Рішення № 141028019, 19.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2026 р. Справа № 924/872/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засідання Лежніній Я.С. розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальність "ТД "Солар Ікс", м. Київ

про стягнення 247 968 грн. штрафу, зобов`язання поставити та передати у власність товар на загальну суму 826 560грн.

Представники сторін:

позивача: Романова К.С. згідно витягу з ЄДРПОУ

відповідача: не з`явився

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 14.08.2026 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.09.2026. Протокольною ухвалою від 07.09.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.09.2026. У судовому засіданні 28.09.2026 оголошувалась перерва до 19.10.2026.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" звернулось із позовом про стягнення з ТОВ "ТД "Солар Ікс" 247 968грн. штрафу за порушення строку поставки товару за договором від 10.12.2025 №53-124-01-25-27564, зобов`язання ТОВ "ТД "Солар Ікс" поставити та передати у власність для філії "ВП Хмельницька АЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" в порядку, передбаченому умовами договору, товар згідно із специфікацією №1 на загальну суму 826 560грн. Вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з своєчасної та повної поставки товару згідно договору від 10.12.2025 №53-124-01-25-27564.

28.08.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо поставки товару загальною вартістю 826 560 грн., у зв`язку із відсутністю предмета спору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В частині стягнення суми штрафних санкцій позовні вимоги підтримує.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що порушення строків поставки відбулось не з його вини, оскільки очікувані строки постачання товару на територію України збільшились у зв`язку з об`єктивними обставинами, що не залежали від нього, а саме: нестабільною безпековою ситуацією у регіонах морських перевезень; обмеженнями судноплавства (зокрема, перекриття Ормузької протоки); підвищенням рівня терористичних загроз у портовій інфраструктурі; збільшенням часу проходження митних та безпекових процедур.

Щодо нарахованих штрафних санкцій вказує, що відповідачем вже здійснено сплату штрафу у розмірі 24796,80 грн., нарахованого позивачем відповідно до пункту 8.2.2. Договору, який передбачає штраф у розмірі 3% від вартості товару за порушення строків поставки від 10 до 30 днів, на підставі вимоги позивача від 05.05.2026 №45-30-856/11911. Разом із цим зауважує, що за своєю природою, штраф, передбачений пунктами 8.2.2 та 8.2.5 Договору є одним і тим видом штрафу, за одне і те ж порушення, яке нараховується в залежності від кількості днів прострочення поставки. Тому застосування одночасно обох пунктів договору є недопустимим, оскільки кожен наступний пункт, яким передбачено термін прострочення, фактично поглинає попередній пункт. Таким чином, повідомляє, що частину нарахованих штрафних санкцій, які заявлено позивачем до стягнення, вже сплачено Відповідачем в добровільному порядку, тому вірний розрахунок штрафу становить: 826 560,00 грн. /100*30% - 24 796,80 грн. = 223 171,20. При цьому, звертає увагу суду, що позивачем не направлялось на адресу відповідача жодних вимог про сплату штрафних санкцій на підставі пункту 8.2.5 Договору. Оскільки дане зобов`язання не є прямо передбаченим обов`язком відповідача який він мав виконати відповідно до умов договору, то виставлення вимоги про сплату штрафу до моменту звернення з даною вимогою до суду є обов`язковою, що також передбачено пунктами 9.1 та 9.2 Договору. З огляду на вкладене, у позові просить відмовити.

Поряд із зазначеним, якщо суд визнає доводи позивача про стягнення штрафних санкцій обґрунтованими, просить зменшити розміру штрафних санкцій на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України до 10%. При розгляді даного клопотання просить врахувати таке: товар поставлено в повному обсязі та без зауважень щодо якості; ускладнена, в умовах обмежень через дію воєнного стану та непередбачуваності воєнних дій ворога, поставка товару, який виробляється в Китаї до території України; позивачем не доведено настання збитків у зв`язку з простроченням поставки товару. Так, товар, яким є акумуляторні батареї, замовлявся з метою облаштування альтернативних джерел живлення на випадок відключень електроенергії. За час протермінування поставки в регіоні за місцем діяльності позивача не фіксувались планові або позапланові відключення електроенергії, що виключає можливість використання товару за основним призначенням. Тобто, позивач не лише не зазнав збитків, а й не мав необхідності для використання товару; виконання договору відповідачем за власний рахунок, без отримання передплати, та з значним відтермінуванням оплати за поставлений товар. Тобто відповідач взяв на себе ризик придбати товар за власні кошти, та погодився на відтермінування оплати за товар, усвідомлюючи про можливість втрати частини доходу через інфляцію; відповідач не отримав значного прибутку від постачання даного товару, тому штраф у розмірі 30% від вартості товару є надмірним та невиправданим. При цьому у вартість товару закладено 20% ПДВ, які відповідач зобов`язаний сплатити до бюджету; відповідач в нинішніх умовах ведення бізнесу фактично перебуває на межі виживання, що підтверджується його фінансовою звітністю, відповідно до якої чистий прибуток підприємства за 2025 рік становить всього 56 тисяч гривень. Розмір штрафу заявлений до стягнення у 5 разів перевищує отриманий прибуток від всієї діяльності підприємства. Стягнення даного штрафу призведе до неможливості виконання зобов`язань перед контрагентами, з виплати заробітної плати та сплати податків; добросовісну поведінку відповідача, який добровільно сплачував штрафні санкції до моменту поставки товару на вимогу позивача.

Позивач у відповіді на відзив на позов щодо аргументів відповідача про причини прострочення постачання товару вказав, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись) від таких дій.

З приводу заперечень проти нарахованого штрафу зазначив, що штраф відповідно до п.8.2.2 договору в розмірі 24796,80грн. який було добровільно сплачено відповідачем на підставі претензії, розраховано за період з 10.04.2026 по 04.05.2026 зі ставкою 3% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а штраф заявлений у позовній заяві, відповідно до п.8.2.5 договору в розмірі 247968 грн. розраховано за період з 05.05.2026 по 07.08.2026 зі ставкою вже 30%.

Позивач також вважає, що відповідач не навів переконливих доводів та не надав доказів існування виняткових обставин, які могли б бути враховані судом при вирішення питання про застосування ч.3 ст.551 ЦК України, як і не підтвердив належними доказами наявності об`єктивних причин неналежного виконання зобов`язань чи скрутного становища.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

10.12.2025 між АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (Покупець) та ТОВ "Торговий дім "Солар Ікс" (Постачальник) укладено договір поставки 53-124-01-25-27564 відповідно до п.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю в передбачені цим Договором строки Товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити вказаний Товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД Товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), та є невід`ємною частиною Договору. Предметом поставки по даному договору є Товар: Акумулятори безперебійного живлення в асортименті (код 31420000-6 згідно ДК 021:2015 - Гальванічні батареї). Місцем виконання цього Договору є місто Нетішин, Хмельницької області.

Строк поставки товару протягом 120 календарних днів з дати укладення сторонами Договору.

Поставка Товару згідно зі Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DDР згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на склад Вантажоодержувача у м. Нетішин, Хмельницької області. Інформація про повну адресу складу Вантажоодержувача буде письмово повідомлена для Постачальника протягом 5 днів з дати укладення договору, шляхом надсилання з електронної адреси Покупця на електронну адресу Постачальника відповідного листа. Постачальник зобов`язаний негайно (але не пізніше 1 робочого дня) з моменту отримання листа надіслати лист-підтвердження про отримання інформації щодо повної адреси складу Вантажоодержувача.

Постачальник за 3 дні до відвантаження, надсилає Покупцю письмове повідомлення про готовність Товару до відвантаження на електронну пошту (п.п. 3.1-3.3).

Згідно п.3.5 договору датою поставки Товару є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення Товару переходить до Покупця з моменту поставки Товару.

Відповідно до п.4 договору ціна Товару по договору становить 688 800 (шістсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот гривен 00 копійок) грн., крім того ПДВ 20% 137 760 (сто тридцять сім тисяч сімсот шістдесят гривен 00 копійок) грн. всього ціна Договору: 826 560 (вісімсот двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят гривен 00 копійок) грн.

Ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна Товару по Договору визначається специфікацією № 1 (додаток № 1 до договору).

До ціни Товару включена вартість упакування, маркування, тари, страхування, доставки де складу Вантажоодержувача.

Ціну на Товар може бути зменшено за взаємною згодою Сторін.

Оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний Товар згідно з СОУ НАБК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Покупця (п.5 договору).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку порушення Постачальником строків виконання зобов`язання за Договором, Покупець, залежно від строку фактичного прострочення виконання зобов`язання, має право застосувати до Постачальника штраф в одному із розмірів:

8.2.1 За порушення строку виконання зобов`язання до 10 днів (включно) - у розмірі 1 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

8.2.2. За порушення строку виконання зобов`язання понад 10 днів, але не більше 30 днів (включно) - у розмірі 3 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

8.2.3. За порушення строку виконання зобов`язання понад 30 днів, але не більше 60 днів (включно) - у розмірі 10 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

8.2.4. За порушення строку виконання зобов`язання понад 60 днів, але не більше 90 днів (включно) - у розмірі 20 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

8.2.5. За порушення строку виконання зобов`язання понад 90 днів - у розмірі 30 % від суми невиконаною або неналежно виконаного зобов`язання.

У випадку невиконання Постачальником зобов`язань, визначених п.3.1 1. п.3.12 та п.6.3.4 Договору, Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю штраф, за порушення строку заміни або допоставки (доукомплектування) Товару, в розмірі 20% від вартості Товару, який підлягає заміні або допоставці (доукомплектуванню).

У випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує 0,01 % річних від простроченої суми. Сторони узгодили, що неустойка (пеня, штраф) за порушення строку оплати товару не нараховується.

У разі не виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором, така бездіяльність буде розцінюватися, як одностороння відмова Постачальника від виконання своїх зобов`язань за Договором. В такому разі Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штраф в розмірі 20% від суми невиконаного зобов`язання.

Сплата штрафу не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань за договором (п.п.8.3-8.8).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Додатком №1 до договору сторони погодили специфікацію та додатком №2 технічну специфікацію.

Листом від 06.04.2026 відповідач звертався до позивача із проханням укласти додаткову угоду до договору в частині продовження строку поставки товару на 45 календарних днів у зв`язку із виникненням обставин, що мають ознаки непереборної сили та впливають на виконання зобов`язань щодо вчасної поставки товару.

У відповідь позивач зазначив, відповідно до п.7.2 договору поставки наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідними документами, виданими торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства (лист від 09.04.2026 №61-4741/9815).

20.04.2026 позивач звернувся до відповідача із листом нагадуванням про виконання зобов`язань із поставки товару в найшвидші терміни.

Згідно видаткової накладеної №87 від 10.08.2026 ТОВ "ТД "Солар Ікс" здійснено поставку позивачу товару на загальну суму 826 560грн.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару позивач нарахував відповідачу штрафні санкції в розмірі 247968 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За положеннями ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини у даній справі виникли з договору поставки від 10.12.2025 №53-124-01-25-27564.

За змістом ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як стверджується матеріалами справи, під час судового розгляду справи по суті, відповідачем здійснено поставку товару загальною вартістю 826 560 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 10.08.2026 №87.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про зобов`язання поставити товар згідно із специфікацією №1 на загальну суму 826 560грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку порушення Постачальником строків виконання зобов`язання за Договором, Покупець, залежно від строку фактичного прострочення виконання зобов`язання, має право застосувати до Постачальника штраф в одному із розмірів:

8.2.1 За порушення строку виконання зобов`язання до 10 днів (включно) - у розмірі І % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

8.2.2. За порушення строку виконання зобов`язання понад 10 днів, але не більше 30 днів (включно) - у розмірі 3 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

8.2.3. За порушення строку виконання зобов`язання понад 30 днів, але не більше 60 днів (включно) - у розмірі 10 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

8.2.4. За порушення строку виконання зобов`язання понад 60 днів, але не більше 90 днів (включно) - у розмірі 20 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;

8.2.5. За порушення строку виконання зобов`язання понад 90 днів - у розмірі 30 % від суми невиконаною або неналежно виконаного зобов`язання.

Судом береться до уваги, що згідно з п.3.1 договору строк поставки товару становить 120 календарних днів з дати укладення сторонами Договору. Тобто постачання товару мало відбутись до 09.04.2026, відповідно першим днем прострочки є 10.04.2026.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивачем у зв`язку із прострочкою поставки товару було нараховано відповідачу штраф в розмірі 24796,80грн. за період з 10.04.2026 по 04.05.202 із ставкою штрафу 3% від суми невиконаного зобов`язання, який відповідачем сплачено.

Натомість заявлений до стягнення штраф у розмірі 247 968грн. нарахований за подальший період невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару з 05.05.2026 по 07.08.2026 зі ставкою 30%, що є правомірним з огляду на умови договору поставки від 10.12.2025 №53-124-01-25-27564.

З огляду на викладене судом не беруться до уваги доводи відповідача про віднімання суми сплаченого штрафу від суми заявленого, оскільки штрафи нараховані на підставі різних пунктів договору та за різні періоди.

Враховуючи зазначене, вимога про стягнення 247968грн. штрафу за порушення строку поставки товару за договором від 10.12.2025 №53-124-01-25-27564 є обґрунтованою.

Поряд із цим, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України до 10%. При розгляді даного клопотання просить врахувати таке: товар поставлено в повному обсязі та без зауважень щодо якості; ускладнена, в умовах обмежень через дію воєнного стану та непередбачуваності воєнних дій ворога, поставка товару, який виробляється в Китаї до території України; позивачем не доведено настання збитків у зв`язку з простроченням поставки товару. Так, товар, яким є акумуляторні батареї, замовлявся з метою облаштування альтернативних джерел живлення на випадок відключень електроенергії. За час протермінування поставки в регіоні за місцем діяльності позивача не фіксувались планові або позапланові відключення електроенергії, що виключає можливість використання товару за основним призначенням. Тобто, позивач не лише не зазнав збитків, а й не мав необхідності для використання товару; виконання договору відповідачем за власний рахунок, без отримання передплати, та з значним відтермінуванням оплати за поставлений товар.

При розгляді зазначеного клопотання відповідача судом взято до уваги таке.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що у вказаній статті не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд зазначає, що 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому дію якого продовжено. Зазначене є загальновідомим фактом і відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України доказуванню не підлягає.

Суд враховує те, що в умовах військової агресії, діяльність як позивача так і відповідача, як суб`єктів підприємницької діяльності є утрудненою та на сторін однаково впливають негативні фактори, пов`язані з воєнними діями на території України.

У постанові від 24.02.2021 р. у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).

З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також значний обсяг відповідальності відповідача, що є непропорційним наслідком порушення умов договору, недоведеність позивачем наявності у останнього збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, поставку відповідачем товару, хоча і з пропуском строку передбаченого договором, суд вважає, що зменшення розміру неустойки є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача, до якого застосовуються штрафні санкції.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що зменшення розміру штрафу до 10%, як просить відповідач не забезпечує баланс інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання. Так, дійсно, Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх постановах про відсутність будь-якого процентного співвідношення при зменшенні штрафних санкцій, водночас, в даному випадку, зменшення судом заявленого до стягнення з відповідача штрафу до 10% фактично звільняє відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням того, що позивачем не доведено понесення матеріальних збитків у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача штрафу є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача 113 984грн. (50%), що на думку суду є справедливим по відношенню до обох сторін договору, адже стягнення такої суми з відповідача є більш відчутним для бюджету останнього аніж 10% та буде стимулом для нього не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань, а для позивача достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 123 984 грн. штрафу, в іншій сумі штрафу суд відмовляє, у зв`язку зі зменшенням.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, водночас у зв`язку зі зменшенням суми штрафу та закриттям провадження в частині зобов`язання поставити товар, позов задовольняється частково як законний та обґрунтований, та, як наслідок, з відповідача на користь позивача стягується 123 984 грн. штрафу.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Позивачем подано до суду клопотання від 28.08.2026 про закриття провадження у справі та повернення судового збору, яке судом прийнято.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено 12894,34грн. судового збору згідно платіжної інструкції №9127 від 07.08.2026.

Враховуючи наведене, закриття провадження в частині позовних вимог та клопотання позивача, суд вважає за необхідне повернути позивачу 9918,72 грн. сплаченого судового збору.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.

При розподілі судових витрат враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Солар Ікс" (м. Київ, вул. Ліварська 7, код ЄДРПОУ 43889453) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код ЄДРПОУ 21313677), 123984 грн. штрафу, 2975,62грн. витрат із сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Провадження в частині позову про зобов`язання ТОВ "ТД "Солар Ікс" поставити та передати у власність для філії "ВП Хмельницька АЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" в порядку, передбаченому умовами договору, товар згідно із специфікацією №1 на загальну суму 826 560грн. закрити.

Повернути Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код ЄДРПОУ 21313677) з Державного бюджету України 9918,72грн. судового збору сплаченого згідно платіжної інструкції №9127 від 07.08.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2026р.

Суддя М.Є. Муха