Рішення № 141030434, 29.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 жовтня 2026 р. Справа № 120/1219/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-2) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність прийнятого ГУ ПФУ в Тернопільській області рішення від 07.01.2026 №023830036298, яким відмовлено заявнику у призначенні пільгової пенсії по Списку №1.

Тому позивач просить зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити та виплачувати пільгову пенсію по Списку №1 з 01.01.2026.

Ухвалою від 09.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому проваджені). Установлено строк для подання відзиву.

Відповідач-1 подав відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Cписком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років не менше 20 років у жінок (залежно від дати досягнення пенсійного віку), з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку на 1 рік 4 місяці за кожний рік такої роботи жінкам. Натомість, вік позивача на момент звернення за призначенням пенсії становить 45 років 02 місяці. Страховий стаж особи з урахуванням додаткових років за роботу за Списком №1 становить 35 років 00 місяців 23 дні. Пільговий стаж 07 років 10 місяців 20 днів. Таким чином, вважає, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області були відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку із недосягненням віку 50 років.

Відповадач-2 подав відзив, у якому акцентує на правомірності рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області рішення від 07.01.2026 №023830036298. Також, зазначає, що у цьому випадку можливе застосування лише положень Закону №1058-ІV. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1- р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позову, не відновлює дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Відтак, впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. Тобто досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України, особі необхідно було до 11.10.2017.

З приводу вимог зобов`язального характеру, то відповідач-2, вважає дискреційними повноваження по питанню призначення і виплати пенсії, тому дії зобов`язального характеру не можуть бути покладені на останнього.

Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив такі обставини.

Позивач 01.01.2026 звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила призначити її пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, після досягнення 45 років, згідно з статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та прийнято рішення від 07.01.2026 №023830036298 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Зокрема, у рішенні зазначено, що вік заявниці на момент звернення за призначенням пенсії - 45 років 02 місяці.

Страховий стаж особи з урахуванням додаткових років за роботу за Списком №1 становить 35 років 00 місяців 23 дні. Пільговий стаж 07 років 10 місяців 20 днів.

За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 01.11.2005 по 07.08.2017 відповідно до пільгової довідки №120 від 28.11.2025, виданої КНП «Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради», оскільки в довідці зазначено, що заявниця працювала на посаді «рентген лаборант рентгенологічного відділення», згідно з наданими наказів про результати атестації робочих місць дана посада та відділення атестовані, однак в трудовій книжці НОМЕР_1 зазначено, що заявниця працювала на посаді «рентген лаборант рентгендіагстичного відділення». Враховуючи невідповідність даних між пільговою довідкою та даними трудової книжки, цей період роботи потребує перевірки.

На дату звернення заявниця не досягла встановленого пенсійного віку 50 років, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач за захистом своїх прав звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист передбачені в положеннях Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) та Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

03.10.2017 набрав чинності Закон України № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020 ) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.»

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 45 років, тоді як другий у 50 років.

Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Так, за обставин справи, позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пільгової пенсії.

Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 07.01.2026 №023830036298 наявність у позивача необхідного для призначення пільгової пенсії страхового стажу та пільгового стажу не заперечується.

Натомість, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, слугувало недосягнення пенсійного віку (50 років) згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV.

Однак, відповідно норм пункту «а» ст. 13 Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, право на пільгову пенсію мають жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Позивач на момент звернення до пенсійного органу досягла вказаного віку, отже відмова виключно з цих підстав є протиправною.

Разом з тим, суд зазначає, що обставини щодо не врахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.11.2005 по 07.08.2017 не охоплюються предметом доказування у цій справі, оскільки зазначений період позивачем не оскаржується.

Водночас, оскільки ключовим та єдиним спірним питанням у правовідносинах сторін є саме факт набуття позивачем пенсійного віку, суд не вбачає правових підстав для надання оцінки зазначеному періоду роботи.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, суд доходить висновку, що відмова ГУ ПФУ в Тернопільській області в призначенні позивачу, яка на час звернення до пенсійного органу досягла 45 років, з урахуванням наявності страхового стажу 35 років 00 місяців 23 дні та пільгового стажу 07 років 10 місяців 20 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Аналогічні висновки висловив Верховний Суд в складі колегії суддів касаційного адміністративного суду по справі №160/9272/20 від 17.12.2021, по справі №280/4257/20 від 09.12.2021, по справі №280/3230/20 від 07.12.2021, по справі №500/1879/20 від 16.12.2021, тощо.

Водночас, вирішуючи спір в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію за віком суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, рішення якого позивач оскаржує як протиправне.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії позивачу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах.

Тож, суд, з метою захисту прав позивача, доходить висновку, що похідна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №l, з дня звернення - з 01.01.2026, на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №l-p/2020 від 23.01.2020.

Виплату ж, здійснює територіальний відділ Пенсійного фонду України, а саме ГУ ПФУ у Вінницькій області за місцем фактичного проживання особи, куди в силу приписів п. 4.10 Порядку №22-1 передається електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення.

Законодавець розділив поняття призначення, яке здійснюється за рішенням структурного підрозділу визначеного за екстериторіальністю, та виплату, яка здійснюється територіальним відділом Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи.

Отже, вимога виплачувати пенсію не підлягає задоволенню, оскільки не вирішено питання про її призначення. Після вирішення цього питання виплата пенсії здійснюватиметься із дати її призначення, а саме з 01.01.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі встановлених обставин, судовий збір слід стягнути на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 887,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.01.2026 №023830036298 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 01.01.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №l на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №l-p/2020 від 23.01.2020.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір у розмірі 887,46 грн (вісімсот вісімдесят сім гривень 46 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (код ЄДРПОУ - 14035769, Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001);

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ -13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005).

Повне судове рішення складено 29.10.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна