Рішення № 141030412, 29.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 жовтня 2026 р. Справа № 120/13837/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ ПЛЮС"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ ПЛЮС", у якому просить стягнути 121 131,56 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік та 7 692,39 грн пені, загалом 128 823,95 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2025 рік становила 16 осіб, а працівників з інвалідністю 0 осіб. Оскільки відповідач не забезпечив виконання нормативу в кількості одного робочого місця та не сплатив санкції у встановлений строк, позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення разом з пенею.

Ухвалою від 14.09.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів направлення її копії з додатками відповідачу.

18.09.2026 на адресу суду надійшло клопотання про долучення опису вкладення.

Ухвалою від 28.09.2026 відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 16.10.2026 подав відзив у якому проти позову заперечує, посилаючись на фактичне працевлаштування у 2025 році ОСОБА_1 , який має III групу інвалідності. Зазначає, що на підтвердження цієї обставини надав наказ про прийняття на роботу, повідомлення податкового органу та довідку МСЕК. Невідображення відповідних відомостей у звітності пояснює технічними причинами.

У відповіді на відзив від 19.10.2026 позивач наполягає на задоволенні позову, посилається на автоматизований порядок визначення санкцій та обов`язок роботодавця забезпечувати достовірність звітності. Зазначає, що відповідач не подавав форми №3-ПН щодо вакансій для осіб з інвалідністю, а також не підтвердив виправлення звітності до 31.03.2026.

У запереченнях від 21.10.2026 відповідач додатково посилається на табель обліку використання робочого часу та довідку про виплату заробітної плати ОСОБА_1 . Вважає, що реальне виконання працівником трудових обов`язків підтверджує виконання нормативу, а відсутність відповідного показника у звітності не спростовує факту працевлаштування. Також зазначає, що самостійне прийняття працівника усувало необхідність звернення до центру зайнятості для його підбору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи сторін, суд встановив наступне.

Згідно з розрахунком позивача середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2025 рік становила 16 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю одне робоче місце, а середньооблікова кількість працівників з інвалідністю 0 осіб. За цими показниками Фонд визначив 121 131,56 грн адміністративно-господарських санкцій та 7 692,39 грн пені.

Водночас наказом відповідача від 15.12.2025 №34 ОСОБА_1 прийнято на посаду маляра. Прийняття працівника відображено у повідомленні про прийняття на роботу, на яке посилається відповідач.

Статус особи з інвалідністю відповідач підтверджує довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №578078 від 30.11.2016 про встановлення ОСОБА_1 . III групи інвалідності за загальним захворюванням.

Табель обліку використання робочого часу містить відомості про відпрацьовані ОСОБА_1 дні за позицією №17, а довідка про виплату заробітної плати відомості про оплату виконаної ним роботи. Зазначені документи стосуються фактичного здійснення трудових відносин та підлягають оцінці разом із даними, використаними Фондом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд враховує наступне.

З 01.01.2026 введено в дію Закон України від 15.01.2025 №4219-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю". Пунктом 5 розділу II зазначеного Закону передбачено застосування попереднього порядку нарахування і сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу в періодах до введення Закону в дію.

Отже, спір щодо виконання нормативу за 2025 рік підлягає вирішенню відповідно до Закону України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" в редакції, чинній протягом відповідного періоду (далі Закон №875-XII).

За частиною першою статті 19 Закону №875-XII норматив становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, одне робоче місце. Виконання нормативу пов`язується з працевлаштуванням осіб з інвалідністю за основним місцем роботи.

За змістом статей 18, 19 Закону №875-XII роботодавці повинні виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, забезпечувати належні умови праці та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації їх працевлаштування.

Частина перша статті 20 Закону №875-XII передбачає сплату адміністративно-господарських санкцій роботодавцями, у яких середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша за встановлений норматив. За прострочення сплати нараховується пеня.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №520/3933/19 зазначив, що обов`язок роботодавця створювати робочі місця для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком самостійно шукати таких осіб. При вирішенні питання про відповідальність підлягають оцінці заходи, вжиті роботодавцем для забезпечення відповідного працевлаштування.

Застосовуючи цей підхід, суд враховує, що відповідач протягом звітного 2025 року прийняв на роботу особу з інвалідністю та забезпечив фактичне виконання нею трудових обов`язків. Подані наказ, повідомлення про прийняття на роботу, табель та відомості про оплату праці в сукупності підтверджують реальність працевлаштування.

Суд окремо оцінює довід позивача про нульовий середньорічний показник. Середньорічний показник не відображає всіх обставин виконання роботодавцем обов`язків. Закон №875-XII визначає звітний рік як період виконання нормативу та не встановлює окремого календарного строку всередині року, до якого має бути прийнято конкретну особу з інвалідністю. Суд вважає, що за доведеного фактичного працевлаштування такої особи протягом звітного року питання відповідальності потребує оцінки здійснених роботодавцем заходів, а не лише кінцевого результату округлення.

Визначаючи правові наслідки встановлених обставин, суд виходить із того, що передбачене законом одне робоче місце було фактично зайняте особою з інвалідністю у звітному році. Формальне невідображення відповідного статусу у звітності не припиняє трудових відносин і не спростовує реального виконання роботи та її оплати.

Водночас суд не погоджується з твердженням відповідача, що будь-яка розбіжність між кадровими документами та державною звітністю має лише технічний характер і не потребує виправлення. Обов`язок забезпечувати достовірність звітності зберігається. Однак питання звітування та питання фактичного працевлаштування підлягають оцінці з урахуванням змісту заявленої вимоги про стягнення санкцій.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 щодо автоматизованого визначення порушення та використання даних державних реєстрів не усуває обов`язку суду дослідити подані сторонами докази. Автоматизований порядок формування розрахунку визначає механізм реалізації повноважень Фонду, але не надає результату такого розрахунку наперед установленої доказової сили.

Щодо посилання на неподання відповідачем форми №3-ПН суд зазначає, що її подання пов`язується з виникненням потреби в підборі працівників та відкриттям відповідної вакансії. Після фактичного заповнення робочого місця ОСОБА_1 потреба в підборі працівника на це місце відпала.

Відтак, за наявності доказів фактичного працевлаштування особи з інвалідністю протягом звітного року саме по собі таке посилання суд не вважає достатнім для висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми санкцій.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона доводить обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. За статтею 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

Оцінивши фактичне прийняття ОСОБА_1 на роботу протягом 2025 року, підтвердження виконання ним трудових обов`язків та оплати праці, суд дійшов висновку, що позивач не довів достатніх підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 121 131,56 грн.

Оскільки вимога про стягнення 7 692,39 грн пені є похідною від обов`язку сплатити адміністративно-господарські санкції, підстави для її задоволення також відсутні.

Отже, в задоволенні позову належить відмовити повністю. Сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, Вінницька область, 21100 РНОКПП 13308892)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ ПЛЮС" (вул. Дачна, 8, кв. 2, м. Вінниця, Вінницька область, 21037 код ЄДРПОУ 45701117)

Суддя Аляб`єв Ігор Геннадійович