Рішення № 141028081, 20.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/769/24(927/476/26)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод», код ЄДРПОУ 14302667, вул. Бориспільська, буд. 34-А, м. Київ, 02093

про стягнення 545 435,81грн

у межах справи №927/769/24 за спільною заявою

кредитор 1: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

АДРЕСА_1

кредитор 2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

АДРЕСА_2

кредитор 3: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

АДРЕСА_3

кредитор 4: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

АДРЕСА_4

кредитор 5: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ,

АДРЕСА_5

кредитор 6: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

АДРЕСА_6

кредитор 7: ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

АДРЕСА_7

кредитор 8: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ,

АДРЕСА_8

боржник: Приватне акціонерне товариство Чернігівський завод радіоприладів, код ЄДРПОУ 14307392, вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030

про відкриття провадження у справі про банкрутство

учасники справи:

ліквідатор - арбітражний керуючий Бандола О.О.

кредитор 9: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області

кредитор 10: ТОВ НВК Техавіаком

кредитор 11: ОСОБА_9 (правонаступник ОСОБА_10 )

кредитор 12: Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт

кредитор 13: Акціонерне товариство Чернігівобленерго

кредитор 14: Дочірнє підприємство Державної компанії Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство Спецтехноекспорт

кредитор 15: Товариство з обмеженою відповідальністю Юніксайд

кредитор 16: Товариство з обмеженою відповідальністю Паливо Опт Збут

кредитор 17: Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут

кредитор 18: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бандола О.О. (поза межами приміщення суду),

від відповідача: Дьомкін Д.В. (поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

27.05.2026 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод», у якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» основний борг в сумі 255 001,21грн, інфляційні втрати в сумі 241 872,25грн, 3% річних в сумі 48 562,35грн.

Також просить суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» акт здачі-приймання робіт №11 від 26.12.2019 до Договору виконання робіт з відновлення продукції №2019-14 від 13.09.2019.

В обґрунтуванням позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати продукції, виконання робіт по договорам від 22.06.2017 №КБТЗ/ВППК/17/3, від 21.07.2017 №17/18, від 20.12.2017 №18/3, від 13.09.2019 №2019-14.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №927/769/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» та відкрити провадження у справі №927/769/24(927/476/26); постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства; установлено учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору.

Також даною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів, постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ 14302667) надати суду у строк до 15.06.2026 акт здачі-приймання робіт №11 від 26.12.2019 до Договору виконання робіт з відновлення продукції №2019-14 від 13.09.2019.

Вказана вище ухвала суду від 01.06.2026 доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача - 01.06.2026, що підтверджується довідками Господарського суду Чернігівської області про доставку електронного листа.

15.06.2025, у встановлений судом строк, до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого додані акти здачі-приймання робіт №11 від 26.12.2019 та №12 від 28.12.2019. Також у відзиві відповідач просив суд витребувати у ліквідатора ПрАТ «Чернігівський завод радіоприладів» докази.

22.06.2026, у встановлений судом строк, до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, сформована в Електронному суді 19.06.2026.

29.06.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

02.07.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення до відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 10.08.2026 суд: відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів; залишив без розгляду заперечення відповідача на відповідь на відзив; залишив без розгляду письмові пояснення позивача на заперечення до відповіді на відзив. Також суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; розгляд справи по суті призначено на 25.08.2026 о 12:00.

Ухвалою суду від 11.08.2026 суд задовольнив заяву представника позивача Бандоли О.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.08.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 25.08.2026 не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території України, у тому числі в м. Чернігові, про що свідчить акт суду №68-26 від 25.08.2026.

Ухвалою суду від 25.08.2026 повідомлено сторін про те, що судове засідання по справі відбудеться 15.09.2026 о 10:30 (в режимі відеоконференції).

Ухвалою суду від 04.09.2026 суд задовольнив заяву представника відповідача Дьомкіна Д.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судове засідання 15.09.2026 проведено в режимі відеоконференції, присутні представники позивача та відповідача.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 25.09.2026 до 10:00 (в режимі відеоконференції).

24.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник відповідача перебуває на лікарняному.

У судове засідання 25.09.2026 учасники справи не прибули.

Суд постановив протокольну ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача, відклав судове засідання на 20.10.2026 на 11:00 год., про що на адреси учасників справи направлено ухвалу від 25.09.2026.

Судове засідання 20.10.2026 проведено в режимі відеоконференції, присутні представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 20.10.2026 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. По можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження. Виважено підходити до встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну загострену обстановку, систематичні обстріли Чернігівської області військами РФ, суд при прийнятті рішення був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» відповідно до положень ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

Щодо суті самого спору суд зазначає таке.

22.06.2017 між Публічним акціонерним товариством «Чернігівський завод радіоприладів» (далі Постачальник) та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (далі Покупець) було укладено договір № КБТЗ/ВППК/17/3 (далі Договір 1).

Відповідно до умов п.1.1, 2.1. 4.1, 4.2, 6.1, 6.3, 8.1 Договору 1:

- Постачальник зобов`язався виготовити і передати у власність Покупця продукцію, а Покпець прийняти та оплатити продукцію по найменуваннях й у кількості, що зазначені в Специфікації №1 від 22.06.2017 (з грифом «Таємно»);

- строк постачання продукції визначається Специфікацією №1 від 22.06.2017;

- орієнтовна ціна продукції, що постачається і кількість виробів вказуються у відповідній специфікації;

- передоплата згідно орієнтовної ціни на продукцію, зазначеної в Специфікації « 1 від 22.06.2017 (Додаток №1 до цього Договору). Покупець оплачує поставлену продукцію за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у Протоколі погодження договірної ціни на поставку продукції. Покупець зобов`язується здійснити передоплату у розмірі 80% від орієнтовної вартості продукції, визначеної Специфікацією №1 22.06.2017, протягом 5 (п`яти) днів з дня підписання сторонами Протоколу погодження орієнтовної ціни. Остаточний розрахунок з Постачальником Покупець зобов`язаний здійснити протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання сторонами Протоколу погодження орієнтовної ціни.

- за порушення зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та законодавством України;

- Покупець за несвоєчасну оплату продукції зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу;

- Договір діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з Протоколом погодження орієнтовної ціни (зареєстрований Відповідачем 28.07.2017 за вх. №46т), ціна за постановочний комплект Трек-М становить 1 057 692,00 грн, в т.ч. ПДВ.

21.07.2017 між Публічним акціонерним товариством «Чернігівський завод радіоприладів» (далі Постачальник) та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (далі Покупець) було укладено договір № 17/18 (далі Договір 2).

Відповідно до умов п.1.1, 2.2, 4.1, 4.5, 6.1, 6.3, 8.1 Договору 2:

- Постачальник зобов`язався виготовити і передати у власність Покупця продукцію, а Покпець прийняти та оплатити продукцію по найменуваннях, у кількості й у строки, що зазначені в Специфікації №1;

- ціна за одиницю продукції, що постачається вказується в специфікації №1;

- Покупець зобов`язався здійснити передоплату у розмірі не менше 80% від вартості замовленої продукції (обсяги відповідної партії продукції та її вартість встановлені у спрецифікації №1 до цього Договору), визначеної Специфікацією №1 22.06.2017, протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання сторонами цього Договору. Покупець зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок з Постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів з дня направлення Постачальником на адресу Покупця письмового повідомлення про готовність продукції до постачання та рахунку-фактури на оплату (цінним листом з описом вкладення).

- за порушення зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та законодавством України;

- Покупець за несвоєчасну оплату продукції зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу;

- Договір діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з Протоколом погодження орієнтовної ціни (зареєстрований Відповідачем 28.07.2017 за вх. №46т), ціна за постановочний комплект Трек-М становить 1 057 692,00 грн, в т.ч. ПДВ.

До Договору 2 були укладені додаткові угоди: від 11.08.2017 №1 про затвердження Специфікації №2; від 29.11.2017 №2 про заміну в тексті Договору 2 слова «специфікація №1» на слово «специфікації» та встановленням терміну дії договору - до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором; від 28.04.2018 №3 про зміну найменування Позивача; від 01.08.2019 № 4 про розірвання Договору 2, встановивши при цьому припинення будь-яких зобов`язань по Договору 2, крім зобов`язань по поверненню передоплати на користь Відповідача.

Відповідно до Специфікацій №1 від 21.07.2017 вартість продукції становить 1 057 692,00грн, відповідно до Специфікації №2 від 11.08.2017 3 173 076,00грн, загальна вартість продукції - 4 230 768,00 грн. (з ПДВ).

20.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Чернігівський завод радіоприладів» (далі Виконавець) та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (далі Замовник) було укладено договір виконання робіт з відновлення продукції № 18/3 (далі Договір 3).

Відповідно до умов п.1.1, 2.1., 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 3.3, 6.1, 6.3, 8.3 Договору 3:

- Виконавець зобов`язався за завданням Замовника виконати діагностування та роботи з відновлення працездатності систем керування вогнем «Трек-М» (ТУ ААВФ.201219.004-01) у кількості 6 штук та приладів кругового огляду «Панорама 2П» (ТУ АЯЧА.201219.005) у кількості 6 штук (надалі Продукція), а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи з відновлення Продукції;

- ціна робіт з відновлення Продукції є попередньою та зазначається в Протоколах погодження попередньої ціни;

- договірна ціна робіт з відновлення продукції визначається після їх проведення по фактично понесеним витратам і узгоджується представником замовника №6356;

- після надання ПЗ №635 висновку щодо рівня договірної ціни сторони у триденний термін підписують Протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною Договору;

- Замовник зобов`язується перерахувати передоплату в розмірі 80% загальної ціни робіт з відновлення продукції, зазначеної в Протоколах погодження попередньої ціни, на поточний рахунок Виконавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати направлення Виконавцем на адресу Замовника рахунку-фактури на оплату (цінним листом з описом вкладеного);

- Остаточний розрахунок за роботи з відновлення продукції в розмірі, що дорівнює різниці між узгодженою ПЗ №635 договірною ціною та проведеною Замовником передоплатою, визначеною п. 2.4 Договору, здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання сторонами Протоколів погодження договірної ціни на підставі направленого Виконавцем на адресу замовника рахунку-фактури на оплату (цінним листом з описом вкладеного);

- строк виконання робіт з відновлення продукції становить 90 календарних днів з дати отримання Виконавцем передоплати в порядку та в розмірі, що передбачені п. 2.4 Договору;

- датою виконання робіт з відновлення продукції є дата підписання сторонами Акту здачі-приймання робіт;

- за порушення зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та законодавством України;

- Замовник за несвоєчасну оплату робіт з відновлення продукції зобов`язаний сплатити Виконавцю пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу, але не більше ніж за 6 місяців від дня. Коли зобов`язання мало бути виконано;

- Договір діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з Протоколами погодження договірної ціни, загальна вартість за роботи з відновлення продукції становить 1 065 086,89 грн, в т.ч. ПДВ.

До Договору 3 була укладена додаткова угода від 23.04.2018 за №1 про зміну найменування Позивача.

18.09.2019 між Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» та Приватним акціонерним товариством «Чернігівський завод радіоприладів» було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог №КБТЗ/ІНШ/19/54 (далі Угода), відповідно до умов якої Позивач і Відповідач дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги по зобов`язаннях, вказаних у п. 1 та 2 Угоди та визначили, що заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 18.09.2019 по Договору 1 становить 45 631,84 грн, по Договорах 2, 3 та накладній 212 від 11.08.2017 відсутня. Також Угодою визначено, що заборгованість Позивача перед Відповідачем згідно з Договором 2 та Договором №11/15-1БТ від 23.11.2015 відсутня.

13.09.2019 між Приватним акціонерним товариством «Чернігівський завод радіоприладів» (далі Виконавець) та Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (далі Замовник) було укладено договір виконання робіт з відновлення продукції № 2019-14 (далі Договір 4).

Відповідно до умов п.1.1, 2.1., 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 3.3, 3.4, 6.1, 6.3, 8.3 Договору 4:

- Виконавець зобов`язався за завданням Замовника виконати діагностування та роботи з відновлення працездатності систем керування вогнем «Трек-М» у кількості 3 штук та приладів кругового огляду «Панорама 2П» у кількості 3 штук (надалі Продукція), а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи з відновлення Продукції;

- ціна робіт з відновлення Продукції є попередньою та зазначається в Протоколах погодження попередньої ціни;

- договірна ціна робіт з відновлення продукції визначається після їх проведення по фактично понесеним витратам і узгоджується 1285 Військовим Представництвом Міністерства оборони України. Договірна ціна не може перевищувати попередню вартість робіт, яка погодження Виконавцем та Замовником;

- сторони у триденний термін підписують Протокол погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною Договору;

- Замовник зобов`язується перерахувати передоплату в розмірі 80% загальної ціни робіт з відновлення продукції, зазначеної в Протоколах погодження попередньої ціни, на поточний рахунок Виконавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати направлення Виконавцем на адресу Замовника рахунку-фактури на оплату (цінним листом з описом вкладеного);

- Остаточний розрахунок за роботи з відновлення продукції в розмірі, що дорівнює різниці між узгодженою ПЗ №635 договірною ціною та проведеною Замовником передоплатою, визначеною п. 2.4 Договору, здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання сторонами Протоколів погодження договірної ціни на підставі направленого Виконавцем на адресу замовника рахунку-фактури на оплату (цінним листом з описом вкладеного);

- строк виконання робіт з відновлення продукції становить 45 календарних днів з дати укладення Договору;

- датою виконання робіт з відновлення продукції є дата підписання сторонами Акту здачі-приймання робіт;

- за порушення зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та законодавством України;

- Замовник за несвоєчасну оплату робіт з відновлення продукції зобов`язаний сплатити Виконавцю пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу, але не більше ніж за 6 місяців від дня. Коли зобов`язання мало бути виконано;

- Договір діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з Протоколом погодження договірної ціни, загальна вартість за роботи з відновлення продукції становить 1 555 339,52 грн, в т.ч. ПДВ.

До Договору 4 були укладені додаткові угоди: від 13.09.2019 за №1 про викладення п. 1.1. Договору в новій редакції; від 23.09.2019 за №2 про викладення п. 1.1. Договору в новій редакції.

Ліквідатор ПрАТ «Чернігівський завод радіоприладів» 08.01.2026 направив Відповідачу запит про надання інформації та документів (від 08.01.2026 № 02-158/78) з проханням підтвердити наявність господарських відносин, надати належним чином завірені копії документів та акт звірки розрахунків станом на 17.09.2025.

Відповідач листом від 09.02.2026 № 371/81 підтвердив наявність господарських відносин; визнав дебіторську заборгованість перед Позивачем в розмірі 255 001,21 грн згідно з актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 по 30.01.2026; зазначав про наявність заборгованості ПрАТ «ЧЕЗАРА» перед ТОВ «КБТЗ» в сумі 1 186 913,08грн.

24.04.2026 Позивач надіслав на адресу Відповідача запит-вимогу від 24.04.2026 №02-158/134 про необхідність у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги сплатити на користь Позивача дебіторську заборгованість у сумі 255 001,21 грн.

Відповідач заборгованість не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 241 872,25грн за період з січня 2020 року по квітень 2026 року та 48 562,35 грн 3% річних за період з 07.01.2022 по 13.05.2026 та звернення з позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечень посилається на те, що: позивач не довів належними та допустимими доказами факту виникнення спірної заборгованості саме за Договором №2019-14 від 13.09.2019 та настання строку виконання грошового зобов`язання, зокрема, позивачем не надано суду: рахунку-фактури, передбаченого п. 2.5 Договору №2019-14 від 13.09.2019; доказів направлення такого рахунку на адресу ТОВ «КБТЗ» цінним листом з описом вкладення у спосіб, визначений договором; доказів отримання відповідачем зазначеного рахунку-фактури; доказів настання передбаченого договором строку виконання грошового зобов`язання; документів, які дають можливість встановити дату виникнення прострочення; первинних документів, які підтверджують заявлений розмір заборгованості; акт звіряння взаєморозрахунків не є доказом підтвердження заборгованості саме за Договором №2019-14 від 13.09.2019. При цьому відповідач зазначає, що після проведення додаткової бухгалтерської перевірки та аналізу наявних у товариства документів встановлено, що за Договором №2019-14 від 13.09.2019 сума можливих зобов`язань становить 209 418,42грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторонами не оспорюється факт укладання вказаних вище договорів.

Із змісту договорів вбачається, що на їх підставі між сторонами виникли правовідносини поставки та виконання робіт.

Із суті позовних вимог випливає, що відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості в сумі 45 631,84грн за Договором № КБТЗ/ВППК/17/3 від 22.06.2017, яка підтверджується Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2019 № КБТЗ/ІНШ/19/54.

Спір виник щодо наявності/відсутності заборгованості по Договору виконання робіт з відновлення продукції від 13.09.2019 № 2019-14.

Відповідно до ч.1. ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи по Договору від 13.09.2019 № 2019-14 всього на суму 421 610,63грн, про що свідчать акти здачі-приймання робіт №11 від 26.12.2019 на суму 137 381,03грн та №12 від 28.12.2019 на суму 284 229,60грн.

Підписання відповідачем актів здачі-приймання робіт №11 від 26.12.2019 та №12 від 28.12.2019, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за виконані роботи. При цьому вказані акти, підписані відповідачем без жодних зауважень.

Отже, за своєю правовою природою акт здачі-приймання робіт посвідчує виконання зобов`язань - констатує (фіксує) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та має юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

З урахуванням викладеного вище суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача щодо виконання робіт по Договору від 13.09.2019 № 2019-14 на суму 421 610,63грн.

Відповідно до п. 2.5 Договору остаточний розрахунок за роботи з відновлення продукції в розмірі, що дорівнює різниці між узгодженою ПЗ №635 договірною ціною та проведеною Замовником передоплатою, визначеною п. 2.4 Договору, здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання сторонами Протоколів погодження договірної ціни на підставі направленого Виконавцем на адресу замовника рахунку-фактури на оплату (цінним листом з описом вкладеного).

Судом встановлено, що Протокол погодження договірної ціни до Договору від 13.09.2019 № 2019-14 підписаний сторонами, скріплений їх печатками, проте не містить дати документу.

При цьому матеріали справи не містять рахунків-фактур на оплату по Договору від 13.09.2019 № 2019-14 та доказів їх направлення відповідачу.

Також матеріали справи не містять платіжних документів, які б свідчили про оплату вартості послуг, наданих за Договором від 13.09.2019 № 2019-14.

Водночас згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 30.01.2026 випливає, що заборгованість відповідача становить 255 001,21грн.

Відповідач заперечує наявність боргу в сумі 255 001,21грн по Договору від 13.09.2019 № 2019-14 та вважає, що строк виконання відповідачем обов`язку щодо сплати вартості робіт не настав.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача становить 255 001,21грн, з якої, як встановлено судом вище, 45 631,84грн за Договором № КБТЗ/ВППК/17/3 від 22.06.2017, яка підтверджується Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.09.2019 № КБТЗ/ІНШ/19/54.

Отже, заборгованість відповідача за Договором від 13.09.2019 № 2019-14 становить 209 369,37грн (255 001,21грн 45 631,84грн).

При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву визнав заборгованість за Договором від 13.09.2019 № 2019-14 в сумі 209 418,42грн.

Поряд з цим, суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що оскільки позивачем не надано доказів направлення рахунку-фактури у порядку передбаченому ст. 2.5 Договору та отримання відповідачем такого рахунку-фактури, у відповідача не виник обов`язок з оплати робіт.

Так, у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 було зазначено, що: "Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України".

У свою чергу, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).

Судом з`ясовано, що попри зазначення у договорі від 13.09.2019 умови, що оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури на оплату, однак за змістом статті 903 ЦК України та пункту 2.5 Договору така умова не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який визначено у Договорі так: протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання сторонами Протоколів погодження договірної ціни.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що ненадання рахунку не звільняє відповідача від обов`язку оплатити виконані роботи.

Як встановлено судом вище, Протокол погодження договірної ціни до Договору від 13.09.2019 № 2019-14 не містить дати документу.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вказала, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

З огляду на зазначене, а також обставини справи, суд вважає, що у спірних правовідносинах кредитор має право вимагати виконання зобов`язання у будь-який час за правилами частини другої статті 530 ЦК України, а боржник повинен був виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

У матеріалах справи наявна претензія від 24.04.2026 №02-158/134 з вимогою у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги сплатити дебіторську заборгованість у сумі 255 001,21 грн, з доказами направлення її відповідачу.

Отже, на думку суду вказана вимога є належним і достатнім доказом пред`явлення позивачем до відповідача вимоги про виконання зобов`язання в порядку ст.530 ЦК України.

При цьому суд зазначає, що норма ч.2 ст. 530 ЦК України захищає кредитора, встановлюючи мінімальний базовий строк (7 днів), протягом якого боржник зобов`язаний виконати вимогу. Однак закон не забороняє кредитору надати боржникові більше часу для добровільного врегулювання спору.

Враховуючи, що претензію отримано відповідачем 26.04.2026 (трекінг Укрпошти), останній мав сплатити заборгованість в строк до 04.05.2026 включно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що заборгованість у сумі 255 001,21грн підтверджується матеріалами справи, відповідачем, у порушення умов договорів, не сплачена, а тому позовні вимоги позивача про її стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 241 872,25грн за період з січня 2020 року по квітень 2026 року та 48 562,35 грн 3% річних за період з 07.01.2022 по 13.05.20256 суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як встановлено судом вище, останній день сплати заборгованості 04.05.2026. Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання почалося з 05.05.2026.

За перерахунком суду 3 % річних за період з 05.05.2026 по 13.05.2026 становлять 188,63грн.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих послуг у строк, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 188,63 грн 3% річних.

В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 241 872,25грн та 3% річних в сумі 48 373,72грн слід відмовити.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з пунктом 1 частини першої статі 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статі 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 ГПК України).

Водночас слід зазначити, що належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №913/38/20, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 26.02.2021 у справі №908/2847/19, від 14.04.2021 у справі №910/7431/19).

Верховний Суд зазначав про необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, на які посилається скаржник).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У даному випадку суд, розглянувши наведені доводи сторін та оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позивач підтвердив належними, допустимими та вірогідними доказами обставин того, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 255 001,21грн, з якої 45 631,84грн - за Договором № КБТЗ/ВППК/17/3 від 22.06.2017, 209 369,37грн - за Договором від 13.09.2019 № 2019-14.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства у сукупності, суд дійшов висновку позов задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 255 489,84грн, з яких 255 001,21грн основного боргу та 188,63 грн 3% річних.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 26.05.2026 №2265 сплачено 6 545,23грн судового збору.

Таким чином, з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню на користь позивача 3 065,88грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 232, 233, 236-242, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ 14302667, вул. Бориспільська, буд. 34-А, м. Київ, 02093) на користь Приватного акціонерного товариства Чернігівський завод радіоприладів (код ЄДРПОУ 14307392, вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030) 255 001,21грн основного боргу, 188,63 грн 3% річних та 3 065,88грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 29.10.2026.

Суддя В.В. Моцьор