Рішення № 141030501, 28.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8940/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1.17, 1.11, 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115 та у розмірі 1,121 відповідно у 2019-2026 роках;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 індексацію пенсії та перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1.17, 1.11, 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115 - з 03 лютого 2026 та у розмірі 1.121 з 01.03.2026 та у зв`язку із цим провести виплату недоотриманої пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 16.09.2018 є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV). Зазначає, що при обчисленні його пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн. Водночас при проведенні індексації пенсії відповідач здійснював збільшення не показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії позивача, а показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн, що, на думку позивача, суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV та призвело до виплати пенсії у неналежному розмірі.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо проведення індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням установлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.

За результатами розгляду заяви листом від 26.06.2026 відповідач повідомив позивача про проведені перерахунки пенсії та відсутність підстав для її перерахунку у запропонований позивачем спосіб.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення його пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що пенсія позивача обчислена з врахуванням усіх складових встановлених чинним законодавством. Стверджує, що орган пенсійного фонду у спірних правовідносинах діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії не можна вважати протиправними.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 16.09.2018 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, що не є спірним та підтверджено матеріалами пенсійної справи.

Для обчислення розміру пенсії при її призначенні, був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2017 роки, в розмірі 5377,90 грн.

Листом від 26.06.2026, у відповідь на звернення позивача, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про відсутність законних підстав для проведення перерахунку пенсійної виплати.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно із статтею 2 Закону №1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбаченого абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але він не може перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №124).

Відповідно до пункту 1 Порядку №124 цей Порядок відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає механізм проведення перерахунку пенсій, передбаченого частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» у 2019 році установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,17.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» у 2020 році перерахунок пенсій проводився із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій проводиться з 01.03.2021 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» установлено, що з 01.03.2026 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121.

Отже, коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, які застосовувалися для проведення індексації пенсій, становили: у 2019 році 1,17, у 2020 році 1,11, у 2021 році 1,11, у 2022 році 1,14, у 2023 році 1,197, у 2024 році 1,0796, у 2025 році 1,115 та у 2026 році 1,121.

Спірним у цій справі є не розмір зазначених коефіцієнтів та не необхідність їх послідовного застосування, а показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, до якого такі коефіцієнти повинні застосовуватися при проведенні індексації пенсії позивача.

Як убачається з відзиву та матеріалів пенсійної справи, відповідач виходить із того, що для проведення індексації підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн із його подальшим послідовним збільшенням на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти.

Так, за розрахунком відповідача, показник, який застосовується з метою індексації, у 2021 році становив 5426,60 грн (3764,40 грн Ч 1,17 Ч 1,11 Ч 1,11), у 2022 році 6186,32 грн, у 2023 році 7405,03 грн, у 2024 році 7994,47 грн, у 2025 році 8913,83 грн, а після застосування у 2026 році коефіцієнта 1,121 9992,40 грн.

Натомість позивач вважає, що встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення повинні послідовно застосовуватися до показника середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн за 2016-2017 роки, який застосовано для обчислення його пенсії.

Оцінюючи такі доводи сторін, суд виходить із такого.

Частина друга статті 42 Закону №1058-IV безпосередньо визначає спосіб проведення індексації раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, законодавець визначив об`єктом щорічного збільшення не будь-який єдиний, встановлений підзаконним нормативно-правовим актом показник, а саме показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення відповідної пенсії.

При цьому пунктом 5 Порядку №124 передбачено застосування для проведення перерахунку показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 з його подальшим збільшенням у наступних роках.

Таким чином, у частині визначення вихідного показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій осіб, пенсії яким обчислено із застосуванням іншого показника середньої заробітної плати, положення пункту 5 Порядку №124 не узгоджуються із приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 у подібних правовідносинах.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що запроваджений законодавцем механізм щорічної індексації пенсій передбачає збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії. При цьому Судова палата не знайшла підстав для відступу від раніше сформованого Верховним Судом висновку щодо необхідності застосування при індексації саме показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення відповідної пенсії.

Верховний Суд також дійшов висновку, що застосування під час проведення індексації пенсій положень пункту 5 Порядку №124 у частині визначення базовим показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV, а тому відповідні положення Порядку №124 повинні застосовуватися відповідно до положень цього Закону.

Таким чином, під час проведення індексації пенсії збільшенню підлягає не визначений пунктом 5 Порядку №124 єдиний показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн, а показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії конкретного пенсіонера.

У спірних правовідносинах ця відмінність має істотне значення, оскільки пенсію позивачу призначено з 30.07.2018, тобто після 01.10.2017, а при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2016 2017 роки у розмірі 5377,90 грн.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що при обчисленні пенсії ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 7847,81 грн.

Тому саме показник 5377,90 грн підлягає послідовному збільшенню на коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України для проведення індексації пенсій.

Водночас у відзиві відповідач наводить розрахунок показника середньої заробітної плати, який застосовується з метою індексації пенсій, відповідно до якого шляхом послідовного збільшення показника 3764,40 грн на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 отримано показник у розмірі 9992,40 грн.

Отже, показник 9992,40 грн, на який посилається відповідач, фактично є результатом послідовного збільшення вихідного показника 3764,40 грн на коефіцієнти індексації, встановлені у 2019-2026 роках.

Сам механізм проведення індексації, застосований відповідачем, підтверджує її послідовний характер: кожний наступний коефіцієнт застосовується до показника середньої заробітної плати, збільшеного за результатами попередньої індексації.

Отже, спір між сторонами стосується саме вихідного показника середньої заробітної плати, до якого застосовуються відповідні коефіцієнти.

Оскільки для обчислення пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, саме цей показник підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Застосування відповідачем установлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення до показника 3764,40 грн не забезпечує виконання вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV щодо збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача.

При цьому позивач просить здійснити перерахунок пенсії не з дат проведення відповідних індексацій у 2019-2025 роках, а з 03.02.2026 із застосуванням результату послідовного збільшення показника 5377,90 грн на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 із застосуванням наступного коефіцієнта 1,121.

Отже, заявлений позивачем спосіб захисту не передбачає здійснення виплат за минулі періоди проведення індексації у 2019-2025 роках, а спрямований на правильне визначення показника середньої заробітної плати, який має враховувати результати послідовного його збільшення та застосовуватися для обчислення пенсії позивача з 03.02.2026 і надалі.

За таких обставин бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо непроведення позивачу індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, на відповідні коефіцієнти збільшення є протиправною.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів правомірності непроведення індексації пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивача, на встановлені коефіцієнти збільшення.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду, суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо непроведення позивачу індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався при обчисленні пенсії, на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121; зобов`язання відповідача провести індексацію та перерахунок пенсії позивачу шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався при обчисленні пенсії, на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 з 03.02.2026 та на коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026, з виплатою недоотриманої пенсії та з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1331,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 03.07.2026 №29.

Керуючись статтями 2, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався при обчисленні пенсії, на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 індексацію та перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався при обчисленні пенсії, на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 з 03.02.2026 та на коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026, з виплатою недоотриманої пенсії та з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 грн (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Ф.А. Волдінер