

Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні з 01.03.2026 індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії, на коефіцієнт збільшення 1,121 є протиправними, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими.

Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити індексацію пенсії, провести її перерахунок та виплату з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду. Із цим позовом позивач звернувся 01.10.2026, тож такою датою є 01.04.2026. Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, тому зобов`язання відповідача визначається з цієї дати.

Щодо позовних вимог про проведення перерахунку та виплати пенсії з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV, у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд зазначає таке.

Механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, було визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі постанова № 821).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 та Верховного Суду від 10.09.2026, постанову № 821 визнано протиправною та нечинною. Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, тобто постанова № 821 втратила чинність 08.06.2026. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», на яку посилається відповідач, є чинною, у судовому порядку протиправною чи нечинною не визнавалася.

Водночас вимога позивача щодо джерела виплати перерахованої пенсії стосується порядку виконання судового рішення в цій справі, яке ще не ухвалено, і захисту права, яке на час розгляду справи не порушене: перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 відповідачем не проведений, а отже, і виплата перерахованої на виконання рішення в цій справі пенсії ще не здійснювалася. Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягають порушені права, свободи або законні інтереси особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а виснувала, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення. Повнота виконання рішення суду в цій справі, зокрема правомірність застосування відповідачем під час виплати перерахованої пенсії постанов Кабінету Міністрів України, може бути перевірена в порядку, передбаченому статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (постанова Верховного Суду від 15 вересня 2026 року у справі № 580/490/26).

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо першої та третьої позовних вимог: про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в застосуванні щодо виплати пенсії позивачу з 09.11.2025 загального порядку, визначеного Законом № 1058-IV, та про зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії в повному обсязі з 09.11.2025 відповідно до частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, то суд зазначає таке.

Як установлено судом, обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 09.11.2025 відповідно до абзацу третього частини першої статті 28 Закону № 1058-IV та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням раніше виплачених сум покладено на відповідача рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі № 160/2553/26, яке набрало законної сили 15.07.2026. На виконання цього рішення відповідач перерахував пенсію позивача з 09.11.2025, а нараховану суму доплати виплачує в межах бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду - спершу відповідно до постанови № 821, а надалі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 після надходження відповідного фінансування (лист від 21.09.2026 № 107938-79562/Д-01/8-0400/26).

Отже, право позивача на перерахунок і виплату пенсії з 09.11.2025 та відповідний обов`язок відповідача вже визначені судовим рішенням, яке набрало законної сили. Незгода позивача з тим, у якому порядку, з яких видатків і в якому обсязі відповідач виплачує пенсію, перераховану на виконання цього рішення, стосується не нового спору про право, а повноти і способу виконання рішення суду у справі № 160/2553/26.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Для забезпечення належного виконання судових рішень Кодекс адміністративного судочинства України передбачає спеціальні процесуальні механізми судового контролю. Зокрема, за статтею 382 цього Кодексу суд, який ухвалив судове рішення, за заявою позивача зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, а відповідно до частини 1 статті 383 цього Кодексу особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26 відступив від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, і дійшов висновку, що застосування органом Пенсійного фонду України під час виконання судового рішення положень постанови № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породжує нові публічно-правові відносини, а є лише способом реалізації обов`язку, покладеного судовим рішенням. Якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а подання окремого адміністративного позову фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням.

За таких обставин обраний позивачем у цій частині спосіб захисту - пред`явлення нового позову з вимогою зобов`язати відповідача виплатити пенсію, перераховану на виконання рішення суду у справі № 160/2553/26, у повному обсязі та в загальному порядку - не відповідає вимогам процесуального закону і не може призвести до відновлення порушеного, на думку позивача, права. Позивач не позбавлений права звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України в межах справи № 160/2553/26.

Отже, у задоволенні першої та третьої позовних вимог належить відмовити.

Доводи відповідача про те, що спір фактично спрямований на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі № 160/2553/26 і не може вирішуватися в порядку позовного провадження, суд урахував: провадження у справі в частині першої та третьої позовних вимог, які стосуються виплати пенсії, перерахованої на виконання цього рішення, закрито ухвалою суду від 02.11.2026. Натомість вимоги щодо індексації пенсії з 01.03.2026 стосуються правовідносин, які виникли на підставі частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та постанови № 236 і предметом розгляду у справі № 160/2553/26 не були, тому вони є самостійним предметом спору й підлягають вирішенню по суті.

Не вбачає суд і підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 580/490/26, про які відповідач зазначає у відзиві, не заявивши окремого клопотання (пункт 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України). Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, якій цю справу було передано ухвалою від 16.07.2026, вже ухвалила в ній постанову від 15.09.2026, що набрала законної сили з дати її прийняття, і висновки цієї постанови суд урахував.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач у відзиві не навів доводів і не надав доказів на підтвердження правомірності застосування з 01.03.2026 до пенсії позивача зниженого коефіцієнта збільшення 1,024, обмежившись посиланням на підпункт 6 пункту 2 та пункт 3 постанови № 236.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Заявлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру, які стосуються однієї пенсії та пов`язані між собою як основна та похідна: вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії є способом усунення порушення, встановленого за основною вимогою. За абзацом другим частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за кожну об`єднану вимогу немайнового характеру, тоді як позивачем сплачено судовий збір за однією ставкою - за основну вимогу.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30.09.2026.

Отже, підстав для пропорційного розподілу судового збору немає, і сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні індексації пенсії з 01.03.2026 згідно передбаченого Порядком КМУ №124 від 20.02.2019 та постановою №236 від 25.02.2026 з застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 15057,09 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.04.2026, за вирахуванням фактично сплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез