Рішення № 141028082, 28.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/756/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Партнерагро 2016

код ЄДРПОУ 40248790;

вул. Теплична, 27, оф.207, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тиниця Агро

код ЄДРПОУ 33233246;

вул. Першотравнева, 69, с.Тиниця, Бахмацький район, Чернігівська область, 16560

предмет спору: про стягнення 419 888,70 грн

без виклику учасників справи

Дії суду щодо розгляду справи. Позиції сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнерагро 2016» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро» про стягнення 361 490,44 грн заборгованості за поставлений товар, 58 398,26 грн інфляційних втрат та 3% річних, а також 25 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки товару №0808/1-22 від 08.08.2022 в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 05.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що станом на 06.08.2026 ТОВ Партнерагро 2016 не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, чим порушено вимоги ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 06.08.2026 позовна заява залишена без руху; позивачу наданий строк - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зазначені в тексті даної ухвали.

Ухвалою суду від 14.08.2026, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, , відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та встановлення їм строків для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до їх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд.

18.08.2026, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує факт отримання товару за договором поставки товару №0808/1-22 від 08.08.2022 та визнає наявність непогашеної заборгованості. Прострочення виконання грошового зобов`язання виникло через об`єктивні фінансові труднощі підприємства, пов`язані із: суттєвим погіршенням фінансового стану підприємства; сезонністю аграрного виробництва; нестабільністю ринку сільськогосподарської продукції; значним податковим та кредитним навантаженням; здійсненням господарської діяльності в умовах воєнного стану та постійних ризиків ведення діяльності у Чернігівській області.

Відповідач не погоджується із заявленими до стягнення 3% річних та інфляційними втратами в розмірі 58 398,26 грн, вважає, що заявлений розмір 3% річних та інфляційних втрат підлягає зменшенню або відмові у їх стягненні з урахуванням принципів справедливості, розумності, співмірності відповідальності та обставин воєнного стану. Крім того, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з недоведеністю їх розміру та факту оплати.

20.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з позицією відповідача щодо відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційні втрати Відповідач не може посилатися на суттєве погіршенням фінансового стану підприємства, сезонність аграрного виробництва, нестабільність ринку сільськогосподарської продукції, значний податкове та кредитне навантаження, здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану та постійні ризики ведення діяльності у Чернігівській області, тому як угода між сторонами була укладена вже після початку збройної агресії і наявність таких загроз була очевидна на момент підписання договору. ТОВ «Партнерагро 2016» також страждає від вищевказаних труднощів, однак виконало свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Суд прийняв до розгляду відзив на позов та відповідь на відзив, спір вирішується з їх урахуванням.

25.09.2026 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат та долучення доказів, в якій просить стягнути з відповідача 25000,00 витрат на професійну правничу допомогу та 6298,33 грн судового збору. До заяви додано докази на підтвердження понесених судових витрат.

Суд прийняв заяву до розгляду, документи долучив до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.

Згідно з ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. По можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження. Виважено підходити до встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

З огляду на зазначені вище обставини, враховуючи тривалі повітряні тривоги у місті Чернігові та відключення електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Обставини справи встановлені судом.

08.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР АГРО 2016» (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ТИНИЦЯ АГРО» (Покупець) укладено Договір поставки товару № 0808/1-22 (далі Договір), відповідно до умов п.1.1. якого Постачальник зобов`язується організувати поставку і передати у власність Покупця наступні товари: кормові добавки, премікси, адсорбенти, підкислювачі, осушувачі підстилки, присипки для тварин, ветеринарні препарати (далі іменовані Товар), а Покупець зобов`язується прийняти вищевказаний Товар і своєчасно оплатити його на умовах, передбачених даним Договором.

Загальна ціна договору визначається сумою всіх товарів, отриманих за накладними протягом усього терміну дії Договору (п.п. 1.2. Договору).

Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в накладних та рахунку, що складаються на кожну партію Товару, що поставляється, які є невід`ємною частиною даного Договору (п.п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору доставка товару Покупцю здійснюється окремими партіями, після складання заявки та узгодження її сторонами по телефону, факсу або в іншій формі. Поставка Товару здійснюється: силами та за рахунок Покупця протягом 5 робочих днів з моменту передплати зазначеної в п. 4.5 Договору. Датою здійснення поставки вважається дата передачі Постачальником товару Покупцю або Перевізнику на складі Постачальника

Постачальник повинен передати товар Покупцю, або перевізнику, а Покупець - прийняти поставлений Товар. Про виконання Постачальником його обов`язків свідчить підписання Покупцем, або перевізником документів, які засвідчують передачу товару Покупцю, або перевірнику (видаткова накладна, або товарно-транспортна накладна, акт, та інше) (п. 3.2. Договору).

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару від Постачальника до Покупця. Передачею товару вважається вручення його Покупцю Постачальником, або за домовленістю сторін перевізником, чи організації зв`язку або іншою транспортною організацією (п. 3.4. Договору).

Прийом Товару по кількості і якості здійснюється представником Покупця, що має відповідне доручення, згідно з діючим законодавством України. Товар супроводжується видатковою накладною, рахунком, сертифікатом якості на кожну окрему партію. Товар доставляється до найближчого відділення «Нової пошти» або самовивіз (п.3.6., п.3.7. Договору).

Пунктами 4.5. та 4.6. Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний здійснювати розрахунки по даному договору за товар шляхом перерахування вартості партії Товару відповідно виставленого рахунку на умовах передплати в розмірі 100% вартості партії товару, або не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дня передання партії товару у власність Покупця. Здійснювати оплату вартості Товару у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок Постачальника, згідно п. 10 Договору, за кожну поставлену партію.

Згідно з п.8.1,8.3 Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022. У випадку. якщо жодна із сторін за два тижні до закінчення терміну дії Договору не заявить про свій намір розірвати Договір, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік, що може бути багаторазово.

За період з червня 2024 року по липень 2024 року на підставі Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 361 490,44 грн, що підтверджується видатковими накладними: №880 від 05.06.2024, № 1113 від 23.07.2024, №819 від 23.04.2025, №856 від 28.04.2025, № 877 від 01.05.2025, № 947 від 06.05.2025, № 983 від 09.05.2025, № 991 від 12.05.2025, №1065 від 20.05.2025, № 1311 від 17.06.2025, № 1455 від 27.06.2025, № 1544 від 09.07.2025, №1599 від 17.07.2025.

Сторонами підписано та скріплено печатками Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 26.11.2025, згідно з яким заборгованість відповідача станом на 26.11.2025 становила 376 490,44 грн.

Листом-пропозицією № 0912/01-25 від 09.12.2025 позивачем запропоновано відповідачу надати розстрочку на 6 місяців із щомісячним погашенням заборгованості рівними частинами з грудня 2025 року по травень 2026 року, яка була отримана та погоджена директором ТОВ «Тиниця Агро» Дудко Д.В.

Відповідач своїх зобов`язань з повної оплати товару не виконав, заборгованість становить 361 490,44 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних та інфляційних збитків.

Оцінка суду. Висновки суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного Договору поставки товару № 0808/1-22 від 08.08.2024. Даний договір виходячи з його умов, є договором поставки.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 361 490,44 грн, що підтверджується видатковими накладними: №880 від 05.06.2024, № 1113 від 23.07.2024, №819 від 23.04.2025, №856 від 28.04.2025, № 877 від 01.05.2025, № 947 від 06.05.2025, № 983 від 09.05.2025, № 991 від 12.05.2025, №1065 від 20.05.2025, № 1311 від 17.06.2025, № 1455 від 27.06.2025, № 1544 від 09.07.2025, №1599 від 17.07.2025.

Заборгованість підтверджена підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2025 по 26.11.2025.

Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань в частині оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 361 490,44 грн відповідачем до суду не подано.

Таким чином, станом на день прийняття рішення судом заборгованість відповідача становить 361 490,44 грн основного боргу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 361 490,44 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, визнані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування (утримання) ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 15 038,88 грн 3% річних 43 359,38 грн інфляційних втрат.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат проводився по кожній видатковій накладній окремо, оскільки, сторони у Договорі узгодили, що строк оплати не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дня передання партії товару у власність Покупця.

При перевірці розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що загальний розмір 3% річних та інфляційних втрат за визначений період більший, ніж зазначено позивачем, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15 038,88 грн 3% річних 43 359,38 грн інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Верховний Суд вже звертав увагу, що частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Визначені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Крім того, Верховний Суд переглядаючи судові рішення у справі №904/4334/22 у касаційному порядку, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Враховуючи, що у даній справі відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних судом не встановлено.

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд виходить з того, що у законодавстві відсутні підстави для їх зменшення.

Ця позиція є усталеною (постанови КГС ВС від 05.11.2024 у справі № 902/43/24, від 05.11.2024 у справі № 902/43/24).

Висновок про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за час прострочення грошового зобов`язання, ВП ВС послідовно викладала у постановах від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 та від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21, що свідчить про сталість правової позиції і Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 статті 74 ГПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак не позбавляє суд у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00 грн.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статей 1, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження надання правничої допомоги позивач надав додаткову угоду №1 від 20.07.2026 до договору про надання правової допомоги № 27/05 від 27.05.2026, укладеної між Адвокатське об`єднання «ФОРУМ-ДНІПРО» (Виконавецть) та ТОВ «Партнерагро 2016» (Клієнт), ордер на надання правничої допомоги №1529212 від 24.07.2026, рахунок-фактуру №20/07-2Р від 20.07.2026, акт №18/09-2А від 18.09.2026, платіжну інструкцію №724 від 21.07.2026.

Відповідно до п.1 дана Додаткова угода є самостійною угодою про надання правничої допомоги, яка визначає обсяг та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об`єднання «Форум-Дніпро» за надання правової допомоги у справі про стягнення з ТОВ «Тиниця Агро» на користь ТОВ «Партнерагро 2016» заборгованості по сплаті за товари поставлені за договором на поставку товару укладеного 08 серпня 2022 року № 0808/1-22 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Партнерагро 2016» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тиниця Агро».

За надання Виконавцем правничої допомоги, що вказана в п. 1 Додаткової угоди, Клієнт зобов`язаний виплатити Виконавцю гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цієї Додаткової угоди в розмірі та на умовах визначених в ній (п.2 Додаткової угоди).

У п. 2.6 Додаткової угоди сторони домовились, що об`єм та вартість наданих послуг за цією Додатковою угодою № 1 складають: 25 000 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.)

Згідно з п. 4.1, 4.2 Додаткової угоди правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Виконавець надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Додаткової угоди, додаткові витрати, які були понесені виконавцем понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Відповідно до п.3.1 Додаткової угоди оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в порядку передплати вартості послуг та сплачується після підписання Додаткової угоди - протягом 3-х днів з дня отримання рахунку Виконавця.

21.07.2026, на підставі виставленого Адвокатським об`єднанням рахунку-фактури №20/07-2Р від 20.07.2026, ТОВ «ПАРТНЕРАГРО 2016» згідно з платіжною інструкцією від №724 від 21.07.2026 сплачено 25 000,00 грн за надання правничої допомоги.

18.09.2026 сторонами підписано акт №18/09-2А від 18.09.2026, згідно з яким Виконавець передав, а Клієнт прийняв наступні послуги:

-попередня консультація, щодо підготовки та складання позовної заяви до ТОВ «Тиниця Агро» та невиконання зобов`язань за договором на поставку товару від 08 серпня 2022р. №0808/1-22 узгодження правової позиції на суму 2 500 грн;

-складання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості за договором на поставку товару від 08 серпня 2022р. №0808/1-22, пошук судової практики підготовка матеріалів та додатків для направлення їх на адресу відповідача та суду на суму 10 000,00 грн;

-направлення позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості за договором на поставку товару від 08 серпня 2022р. №0808/1-22 та контроль приєднання до матеріалів справи на суму 2500,00 грн;

-вивчення відзиву ТОВ «Тиниця Агро» на позовну заяви до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості за договором на поставку товару від 08 серпня 2022р. №0808/1-22 на суму 2500,00 грн;

-складання відповіді на відзив до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості за договором на поставку товару від 08 серпня 2022р. №0808/1- 22 на суму 5000,00 грн;

-представництво інтересів ТОВ «Партнерагро 2016» в Господарському суді Чернігівської області у справі про стягнення заборгованості за договором на поставку товару № 08 серпня 2022р. №0808/1-22 на суму 2500,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони у справі викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката від відповідача не надходило.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (аналогічної позиції притримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дійшов висновку про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивачем обґрунтовано та доведено належними доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Беручи до уваги ступінь складності справи, предмет спору та його ціну, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, керуючись частиною 9 статті 129 ГПК України, суд вирішив, що за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані пропорційно розміру задоволених позовних вимог 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що документально підтверджені.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 4 вказаної статті, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягнення судовий збір у розмірі 6298,33 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИНИЦЯ АГРО» (16560, Чернігівська область, Ніжинський район, с. Тиниця, вул. Першотравнева, буд. 69; код ЄДРПОУ 33233246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Партнерагро 2016 (код ЄДРПОУ 40248790; вул. Теплична, 27, оф.207, смт. Слобожанське, Дніпропетровська область, 52005; IBAN НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) 361 490,44 грн основного боргу, 15 038,88 грн 3% річних, 43 359,38 грн інфляційних втрат, 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 6298,33 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор