Рішення № 141028572, 29.10.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1649/26

Провадження № 2/692/1216/26

29.10.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Смарт Пей» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Смарт Пей» обґрунтовує тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1001685900302 від 24.09.2020 шляхом власноручного підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Істотні умови кредитного договору як то строк кредитування, розмір процентів за користування кредитними коштами та комісія визначені в заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідач довготривалий строк не виконував належним чином свої кредитні зобов`язання перед банком. Заборгованість відповідача перед банком станом на 26 червня 2026 року складала 53795,41грн., з яких: 19030,87грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9,66грн. - заборгованість по процентам, 34754,88грн. - заборгованість по комісії.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу № 1, за яким позивач набув право грошової вимоги до боржників банку, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу за кредитним договором склала 53795,41грн. Вказана сума боргу була нарахована банком та не змінювалась позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу № 1 від 26.06.2026.

Вказує, що понесені позвиачем витрати включають витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40грн. та 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 53795,41грн., судовий збір у сумі 2662,40грн. та 10000,00грн. витрат на правову допомогу, розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 09 жовтня 2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив, з заявами та клопотаннями відповідач не звертався, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 23.09.2020 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» з заявою № 1001685900302 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Згідно умов, викладених у заяві, підписанням цієї заяви клієнт підтвердив прийняття Публічної пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті послуг, які можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку). Відповідач просив надати споживчий кредит на наступних умовах: цільове призначення: а) погашення заборгованості, б) сплата разової комісії банку; сума: 91166,06грн., в т.ч. з метою погашення заборгованості: 91166,06грн.; строк: 36 місяців; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 1,99%; процентна ставка: 0,01% річних; разова комісія: 0,00грн. та 0,00%; спосіб надання кредиту: банківський переказ; найменування продукту: кредит на загальні цілі RS GP on GP (36) - рефінансування (без стр); кредитор: АТ «ПУМБ», основний договір: 100146876001; сума заборгованості: 91166,06грн. Схема повернення споживчого кредиту: ануїтетна (рівними платежами), платіжні періоди: з 24.09.2020 по 24.09.2023, усього 36 місяців, сума платежу за розрахунковий період: 4346,98грн. та останній платіж 4346,86грн., всього 156491,16грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 1814,20грн. щомісяця та _65311,2грн. всього. Реальна річна процентна ставка: 47,2148%, загальні витрати за споживчим кредитом: 65325,1грн., загальна вартість кредиту: 156491,16грн.

Згідно розділу «Підтвердження та запевнення» даної заяви, клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами банку та цілком згоден, всі умови ДКБО зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Згідно платіжної інструкції № TR.44455257.54918.2464 від 23.09.2020 платник та отримувач: ОСОБА_1 , надавач платіжних послуг платника та отримувача: АТ «ПУМБ», сума: 91166,06грн., Призначення платежу надання кредитних коштів за договором № 1001685900302 от 23/09/2020 по ссуде» ОСОБА_1 .

Згідно виписки АТ «ПУМБ» по особовому рахунку ОСОБА_1 з 23.09.2020 по 25.06.2026 вбачається наявність операцій з грошовими коштами у період з 24.09.2020 по 22.04.2024. Так 24.09.2029 було надано кредитні кошти у розмірі 91166,06грн. по договору № 1001685900302 від 23/09/2020 по позиці ОСОБА_1 . У подальшому відбувались Автом. погашення термінової заборгованості згідно кред. договору № 1001685900302 від 23/09/2020, Автоматична реклассификация стандартної заборгованості по основному боргу в прострочені згідно кред. договору № 1001685900302 від 23/09/2020, погашення заборгованостi та вiдсоткiв/комiсiї за кредитом, ОСОБА_1 , автом. погашення простроченої заборгованості по щомісячній комисії згідно кред. договору № 1001685900302 від 23/09/2020. Востаннє оплата в якості погашення заборгованості та відсотків/комісії за кредитом надходила 22.04.2024 у розмірі 2000,00грн.

Згідно даних Розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «ПУМБ» за Кредитним договором № 1001685900302 від 24.09.2020 зі всіма змінами і доповненнями до нього, станом на 25.06.2026 (включно), він містить окремі розрахунки за тілом кредиту, відсотками та комісією.

Так, інформація щодо заборгованості за тілом кредиту вказана за період з 24.10.2020 по 24.03.2024. Оплати надходили у період з 24.10.2020 по 24.08.2023 на загальну суму 72135,19грн., залишилось непогашеними: 19030,87грн.

У частині розрахунку заборгованості за процентами вказано інформацію про нарахування процентів за період з 24.09.2020 по 01.07.2025, з яких оплачено: 14,49грн., неоплачено: 9,66грн.

У частині розрахунку за комісією вказано інформацію за період з 24.10.2020 по 25.06.2026. Всього сума нарахованої комісії: 65311,20грн., фактично погашено: 30556,32грн., залишок непогашеної суми: 34754,88грн.

Відповідно до договору факторингу № 1 від 26.06.2026, укладеного між АТ «ПУМБ» (клієнт) та ТОВ «ФК «Смарт Пей» (фактор), клієнт зобов`язується передати (відступити) фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами Реєстрі боржників, а фактор зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому Договором.

Згідно копії платіжної інструкції № 23 від 26.06.2026, ТОВ «ФК «Смарт Пей» переказало на рахунок АТ «ПУМБ» кошти у розмірі 100000000,00грн. як оплату згідно Договору факторингу №1 від 26.06.2026р., без ПДВ.

Згідно копії Витягу з реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року, за № 259379 вказано ПІБ: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , номер кредитної угоди: 1001685900302, дата кредитної угоди: 24.09.2020, строк кредиту: 42, сума простроченої заборгованості за кредитом: 19030,87грн., загальний розмір заборгованості за кредитною угодою: 53795,41грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вказаним Договором позичальник зобов`язався повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за їх користування і комісію.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

ОСОБА_1 усунувся від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти у повній мірі не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом та відсотками.

Суд погоджується з розрахунком заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19030,87грн.

Щодо розрахунку заборгованості за процентами у розмірі 9,66грн. суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Відповідно кредитного договору № 1001685900302 від 24.09.2020, кредит надавався строком на 36 місяців з процентною ставкою 0,01% річних.

Таким чином, суд враховує, що відсотки за користування кредитом нараховуються протягом строку дії кредитного договору або до моменту зміни сторонами строку повернення кредиту в повному обсязі згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та не вбачала підстав для відступу від таких висновків у своїй постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Строк дії договору № 1001685900302 від 24.09.2020 визначено - 36 місяців, тобто до 24.09.2023, після чого продовжено не було, оскільки докази протилежного відсутні, тому суд приходить до висновку про закінчення строку цього договору кредиту. В межах строку кредиту, тобто до 24.09.2023 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти згідно Графіку платежів. Починаючи з 25.09.2023 відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її щомісячними платежами.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення процентів у розмірі 9,66грн. Згідно розрахунку заборгованості вказані проценти було нараховано як у межах строку договору кредиту, так і за його межами. Проте, позивач не надає доказів пролонгації договору кредиту після 25.09.2023 та не заявляє вимогу стягнення процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України. Розрахунок заборгованості містить інформацію про застосування кредитних канікул, проте з матеріалів справи не вбачається, що сторонами погоджувались умови застосування таких канікул, позивачем жодним чином не обґрунтовано їх наявність та умови і на таку обставину позивач у своєму позові не посилається.

Таким чином припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З розрахунку вбачається, що первісним кредитором у період з 24.09.2020 по 24.09.2023 нараховувались відсотки, окрім періоду з 24.02.2022 по 24.05.2022 та за період з 24.07.2022 по 24.08.2022, коли застосовувались кредитні канікули. Відсотки погашено частково, непогашена сума відсотків за період 24.09.2020 по 24.09.2023 складає 6,37грн. і саме ці відсотки підлягають до стягнення з відповідача.

Тому розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками має становити 19037,24грн. (19030,87+6,37=19037,24).

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 34754,88грн. суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору № 1001685900302 від 24.09.2020 передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості 1,99% у розмірі 1814,20грн. щомісяця, згідно розрахунку заборгованості вказано про нарахування комісії у загальному розмірі 65311,20грн. з якої непогашено 34754,88грн.

Згідно норм ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

Згідно ч. 5 ст. 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено номативно-правовими актами.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З матеріалів справи не вбачається, що у вказаних у розрахунку періодах відповідачу надавались додаткові послуги з надання інформації про стан кредиту або будь-які інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

Оскільки відповідачем було сплачено кошти в рахунок погашення заборгованості, з яких 30556,32грн. було враховано як погашення комісії, то загальний розмір заборгованості належить зменшити на суму сплаченої комісії. Враховуючи викладене, а також те, що розмір сплаченої відповідачем комісії (30556,32грн.) на 11519,08грн. більший за розмір залишку заборгованості за тілом кредиту та відсотками (19037,24грн.), суд приходить до висновку про відсутність заборгованості у відповідача за кредитним договором № 1001685900302 від 24.09.2020 (23.09.2020) станом на 26.06.2026, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, суд покладає судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 77-78, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.О. Левченко